РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-2846/2011p.

17.01.2012 року м. Сімферополь

Київський районий суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого - судді Кагітіної І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Якушевої Г-М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставлене майно, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсними договорів, покладання обов'язку, -

в с т а н о в и в:

ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 172611,48 грн. звернути стягнення на предмет застави - автомобіль шляхом його продажу банком з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, зі зняттям вказаного автомобілю з обліку в органах ДАЇ України, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.12.2007 року між ЗАТ комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк) і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DN81AR79480096. За умовами даного договору Банком був виданий відповідачці кредит в сумі 99233,00 гривень на придбання автомобіля строком до 23.12.2014 року зі сплатою 9,60 % річних (0,8% на місяць) за користування кредитом. За умовами договору відповідачка ОСОБА_1 зобов'язалася щомісяця в період з 24 по 28 число кожного місяця здійснювати сплату платежу для погашення заборгованості, відсотків, комісії та інших витрат в розмірі 2129,91 грн. Станом на 16.06.2011 р. відповідачка має заборгованість за кредитним договором у розмірі 172611,48 грн., що складається з заборгованості за кредитом - 89326,15 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 33598,09 грн.; заборгованості по комісії за користування кредитом - 11908,08 грн.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 37779,16 грн. В забезпечення виконання зобов'язань перед Банком відповідачка надала у заставу рухоме майно автомобіль марки KIA Cerato, 2007 року випуску, № кузова/шасі: НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1.

ОСОБА_1 звернулася з зусрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача, в якому просить визнати недійсними кредитний договір та договір застави від 24.12.2007 року, покласти обов'язок на відповідача виключити з реєстру обтяжень заборону відчуження майна - автомобілю та зняти з нього арешт. Зустрічний позов мотивований тим, що договори були укладени з порушенням норм ЦК України особою, що не мала достатньо повноважень на укладення договору від імені Банку. Всуперечь ст. 1056-1 Цивільного кодексу України Банк не мав права в одностороннему порядку не підвищення процентної ставки за кредитним договором. У зв'язку з настанням мирової финансової кризи вона не взмозі виконувати прийняті на себе обов`язки, що є підставою для розірвання кредитно-заставного договору на підставі ст. 652 ЦК України. Між тим, таких вимог банк не заявляв. (ас. 26-28).

Ухвалою суду від 30.08.2011 р. обидва позови об'єднані в одне провадження (а.с.41).

В судовому засіданні представник позивача Волокітіна С.В. позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав викладених у позові, проти задоволення позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача шляхом визнання недійсними кредитного договору та договору застави заперечувала з підстав, викладених у запереченнях на позов.

Представник відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_3 у судовому засіданні первісний позов не визнала, позов ОСОБА_1 про захист прав споживача шляхом визнання недійсними кредитного договору та договору застави підтримала у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши письмові докази, дослідивши матеріали справи, надані на підставі ст. 60 ЦПК України, дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню, позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» необґрунтовані та не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 11, 27, 60 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, яки беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на яки вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Судовим розглядом встановлено, що 27.12.2007 року між ЗАТ Комерційний банк «ПриватБанк» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DN81AR79480096. За умовами п. 7.1. кредитного договору Банком відповідачці був виданий кредит в сумі 99233,00 грн. на наступні цілі: на купівлю автомобілю - 87400,00 грн., на оплату страхових платежів за договором страхування транспортного засобу та договором особистого страхування строком до 23.12.2007 р. - 4807,00 грн., для сплати за реєстрацію предмету застави в державному реєстрі обтяжень рухомого майна - 34,00 грн., на сплату винагороди за надання фінансового інструменту, що сплачується в момент видачі кредиту - 6992,00 грн., на термін до 23.12.2014 р. Відповідачка зобов'язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 9,60 % на рік (0,8% на місяць) на суму залишку заборгованості за кредитним договором в строки та в порядку, встановлених кредитним договором (п. 7.1 договору) та винагороду (комісію) за надання фінансового інструменту, яка сплачується щомісяця у розмірі 0,50% від суми виданого кредиту.

Відповідно до п. 7.1. кредитного договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: період сплати з 24 по 28 число кожного місяця, Відповідачка повинна надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитним договором, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, винагороди.

Згідно до п. 7.4 кредитного договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором по поверненню основної суми кредиту та сплати процентів та винагороди відповідачка сплачує банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день просрочки, але не менш 1 гривні.

Станом на 16.06.2011 р. відповідачка має заборгованість за кредитним договором у розмірі 172611,48 грн., що складається з заборгованості за кредитом - 89326,15 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 33598,09 грн.; заборгованості по комісії за користуванням кредитом - 11908,08 грн.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 37779,16 грн.

У відповідність до п. 2.3.1. Договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон`юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміни курсу долара США до гривні більше ніж 10% у порівняні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення договору, зміни облікової ставки НБУ, зміни розміру відрахувань у страховий фонд або зміни середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті. При цьому банк надсилає Позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу у чинність зміненої процентної ставки.

08.01.2009 р. ОСОБА_1 було надіслано повідомлення від 25.12.2008 р. про зміну умов кредитно-заставного договору шляхом збільшення процентної ставки по договору до рівня 21,00% річних, яка починає діяти з 01.02.2009 року. У разі незгоди із встановлюваним згідно умов цього пункту договору новим розміром відсоткової ставки, позичальник у строк не пізніше 20.01.2009 р. мав право звернутись до відділення банку, що обслуговує кредит, надати письмове повідомлення про свою незгоду зі зміненими умовами кредитування та погасити заборгованість за Кредитним договором в повному обсязі. У разі згоди позичальника щодо змін умов кредитування за вказаним Кредитним договором, встановлення змін буде здійснено автоматично 01.02.2009 року без будь-яких додаткових дій з боку позичальника.

Відповідно до ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від змін облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни.

Відповідно до ч. 4 ст. 55 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розміри процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом або договором. Відповідно до норм Цивільного кодексу України, який діяв на момент укладення договору, дозволялося в односторонньому порядку змінювати умови договору, якщо це було передбачено умовами самого договору (ст. 651 ЦК України).

Відповідно до п. 3.5 Постанови Правління Національного банку України "Про затвердження правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" від 10 травня 2007 року, банки мають право змінювати процентну ставку лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Однією із таких подій можна назвати підвищення облікової ставки Національного банка України, а також нестабільність курсової політики. У зв'язку зі зміною кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення кредитного договору, зміні облікової ставки НБУ, зміні розміру відрахувань у страховий фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитних банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ), з метою виконання зобов'язань перед своїми вкладниками, банк мав право вимагати зміни умов кредитного договору.

Відповідно до ст. 58 Конституції України та ч. 2 ст. 5 ЦК України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Цивільна відповідальність - майнова відповідальність громадян чи організацій, що виникає в разі неправомірних дій, невиконання договірних зобов'язань, заподіяння особистої чи майнової шкоди. Разом з тим, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" 661-VI від 12 грудня 2008 року регулює питання не відповідальності осіб, а правовідносини, пов'язані з платою за користування кредитними коштами.

Таким чином, і прийняття рішення про підвищення ставки (зміну умов договору), і відправлення повідомлення про прийняте рішення були здійснені до 10.01.2009 року. Тобто, до моменту набрання чинності законом від 12.12.2008 р. про заборону одностороннього підвищення ставок.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Тому Закон 661-VI в частині внесення змін до ЦК Україну (ст. 1056-1) не може регулювати відносини, які виникли до моменту набрання чинності цим законом.

Крім того, суд приймає до уваги, що кредитний договір був укладений до 10 січня 2009 року і в ньому сторони досягли домовленості про те, що банк має право в односторонньому порядку змінити процентну ставку. Банком прийнято рішення про підвищення відсоткової ставки до 10 січня 2009 року, а отримання позичальником повідомлення після цієї дати це є лише механізмом такої домовленості.

За встановленими загальними правилами виконання зобов'язань, що передбачені ст. 525 Цивільного кодексу України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Як встановлено судом, заборгованість, яка утворилася станом на 16.06.2011 р. та становить 172611,48 гривень, відповідачкою не сплачена та умови договору до теперішнього часу не виконуються, тому судом дана обставина розцінюється, як одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1069 ЦК України, права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням, визначаються положеннями про позику та кредит (параграф 1 і 2 глави 71 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом. Представлений позивачем розрахунок заборгованості відповідачки у суду не викликає сумнів про наявність в неї заборгованості перед позивачем. Частиною 2 ст. 1050 ЦК передбачено, що наслідками порушення відповідачкою щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Оскільки за умовами договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником умов договору щодо погашення кредиту не встановлено інших умов, суд вважає, що за встановлених обставин, вимоги позивача відповідають умовам укладеного договору та положенням діючого законодавства.

Згідно ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 34.4. договору застави рухомого майна № DN81AR79480096 в забезпечення виконання зобов'язань перед Банком відповідачка надала у заставу рухоме майно автомобіль марки KIA Cerato, 2007 року випуску, № кузова/шасі: НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором.

Статтями 19, 20 Закону України «Про заставу» передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення. Застводержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріусів, якщо інше не передбачене законом, або договором застави.

Статтею 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». передбачено, що у разі задоволення судом вимог про звернення стягнення на предмет застави в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета застави із застосуванням однієї із процедур, передбачених ст. 26 Закону, яка передбачає і продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Оскільки судом встановлено, що відповідачкою ОСОБА_1 неналежним чином виконувалися умови кредитного договору, у зв'язку з чим й встановилася заборгованість в розмірі 172611,489 гривень й до тепер вона не погашена, то суд вважає, що існують всі підстави для звернення стягнення на предмет застави, оскільки це у повному обсязі задовольнить вимоги банку.

Проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскільки на день винесення судом рішення вимоги позивача не виконані, порушення умов кредитного договору не усунені, то у Позивача виникло передбачене договорами право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета застави.

Оскільки за рахунок предмету застави Заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в порядку звернення стягнення на предмет застави - автомобіль марки KIA Cerato, 2007 року випуску, № кузова/шасі: НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1, суд вважає необхідним визначити відповідно до статей 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» спосіб реалізації предмету застави, а саме звернути стягнення на предмет застави шляхом продажу вказаного автомобілю Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем.

Щодо посилання позивача на визначення способу реалізації предмету застави з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом, зі зняттям автомобіля з обліку ДАІ України, а також наданням банку повноважень, необхідних для здійснення продажу, то це не ґрунтується на вимогах Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». З огляду на викладене в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача шляхом визнання недійсними кредитного договору та договору залога не підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки суд вважає її безпідставною.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору.

Представник «Автокредит плюс» на момент укладення кредитного договору та договору застави рухомого майна від 24.12.2007 р. мав достатньо повноважень обумовлених Цивільним кодексом України. У відповідність до положень ст. 241 ЦК України угода була погоджена банком, тому що грошові кошти були надані відповідачці, а потім приймалися платежі в рахунок сплати заборгованості за договором.

Щодо неправомірного підвищення процентної ставки, то судом встановлено вище, що воно було здійснено у відповідності до умов кредитного договору та не суперечить положенням ЦК України.

Крім того, ОСОБА_1 фактично погодилася з підвищенням процентної ставки за кредитним договором шляхом своєчасної оплати тіла кредиту та процентів за новою процентною ставкою. Фактом підтвердження того, що позивачка визнала правомірність підвищення банком процентної ставки по кредитному договору є її дії по сплаті кредиту, які відображені у розрахунку суми заборгованості, де у термін до 24.07.2009 р. відповідачка сплачувала кредит за підвищеною процентною ставкою та немала заборгованості за кредитом.

Отже, судом не встановлено, що банком був порушений порядок підвищення процентної ставки за кредитним договором. Також не є порушенням норм законодавства встановлення Банком нового щомісячного платежу за кредитним договором з урахуванням нової процентної ставки.

Таким чином, судом не встановлено підстав для визнання кредитного договору та договору застави недійними.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, відповідачкою ОСОБА_1 має бути відшкодовані позивачу сплачений судовий збір у розмірі 1700,00 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у Київському районному суді м. Сімферополя АР Крим у розмірі 120,00 гривень.

На підставі ст. 58 Конституції України, ст. 5, 241, 525-527, 257, 261, 267, 589, 590, 627, 652, 654, 1050, ч. 2 1054, 1069 ЦК України, Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. 19, 20 Закону України «Про заставу», ст. 25, 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Закону України "Про захист прав споживачів", Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, с у д -

вирішив:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №DN81AR79480096 від 24.12.2007 року в сумі 172611,48 гривень звернути стягнення на предмет застави: автомобіль марки KIA Cerato, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузовушасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом продажу вказаного автомобілю Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсними кредитного договору, договору застави, покладання обов'язку - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у сумі 1700, 00 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 120,00 (сто двадцять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя