РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-2619/20112/0109/119/2012

22.03.2012 року м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді - Кагітіної І.В.,

за участю секретаря - Якушевій Г-М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Служба у справах дітей Сімферопольської міської ради, Відділення у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Київського районного відділу Сімферопольського міського управління ГУ МВС України в АР Крим, про виселення, за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, треті особи - ОСОБА_5, Служба у справах дітей Сімферопольської міської ради, Відділення у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Київського районного відділу Сімферопольського міського управління ГУ МВС України в АР Крим, про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, -

встановив:

14.06.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить виселити відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, без надання іншого приміщення, та зняти їх з реєстраційного обліку. Позов мотивований тим, що позивач є власником зазначеного будинку, в якому на даний час зареєстровані та проживають відповідачі. ОСОБА_1 є рідним братом позивача та сином колишнього власника будинку ОСОБА_5 Проживання відповідачів перешкоджає позивачу в реалізації свого права власності, в наданні можливості його родині проживати у будинку.

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись з зустрічним позовом, у якому просять зобов'язати відповідача ОСОБА_1 не чинити перешкоди у користуванні жилим приміщення, а також всіма підсобними та господарчими приміщеннями житлового будинку АДРЕСА_1. Позов мотивований тим, що житловий будинок належав матері позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 З часу народження та по цей час у якості члена сім'ї власника проживає та зареєстрований ОСОБА_2. ОСОБА_3 після реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 вселилась за згодою ОСОБА_5 та усіх дорослих членів родини у будинок у якості члена сім'ї та зареєстрована у ньому. ОСОБА_4, син позивачів, також з народження проживає у будинку. 24.07.2006 року ОСОБА_5 у наслідок неприязних відносин з ОСОБА_3 уклала з своїм сином відповідачем ОСОБА_1 договір довічного утримання. У позивачів залишилось право користування чужим майном (сервітут), як у колишніх членів сім'ї власника житлового будинку. Проживаючи на цих законних підставах, позивачі мають рівні права з власником на користування жилими приміщеннями, а тому ОСОБА_1 не повинен чинити їм перешкоди.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник підтримали позов з наведених у ньому підстав. У задоволенні зустрічного позову просили відмовити, оскільки у відповідачів не виникло права на користування жилим приміщенням, а тому на вимогу власника вони повинні його звільнити. На запропоновані жилі приміщення для користування вони не згодні, договір найму не укладають. З цих самих підстав третя особа ОСОБА_6 та представник інших третіх осіб ОСОБА_9 у судовому засіданні не заперечували проти задоволення первісного позову та просили відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представник заперечували проти задоволення позову з підстав, зазначених у зустрічній позовній заяві, яку вони просили задовольнити. Перешкоди у користуванні житловими приміщеннями ним, як колишнім членам сім'ї колишнього власника, полягають у не допуску до підсобних приміщень, заміні замків, вимкнення газопостачання.

Представники третіх осіб Служби у справах дітей Сімферопольської міської ради та Відділення у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Київського РВ Сімферопольського міського управління у судове засідання не з'явились, письмових пояснень за позовами не надали.

Суд, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, прийшов до наступного висновку.

Судом при розгляді справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними побудовами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором довічного утримання від 24.07.2006 року за реєстром №1-3926, а також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно ( а.с.5,6).

Зазначений будинок належав ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого в Першій сімферопольській державній нотаріальній конторі 06.04.1978 року, та на підставі договору дарування частки житлового будинку, посвідченого в Першій сімферопольській нотаріальній конторі 22.08.1978 року за реєстром №З-Н-1145.

З 1969 року у спірному житловому будинку проживає та зареєстрований ОСОБА_2, який є рідним братом позивача та сином колишнього власника ОСОБА_5. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3, остання вселилась у будинок та була там зареєстрована. Після народження у них ІНФОРМАЦІЯ_3 дитини ОСОБА_4, останній став проживати з батьками, де і був зареєстрований. На цей час вказані особи продовжують проживати у житловому будинку.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16, 386, 391 ЦК України.

Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст.379, 382 ЦК України).

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК Української РСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

В розумінні вищенаведених положень закону право члена сім'ї власника будинку користуватись цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.

Таким чином, виникнення права членів сім'ї власника будинку на користування цим майном та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а відтак, припинення права власності особи на будинок припиняє право членів її сім'ї на користування цим будинком.

Передбачаючи право власника будинку на відчуження цього об'єкту, закон не передбачив при цьому перехід прав і обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника будинку.

Частина 4 ст.156 ЖК Української РСР передбачає збереження такого права користування житлом лише для членів сім'ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку, при умові збереження права власності на будинок цього ж власника, тобто при незмінності власника майна.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 є сином колишнього власника спірної квартири ОСОБА_5, а тому мав право користування житлом лише як член сім'ї власника. Аналогічне право мали його дружина ОСОБА_3 та їх син ОСОБА_4 Разом із припиненням права власності ОСОБА_5 на спірний будинок припинено право користування відповідачів жилим приміщення у будинку.

З рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 09.03.2011 року убачається, що відповідачі на запропоновані позивачем ОСОБА_1, як власником будинку, умови укладання договору найму не погодились. Зазначені дії вони незгоді вчиняти і на цей час, тому суд приходить до висновку, що на даний час відсутні будь-які законні підстави для проживання відповідачів у будинку. Отже, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з моменту відчуження спірного будинку набули статус тимчасових мешканців, відповідно до якого не мають самостійного права користування житлом.

Відповідно до ст.98 ЖК Української РСР наймач жилого приміщення та члени його сім'ї, які проживають разом з ним, можуть за взаємною згодою дозволити тимчасове проживання у жилому приміщенні, що є в їх користуванні, інших осіб без стягнення плати за користування приміщенням (тимчасових жильців), в тому числі опікуна чи піклувальника, який не є членом сім'ї наймача. Тимчасові жильці на вимогу наймача або членів сім'ї, які проживають разом з ним, зобов'язані негайно звільнити приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Таким чином, тимчасові жильці згідно з положеннями ЖК та ЦК України (ст.98 ЖК, ст.818 ЦК) повинні звільнити житло після закінчення обумовленого з ними строку проживання при пред'явленні до них такої вимоги власником (наймачем, наймодавцем).

На підставі наведеного, враховуючи, що власником заявлена вимога про звільнення будинку, а ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, як тимчасові мешканці, відмовляються звільнити жиле приміщення, не погоджуються на запропоновані ним варіанти користування, суд вважає, що вони підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення.

Також суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для реєстрації відповідачів у спірному жилому приміщенні, оскільки їх право користування будинком після відчуження цього майна власником припинилось, права на проживання у будинку з підстав, передбачених нормами Цивільного кодексу України та Житлового кодексу УРСР, вони на засадах змагальності не довели.

Отже, суд вважає, що відмова відповідачів звільнити житло та знятися з реєстрації у житловому будинку з надвірними побудовами, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, є неправомірною та такою, що перешкоджають власнику у здійсненні права користуватися та розпоряджатися власністю на свій розсуд, тому порушене право позивача ОСОБА_1 підлягає захисту відповідно до вимог ст.ст.386, 391 ЦК України.

Щодо посилання відповідачів на їх право сервітуту на підставі ст.405 ЦК України, то її положеннями передбачено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Однак, на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не є членом сім'ї ОСОБА_1, тому вищенаведена норма цивільного законодавства не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Задоволення первісного позову ОСОБА_1 про виселення відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та зняття їх з реєстрації виключає можливість задоволення зустрічного позову, оскільки їх право користування будинком припинилось після відчуження цього майна ОСОБА_1, у якого перед ними не виникло будь-якого обов'язку.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо стягнення судових витрат.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначив, що він не просить вирішувати питання про стягнення на його користь понесених судових витрат.

На підставі ст.ст. 16, 321, 383, 386, 391, 405, 818 ЦК України, ст.ст. 98, 150, 156 ЖК Української РСР, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Служба у справах дітей Сімферопольської міської ради, Відділення у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Київського районного відділу Сімферопольського міського управління ГУ МВС України в АР Крим - задовольнити.

Виселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, з житлового будинку з надвірними побудовами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.

Зняти ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, треті особи - ОСОБА_5, Служба у справах дітей Сімферопольської міської ради, Відділення у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Київського районного відділу Сімферопольського міського управління ГУ МВС України в АР Крим, про усунення перешкод у користуванні житловим будинком з надвірними побудовами, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя