Справа № 2-36/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2011 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Веремчук О. А. ,

при секретарі Кисель О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, виконавчий комітет Сокальської міської ради , третя особа ДКП ЛОР „Червоноградське міжміське бюро інвентаризації" про визнання недійсним договіру купівлі-продажу квартири та зобов'язання до вчинення дій,- ,

в с т а н о в и в:

позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали позов до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, виконавчий комітет Сокальської міської ради , третя особа ДКП ЛОР „Червоноградське міжміське бюро інвентаризації" про визнання недійсним договіру купівлі-продажу квартири та зобов'язання до вчинення дій з наступних підстав : ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Сокальського районного суду із позовом про визнання недійсним договіру купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між виконавчим комітетом Сокальської міської ради та ОСОБА_3, як такий, що не відповідав вимогам закону та порушував майнові права неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_1, і зобов'язання ДКП Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації скасувати право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1, до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Сокальської міської ради.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 13.04.2007 року по справі №2-519/07, під головуванням судді Ніткевича А.В., визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між виконавчим комітетом Сокальської міської ради та ОСОБА_3, як такий, що не відповідав вимогам закону та порушував майнові права неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_1, і зобовязано ДКП Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації скасувати право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 21.05.2009 року скасовано дане рішення, та справу скеровано на новий розгляд, із підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, зокрема не вирішено питання про повернення сторін за договором у попереднє становище.

В судовому засіданні позивачі та їх представник ОСОБА_5 свої позовні вимоги підтримали, просять суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між виконавчим комітетом Сокальської міської ради та ОСОБА_3, як такий, що не відповідав вимогам закону та порушував майнові права неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_1, і зобов'язання ДКП Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації скасувати право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1. Додатково представник позивачів ОСОБА_5 пояснила, що її довірителі на час вчинення оспорюваного договору були неповнолітніми, як наслідок не могли відстоювати своїх законних прав та інтересів. Після того як шлюбні відносини між їхніми батьками були припинені та розпочалися судові процеси щодо поділу майна, у тому числі спірної квартири, ними було прийнято рішення про звернення до суду з метою захисту своїх законних прав та інтересів, оскільки вважають, що при укладенні договору повинні були бути враховані їхні права, та їм належить частка у спірній квартирі.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги заперечив та пояснив, що у відповідності до рішення виконавчого комітету Сокальської міської ради №295 від 13.10.1986 року його матері ОСОБА_6 виділено трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 для відселення сімї сина ОСОБА_3 в складі 4-ох чоловік, оскільки його сім'я у вказаний період перебувала на обліку на покращення житлових умов, оскільки норма забезпеченості житловою площею на одну особу була нижчою встановлної законом.

Згідно договору купівлі-продажу від 23.12.1991 року, на підставі рішення виконавчого комітету Сокальської міської ради №327 від 12.12.1991 року, зазначена вище квартира була викуплена ним одноособово. Права ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на житло ним не враховувались, оскільки діючим законодавством, що мало законну силу на день вчинення угоди між мною та виконавчим комітетом Сокальської міської ради Львівської області, не передбачалось обовязкового виділення частки, та передбачало одноособове володіння житлом одним із подружжям, що спільно проживають спільно із дітьми.

Подружні стосунки між ОСОБА_3 та співвідповідачкою по справі ОСОБА_4 не склалися, що стало причиною припинення подружніх стосунків у 2003 році та у подальшому розірвання шлюбу на підставі рішення Сокальського районного суду Львівської області від 03.02.2006 року. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під час того як ОСОБА_4 перебувала за кордоном, до одруження ОСОБА_1, проживали спільно зі ним. ОСОБА_2 проживав у спірній квартирі до листопада 2003 року.

Спірна квартира була викуплена у відповідності до рішення виконавчого комітету Сокальської міської ради Львівської області до набрання чинності Законом України „Про приватизацію державного житлового фонду". Як наслідок, при вчиненні оспорюваної позивачами угоди купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 він керувався діючим на той час законодавством, а саме постановою Ради Міністрів СРСР від 02.12.1988 року №1440 „Про продаж громадянам в особисту власність квартири в будинках державного і громадського житлового фонду". Угода щодо купівлі-продажу спірної квартири проводилась між ним та виконавчим комітетом Сокальської міської ради Львівської області на підставі рішення виконавчого комітету за поданим мною зверненням на імя голови виконавчого комітету. Про вчинення оспорюваної угоди було відомо його дружині - ОСОБА_7. Ним було подано усі належні документи, що вимагались у мене нього посадовими особами виконавчого комітету.

Окрім цього ОСОБА_3 звернув увагу на те, що скасованим рішенням суду першої інстанції скасовано договір купівлі-продажу, залишивши разом із тим дійсним рішення виконавчого комітету Сокальської міської ради Львівської області. Обов'язковим врахування прав неповнолітніх членів сімї визнано на підставі Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду", а відчудження квартири АДРЕСА_1 відбувалось на підставі та у відповідності до діючого на час вчинення угоди законодавства.

Окрім цього, у відповідності до п.4 Положення про продаж громадянам в особисту власність квартир в будинках державного та громадського фонду, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР №142 від 19.05.1989 року, при продажі квартир громадянам слід виходити із того, що у спільно проживаючого подружжя і їх дітей може бути тільки одна квартира або один житловий будинок, який належить їм на праві особистої власності одному із них або належить їм на праві спільної власності.

Як наслідок, законодавцем передбачалось перебування житла у одноосібній власності, навіть з врахуванням спільного проживання подружжя та їх дітей.

ОСОБА_3 вважає, що його фактично позбавлено права на житло. Визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 порушено мої законні права та інтереси, оскільки за мною вказаним рішенням не залишено навіть частки права власності, що являється грубим порушенням Конституції України. За згаданих обставин, ОСОБА_3 вважає, що відсутні підстави для скасування договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 23.12.1991 року.

В судовому засіданні відповідачем ОСОБА_3 та його представником було подано заяву про закриття провадження у справі у зв'язку із пропуском позивачами строків позовної давності. Свою позицію аргументували тим, що позивачі набули повноліття відповідно у 1995 році ОСОБА_1 та у 1996 році ОСОБА_2 . Шлюбні відносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 припинені ще в 2003 році. Судові справи за участю їхніх батьків тривають протягом тривалого часу та почались із 2003 року. У суд позивачі звернулись після спливу строку для пред'явлення позовних заяв по аналогічних спорах. Під час розгляду справи попереднім складом суду аналогічну заяву не пред'явив, оскільки був позбавлений можливості відстоювати власні права та інтереси.

Просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги позивачів визнала в повному обсязі та просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між виконавчим комітетом Сокальської міської ради та ОСОБА_3, як такий, що не відповідав вимогам закону та порушував майнові права неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_1, і зобов'язання ДКП Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації скасувати право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1. Додатково пояснила, що дійсно у відповідності до рішення виконавчого комітету Сокальської міської ради №295 від 13.10.1986 року матері ОСОБА_3 було виділено трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 для відселення сім'ї сина в складі 4-ох чоловік. Згідно договору купівлі-продажу від 23.12.1991 року, на підставі рішення виконавчого комітету Сокальської міської ради №327 від 12.12.1991 року, зазначена вище квартира була викуплена ним одноособово. Однак вважає, що при укладенні даного договору було порушено законні права та інтереси їхніх спільних, неповнолітніх на той час дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Представником виконавчого комітету Сокальської міської ради ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги позивачів визнано в повному обсязі та просить суд визнати недійсним договіру купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між виконавчим комітетом Сокальської міської ради та ОСОБА_3, як такий, що не відповідав вимогам закону та порушував майнові права неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_1, і зобов'язання ДКП Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації скасувати право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1. Додатково пояснила, що при укладенні спірного договору адміністрацією допущено порушення вимог чинного законодавства, зокрема в частині захисту майнових прав та інтересів неповнолітніх дітей, якими на час укладення спірного договору виступали позивачі. Докази щодо дотримання процедури захисту майнових прав неповнолітніх дітей подружжя ОСОБА_3 чи її порушення пред'явлено сторонами не було.

Представником ДКП ЛОР „Червоноградське міжміське бюро інвентаризації" в судове засідання не прибув , хоча був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення сторін та оглянувши матеріали справи суд вважає, що позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав:

У відповідності до Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 р.), укладення оскаржуваної угоди проводилось сторонами договору у письмовій формі із обов'язковим нотаріальним посвідченням. Згідно ст. 48 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 р.) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Згідно статті 86 ЦК УРСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

В особистій власності громадян можуть бути предмети вжитку,

особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього господарства, жилий будинок і трудові заощадження.

У відповідності до статті 101 ЦК УРСР в особистій власності громадянина може бути один жилий будинок (або частина його).

У подружжя, яке проживає спільно, та його неповнолітніх дітей може бути тільки один жилий будинок (або частина його), що належить на праві особистої власності одному з них або є в їх спільній власності.

Право власності одного або кількох громадян не

позбавляє права інших з цих громадян мати у власності другу

частину (частини) цього ж будинку. Проте в багатоквартирному будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників подружжя, що проживає спільно, їх неповнолітні діти можуть мати лише одну квартиру.

Граничний розмір жилого будинку або його частини (частин), що

належать зазначеним у статті 101 ЦК УРСР громадянам, не повинен перевищувати вісімдесяти квадратних метрів жилої площі.

Оскаржуваний договір був укладений 23.12.1991 року, у відповідності до Положення про продаж громадянам в особисту власність квартир в будинках державного та громадського фонду, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР №142 від 19.05.1989 року. У відповідно до даного Положення, Виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів, підприємства, об'єднання і організації мають право продавати громадянам у власність незаселені квартири в будинках, що підлягають реконструкції або капітальному ремонту. Відповідно до Закону "Про власність" наймач

жилого приміщення в будинку державного і громадського житлового фонду та члени його сім'ї вправі викупити у власника відповідну квартиру.

Згідно п. 11 Положення про продаж громадянам в особисту власність квартир в будинках державного та громадського фонду, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР №142 від 19.05.1989 року для визначення вартості квартир (будинків), що продаються, виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів, підприємствами, об'єднаннями, організаціями утворюються оціночні комісії:

щодо будинків, які перебувають у віданні місцевих Рад народних депутатів, - у складі заступника голови виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів (голова комісії), представників фінансового відділу виконавчого комітету Ради, органу управління житловим фондом або житлово-експлуатаційної

організації, органу технічної інвентаризації, громадського домового, дільничного, селищного, сільського комітету, а також покупця (його представника);

щодо будинків, які перебувають у віданні підприємств, об'єднань і організацій, - у складі керівника підприємства, об'єднання, організації або його заступника (голова комісії), головного бухгалтера і представників житлово-комунальної служби або житлово-експлуатаційної організації підприємства, об'єднання, організації, органу технічної інвентаризації, громадського домового, дільничного, селищного, сільського комітету, а також покупця (його представника).

У разі необхідності до складу оціночних комісій можуть бути також включені працівники проектних організацій та інші спеціалісти.

Рішення оціночної комісії оформляється актом, затверджуваним відповідно виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів, керівником підприємства, об'єднання, організації, органом громадської організації.

У процесі дослідження матеріалів справи судом було встановлено, що за договором від 23.12.1991 року була відчужена квартира АДРЕСА_1 виконавчим комітетом Сокальської міської ради в користь ОСОБА_3.

Згідно Цивільно кодексу УРСР в редакції 1963 року, угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори). Угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

Повинні укладатись у письмовій формі:

1) угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та окремих видів угод, для яких інше передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР; 2) угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та інших угод, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР;

3) інші угоди громадян між собою, відносно яких закон вимагає додержання письмової форми.

Письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають. Нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається. У відповідності до статті 227 ЦК УРСР, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.

Згідно статті 48 ЦК УРСР (в ред. 1963 року) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення. Проте, якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, дія угоди визнається недійсною і припиняється на майбутнє.

У відповідності до статті 128 ЦК УРСР, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Згідно статті 22 КпШС УРСР майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Згідно статті 60 КпШС УРСР захист прав та інтересів неповнолітніх дітей лежить на їх батьках, які діють без особливих на те повноважень. В разі одруження неповнолітніх вони набувають дієздатності в повному обсязі з моменту одруження і здійснюють захист своїх прав самостійно.

У відповідності до Постанови пленуму Верховного суду України №3 від 28.04.1978 року (в редакції 1998 року) угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Правила статті 48 ЦК УРСР застосовуються у разі порушення встановленого порядку вчинення громадянами і організаціями дій, спрямованих на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків, при ущемленні угодою особистих або майнових прав неповнолітніх дітей, а також в інших випадках їх невідповідності вимогам чинного законодавства, якщо для них не встановлені особливі правила визнання угод недійсними.

Відповідач ОСОБА_3 звернувся до Сокальського районного суду Львівської області із заявою про закриття провадження по справі у звязку із пропуском позивачами строків для предявлення позовної заяви. Згідно Цивільно кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У відповідності до ч. 1 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивачі довідалися про порушення своїх прав лише в 2006 році , коли їх батьки відповідачі після розлучення по справі розпочали судові процеси , щодо поділу спільного майна подружжя, а тому позивачі не пропустили строків для предявлення даної позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, ст.ст. 48 ЦК України ( в редакції 1963 року) , ст.ст. 77, 79 КпШС ( в редакції 1969 року ), суд,-

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, виконавчий комітет Сокальської міської ради , третя особа ДКП ЛОР „Червоноградське міжміське бюро інвентаризації" про визнання недійсним договіру купівлі-продажу квартири та зобов'язання до вчинення дій - задоволити .

Визнати недійсним договір від 23 .12.1991 року купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між виконавчим комітетом Сокальської міської ради Львівської області та ОСОБА_3, як такий, що не відповідав вимогам закону та порушував майнові права неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з часу його укладення.

Встановити, що сторони - ОСОБА_3 та Сокальська міська рада повертаються у попереднє становище, у якому перебували на час укладення договору, а саме - ОСОБА_3 повертає квартиру АДРЕСА_1 Сокальській міській раді Львівської області, а Сокальська міська рада відшкодовує ОСОБА_3 вартість квартири АДРЕСА_1 згідно договору.

Зобовязати ДКП ЛОР „Червоноградське міжміське бюро інвентаризації" скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 та зареєструвати дане право власності за Сокальською міською радою Львівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду .

Головуючий: О. А. Веремчук