РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-3389/2011 2/0109/216/2012року

31.01.2012 року м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя АР Крим у складі:

головуючої судді - Кагітіної І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Якушевої Г-М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, трьох процентів річних, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики. Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.03.2011 року між ним та відповідачем було укладено договір позики грошових коштів у формі розписки на суму 5 000,00 доларів США, строком до 31.05.2011 року. Проте, тривалий час ОСОБА_2 борг не повертає та уникає зустрічей з позивачем. На підставі викладеного, позивач просив стягнути з відповідача суму боргу у сумі 39855 грн., 3% річних у сумі 150,68 грн. та судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позов в повному обсязі з вищенаведених підстав.

У судовому засіданні відповідач та його представник просили позовну заяву залишити без задоволення з посиланням на те, що між сторонами був укладений не договір позики, а договір про спільну діяльність.

Заслухавши сторін та їх представників, допитавши свідків, вивчивши матеріали цивільної справи та проаналізувавши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються статтями 526, 625 1046, 1047, 1049, 1050 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Предметом договору позики є грошові кошти в національній або іноземній валюті або інші речі, визначені родовими ознаками.

Згідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

З огляду на викладені вимоги діючого цивільного законодавства, договір позики передбачає передачу грошей у власність другій стороні, тобто у повне її користування, володіння та розпорядження. Борговий документи повинен підтверджувати дві обставини: по-перше -факт отримання боржником грошей, по-друге - волевиявлення боржника у певний строк повернути гроші.

Як встановлено судом, 14.03.2011 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 5 000,00 доларів США, зі строком повернення 31.05.2011 року. На підтвердження цього відповідач надав розписку, оригінал якої знаходиться у матеріалах справи, зі змісту якої убачається факт отримання відповідачем грошей та його волевиявлення у певний строк їх повернути (а.с.21)

Відповідачем не надано заперечень щодо факту власноручного написання боргової розписки на підтвердження боргових відносин на загальну суму 5000,00 доларів США.

У встановлений строк відповідачем не були повернуті грошові кошти у розмірі 5000,00 доларів США.

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави свої вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

ОСОБА_2 не надано об'єктивних доказів стосовно того, що надана розписка свідчить про інші правовідносини, зокрема про укладення договору про спільну діяльність.

Згідно до ст.1130 ЦК України за договором про спільну дальність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності, що слідує зі ст. 1131 ЦК України.

Аналізуючи зміст розписки, відповідно до якої ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 гроші у сумі 5000,00 доларів США для фінансування проекту з вирощування та реалізації сільхозпродукції (кропу), з отриманням ОСОБА_1 25% від реалізації та з значенням повернення інвестиційного вкладу до 31.05.2011 року, суд приходить до висновку, що вказаний письмовий документ не містить істотних умов договору про спільну діяльність, а між сторонами мав місце договір позики.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 підтвердив факт передачі ОСОБА_1 5000,00 доларів США на певний строк для вирощування та реалізації сільхозпродукції. Свідок ОСОБА_4 показав, що йому нічого не відомо про передачу грошових коштів між сторонами та написання розписки. ОСОБА_1 він не знає. Підтвердив тільки факт того, що на полі у м. Зуї він вигружав майно.

Надані письмові докази у вигляді договорів оренди земельної ділянки, письмових пояснень ОСОБА_5, накладних, товарних чеків про купівлю обладнання, будівельних матеріалів, відомості про використання грошових коштів, повідомлення ПАТ «Крименерго» від 25.01.2012 року, Тайганського міжрайонного управління водного господарства від 31.01.2012 року, договорів про надання послуг з подачі води, акту про доставку та передачу 06.04.2011 року ОСОБА_1 певного майна не свідчать про наявність між сторонами договору спільної діяльності та не припиняє зобов'язання ОСОБА_2 щодо повернення отриманої позики за розпискою від 14.03.2011 року ( а.с.52-70, 73- 88).

З наданого протоколу наміру про спільну діяльність убачається, що ОСОБА_1 приймав участь при його підготовці. Проте його реквізитів та підпису у зазначеному документі не міститься (а.с.71). У подальшому між можливими 5 учасниками спільної діяльності відповідний договір у письмовій формі з істотними умовами не укладався.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення суми боргу за договором позики у сумі 39 850,00 грн., що еквівалентно 5 000,00 доларів США ( за курсом 7,9710 грн. за 1 долар США).

Щодо вимог позивача про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми, суд приймає до уваги ч.2 ст.625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням встановленого факту прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо повернення суми позики, суд вважає можливим стягнути з відповідача три процента річних від простроченої суми у розмірі 150,67 грн. за період з 01.06.2011 року по 16.07.2011 року (в межах позовних вимог).

На підставі наведеного, керуючись статтями 526, 625, 1046, 1047, 1049, 1130, 1131 Цивільного кодексу України, статтями 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу, суд -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 14.03.2011 року у сумі 39850,00 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок, три процента річних у сумі 150,67 (сто п'ятдесят) гривень 67 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 400,00 (чотириста) гривень 00 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120,00 (сто двадцять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя