РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 0109/3297/2012 2/0109/1465/2012року

26.04.2012 року м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя АР Крим у складі:

головуючої судді - Кагітіної І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Якушевої Г.-М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та звернення стягнення на майно, -

встановив:

19.03.2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за договором позики у сумі 304000грн. та звернення стягнення на житловий будинок відповідача, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір позики на суму 38000 доларів США, про що відповідачка надала позивачеві розписку. Грошові кошти відповідачка брала для ремонту та будівництва прибудови до житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_2 у строк, вказаний у договорі позики, суму боргу не повернула. За умовами договору у разі несплати боргу, ОСОБА_2 має сплатити борг шляхом продажу належного їй житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1підтримала позов у повному обсязі з вищенаведених підстав та просив його задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги визнав частково. Проти стягнення суми боргу не заперечував, не згоден з позовом у частині звернення стягнення у рахунок погашення боргу на житловий будинок відповідачки. Представник не спростовує те, що отримані у борг гроші ОСОБА_2 використала для ремонту та будівництва житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1. Проте, договір застави нерухомого майна не укладався, позивач будь-якої участі у будівництві будинку не приймав.

Суд, заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали цивільної справи та проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статі 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно статі 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею ч. 1, ч. 3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як встановлено судом, 29 червня 2010 року позивач ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 38000 доларів США, для ремонту та будівництва прибудови до житлового будинку за адресою : АДРЕСА_1. Повернути отримані грошові кошти відповідачка зобов'язалась до 29.06.2011 року. На підтвердження цього відповідачка надала розписку, оригінал якої знаходиться у матеріалах справи, яка приймається судом як доказ вимог позивача.

Відповідачка у встановлений строк грошові кошти не повернула, нею не надано заперечень щодо факту власноручного написання боргової розписки на підтвердження боргових відносин на зазначену суму.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення суми боргу у розмірі 303532,60 грн., що еквівалентно 38000 доларів США ( за офіційним курсом НБУ станом на 26.04.2012 року: за 100 доларів США - 798,77 грн.).

Щодо позовних вимог позивача ОСОБА_1 про звернення стягнення на нерухоме майно, належне відповідачці ОСОБА_2, то суд виходить з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що отримані у борг гроші ОСОБА_2 використала для ремонту та будівництва прибудови до житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1. Ці обставини сторонами по справі визнані та підтверджуються наданими суду квитанціями та накладними про придбання будівельних матеріалів (а.с.14-31).

Проте використання отриманих у борг грошових коштів на ремонт та будівництво прибудови житлового будинку не є підставою для звернення стягнення на це майно.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Таким чином, у рахунок погашення заборгованості звернення стягнення на належний відповідачці житловий будинок можливо лише при наявності укладеного між сторонами іпотечного договору, який у відповідності до положень ст. 577 ЦК України підлягає нотаріальному посвідченню. Доказів на підтвердження укладання між сторонами договору іпотеки суду не надано, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до вимог статті 214 ЦПК України, суд, при ухваленні судового рішення, вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу між сторонам судових витрат. Згідно ст.88 ЦПК суд вирішує питання щодо стягнення судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог

На підставі наведеного, керуючись статтями 526, 577, 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», статями 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за договором позики від 29 червня 2010 року грошові кошти у сумі 303532,60 (триста три тисячі п'ятсот тридцять дві) гривні 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3035,32 (три тисячі тридцять п'ять) гривень 32 копійки.

В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на житловий будинок, розташований за адресою: м.Сімферополь, вул.Ак.Стевена,8 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя