РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-3330/2011 2/0109/200/2012

23.01.2012 року м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді - Кагітіної І.В.,

за участю секретаря - Якушевій Г-М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про вселення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 у серпні 2011 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить вселити його на житлову площу домоволодіння АДРЕСА_1, зобов'язати відповідачку та сина ОСОБА_3 не чинити перешкоди у користуванні жилою площею, стягнути судові витрати.

Ухвалою суду від 12 грудня 2011 року до участі у справі у якості співвідповідача залучено ОСОБА_3 (а.с.28).

Позовні вимоги мотивовані тим, що в 2005 року позивач, залишивши свою сім'ю в Узбекистані, переїхав до м. Сімферополя та за півроку побудував будинок за адресою: АДРЕСА_1. Сім'я переїхала до нього наступного року. На цей час будинок повністю побудований. Державний акт на земельну ділянку виданий ОСОБА_2, яка навмисно не бажає здавати будинок в експлуатацію. Крім позивача у будинку проживали відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які з грудня 2008 року перешкоджають йому потрапити у будинок. Між ними постійно виникають конфліктні ситуації, іншого житла позивач не має.

Позивач у судовому засіданні підтримав позов з підстав, наведених у позові. Додатково зазначивши, що будинок ніколи не буде введений до експлуатації. Він має право на 1\2 частку домоволодіння та земельної ділянки.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що права позивача не можуть бути захищені обраним ним способом, оскільки домоволодіння не введено до експлуатації та не є жилим приміщенням.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомляла за зареєстрованим місцем проживання, заперечень проти позову не надала.

Заслухавши сторін, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що місце проживання позивача зареєстровано за адресою: м.Сімферополь, вул Когемлі, б.27 (а.с.6)

З постанов про відмову у порушенні кримінальної справи від 09.04.2009 року, 08.05.2010 року, 30.09.2010 року убачається, що за зазначеною адресою на цей час проживають дружина позивача ОСОБА_4 та син ОСОБА_3. Між ними та позивачем виникають постійні конфлікти з питання його проживання за зазначеною адресою (а.с.7-9).

При зверненні до суду позивач просить на підставі ст. 156 ЖК Української РСР та ст. 391 ЦК України вселити його у домоволодіння АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідачів не чинити перешкоди у користуванні житловою площею.

Положення статті 156 ЖК Української РСР закріплює права та обов'язки членів сім'ї власника житлового будинку, стаття 391 ЦК України регулює захист права власності від порушення, не пов'язаного із позбавленням володіння.

Як встановлено з фактичних обставин справи, право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 не зареєстровано, він не зданий до експлуатації. Зазначена обставина визнана сторонами та не підлягає доказуванню.

Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Таким чином, законодавством передбачено, що закінчений будівництвом об'єкт підлягає прийняттю в експлуатацію з обов'язковою державною реєстрацією права власності на нього. Тільки після вчинення зазначених дій виникає право власності на створене нерухоме майно.

Відповідно до ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Згідно до ст. 380 ЦК України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

У відповідності до ст. 50 ЖК Української РСР жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічних вимогам.

Позивачем не надано суду доказів у вигляді документів про введення будинку до експлуатації, технічної документації про відповідність жилого приміщення санітарним та технічним вимогам.

Показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 про те, що будинок має усі умови для проживання не можуть бути прийняті судом до уваги на підтвердження його відповідності санітарним та технічним вимогам, оскільки це підтверджується спеціальними документами компетентних органів.

До здачі в експлуатацію об'єкта незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1, він не може вважатись таким, що відповідає вимогам ст. 50 ЖК Української РСР та має статус житлового будинку. З огляду на викладене суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 права користування будинком, як жилим приміщенням, не набув. З інших підстав позов не заявлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на викладене у сукупності позовні вимоги ОСОБА_1, у заявлених ним межах, про вселення і усунення перешкод в користуванні є безпідставними і задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 50, 156 Житлового кодексу Української РСР , ст.ст. 379, 380, 391 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 84, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України суд -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 про вселення на житлову площу у домоволодінні АДРЕСА_1, зобов'язання ОСОБА_2, ОСОБА_3 не чинити перешкоди у користуванні житловою площею - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя