Справа № 55/2008
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 травня 2008 р.
Краснолуцький міський суд Луганської області в складі
головуючого судді Янцовської Т.М.,
при секретарі Кисель К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Красному Лучі справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, відділу громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Краснолуцького УМВС України в Луганській області, третя особа - ОСОБА_5, про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням, стягнення моральної шкоди, та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - КПП м. Вахрушеве, про вселення та виселення з житлового приміщення, стягнення моральної шкоди,
в с т а н о в и в:
Позивачі ОСОБА_1. та ОСОБА_2звернулись до суду з позовом про визнання ОСОБА_3. та ОСОБА_4. такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1, посилаючись на те, що ОСОБА_1. за усною домовленістю з ОСОБА_5придбала у останньої квартиру за вищезазначеною адресою, а ОСОБА_5прописала її на свою житлову площу як сестру 03.08.2001 року. Після цього 15.04.2003 року у спірну квартиру був прописаний ОСОБА_2Крім того, ОСОБА_5обіцяла виписати із квартири свого сина ОСОБА_3., який не проживає там з 1999 року. 11 травня на житлову площу був також прописаний ОСОБА_4., як їй стало відомо за заявою ОСОБА_6 та ОСОБА_3., але згоди на прописку ОСОБА_4., який не проживав у квартирі з 2001 року, вона не надавала. Також ОСОБА_1. зазначила, що вона є наймачем квартири АДРЕСА_2 Зазначеними діями відповідачів, які не бажають добровільно виписатися із спірної квартири, позивачі зазнали моральної шкоди, яку вони просять стягнути з відповідачів у розмірі 18000 гривень.
Відповідачі ОСОБА_4. та ОСОБА_3. звернулись до суду з зустрічним позовом про вселення їх у спірне житлове приміщення та виселення ОСОБА_1. та ОСОБА_2, посилаючись на те, що наймачем вищезазначеної квартири є ОСОБА_3., у зв'язку з необхідністю у 2001 році він виїхав на роботу до м. Москви, при цьому його особисті речі залишилися у квартирі, тому вважає свою відсутність у квартирі з поважної причини. Після повернення він виявив, що ОСОБА_1. сумісно з ОСОБА_2самовільно вселилися до спірного житлового приміщення, замки на вхідних дверях змінені, тому він вимушений був шукати собі інше житло. У травні 2006 року у спірну квартиру за його заявою був прописаний брат ОСОБА_4. До теперішнього часу ОСОБА_1. та ОСОБА_2відмовляються у добровільному порядку виселитися із квартири, чим причиняють моральної шкоди, яку вони просять стягнути на користь ОСОБА_3. з ОСОБА_1. - 4000 гривень, з ОСОБА_2- 1000 гривень, на користь ОСОБА_4. з ОСОБА_1. - 800 гривень, з ОСОБА_2- 200 гривень
В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1. та ОСОБА_2свої вимоги, викладені в позові, підтримали у повному обсязі і просили задовольнити позов, посилаючись на обставини, викладені в ньому. Зустрічний позов не визнали.
Представник відповідачів позов ОСОБА_1. та ОСОБА_2не визнала, зустрічні вимоги підтримала в повному обсязі.
Третя особа - ОСОБА_5, доводи відповідачів за зустрічною заявою підтримала, пояснила, що у квітні 2001 року була виписана із спірної квартири, де залишився проживати її син ОСОБА_3., який і став основним квартиронаймачем. Оскільки вона вже не була наймачем житлового приміщення за адресою АДРЕСА_1, то ніяк не могла та не мала права ним розпорядитися, ніяких грошей відОСОБА_1. не отримувала. ОСОБА_3. перебував на заробітках у м. Москві, у квартирі залишались його особисті речі. Але ОСОБА_4. дійсно був лише прописаний за даною адресою, не проживав, та його речей у квартирі не було.
Представник третьої особи - КПП м. Вахрушеве пояснила, що на засіданні профкому шахти „Алмазна” вирішено прописати ОСОБА_1. як сестру ОСОБА_5ОСОБА_1. прописано 03.08.2001 року, ОСОБА_2 прописано 15.04.2003 року відповідно до заяви ОСОБА_1. як її співмешканця, ОСОБА_4. було прописано за заявою ОСОБА_3. як його брата 11.05.2006 року.
Суд, заслухавши пояснення сторін, третіх осіб, показання свідків, перевіривши матеріали справи, прийшов до наступного.
Судом встановлено, що згідно ордеру від 17.02.1981 року ОСОБА_7 та його сім'ї, що складалась з 2 чоловік - ОСОБА_5 та ОСОБА_3., надано право зайняття 2 кімнат житловою площею 28,67 за адресою АДРЕСА_1.
Після вибуття із спірної квартири ОСОБА_7 (14.02.1989року) та ОСОБА_8. (18.04.2001 року), наймачем житлового приміщення залишився ОСОБА_3., що відповідає вимогам ст. 107 ЖК України.
Спірне житлове приміщення за вищезазначеною адресою не є приватизованим, перебуває на балансі комбінату комунальних підприємств м. Вахрушево. Особистий рахунок на квартиру відкрито на ім'я ОСОБА_5, але квартплату здійснює з 01.04.2002 року - ОСОБА_1.
Відповідно до протоколу засідання профкому шахти „Алмазна” від 26.07.2001 року постановлено прописати на житлову площу ОСОБА_5за адресою АДРЕСА_1 її сестру ОСОБА_1., підстава - заява ОСОБА_5
Відповідно до протоколу засідання житлово-побутової комісії від 23.04.2003 року вирішено прописати ОСОБА_2за адресою АДРЕСА_1, підстава - заява ОСОБА_1. про прописку на її житлову площу співмешканця.
Відповідно до протоколу засідання житлово-побутової комісії від 22.05.2006 року вирішено прописати ОСОБА_4. за адресою АДРЕСА_1, підстава - заява ОСОБА_3.
ОСОБА_4 вселився у жиле помешкання з дозволу ОСОБА_3. - наймача, який правомірно проживав у спірному приміщенні, тому ОСОБА_4. набув право на жилу площу.
Крім того, при подачі позовної заяви до суду позивачі зазначили місце проживання відповідачів саме за адресою АДРЕСА_1., що також підтверджує, що спірна квартира є постійним місцем проживання ОСОБА_3., він з неї не виписувався, за місцем роботи в інших місцевостях постійним житлом забезпечений не був, був тимчасово відсутнім. Після його повернення із заробітків, не зміг проживати у квартирі, вимушений мешкати в іншому місці у зв'язку з тим, що неможливо вселитися, оскільки позивачі чинили перешкоди у користуванні житлом, тому причини його відсутності є поважними. Що стосується постійного проживання у спірному приміщенні ОСОБА_4., то зазначене не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні. Як зазначили представник позивачів та третя особа - ОСОБА_5, що ОСОБА_4. дійсно за зазначеною адресою не проживав і не мав наміру постійно проживати, а лише зареєструвався. Також зазначене підтверджується довідками, актами про непроживання та іншими матеріалами справи. Але не порушено порядок його вселення у спірне житлове приміщення.
Що стосується доводів позивачів про законне вселення їх у спірну квартиру, то вони є необґрунтованими, оскільки квартира заселена ними не в установленому законом порядку. Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_5на той момент, а саме на момент реєстрації у спірному житловому приміщенні ОСОБА_1., не була зареєстрована у спірному житловому приміщенні, не мала права відчуження жилого приміщення. Посилання позивачки на те, що вона придбала у ОСОБА_5спірне житлове приміщення не може бути прийнято до уваги, оскільки не відповідає нормам чинного цивільного законодавства, а саме загальним вимогам, необхідним для чинності правочину.
Відповідно до особового рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_1. є піднаймачем спірного житлового приміщення.
Ордер є єдиною правовою підставою на вселення громадянина особисто або з його сім'єю у жиле приміщення.
Піднаймачі самостійного права користування приміщенням не набувають незалежно від тривалості проживання та від сплати комунальних послуг та квартплати і підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення. У спірній квартирі ОСОБА_1. зареєстрована 03.08.2001 року, як піднаймач. ОСОБА_2зареєстровано на підставі заявиОСОБА_1. 15.04.2003 року, як співмешканця піднаймача, без згоди наймача, чим також не дотримано правил вселення членів сім'ї піднаймача, як передбачено ст. 92 ЖК України.
Піднаймач не має права вимагати визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, оскільки піднаймач не має самостійного права на житло.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
В судовому засіданні факт заподіяння позивачами відповідачам моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру не знайшов свого підтвердження. Представник відповідачів не довів вимог щодо стягнення моральної шкоди на користь відповідачів. Підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.
Зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на відсутність вини відповідачів у причинені матеріальної та моральної шкоди позивачам, тому суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди.
За таких обставин суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, зустрічний позов - частковому задоволенню.
Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Позивачка ОСОБА_1. є інвалідом 2 групи, тому відповідно до Декрету КМУ „Про державне мито” вона звільняється від сплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 72, 94 ЖК України, ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України,
в и р і ш и в:
У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, відділу громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Краснолуцького УМВС України в Луганській області, третя особа - ОСОБА_5, про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням, стягнення моральної шкоди відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.
Виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 з житлового приміщення за адресою АДРЕСА_1.
Вселити ОСОБА_3, ОСОБА_4 у житлове приміщення за адресою АДРЕСА_1. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 8,50 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 7,50 гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: