РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-29/2011p.; 2-1399/2010p.; 2-848/2009p.; 2-4583/2008p.2\0109\ 9 /2012

12.01.2012 року м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кагітіної І.В.,

за участю секретаря - Якушевій Г-М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - виконком Київської районної ради м. Сімферополя, Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне об'єднання м. Сімферополя», про усунення перешкод в користуванні власністю, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У липні 2008 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи - виконком Київської районної ради м. Сімферополя, Комунальне підприємство«Житлово-експлуатаційне об'єднання м. Сімферополя», про усунення перешкод в користуванні власністю.

Під час розгляду справи позивачкою було уточнено позовні вимоги та остаточно вона просила визнати дії відповідача ОСОБА_2 з перепланування, переобладнання та подальшої експлуатації незаконно переобладнаної квартири АДРЕСА_1, протиправними, що утворюють умови для аварійної ситуації у будинку, що завдає небезпеку життю та здоров'ю проживаючих у квартирі №2 за цією адресою; зобов'язати відповідача провести демонтаж виконаних робіт та привести квартиру №4 у відповідність до технічної документації на квартиру станом до її переобладнання шляхом поновлення раніше існуючого входу у квартиру №4, демонтажу системи водопостачання, демонтажу усіх сантехнічних приладів, у тому числі, усіх раковин, унітазу, душового піддону; демонтажу побутової техніки та інших приборів та устроїв, що працюють від водопроводу, у тому числі, пральної машини;

стягнути з відповідача 4740 грн. на ремонт квартири для усунення дефектів, які виникли у наслідок реконструкції та подальшої експлуатації квартири №4; стягнути моральну шкоду у розмірі 50000 грн. та судові витрати, у тому числі на проведення судової експертизи та правову допомогу. (т.1 а.с. 3-4, 19-22, т.2, а.с. 91, 201). Позов мотивований тим, що позивачка є власником квартири АДРЕСА_2. Відповідач є власником квартири №4 за цією адресою. Без відповідних дозволів компетентних органів він провів перепланування та переобладнання своєї квартири шляхом зміни конфігурації несучої стіни, що суміжна з квартирою позивачки, облаштував санвузол, який незаконно був проведений колишніми власниками квартири, над приміщенням кухні квартири позивачки. У наслідок проведеної реконструкції появились тріщини, здуття на стелі. При цьому будинок старий, перекриття у ньому дерев'яні, що свідчить про можливість виникнення аварійної ситуації. Згоди на облаштування санвузлу позивачка не надавала, про що відповідач був повідомлений. На приписи компетентних органів про припинення будівельних робіт ОСОБА_2 не реагує. Належної гідроізоляції в санвузлу не має, а тому на протязі тривалого часу відбувається систематичне потрапляння води з квартири відповідача, що пошкоджує майно позивачки та завдає матеріальну шкоду. Протиправні дій відповідача впливають на стан здоров'я позивачки. Вона вимушена додавати додаткові зусилля для не забезпечення можливого обрушення міжповерхового перекриття.

Позивачка у судовому засіданні підтримала позовні вимоги з вищенаведених підстав, додатково зазначивши, що облаштування санвузлу над її кухнею загрожує безпечності експлуатації будинку, стан якого незадовільний. Виконавчий комітет Київської районної ради м. Сімферополя відмовив відповідачу у затверджені переобладнання та перепланування у квартирі. Затоплення її квартири відбувається систематично, що підтверджено численними актами ЖЕУ -6. Висновок судової будівельно-технічної експертизи №43 від 24.01.2011 року відповідає обставинам справи та визначає правильну суму матеріальної шкоди для проведення тільки косметичного ремонту. Висновок повторної судової будівельно-технічної експертизи від 10.12.2011 року суперечить матеріалам справи та викликає сумнів у її об'єктивності. Вона зазнала моральні страждання у наслідок протиправних дій відповідача та пошкодження майна. Як наслідок погіршився її стан здоров'я, вона постійно турбується за своє життя та за життя членів своєї родини.

Представник позивача підтримав позов, зазначив, що позовні вимоги підлягають задоволенню на підставі положень статей 22, 386, 391, 1166, 1167 ЦК України. Зміни у квартирі відповідача тягнуть порушення прав позивачки, як власника, завдають моральну шкоду. Зібрані по справі докази підтверджують обґрунтованість позовних вимог. Порушене право позивачка підлягає захисту шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідач та його представник у судове засідання 12.01.2012 року не з'явились, повідомлені належним чином, надали суду письмові заперечення (т. 2, а.с.235-236). З позовом позивачки в частині визнання дій відповідача з перепланування та переобладнання квартири протиправними та покладення обов'язку щодо проведення демонтажу робіт не згодні. Позивачем обраний не вірний спосіб судового захисту, який не відповідає діючому законодавству. Щодо відшкодування матеріальної шкоди, то в цій частині позов був визнаний у розмірі, визначеному висновком повторної судової будівельно-технічної експертизи від 10.12.2011 року.

Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились, надали письмові пояснення, у яких просили позов ОСОБА_1 задовольнити з посиланням на те, що дозволу компетентних органів на проведення будівельних робіт відповідач не отримав. Експлуатація самовільно переобладнаної квартири створює аварійну ситуацію у будинку та може привести до обрушення міжповерхового перекриття з можливим жертвами (т. 2 а.с. 80-81, 189-190).

Суд, заслухавши сторін, їх представників, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого виконком Сімферопольської міської ради 21.11.2002 року, квартира АДРЕСА_2, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 5). Відповідно до технічного паспорту квартира загальною площею 33,2 кв.м. розташована на першому поверсі двохповерхового будинку та складається з двох житлових кімнат, кухні, санвузлу, коридору.

Згідно договору купівлі - продажу від 18.03.2008 року , реєстр №1700, технічного паспорту, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1. Квартира загальною площе 35,0 кв.м., розташована на другому поверсі двохповерхового будинку та складається з двох житлових кімнат, 1\2 частки коридору (т. 1, а.с. 39-43).

З інформації Міжвідомчої комісії Київського виконкому м. Сімферополя №360 від 09.10.2008 року убачається, що на час обстеження приміщення 1 у квартирі №2 площею 4,2 кв.м., яка у технічному паспорті зазначена як коридор, по факту використовується як кухня - столова, а приміщення 4 площею 7,2 кв.м. - кухня - є прохідним та за фактом використовується як прихожа та робоча зона кухні. Інших приміщень у квартирі 2 для такого функціонального використання немає. Аналогічні обставини визначені в акті, затвердженому начальником ЖЕУ-6, від 28.01.2010р. ( т.1, а.с. 155, 230)

З показань свідка ОСОБА_3, яка була колишнім власником квартири №4, убачається, що приблизно у 1993-1994роках її бабуся без відповідної дозвільної документації провела у квартиру водопровід та каналізацію з встановленням унітазу над квартирою №1 та умивальнику над квартирою №2, інших сантехнічних приладів у квартирі не було. Суд приймає до уваги зазначені показання, оскільки повідомлені свідком обставини визнані сторонами.

Як встановлено з висновку повторної судової будівельно-технічної експертизи №420 від 08.07.2009 року, проведеної під час розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Київської районної ради м. Сімферополя про зобов'язання вчини певні дії, яку суд приймає як письмовий доказ, у квартирі №4 відповідачем був проведений поточний ремонт та виконано внутрішнє перепланування та переобладнання. Перепланування було в тому, що закладений двірний пройом для входу в спільний коридор з квартирою №3. На місці одного віконного пройому у житловій кімнаті №1 встановлений двірний пройом, у житловій кімнаті №1 встановлені гіпсокартонні перегородки для облаштування коридору при вході до квартири, загальний коридор поділений гіпсокартоною перегородкою, при цьому з частини спільного коридору встановлений санвузол у квартирі №4 та коридор у квартирі №3. Переобладнання квартири №4 складається з того, що частина спільного коридору переобладнана в санвузол, з встановленням сантехнічних приладів - душового піддону, унітазу, умивальнику та житлова кімната №1 переобладнання в кухню столову (т.2, а.с. 42).

Згідно акту ЖЕУ-6 від 15.08.2008 року система водопостачання та водовідведення у квартиру №4 проведена по фасаду будівлі, ОСОБА_2 замінив труби внутрішніх та зовнішніх мереж водопостачання та водовідведення у квартиру №4 та №3. Додаткові перегородки виконані з плит гіпсокартону на металевому каркасі, що на думку комісії не перевищує допустиму норму навантаження на міжповерхове перекриття. В приміщенні санвузлу виконані роботи з облаштування цементної стяжки з укладкою керамічного плітки, встановлена автоматична вентиляція (т. 1, а.с. 179-180).

Відповідно акту гідравлічного іспиту водопроводу від 30.05.2008 року його можливо було допустити до експлуатації з 01.06.2008 року (т. 1, а.с. 51).

Згідно акту перевірки сантехсистеми та пролівки каналізації від 30.05.2008 року, ТОВ «Алатау» виконав роботи з демонтажу старої системи каналізації з чавуну, монтажу труби каналізації з ПВХ, пролівки каналізації, та зазначено про можливість допуску санвузлу до експлуатації (т. 1, а.с.53)

Актом освідчення скритих робіт з облаштування керамічних полів санвузлу, складеним ТОВ «Алатау» 10.06.2008 року, було надано дозвіл проводити роботи по встановленню сантехнічних приборів у квартирі №4 ( т. 1, а.с. 52).

Згідно технічного висновку, виконаного фірмою «Рапід» у 2008 році, внутрішнє переобладнання квартири поліпшило умови проживання, які відповідають будівельним нормам та правилам відповідно до ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будівлі». Об'ємно - планувальне рішення квартири відповідає діючим нормам та правилам. Всі основні будівельні конструкції забезпечують експлуатаційну надійність споруди. Висновок погоджений з Відділом архітектури Київського району, Кримською республіканською санітарно-епідеміологічною станцією, Сімферопольським міським управлінням ГУ МНС України в Криму ( т. 1, а.с. 54-62).

Оцінюючи зазначені докази на підтвердження правомірності проведення перепланування та переобладнання квартири №4, суд приймає до уваги, що постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2010 року було визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Київського районної ради м. Сімферополя з зобов'язанням розглянути заяву ОСОБА_2 щодо питання перепланування квартири №4 та прийняти відповідне рішення відповідно діючого законодавства ( т. 1, а.с. 236-239)

Рішенням виконавчого комітету Київської районної ради м. Сімферополя від 22.02.2011 року №31 ОСОБА_2 у затвердженні переобладнання та перепланування з облаштуванням додаткового входу , виконаних у квартирі №4, відмовлено ( т. 2, а.с. 191).

Вимагаючи усунення перешкод у користуванні квартирою №2 шляхом демонтажу виконаних ОСОБА_2 робіт та приведення квартири №4 у відповідності до технічної документації, позивачка посилається на те, що роботи були виконані без дозволу компетентних органів, її згоди, та тягнуть систематичне потрапляння води на міжповерхове перекриття будинку, залиття приміщення її кухні, що загрожує обрушенням.

Актами, складеними ЖЕУ-6 на протязі чотирьох років, а саме 19.05.2008 р., 23.07.2009р., 03.08.2009р., 29.07.2010р., 30.07.2010р., 27.04.2011р., 10.05.2011р. зафіксовані обставини систематичного затоплення коридору квартири №2, який використовується у якості кухні та розташований під встановленим санвузлом квартири №4, наявність на стелі та біля електричного освітлювального приладу слідів у вигляді жовто-бурих розводів, діагональних тріщин довжиною 3м., шириною розкриття до 0,1см Згідно висновків комісії, зазначених у актах, санвузол встановлений без достатньої гідроізоляції, систематичне потрапляння вологи з приміщення санвузлу квартири №4 на дерев'яні конструктивні елементи міжповерхового перекриття можуть привести до втрати їх несучої здатності та обрушення. (т.1, а.с.178, 209- 212, 218-219, 220-221; т. 2, а.с. 145, 146)

До акту від 29.07.2010 року додані фототаблиці, з яких убачається, що на стелі приміщення квартири №2, яке використовується як кухня - столова, маються діагональні тріщини, що проходять через люстру. Впродовж тріщини маються жовті каплі води, які падають на стіл та свіжі сліди вологи на площі На столі знаходиться знята люстра з жовтою водою ( т. 1, а.с.201-211). У акті також зазначено, що на час його складання в санвузлу квартири №4 стеля суха, на полу зафіксована вода. Мешканець квартири убирав воду з полу, яка за його повідомленням потрапила з пральної машини, яка працювала в санвузлу.

Актом від 30.07.2010 року знов зафіксовано проявлення на стелі квартири №2 жовтих слідів затікання на площі 1 кв.м.. В санвузлу квартири №4 душовий піддон встановлений у перегородки, що поділяє квартири №4 та №3. На перегородці з боку душового піддону маються каплі, що стікають вниз. Квартирант квартири №4 пояснив, що він у цей час приймав душ. Комісія зазначила підвищену вологості у місцях проходження проводки у квартирі №2. До акту також додана фототаблиця ( т. 1, а.с.213).

Актами від 12.02.2010 року, 17.02.2010 року зафіксовано постійне потрапляння вологи з санвузлу квартири №4 на дощате перекриття полу квартири №3, поява грибка на суміжній стінки коридору квартири №3 та санвузлу квартири №4 (т. 1, а.с.215-217)

Дослідженням експерта №74 від 15.02.2010 року зафіксовані на стелі приміщення №1 квартири №2 жовті плями, сліди залиття з верхнього поверху (т. 1, а.с. 200-201).

Оцінивши зазначені письмові докази, які не спростовані відповідачем та не суперечать один одному, суд приходить до висновку про порушення права власності ОСОБА_1 у наслідок встановлення та використання ОСОБА_2 сантехнічних приладів (умивальнику, унітазу, душового піддону), пральної машини, систематичного потрапляння вологи на дерев'яні конструктивні елементи міжповерхового перекриття між квартирами та у приміщення квартири позивачки.

Крім того, суд приймає до уваги, що КримНІІпроектРеконструкція у січні 1990 року був виконаний проект на підставі технічного висновку, затвердженого у жовтні 1989 року. Згідно проекту, рік будування будинку, в якому перебувають квартири сторін - 1917р.. Квартири у будинку призначені для посімейного заселення, маються відступи від СНІП 2.08.01.85: відсутні кухні, коридори, туалет, ванни. Перекриття дерев'яні, мають діагональні тріщини у перекритті, помітний прогиб, враження балок гниллю, сліди зволоження та течі на стелі, відпадіння штукатурки, стан незадовільний, знос - 60%. У висновках зазначено , що у будинку у наслідок його значного зносу необхідно провести роботи у обсязі поточного ремонту, у тому числі усунення тріщин, вологи, часткова заміна дерев'яного перекриття, посилення елементів дерев'яної будівельної системи (т. 1, а.с.225-228).

Відомості про проведення капітального ремонту зазначеного будинку в інвентарній справі, яка була заведена з 1946року, відсутні, що убачається з повідомлення КП «Житлово- експтуатайіне об'єднання Київського району м. Сімферополя» від 14.11.2008 року ( т. 1, а.с.181).

У висновку повторної судової будівельно-технічної експертизи №420 від 08.07.2009 року, проведеної під час розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Київської районної ради м. Сімферополя про зобов'язання вчини певні дії, яку суд приймає як письмовий доказ, зазначена загальна характеристика технічного стану житлового будинку: експлуатація елементів будівлі можливо тільки при умові проведення ремонту, тобто на час огляду оцінка технічного стану незадовільна , що відповідає фізичному зносу у розмірі 51% (т.2, а.с. 49 звор.).

З урахуванням цих документів про стан будинку у 1990 році, у 2009 році та не проведення будь-яких ремонтних робіт, суд не приймає до уваги висновок повторної будівельно-технічної експертизи від 10.12.2011 року в частині того, що на дату проведення огляду за даними візуального обстеження фізичний знос міжповерхових балок перекриття характеризується як задовільний та становить 40%. (т.2, а.с. 172)

