Справа № 22-4667    Головуючий у 1 інстанції Руднева О.Т.

Категорія 21                    Доповідач Бондаренко Л.І.

УХВАЛА

Іменем України

2007р. липня 24 дня Апеляційний суд Донецької облает в складі:

Головуючого Пономарьової О.М.  Суддів Бондаренко Л.І.,  Лук"яновій С. В. при секретарі Алексєєвій Г.Е.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу по скаргою ОСОБА_1

на рішення Дзержинського міського суду від 29 березня 2007р.

по справі за позовом ОСОБА_1 до ВВД Фонду соціального страхування від нещасних випадків в м.  Дзержинську про стягнення моральної шкоди,  заподіяною внаслідок втрати здоров"я на виробництві.

Заслухавши    доповідача,     пояснення    сторін,  перевіривши матеріали справи апеляційний суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Дзержинського міського суду від 29 березня 2007р.,  яким в задоволенні його вимог ВВД Фонду соціального страхування від нещасних випадків в м.  Дзержинську про стягнення моральної шкоди,  заподіяною внаслідок втрати здоров"я на виробництві відмовлено.

Просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про стягнення на його користь моральної шкоди в розмірі 50.000 грн.,  оскільки суд з застосуванням Закону України "Про державний бюджет" порушив його Конституційні права на відшкодування моральної шкоди.

Апеляційний суд вважає,  що апеляційна скарга підлягає відхиленню,  рішення - без зміни.

Суд,  відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того,  що у зв'язку з тим,  що пунктом 22  ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет на 2007р.",  який набрав чинності 1 січня 2007 року,  зупинена дія абзацу 4  ст. 1,  п.п."є" ч.1 21,  ч.3  ст. 28. ч.3  ст. 34 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування..." в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам незалежно від часу настання страхового випадку,  підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні,  а також із пункту 27 статті 77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік",  зупинено дію абзацу четвертого статті 1 ,  підпункту „є" пункту 1 частини 1 статті 21,  частини 3 статті 28 і частини третьої статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,  які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей.

Еіисновок суду відповідає обставинам по справі,  нормам матеріального права.

Суд першої інстанції,  ухвалюючи рішення,  виходив з положень цих законів - Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,  які спричинили втрату працездатності" ,  враховуючи Закони України „Про державний бюджет України" на 2006-2007р.р.

За таких обставин рішення суду є обґрунтованим,  підстав для задоволення позовних вимог не вбачається.

Доводи у скарзі про те,  що суд не звернув уваги на те,  що правовідносини між сторонами не дають підстав для застосування Закону України "Про державний бюджет на 2007р.",  оскільки травма мала місце ще у 2003р.,  не є переконливими для скасування рішення суду.

Із справи видно,  що право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло у 2003р. та у 2006.

З 1971 року позивач працював на підприємствах вугільної промисловості на підземних роботах.

8 липня 2002р. та 29 травня 2005р. з ним трапились нещасні випадки,  внаслідок чого він втратив професійну працездатність.

Згідно висновку МСЕК від 13 березня 2003р.встановлено -5%,  від 10 жовтня 2006р. - на 35%.

Рішення      суду      відповідає      нормам      матеріального,  процесуального права,  підстав для скасування не вбачається.

Керуючись  ст.  ст. 307 ч.1 п.2,  309 ч.1 п.4,     316 ЦПК України,  апеляційний суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну  скаргу    ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дзержинського міського суду від 29 березня 2007р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання законної сили.