Справа №22ц-5603/07 р.                                   Головуючий у 1 інстанції - Садчиков Д.В.

Категорія - 36                                                     Доповідач -    Зінов'єва А.Г.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23 липня 2007 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді:                             Бугрим Л.М.

суддів:                                                  Рецебуринського Ю.Й.

Зінов'євої А.Г.

при секретарі:                                      Іванові В.М.

за участю адвоката:                            ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Добропільського міськрайсуду від 29 травня 2007 р. по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину,  яка навчається, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2007 р. ОСОБА_3 3вернулася до суду з вказаним позовом,  мотивуючи свої вимоги тим,  що відповідач по справі являється її рідним батьком.  Після закінчення школи вона склала іспити у вищий учбовий заклад і на теперішній час навчається в Донецькому інституті ринку та соціальної політики на очно-заочній формі навчання. У зв'язку з тим,  що вона продовжує навчатися,  а батько має можливість надавати їй допомогу,  оскільки працює і отримує пенсію,  просила стягнути на її користь аліменти у розмірі 1/4 частини його доходів щомісячно на період навчання і до досягнення нею 23 річчя.

Рішенням Добропільського міськрайсуду від 29 травня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені частково: на її користь,  у зв'язку з навчанням,  з відповідача було стягнуто щомісячно 1/10 частину доходів останнього,  але не менш 30% прожиткового мінімуму для працездатних осіб,  починаючи стягнення з 15 травня 2007 р. і на період її навчання,  але не більш ніж до досягнення нею 23 річного віку,  тобто до 4 березня 2012 р.

Не погодившись з рішенням суду,  ОСОБА_2 приніс апеляційну скаргу,  в якій просив рішення суду скасувати як таке,  що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи,  яким суд дав неправильну правову оцінку. Просив постановити нове рішення,  яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те,  що у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1,  оскільки остання навчається на заочній формі навчання,  має можливість працювати і утримувати себе матеріально. Суд не з'ясував матеріальне становище кожної сторони і не врахував того,  що він,  будучи пенсіонером,  вимушений працювати,  щоб утримувати свою родину,  тоді як позивачка категорично від працевлаштування відмовляється.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі.

Відповідач до судового засідання не прибув,  про день,  час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Позивачка проти апеляційної скарги заперечувала,  просила її відхилити,  а рішення суду залишити без зміни.

Заслухавши доповідача,  сторони,  перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги,  апеляційний суд вважає,  що скарга підлягає задоволенню,  а рішення суду скасуванню з ухваленням нового за таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3,  суд першої інстанції виходив з того,  що відповідач являється її рідним батьком,  працює,  отримує пенсію і має сукупний доход більш 2000 грн. За вказаних обставин,  він має реальну можливість надавати позивачці матеріальну допомогу у зв'язку з навчанням до досягнення нею 23 річного віку.

Між тим,  такі висновки суду не відповідають як фактичним обставинам справи,  так і нормам матеріального права.

Згідно матеріалів справи,  ОСОБА_3 являється рідною донькою відповідача,  на утримання якої останній сплачував аліменти до її повноліття і заборгованості по виплатам не має. Після закінчення школи,  донька склала іспити у вищий учбовий заклад і на теперішній час навчається в Донецькому інституті ринку та соціальної політики на платній очно-заочній формі навчання. Відповідач являється працюючим пенсіонером і його середньомісячний сукупний доход складає більш 2000 грн.

Відповідно до вимог  ст.  199 СК України,  якщо повнолітні дочка,  син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги,  батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови,  що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Згідно  ст.  200 СК України,  суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку,  сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин,  зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків,  своїми дружиною,  чоловіком та повнолітніми дочкою,  сином.

Щодо визначення розміру аліментів,  то відповідно до  ст.  182 СК України,  суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей,  непрацездатних чоловіка,  дружини,  батьків,  дочки,  сина; 4) інші обставини,  що мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи,  позивачка не надала суду доказів,  які б свідчили про матеріальну потребу у зв'язку з навчанням.  Згідно довідки учбового закладу,  ОСОБА_3 навчається на очно-заочній формі навчання,  проживає з матір'ю,  яка працює та має середньомісячний доход - 800 грн. і також має обов'язок по утриманню повнолітньої дитини,  яка навчається. Крім того,  позивачкою не надано доказів того,  що нею приймалися заходи для працевлаштування і позитивного результату це на дало або вона працює,  але її заробітної плати не достатньо для навчання. З пояснень позивачки вбачається,  що до центру зайнятості вона не зверталася,  оскільки вважає,  що кваліфікованої роботи їй там надати не зможуть. Крім того,  вважає,  що батько зобов'язаний її допомагати і тому працевлаштовуватися то закінчення навчання не збирається.

Виходячи з наведеного,  висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і судом неправильно застосовані матеріальні норми,  що відповідно до вимог  ст.  309 ч.1 п.3 та п.4 ЦПК України,  являється підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового..

На підставі викладеного та керуючись  ст.  ст.  303-304,  307 ч.1 п.2,  309 ч.1 п.п.3-4,  313,  314 ч.2, 316 ЦПК України,  суд,  -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Добропільського міськрайсуду від 29 травня 2007 року скасувати.

ОСОБА_3у задоволенні позову,  пред'явленого до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,  яка навчається,  відмовити.

Рішення набирає законної сили з дня його проголошення,  але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня надрання чинності.