Справа № 22-5025 Головуючий у 1 інстанції Скляров В.В.
Категорія 41 Доповідач Санікова О.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів Санікової О.С, Шамрило Л.Г.
при секретарях Голубцові А.В., Степаненко В.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_1на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 27 березня 2007 року за позовомОСОБА_1до Закритого акціонерного товариства „Новокраматорський машинобудівний завод", ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поновлення порушених трудових прав, стягнення недонарахованої заробітної плати, стягнення морального збитку, -
встановив:
В апеляційній скарзі ОСОБА_1просить скасувати рішення Краматорського міського суду Донецької області від 27 березня 2007 року, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі, - та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.
В обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1посилається на те, що порушуючи ст. ст. 8, 61, 64, 179, 212, 213, 215 ЦПК України суд першої інстанції ухвалив незаконне і не обгрунтоване рішення, висновки суду грунтуються не на письмових доказах, наданих ним і нормах Законів України, а на не доведених запереченнях відповідачів по справі і Правилах внутрішнього трудового розпорядку ЗАТ „НКМЗ", які протирічать Законом України; порушуючи норми матеріального права суд не застосував вимоги ст. ст. 8-1, 9, 16, 18, 79, 84, 95, 96, 103, 105, 108, 115, 130, 138, 147, 147-1, 233 КЗпП України, ст. 43 Конституції України, Конвенції Міжнародної організації праці №111, ст. 23 Всесвітньої Декларації прав людини, Міжнародого пакту про економічні, соціальні та культурні права.
У судовому засіданні апеляційного суду позивач підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представник відповідача заперечувала проти апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованим.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_118 лютого 1993 року був прийнятий на роботу в ЗАТ „НКМЗ", наказом № 565 від 6 травня 1994 року переведений в механічний цех №5 на посаду 2-го робочого токаря, де і працює до теперішнього часу.
19 серпня 2006 року ОСОБА_1залишив своє робоче місце о 13 годині не попередивши про це керівництво цеху, а о 15.15 годині, тобто до закінчення зміни, старший майстер ОСОБА_3 побачив ОСОБА_1 у чистому одязі в бесідці. Розпорядженням начальника цеху ОСОБА_2на підставі рапорта ст. майстра
ОСОБА_3 за порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 плаваючий коефіцієнт був встановлений 1.0. При цьому суд вважав, що рапорт ст. майстра ОСОБА_3 відповідає дійсним обставинам і тому розпорядження є законним.
Згідно розпорядження начальника цеха ОСОБА_2. №307 від 29 вересня 2006 року за підсумками роботи за вересень 2006 року ОСОБА_1 на підставі рапорта відповідального за табельний облік ОСОБА_4 про неявку на роботу ОСОБА_1 26 червня 2006 року, за неодноразове порушення трудової дисципліни встановлений „плаваючий" коефіцієнт 1.0. При цьому судом встановлено, що 26 вересня 2006 року ОСОБА_1був на засіданні Апеляційного суду Донецької області, яке тривало з9.00 години до 10.30 годин. З урахуванням проїзду з міста Донецька протягом 2-4 годин ОСОБА_1зобов'язаний був з'явитися на своє робоче місто та пред'явити документ про відсутність на роботі, проте ОСОБА_1цього не зробив, чим порушив Правила внутрішнього трудового розпорядку.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог про скасування Положення „Про оплату праці робітників-верстатників при роботі на унікальному і важкому металорізальному устаткуванні при відсутності інших робітників-верстатників, передбачених нормами" суд виходив з того, що згідно ст. 97 КЗпП України і ст. 15 Закону України „Про оплату праці" підприємство має право самостійно встановлювати форми і системи оплати праці.
Судом також встановлено, що ОСОБА_1працює біля верстату, на якому другий супорт не працює багато років, що підтверджено актом технічного огляду.
Згідно фотографування робочого дня у лютому 2007 року на верстаті другий робочий верстатник ОСОБА_1безпосередньо зайнятий виконанням своїх обов'язків 43, 3% робітника-часу, 37, 14 % робітника-часу він знаходився біля верстату без виконання своїх функцій (при цьому верстат працював, а верстатник виконував свої функції), 9, 6 % робітника-часу склали витрати з вини ОСОБА_1, тому позовні вимоги ОСОБА_1 про те, що він виконує функції відсутнього працівника, безпідставні.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд виходив з того, що він не довів її спричинення неправомірними діями відповідачів.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції на новий судовий розгляд виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 311 ч.1 п.5 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1звернувся з позовними вимогами до ЗАТ „Новокраматорський машинобудівний завод", ОСОБА_2 і ОСОБА_3. у листопаді 2006 року про поновлення порушених трудових прав. В процесі розгляду справи ОСОБА_1неодноразово уточнював позовні вимоги і остаточно виклав їх письмово у березні 2007 року. Зокрема, ОСОБА_1просив: 1/ стягнути з ЗАТ „НКМЗ" недонараховану заробітну плату за липень і серпень 2005 року, бонус за вересень 2005 року і проіндексовану суму інфляції з 1 жовтня 2005 року по лютий 2007 року; 2/ стягнути з ЗАТ „НКМЗ", начальника механічного цеху №5 ОСОБА_3., старшого майстра цеху ОСОБА_3 не нараховану заробітну плату за серпень та вересень 2006 року, бонус за вересень 2006 року, відпускні за жовтень 2006 року та проіндексовану суму інфляції з 1 вересня 2006 року по лютий 2007 року за протизаконне зняття „плаваючого" коефіцієнта; 3/ стягнути з ЗАТ „НКМЗ", ОСОБА_3. та ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 3000 грн.; 4/ стягнути з ЗАТ „НКМЗ", ОСОБА_3. та ОСОБА_3 компенсацію за втрачений заробіток з 21 грудня 2006 року по 27 лютого 2007 року за
присутність на судових засіданнях у Краматорському міському суді і за відрив від звичайних занять; 5/ стягнути з ЗАТ „НКМЗ", ОСОБА_3. та ОСОБА_3 понесені ним судові витрати; 6/ стягнути з ЗАТ „НКМЗ", ОСОБА_3. та ОСОБА_3 ненарахований бонус за листопад 2006 року та проіндексовану суму інфляції з 1 грудня
2006 року по 28 лютого 2007 року; 7I стягнути з ЗАТ „НКМЗ", ОСОБА_3. та ОСОБА_3 не нарахований бонус у грудні 2006 року та проіндексовану суму інфляції з 1 січня 2007 року по 28 лютого 2007 року; 8/ стягнути з ЗАТ „НКМЗ" не нараховану заробітну плату з 1 липня 2005 року по 28 лютого 2007 року за збільшення об'єму виконуваної роботи і виконання обов'язків відсутнього другого робочого токаря у зміні; 9/примусити адміністрацію ЗАТ „НКМЗ" скасувати Положення про оплату праці робітників-верстатників при роботі на унікальному і важкому металорізальному устаткуванні при відсутності інших робітників-верстатників, передбачених нормами, затверджене наказом ЗАТ „НКМЗ" №175 від 29 грудня 1998 року і встановити з 1 березня
2007 року додаткову заробітну плату у розмірі 100% від основної заробітної плати за збільшення об'єма виконуваної роботи і виконання обов'язків другого робочого токаря; 10/ стягнути з ЗАТ „НКМЗ", ОСОБА_3. та ОСОБА_3 ненараховану заробітну плату у січні 2007 року і долю бонуса, за знаходження на лікарняному з 25 по 29 грудня
2006 року та проіндексовану суму інфляції; 11/ примусити адміністрацію ЗАТ „НКМЗ"
ввести в заробітну плату за березень 2007 року суми компенсації за втрачений заробіток;
12/ примусити адміністрацію ЗАТ „НКМЗ" встановити з 1 березня 2007 року часову
тарифну ставку по третьому розряду почасового працівника.
Проте суд першої інстанції розглянув не всі заявлені ОСОБА_1. позовні вимоги і, зокрема позовні вимоги про стягнення з ЗАТ „НКМЗ" недонарахованої заробітної плати за липень і серпень 2005 року, бонуса за вересень 2005 року і проіндексованої суми: інфляції з 1 жовтня 2005 року по лютий 2007 року; стягнення з ЗАТ „НКМЗ", ОСОБА_3. та ОСОБА_3 компенсації за втрачений заробіток з 21 грудня 2006 року по 27 лютого 2007 року за присутність на судових засіданнях у Краматорському міському суді і за відрив від звичайних занять; про встановлення з 1 березня 2007 року додаткової заробітної плати у розмірі 100% від основної заробітної плати за збільшення об'єма виконуваної роботи і виконання обов'язків другого робочого токаря; про примушення адміністрацію ЗАТ „НКМЗ" ввести в заробітну плату за березень
2007 року суми компенсації за втрачений заробіток; про примушення адміністрацію ЗАТ
„НКМЗ" встановити з 1 березня 2007 року часову тарифну ставку по третьому розряду
почасового працівника. З приводу зазначених позовних вимог суд першої інстанції не
дослідив докази і не зробив ніяких висновків.
Крім того, розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ЗАТ „НКМЗ", начальника механічного цеху №5 ОСОБА_3., старшого майстра цеху ОСОБА_3 не нарахованої заробітної плати за серпень та вересень 2006 року, бонусу за вересень 2006 року, відпускні за жовтень 2006 року та проіндексовану суму інфляції з 1 вересня 2006 року по лютий 2007 року за протизаконне зняття „плаваючого" коефіцієнта судом не досліджені повно та всебічно всі обставини з приводу заявлених позовних вимог і, зокрема не були предметом дослідження суду Положення про формування планової чисельності і планового фонду заробітної плати і визначення фактичного розміру „плаваючого" коефіцієнта, затвердженого наказом генерального директора ЗАТ „Новокраматорський машинобудівний завод" №178 від 29 грудня 1998 року та інші документи відносно підстав для встановлення і зняття „плаваючого" коефіцієнту і нарахування бонусів. Зазначені позовні вимоги ОСОБА_1обґрунтовує тим, що йому незаконно був знижений „плаваючий" коефіцієнт з 2.24 до 1.00 за порушення трудової дисципліни: розпорядженнями начальника механічного цеху ОСОБА_2№264 від 21 серпня 2006 року та №307 від 29 вересня 2006 року, тобто фактично ОСОБА_1не згоден з зазначеними розпорядженнями, проте позовні вимоги про
визнання їх незаконними не заявив, а суд першої інстанції не уточнив позовні вимоги ОСОБА_1 в зазначеній частині.
При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно у відповідності із вимогами ст. 212 ЦПК України всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідити докази, уточнивши і розглянувши всі позовні вимоги ОСОБА_1; результати оцінки доказів зазначити у рішенні, в якому навести мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч.1 п.5, 311 ч.1 п.5, 314 чі п.2, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргуОСОБА_1задовольнити частково.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 27 березня 2007 року скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.