ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2012 р. Справа № 2а/0470/3825/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЛуніна О.С.
при секретаріЧерпак А.Ю.
за участю сторін:
від позивача -Скиба В.В., Піддубна О.Я.
від відповідача -Кравченко О.М., Жаворонков С.М.
свідки -ОСОБА_7, ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №2а/0470/3825/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Софія-Д»до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання неправомірними податкових повідомлень-рішень та їх скасування,-
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2011 року ТОВ «ВКФ «Софія-Д»звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська в якому просить визнати протиправним та скасувати повністю податкові повідомлення -рішення ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська №0001262302/0 від 29.07.2010 р. про донарахування податку на прибуток та штрафних санкцій і №0001272302/0 від 29.07.2010 р. про донарахування податку на додану вартість та штрафних санкцій.
На підставі заяви від 07.07.2011 вх. № 38816 до участі у справі вступив прокурор Кіровського району м. Дніпропетровська відповідно до ст.. 60 КАС України.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що податковим органом була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ВКФ «Софія-Д»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.12.2009, за результатами якої складено акт №1991/234/34512568. На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0001262302/0 та №0001272302/0від 29.07.2010. Проте, позивач вважає, що перевірка була проведена з порушенням передбаченого законом порядку, висновки податкового органу, які викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та помилковими, такими, що зроблені без врахування документів наданих під час перевірки, а тому прийняті податкові повідомлення рішення відповідача, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами проведеної перевірки ТОВ «ВКФ «Софія-Д»було занижено податок на прибуток за 2007 рік у сумі 1413651 грн. та податок на додану вартість за 2007 рік у сумі 1057353 грн., у зв'язку з чим податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення. Перевірка була проведена відповідно до вимог законодавства, а тому позовні вимоги ТОВ «ВКФ «Софія-Д» є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи позовної заяви та дослідивши письмові докази, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі направлення від 20.04.2010 року №184, виданого ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання відповідачем була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ВКФ «Софія-Д»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.12.2009, за результатами якої складено акт №1991/234/34512568 від 18.06.2010.
За результатами перевірки відповідачем було складено Акт №1991/234/34512568 від 18.06.2010 яким встановлено порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п.п. 4.1.6 ст. 4, п.5.9 ст.5 п. 5.1 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток за 2007р. у сумі 1413651 грн., п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, 7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.97р. (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2007р. у сумі 1057353 грн.
На підставі акту перевірки ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.07.2010 р. №0001262302/0 та №0001272302/0, якими позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та податок на прибуток на 1057353 грн. і 1413651 грн. відповідно, та накладено штрафні санкції у сумі 1057353 грн. та 1413651 грн.
Суд вважає такі податкові повідомлення-рішення ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська необґрунтованими та протиправними з огляду на наступне.
Як вбачається з акту перевірки №1991/234/34512568 від 18.06.2010, до висновку щодо заниження податку на прибуток за 2007р. у сумі 1413651 грн. та податку на додану вартість за 2007р. у сумі 1057353 грн. податковий орган дійшов у зв'язку з тим, що ним було встановлено реалізацію позивачем у 2007 році товарів на загальну суму 895497,41 грн., який не було придбано останнім і який не рахувався в залишках товарів на складі.
Під час розгляду справи, представник відповідача посилався на те, що при перевірці в наявності були лише документи які звітували про дохід підприємства.
В той же час, представник позивача посилався на те, що у підприємства були первинні документи за 2007 рік, які підтверджують видаткові операції підприємства, але вони не були враховані податковим органом. Крім того, представник позивача зазначив, що теперішній час неможливо надати суду первинні документи підприємства за 2007 рік, оскільки вони були вилучені в межах порушеної кримінальної справи відносно колишнього директора ТОВ ВКФ «Софія-Д».
В підтвердження цього факту представником позивача було надано копію протоколу виїмки від 13.07.2010р. та копію постанови старшого слідчого по особливо важливим справам СВ ПМ ДПА у Дніпропетровській області від 26.01.2011 року якою було порушено кримінальну справу №99106506 по відношенню директора ТОВ ВКФ «Софія-Д»ОСОБА_4, за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2011 року було витребувано у СВ ПМ ДПА у Дніпропетровській області належно завірені копії первинних документів (прибуткових та видаткових) ТОВ ВКФ «Софія-Д»щодо руху товарів за 2007 рік, проте до суду надійшла відповідь старшого слідчого ОВС СВ ПМ ДПА у Дніпропетровській області Начинянного Д.С. №23555/10/09-017 від 09.08.2011р. з якої вбачається, що матеріали даної кримінальної справи в яких містяться первинні документи позивача за 2007 рік передані до ВПМ ДПІ у Кіровському районі.
Відповідно до ст. 1 та ст. 19 ЗУ «Про державну податкову службу України», податкова міліція є спеціальним підрозділом по боротьбі з податковими правопорушеннями, входить до системи Державної податкової служби в Україні та діє у складі відповідних органів державної податкової служби.
Отже, ВПМ ДПІ у Кіровському районі не є юридичною особою і діє у складі Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська.
На запит суду до ВПМ ДПІ у Кіровському районі, представником відповідача було надано копію розписки директора ТОВ ВКФ «Софія-Д»Білого В.А. від 26.08.2011р. (директором є з 11.09.2009), відповідно до якої ним були отримані від ВПМ ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровськ у повному обсязі документи, які були вилучені по протоколу виїмки від 13.07.2010, в тому числі первинні документи позивача за 2007 рік.
Ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2012р. та від 31.01.2012р. було витребувано у ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровськ оригінал розписки ОСОБА_1 від 26.08.2011 для огляду судом, проте відповідач ухвали суду не виконав, посилаючись на те, що оригінал розписки знаходиться у матеріалах про відмову в порушенні кримінальної справі №122-2011, які передано до Прокуратури Кіровського району м. Дніпропетровська.
На підтвердження цього факту представник відповідача надав суду копію супровідного листа № 26342/9/26-033 від 09.12.11 та службову записку начальника ОРВ ВПМ ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровськ Кур’янова Р.В. від 14.02.2012р. щодо направлення відмовного матеріалу до прокуратури.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2012р. оригінал розписки ОСОБА_1 від 26.08.2011 було витребувано у Прокуратури Кіровського району м. Дніпропетровська. У зв'язку з невиконанням цієї ухвали, 21.02.2012 судом була постановлена ухвала про тимчасове вилучення у Прокуратури Кіровського району м. Дніпропетровська оригіналу розписки ОСОБА_1
Листом №534вих-12 від 21.02.2012р. прокуратура Кіровського району м. Дніпропетровська повідомила окружний суд, що виконати ухвалу суду щодо тимчасового вилучення доказів не можливо, оскільки під час перевірки матеріалу про відмову в порушенні кримінальної справи №122-2011 встановлено, що оригінал розписки директора ТОВ ВКФ «Софія-Д»ОСОБА_1 від 26.08.2011 в цих матеріалах не знаходиться.
Крім того, відсутність оригіналу чи копії розписки ОСОБА_1 у матеріалі про відмову в порушенні кримінальної справи №122-2011 підтверджується актом від 28.03.2012 державного виконавця Сивокозова О.М. Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Дніпропетровській області, який складено за результатами проведених виконавчих дій на виконання ухвали суду від 21.02.2012.
Отже, факт повернення позивачу оригіналів первинних документів не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи, а тому такі дії податкового органу наводить на сумнів початкового існування вищевказаних доказів щодо підтвердження повернення первинних документів.
При цьому, судом встановлено факт вилучення СВ ПМ ДПА у Дніпропетровській області первинних документів за 2007 рік, а саме папки з документами з розходу за 2007р. та папки з документами з доходу за 2007р., що підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом виїмки від 13.07.2010р.
Крім того, перевіряючи правомірність дій відповідача щодо проведення перевірки позивача, судом було встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 11-1 ЗУ «Про Державну податкову службу в Україні», в редакції яка діяла на час проведення перевірки, плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Так, в акті перевірки №1991/234/34512568 від 18.06.2010 зазначено, що планова виїзна перевірка проводилась з відома директора ТОВ ВКФ «Софія-Д»ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, що є юридичним та фактичним місцезнаходженням ТОВ ВКФ «Софія-Д».
Відповідно до матеріалів справи, за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться квартира, яка з 2007 року належить на праві приватної власності ОСОБА_8, яка проживає в ній разом з чоловіком ОСОБА_7
У судовому засіданні, за клопотанням представника позивача були опитані свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_7, які пояснили, що позивач орендував наведене нерухоме майно до 2009 року. З 2009 року вони проживають за вказаною адресою однією сім'єю та з цього часу ніякої кореспонденції на ім'я позивача не надходило і ніяких перевірок податковими органами не проводилось.
Таким чином, факту проведення планової виїзної перевірки ТОВ «ВКФ «Софія-Д»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.12.2009 саме за місцезнаходженням підприємства, як це передбачено законом, не встановлено. Тобто, дана перевірка, на підставі якої були прийнятті оскаржувані податкові повідомлення-рішення проводилась з порушенням норм вищевказаного закону в редакції, що діяла на час перевірки.
Положення ч. 3, 4 ст. 11 КАС України передбачають, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тобто, законодавцем саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.
Такої ж думки додержується Вищий адміністративний суду України у своєму листі №1936/11/13-11 від 01.11.2011, в якому Вищий адміністративний суд України роз'ясняє, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у податкового органу або платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не було доведено під час розгляду справи правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень №0001262302/0 та №0001272302/0 від 29.07.2010, а тому позовні вимоги ТОВ «ВКФ «Софія-Д» підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Таким чином, у даному випадку суд вважає за необхідне присудити позивачу судові витрати у розмірі 3,40 гривень.
Керуючись ст.ст.158-163, 254 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Софія-Д» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання неправомірними податкові повідомлення-рішення та їх скасування - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати повністю податкові повідомлення - рішення ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська №0001262302/0 від 29.07.2010 р. про донарахування податку на прибуток у сумі 1413651 грн. та штрафних санкцій у розмірі 1413651 грн.
Визнати протиправним та скасувати повністю податкові повідомлення - рішення ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська №0001272302/0 від 29.07.2010 р. про донарахування податку на додану вартість у сумі 1057353 грн. та штрафних санкцій у розмірі 1057353 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Софія-Д» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст виготовлено 03 квітня 2012 року.
Суддя О.С. Луніна