Справа №22-ц-642 Головуючий у 1 інстанції - Шершак М.І.
Категорія 52 Суддя-доповідач - Шевченко В.А.
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
04 червня 2008 року м. Суми
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Шевченка В.А.,
суддів - Білецького О.М., Гагіна М.В.,
при секретарі - Назаровій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 06 грудня 2007 року
та ухвалу цього ж суду від 02 квітня 2008 року про відмову ухвалити додаткове рішення
у справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства “Селмі”, третя особа: голова правління - генеральний директор Відкритого акціонерного товариства “Селмі” - Лялько Іван Семенович, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 06 грудня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1відмовлено.
Ухвалою цього ж суду від 02 квітня 2008 року в задоволенні заяви ОСОБА_1про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В апеляційній скарзі на ухвалу суду позивач з тих же підстав просить її скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що скарга ОСОБА_1на судове рішення задоволенню не підлягає, а скаргу на ухвалу щодо відмови постановити додаткове рішення необхідно задовольнити з таких підстав.
Постановляючи рішення, місцевий суд визнав встановленим, що з 01 грудня 1988 року позивач працював у відповідача на посаді інженера по патентній та винахідницькій роботі.
Наказом №1375к від 21 червня 2006 року позивача у зв'язку із скороченням чисельності працівників на підставі його заяви було переведено на посаду перекладача технічної літератури в секторі інформаційного забезпечення НДІЕлМ на період відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_2 (том 1 а. с. 16 зворот).
28 грудня 2006 року ОСОБА_2 подала заяву про вихід з відпустки для догляду за дитиною, у зв'язку з чим наказом №2769к від 28 грудня 2006 року її допущено до роботи з 02 січня 2007 року.
Наказом №2771к від 29 грудня 2006 року ОСОБА_1звільнено з роботи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з виходом ОСОБА_2 на роботу 02 січня 2007 року (том 1 а. с. 9).
Наказом №2778к від 29 грудня 2006 року на підставі заяви ОСОБА_2 від 28 грудня 2006 року останній дозволено працювати на умовах неповного робочого часу до досягнення дитиною 1,5-річного віку (том 3 а. с. 14, 15).
За таких умов суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позовної вимоги про поновлення на роботі та інших, пов'язаних з нею вимог, у тому числі й про відшкодування моральної шкоди, оскільки за погодженням сторін між ними відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 23 КЗпП України був укладений трудовий договір на визначений строк, а саме на період відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_2, без обумовлення конкретної дати закінчення цього строку.
Відповідно до діючого законодавства ОСОБА_2 скористалася своїм правом на часткове використання наданої їй відпустки по догляду за дитиною, а також правом на можливість виконання своєї роботи на умовах неповного робочого часу (ч. 3, 7, 8 ст. 179 КЗпП України), що в свою чергу дало відповідачеві підстави для звільнення позивача за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку трудового договору.
Доводи скарги висновків суду в цій частині не спростовують. Порушень процесуальних норм, які тягнули б за собою скасування рішення не вбачається.
Що ж стосується відмови суду ухвалити додаткове рішення, то з цією ухвалою погодитися неможливо.
Вимогу про відшкодування моральної шкоди, крім вказання на незаконність свого звільнення, позивач обгрунтовував ще й порушенням його права на безпечні та нешкідливі умови праці.
З цього приводу сторони подавали відповідні докази і давали пояснення, однак рішення в цій частині суд не ухвалив.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 220 ЦПК суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.
Проте, таким правом суд не скористався і по суті безпідставно відмовив позивачеві у постановленні додаткового рішення з даного питання.
Ця обставина є підставою для скасування ухвали суду і направлення справи у вказаній частині на новий розгляд на підставі п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України.
Крім того, з ОСОБА_1необхідно стягнути 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в апеляційному суді Сумської області.
Керуючись ст. ст.303, 307, 308, п. 5 ч. 1 ст. 311, ст. ст. 313, 315 ЦПК України, колегія
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення суду відхилити, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 06 грудня 2007 року в даній справі залишити без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу суду про відмову ухвалити додаткове рішення в даній справі задовольнити.
Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 02 квітня 2008 року скасувати, а справу надіслати до суду першої інстанції на новий розгляд у частині вирішення вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди з підстав порушення права на безпечні й нешкідливі умови праці.
Стягнути з ОСОБА_1 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в апеляційному суді Сумської області (р/р 31214259701002, КБКД 22050000, отримувач Державний бюджет м.Суми, Код 23636315, банк: ГУДКУ в Сумській області, МФО 837013, призначення платежу: за ІТЗ розгляду цивільної справи апеляційним судом Сумської області).
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий -
Судді -