Щодо висновку експертизи від 10.12.2011 року про наявність у санвузлу гідроізоляції, то експерт з цього питання не надав відповіді з посиланням на неможливість перевірки цього візуально у слідстві закінчення будівництва. Посилання на акт огляду схованих робіт з устрою підлоги з керамічним покриттям від 10.06.2008 року та акт №1 виконаних робіт від 22.01.2011 року суд не вважає достатнім для встановлення обставин щодо належної гідроізоляції санвузлу, оскільки зазначені документи не підтверджені іншими доказами. Відповідачем не надано відповідну проектну документацію, яка повинна бути зазначена у акті від 10.06.2008 року (т.1, а.с. 52). Крім того, у дослідженні експерт зазначає про фіксацію на стелі повздовжніх й діагональних тріщин шириною розкриття до 1,5 мм і довжиною 60-70 см., сліди жовтого кольору від залиття водою із санвузлу квартири №4, розташованого над досліджуваним коридором у квартирі №3, проявлення грибка на стелі. Само по собі зазначення експертом про те, що на час проведення огляду проникнення води або наявність сирих плям на стелі не виявлено, не спростовує зафіксовані на протязі чотирьох років у актах ЖЕУ - 6 обставини систематичної появи на стелі приміщення квартири позивачки води жовтого кольору.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що систематичне потрапляння вологи з санвузлу на дерев'яні конструктивні елементи міжповерхового перекриття є небезпечним для проживання ОСОБА_1 у своїй квартирі, яка знаходиться у будинку, стан якого незадовільний.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно ст. ст. 322, 323 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Оцінивши у порядку ст. 212 ЦПК України надані сторонами докази, приймаючи до уваги наведені положення матеріального права, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині покладення на відповідача обов'язку провести демонтаж сантехнічних приладів (умивальник, унітаз, душовий піддон), пральної машини, розташованих у квартирі АДРЕСА_1, є обґрунтованими. Зазначене усуне перешкоди позивачеві у користуванні власністю та захистить її порушене право.

Стосовно позовних вимог про покладення на відповідача обов'язку провести демонтаж усіх виконаних робіт та привести квартиру у відповідність до технічної документації, то позивачка не довела, що будь-які інші дії відповідача, у тому числі по облаштуванню нового входу до квартири №4 , заміні водопостачання порушили її право користування власністю.

Як встановлено з висновку повторної судової будівельно-технічної експертизи №420 від 08.07.2009 року, проведеної під час розгляду адміністративної справи, яку суд приймає як письмовий доказ, облаштування входу стосується користування квартирами №3, №4 та не має ніякого відношення до квартири №2.

Стосовно демонтажу водопостачання, то як встановлено з показань свідка ОСОБА_3, колишнього власника квартири, водопостачання було проведено у 1992-1993р.р. Зазначені показання не спростовані позивачем. Демонтаж водопостачання порушить права відповідача, який перебуває у правовідносинах щодо надання послуг з водопостачання та водовідведення (т.2, а.с. 213 - 231). Сам по собі факт відсутності дозвільних документів на проведення системи водопостачання не може бути підставою для її демонтажу за позовом ОСОБА_1, яка не довела, що цим порушено її право.

Як встановлено з матеріалів справи, а саме акту від 15.08.2008 року ЖЕУ-6 система водопостачання та водовідведення у квартиру №4 проведена по фасаду будівлі, ОСОБА_2 замінив труби внутрішніх та зовнішніх мереж водопостачання та водовідведення у квартири №4 та №3, а не до квартири №2 (т. 1, а.с. 179-180).

Відповідно довідки №111 від 28.07.2010 року ЖЕУ-6 Київського району м. Сімферополя труби водовідведення, які прокладені по фасаду будівлі та перебувають у квартирах №3 та №4 теплоізольовані та закриті металевим кожухом з цинкованої кровельної сталі ( т. 2, а.с. 209).

Щодо демонтажу інших сантехнічних приладів та побутової техніки, які працюють від водопроводу, то матеріалами справи не встановлено їх наявність у квартирі відповідача та порушення будь-яких прав позивачки у наслідок їх використання.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання дій відповідача по переобладнанню, переплануванню квартири протиправними та такими, що створюють умови для аварійної ситуації у будинку та небезпеки для життя та здоров'я мешканців, то суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 ЦК України.

Визнання дій фізичної особи протиправними не є способом захисту цивільних прав ті інтересів, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині не підлягають задоволенню.

При вирішенні позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Зі змісту положень ст. ст. 1, 3, 10, 11, 60 ЦПК України убачається, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та на підставі доказів, наданих особами, які беруть участь у справі. Кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

З аналізу положень статей 1166, 1167 ЦК України убачається, що для покладення відповідальності на заподіювача шкоди необхідна сукупність таких обов'язкових умов: наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди і шкодою, вина у заподіюванні шкоди.

З висновку повторної судової будівельно-технічної експертизи від 10.12.0211 року убачається, що у квартирі №2 зафіксовані дефекти у вигляді поздовжніх та діагональних тріщин шириною розкриття 1,5 мм і довжиною 600-700 мм, сліди жовтого кольору від залиття водою з санвузлу у квартирі №4, розташованого над коридором квартири №2, проявлення грибка на стелі. Вартість відновлювального ремонту з усунення дефектів у квартирі №2, яки виникли в результаті експлуатації квартири №4, на дату огляду становить 1974 грн. ( т.2, а.с. 173) Суд вважає можливим стягнути зазначену суму матеріальної шкоди, яка визнана відповідачем.

Стосовно доводів позивача про те, що визначеної експертом суми недостатньо для проведення ремонту, то суду не надано інших доказів на підтвердження більшого розміру матеріальної шкоди.

Суд не бере до уваги висновок №43 судової будівельно-технічної експертизи від 24.01.2011 року, у тому числі і в частині визначення розміру матеріальної шкоди, з підстав, зазначених в ухвалі про призначення повторної експертизи від 09.03.2011 року( т. 2, а.с. 8-22, 114).

З огляду на викладене у сукупності у порядку ст.ст. 1166, 1192 ЦК України з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 матеріальна шкода у сумі 1974,00 грн.

Що стосується стягнення моральної шкоди, то суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до ч. 1 та п. 3 ч. 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням майна .

Згідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичний або юридичні особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Позивачці, яка є інвалідом другої групи, завдана моральна шкода, яка виразилась у порушенні її права, як власника майна, тривалого хвилювання щодо технічного стану дерев'яних конструктивних елементи міжповерхового перекриття та можливого обвалення стелі її квартири, необхідності прийняття додаткових зусиль для відновлення порушеного права.

При визначені розміру моральної шкоди суд, враховуючи характер, обсяг спричиненої позивачу шкоди та факт, що здебільшого права позивачки поновлюються усуненням перешкод шляхом демонтування приладів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає можливим стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 1000 гривень.

При розподілі судових витрат між сторонами суд приймає до уваги наступне.

Вимоги позивачки про відшкодування витрат на правову допомогу підлягають частковому задоволенню. Враховуючи, що загальний час судових засідань, у який приймала участь адвокат ОСОБА_4 складає 6 годин 50 хвилин, сума витрат на правову допомогу в розмірі 4450 грн., яку позивачка просить стягнути з відповідача перевищує граничний розмір, встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 року. (т. 2, а.с.92-99,211,212). Керуючись положенням ст. 1 зазначеного закону, суд визначає, що сума, яка може бути стягнута на користь позивачки, як компенсація витрат, пов'язаних на правову допомогу, складає 2932,86 грн. ( 1073 \100% х 40% х 6 год. 50 хв.).

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог суд вважає необхідним розподілити судові витрати щодо сплати позивачем судового збору ( 51 грн.), витрат на інформаційно-технічне забезпечення (30 грн.), правову допомогу (2932,86 грн.) та сплати позивачем і відповідачем витрат на проведення експертиз (8000грн.) у рівних частках (т. 1, а.с. 1, 2; т.2, а.с.65-а, 156). Таким чином, на користь позивача з відповідача підлягають стягненню судовий збір у розмірі 25,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 15,00 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 1466,43 грн..

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 22, 23, 319, 322, 323, 383, 391, 1166, 1167, 1192 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_2 провести демонтаж сантехнічних приладів (умивальник, унітаз, душовий піддон), пральної машини, розташованих у квартирі АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 1974,00 (одна тисяча дев'ятсот сімдесят чотири) гривні 00 копійок, моральну шкоду у розмірі 1000, 00 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

В задоволені іншої частини позову - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати: судовий збір у розмірі 25,50 (двадцять п'ять) гривень 50 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 15,00 (п'ятнадцять) гривень 00 копійок, витрати на правову допомогу у розмірі 1466,43 (одна тисяча чотириста шістдесят шість) гривень 43 копійки.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя