Справа № 2-40/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.03.2011 року місто Донецьк

Куйбишевський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого судді Фурсової С.М.,

при секретарі - Хромові К.С.,

за участю позивачки ОСОБА_1, представника позивачки ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька», відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», комунального комерційного підприємства «Донецькміськтепломережа», державному підприємству «Регіональні електричні мережі», комунального підприємства «Донецькміськводоканал», треті особи без самостійних вимог - Донецька міська рада, прокуратура міста Донецька, про захист прав споживача та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до КП «СЄЗ Київського району м.Донецька», ВАТ «Донецькміськгаз», ККП «Донецькміськтепломережа», ДП «Регіональні електричні мережі», КП «Донецькміськводоканал», треті особи без самостійних вимог - Донецька міська рада, прокуратура міста Донецька про захист прав споживача, надання інформації, визнання права не здійснювати оплату за комунальні послуги, зобов'язання укласти певні договори на надання комунальних послуг, відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги наступним.

ОСОБА_1 мешкає за адресою АДРЕСА_1, разом зі своєю матер»ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є інвалідом праці ІІ групи. Весь час позивачка сплачує рахунки за комунальні послуги своєчасно та у повному обсязі, не зважаючи на те, що призначені її матері льготи щодо компенсації державою витрат на електропостачання та вугілля н опалення житлового приміщення, були зняті за невідомих їй причин. Кожного року тарифи на комунальні послуги зростають, а рівень надання останніх залишається низьким. З цього приводу ОСОБА_1 зверталася як безпосередньо до постачальників цих послуг, так і до органів місцевого самоврядування і прокуратури міста, але відповіді на свої запитання про формування тарифів на комунальні послуги, про обсяг обов'язків комунальних підприємств перед споживачем, а також про причини відмови укласти договір на надання послуг такими підприємствами, так і не отримала. Ненадання відомостей за вказаними питаннями та відмова комунальних підприємств в укладанні договорів з позивачкою, остання розцінює як порушення її права на гласність та доступ до інформації. У зв'язку з викладеним, просила суд зобов'язати підприємства, які надають комунальні послуги, укласти з нею відповідні договори, визнати за нею право не здійснювати сплату за послуги без укладання таких договорів, відшкодувати моральну шкоду, заподіяну бездіяльністю комунальних підприємств.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали позов у повному обсязі, доповнили та уточнили свої позовні вимоги, а саме просили зобов'язати КП «Донецькміськводоканал», ВАТ «Донецькміськгаз», ККП «Донецькміськтепломережа» встановити у квартирі позивачки, розташованої за адресою АДРЕСА_1, прилади обліку (лічильники) за рахунок комунальних підприємств, а ДП «Регіональні електричні мережі» - зобов'язати змінити старий лічильник електроенергії на новий, оскільки строк дії першого закінчився. При цьому посилалися на вимоги діючого законодавства щодо встановлення приладів обліку за рахунок держави, зокрема постанову Кабінету Міністрів України щодо встановлення приладів обліку за рахунок держави, зокрема постанову Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.»

Також уточнили розмір моральної шкоди, заподіяної позиваці бездіяльністю підприємств, які надають комунальні послуги, та просили стягнути на її користь з ККП «Донецькміськтепломережа» та КП «Донецькміськводоканал» по 5000 гривень, з ВАТ «Донецькміськгаз» - 10000 гривень та з КП «СЄЗ Київського району м.Донецька» - 20000 гривень. При цьому позивачка зазначила, що відповідно до Закону України «Про житлово - комунальні послуги» надання житлово - комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах і обов'язок підготувати і укласти такі договори покладається саме на виконавця послуг. Проте, з боку відповідачів ніяких дій, спрямованих на укладання договорів відповідно до норм чинного законодавства, не здійснювалося. В результаті такої бездіяльності відповідачів вона фактично позбавлена можливості отримувати послуги належної якості у зв'язку з тим, що відсутнє чітке визначення які саме послуги має надавати кожен відповідач, якої кількості та якості, яка вартість цих послуг. Все це завдає їй моральних страждань, оскільки вона сплачує за житлово - комунальні послуги, але не має можливості отримати ці послуги належної якості.

У свою чергу представники відповідачів КП «СЄЗ Київського району м.Донецька» - Мішина Н.Г., ВАТ «Донецькміськгаз» - Новіков О.О., Сєрих В.В., ККП«Донецькміськтепломережа» - Строєнко Ю.Ю., КП «Донецькміськводоканал» - Гончарова М.О., ДП «Регіональні електричні мережі» - Остапенко А.І. позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали, вважали їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, представник ККП «Донецькміськтепломережа» Строєнко Ю.Ю. зазначила, що відповідно до розпорядження Донецької міської ради від 15.10.2004 №964 цілісний майновий комплекс Донецьких теплових мереж був переданий знову створеному підприємству ККП «Донецькміськтепломережа». Таким чином з 01.07.2005 року послуги з постачання теплової енергії та гарячого водопостачання надає саме останнє. Згідно з п.4 ст.7 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875 договір на надання житлово - комунальних послуг у багатоквартирних будинках укладається між власником квартири, орендарем, квартиронаймачем і балансоутримувачем. Згідно з п.4 ст.7 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» місцеві органи самоврядування наділені повноваженнями у питанні визначення виконавця житлово - комунальних послуг. Рішенням Донецької міської ради №24/30 від 16.01.2006 виконавцями житлово - комунальних послуг з теплопостачання визначені житлові організації, які є балансоутримувачами житлового фонду. Закон України «Про теплопостачання» визначає балансоутримувача як власника майна, або юридичну особу, яка згідно з договором з власником утримує на балансі майно та уклало договір з теплогенеруючим підприємством, а також договори на надання житлово - комунальних послуг з кінцевим споживачем.

Балансоутримувачем житлового фонду, у даному випадку - будинку, у якому мешкає позивачка, є КП «СЄЗ Київського району м.Донецька», з яким ККП «Донецькміськтепломережа» підписано договір на постачання теплової енергії №3200 від 01.07.2005. Згідно з п.5.3 Договору оплата за спожите в опалюваний період тепло робиться квартиронаймачами (власниками квартир) безпосередньо «Постачальнику», тобто ККП «Донецькміськтепломережа», щомісячно, рівномірно, протягом року або, за заявою сторони, тільки в опалюваний сезон. Згідно з Законом України «Про житлово - комунальні послуги» договір на надання житлово - комунальних послуг укладається між споживачем (власником квартири) та балансоутримувачем. Закон не містить норм, які надають можливість на укладання договору на постачання теплової енергії між власником квартири та виробником житлово - комунальних послуг. Таким чином ККП «Донецькміськтепломережа» самостійно веде облік оплати за свої послуги. Крім того, позивачка погодилася з даними законними обставинами та здійснює оплату за послуги з теплопостачання, що підтверджується особовим рахунком. У зв'язку з наведеним представник ККП «Донецькміськтепломережа» Строєнко Ю.Ю. просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у частині, яка стосується ККП «Донецькміськтепломережа», оскільки вони не ґрунтуються на законі та є безпідставними.

Представник ВАТ «Донецькміськгаз» Новіков О.О. вважав, що вимоги, заявлені ОСОБА_1 до ВАТ «Донецькміськгаз» не доведені у судовому засіданні, позивачкою не надано будь - яких доказів, які б свідчили про порушення її прав з боку товариства, при цьому посилався на наступне. Вважав, що у позовній заяві ОСОБА_1 залишається не з'ясованим, з боку якого підприємства їй не надали можливість укладання договору на надання послуг, яку саме інформацію та про які конкретно послуги їй не було своєчасно надано інформацію. Також відповідно до п.4 Правил надання населенню послуг по газопостачанню, затверджених Постановою КМУ №2246 від 09.12.1999, послуги з газопостачання надаються споживачеві на підставі договору, що укладається ним відповідно до типового договору, затвердженого у встановленому порядку. Відносно питання позивача щодо формування ціни на послуги з газопостачання - згідно п.10 Правил розрахунку населення за надані послуги з газопостачання здійснюється починаючи з 1 січня 2007 року за роздрібними цінами, диференційованими залежно від обсягів споживання, що встановлені НКРЕ, за показаннями лічильників газу, а у разі їх відсутності - за нормами споживання природного газу. Відносно надання пільг з оплати послуг з газопостачання - згідно з п.18 Правил, якщо споживач відповідно до законодавства має пільги з оплати природного або скрапленого газу, в договорі робиться відповідна позначка. У разі отримання права на пільги з оплати природного або скрапленого газу, споживач повинен звернутися до газопостачального підприємства з письмовою заявою та документами, що підтверджують його право на пільги. Щодо питання позивача про зобов'язання перед споживачем - обов'язки газопостачального та газорозподільного підприємства вказані у п.32 та п.33 Правил. Позивач ОСОБА_1, на думку представника відповідача, не додала ніяких доказів до своєї позовної заяви, які б підтверджували її позовні вимоги відносно відмови їй з боку керівництва ПАТ «Донецькміськгаз» у укладанні типового договору про надання населенню послуг з газопостачання, а також про інші звернення та запитання ОСОБА_1 до ПАТ «Донецькміськгаз», у відповіді на які їй було б відмовлено, але зовсім не була надана відповідь. За таких обставин, вважає, що всі дії ПАТ «Донецькміськгаз» ґрунтуються на діючому законодавстві, і тому не можуть бути причиною як матеріальних так і моральних страждань ОСОБА_1, бо сама позивачка не дотримується вимог діючого законодавства і жоден з її доводів не є обґрунтованим, бо кожен з них спростовується.

Представник КП «СЄЗ Київського району м.Донецька» - Мішина Н.Г. проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у частині укладення договору з позивачкою на надання житлово-комунальних послуг не заперечувала. Також зазначала, що при зверненні до КП «СЄЗ Київського району м.Донецька» громадян, які мешкають у житлових приміщеннях, які належать до житлового фонду, балансоутримувачем якого є КП «СЄЗ Київського району м.Донецька», їм пропонується підписати типовій договір на надання житлово - комунальних послуг. Форму договору розроблено відповідно до норм діючого законодавства. Також вказувала, що позивачка ОСОБА_1 відмовлялася підписувати такий договір, оскільки не була згодна з його положеннями. У письмовому вигляді до підприємства від ОСОБА_1 не надходило на протоколу розбіжностей, ні будь - яких інших заяв щодо незгоди безпосередньо з умовами договору. В іншій частині позовних вимог, які стосуються безпосередньо КП «СЄЗ Київського району м.Донецька» просила відмовити, оскільки вважала їх необґрунтованими.

Представник КП «Донецькміськводоканал» - Гончарова М.О. зазначала, що проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у той частині, яка стосується КП «Донецькміськводоканал» заперечує. Вважає, що договір на водопостачання та водовідведення позивачка повинна укласти з тією організацією, на балансі якої знаходиться будинок, у якому остання мешкає. КП «Донецькміськводоканал» не є належним суб'єктом правовідносин для укладання з нею договору про надання послуг. Усі договори на надання житлово-комунальних послуг укладаються з Керуючою компанією, яка обслуговує будинок позивачки.

Представник відповідача ДП «Регіональні електричні мережі» - Остапенко А.І. проти задоволення позову у частині укладення договору на надання послуг з електропостачання з ОСОБА_1 не заперечував, однак вказував на необхідність огляду житлового приміщення щодо наявності технічних умов на встановлення нового лічильника використаної електроенергії. Щодо спричинення моральної шкоди позивачці, зазначив, що договірні відносини між сторонами відсутні, з боку позивачки не наведено певних обставин, які б свідчили про наявність вини ДП «Регіональні електричні мережі» у стражданнях останньої, тому вважав, що у даній вимозі позивачці слід відмовити. Іншу частину позовних вимог, яка не стосується ДП «Регіональні електричні мережі» , залишив на розсуд суду.

Представники третіх осіб - прокуратури міста Донецька та Донецької міської ради у судове засідання не з'явилися, про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином, будь - яких клопотань про відкладення слухання справи суду не надавали, причини неявки останніх суду невідомі, тому суд вважає за можливе розглянути справу по суті у відсутність останніх.

Суд, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Житлово-комунальні послуги, відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV зі змінами та доповненнями, - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів, тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Судом встановлено, що позивачка є співвласником та проживає в квартирі АДРЕСА_1, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_10 на підставі свідоцтва на право власності на квартиру №11456 від 22 грудня 1999 року (реєстраційний надпис за реєстровим №706 від31.12.1999). Зазначена квартира знаходиться на балансі КП «СЄЗ Київського району м.Донецька», що не заперечувалося сторонами у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач має право управляти майном, що перебуває на його балансі, чи передавати за договором повністю або частково функції управління управителю, укладати договори на надання житлово - комунальних послуг.

Комунальне підприємство «СЄЗ Київського району м.Донецька», як споживач отримує для забезпечення мешканців багатоповерхових будинків послуги з теплопостачання та водопостачання від постачальників ККП «Донецькміськтепломережа» та КП «Донецькміськводоканал».

Оскільки відповідно до Статуту КП «СЄЗ Київського району м.Донецька» є не тільки балансоутримувачем будинку, а і його управителем, на нього розповсюджуються права та обов'язки, передбачені ст.29 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», а саме укладання договорів з виробниками, виконавцями, споживачами в порядку, встановленому законом. Договір на надання житлово - комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

Крім того, положеннями ст.1 даного закону встановлено, що споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово - комунальну послугу; а виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово - комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Згідно зі ст. 20 Закону України «Про житлово -- комунальні послуги» споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово - комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово - комунальних послуг та зобов'язаний укласти договір на надання житлово - комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Таким чином відповідач КП «СЄЗ Київського району м.Донецька» є виконавцем послуг зокрема з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, а тому не може відмовлятися від укладання відповідного договору.

Згідно п.1 Прикінцевих Положень цього закону передбачено, що Договори про надання житлово - комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, мають бути приведені у відповідність із ним до 1 січня 2006 року. Договори, що не є приведені у відповідність із цим законом у зазначений строк, втрачають чинність.

Так, між ОСОБА_1 та ЖЕО Київського району м.Донецька 08.02.2000 було укладено договір на участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, який, відповідно до п.1 Прикінцевих Положень, до теперішнього часу не був приведений у відповідність до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV, а за таких обставин втратив чинність.

За поясненнями представника КП «СЄЗ Київського району м.Донецька» будь - якого договору з позивачкою до теперішнього часу підприємством не укладалося.

Відносини між споживачами комунальних послуг та їх постачальниками повинні бути обов'язково оформлені договором. Низкою постанов Кабінету Міністрів України затверджено правила надання комунальних послуг та форми типових договорів про їх надання, а також порядок їх укладання. Таким нормативним актом є і постанова Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», а також постанова Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 №529 «Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», відповідно до яких послуги надаються виконавцем споживачу згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Істотні умови договору між виконавцем та споживачем закріплені у ст.26 Закону України «Про житлово - комунальні послуги». Враховуючи вимоги ст. ст. 20,21 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» щодо договірних правовідносин, можна дійти до висновку, що пропозиція щодо укладання договору на надання жилово - комунальних послуг повинна бути зроблена виконавцем.. При цьому згідно зі ст. 641 ЦК України зроблена пропозиція має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Судом встановлено, що відповідач КП «СЄЗ Київського району м.Донецька» не робив позивачу пропозиції щодо укладення договору про надання послуг з утримання будинку а прибудинкової території, погодження у встановленому законом порядку істотних та інших умов договору здійснено не було. Будь - яких доказів щодо направлення типової форми такого договору на адресу позивачки суду не надано.

У судовому засіданні представником КП «СЄЗ Київського району м.Донецька» було представлено типову форму договору на надання житлово- комунальних послуг за вимогою суду для огляду, тому вважати це фактично пропозицією укласти новий договір (оферта) з позивачкою є неможливим. Згідно з ч.5 ст.26, ч.3 ст.29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» процедура погодження договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін. З положеннями вказаного проекту договору позивачка ОСОБА_1 була незгодна, тому відмовилася підписати останній зокрема і в тому випадку, якщо їй це буде запропоновано представником підприємства у належному порядку. При цьому ОСОБА_1 не надала протягом всього періоду розгляду справи будь - яких проектів договору у своїй редакції, у письмовому вигляді не направляла на адресу КП «СЄЗ Київського району м.Донецька» чітко викладених положень чи обґрунтувань своєї позиції, не вказувала, з якими конкретно положеннями вона незгодна, протоколу розбіжностей до договору про надання житлово -комунальних послуг не складалося, тобто між сторонами фактично були відсутні і переддоговірні правовідносини відповідно до передбаченої процедури.

Крім того, питання щодо вирішення переддоговірних спорів, розбіжностей, що виникли між сторонами при укладанні договору на підставі правового акта, судом не може бути вирішено, оскільки ні у своєму позові, ні під час слухання справи позивачка його не порушувала, а згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Отже суд розглядає спір в межах позовних вимог щодо первинного об'єкту предмету позову - про зобов'язання укласти певні договори на надання комунальних послуг, відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин суд вважає за необхідне зобов'язати КП ««СЄЗ Київського району м.Донецька» укласти з ОСОБА_1 договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води та водовідведення на квартиру за адресою АДРЕСА_1 по формі та за змістом типового договору відповідно до Правил надання таких послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, з істотними умовами згідно ст.. 26 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», а також про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території на квартиру за адресою АДРЕСА_1 по формі і за змістом типового договору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року №529, з визначенням вартості кожної складової частини тарифу відповідно до порядку формування тарифу, з істотними умовами згідно ст.. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

У частині позову, яка стосується зобов'язання укласти договори з позивачкою ККП «Донецькміськтепломережа» та КП «Донецькміськводоканал» суд вважає за необхідне відмовити, оскільки закон не містить норм, які надають можливість на укладання договору між власником квартири та виробником житлово - комунальних послуг, тобто вказані підприємства не можуть бути стороною у таких договірних правовідносинах.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до КП «Донецькміськводоканал» про встановлення у її житловому приміщенні лічильника теплової енергії та води за рахунок підприємства, суд також відмовляє, оскільки відповідно до п.9 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» у квартирі (будинку садибного типу) роботи з установлення засобів обліку води і теплової енергії (далі - квартирні засоби обліку) проводяться спеціалізованою організацією, виконавцем, виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача. Квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ДП «Регіональні електричні мережі» має правовий статус суб'єкт - юридична особа, згідно свідоцтва має державну реєстрацію юридичної особи. У свою чергу Донецька філія ДП «Регіональні електричні мережі» має правовий статус суб'єкта - без права юридичної особи.

Представник відповідача ДП «Регіональні електричні мережі» не заперечував той факт, що місце мешкання позивачки є територією, яка закріплена для обслуговування за підприємством. Також не оспорював і те, що з позивачкою ОСОБА_1 договір на надання послуг з електропостачання не укладався.

Виходячи з вимог ст. ст.19, 20,21 Закону України " Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року № 1875-IV , а також п.3, п.5 Правил користування електричною енергією для населення, розроблених НКРЕЕ України за погодженням з заінтересованими міністерствами і комітетами та затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 року № 1357(із змінами і доповненнями), споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією і укладається на три роки. На основі типового договору енергопостачальник розробляє договір. який він буде укладати із споживачами, розташованими на території здійснення його ліцензованої діяльності. При цьому наявність у кожному конкретному договорі розділів про права, обов'язки та відповідальність сторін є обов'язковою. Договір, який має бути укладений із споживачем, не може передбачати менші обсяги та якість послуг, аніж це передбачено Типовим договором. У багатоквартирному будинку енергопостачальник укладає договори з кожним наймачем (власником) квартири.

Енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території не мають права відмовити споживачу, об'єкти якого розташовані на цій території, в укладенні договору на постачання електричної енергії.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил користування електричною енергією для населення» від 26 липня 1999 р. N 1357 щодо установлення та експлуатація приладів обліку електричної енергії, а саме п.8, п.9 прилади обліку електричної енергії (далі - прилади обліку) мають бути придбані, встановлені, підключені енергопостачальником, а їх вартість та вартість послуг з встановлення оплачена: а) для новозбудованих будинків - забудовниками; б) у разі розділу обліку електричної енергії - організаціями, які здійснюють розділ обліку.

Споживання електричної енергії без приладів обліку не допускається, крім випадків, передбачених цими Правилами. У квартирах або інших об'єктах споживача, розташованих за однією адресою, встановлюється один прилад обліку незалежно від кількості господарських будівель. За наявності декількох наймачів (власників) квартири прилад обліку встановлюється для кожного з них.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання ДП «Регіональні електричні мережі» укласти з останньою відповідний договір та встановити лічильник для обліку використаної електроенергії підлягають задоволенню, тобто слід зобов'язати Донецьку філію ДП «Регіональні електричні мережі» укласти договір про користування електричною енергією з ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 по формі та за змістом типового договору відповідно до Правил користування електричною енергією для населення, розроблених НКРЕЕ України за погодженням з заінтересованими міністерствами і комітетами та затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 року № 1357(із змінами і доповненнями).

Також слід зобов'язати Донецьку філію ДП «Регіональні електричні мережі» встановити прилад обліку електричної енергії у квартирі позивачки за адресою АДРЕСА_1.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ВАТ «Донецькміськгаз», то суд задовольняючи їх частково, виходив з наступного. Позивачка неодноразово зверталася до відповідача з чисельними заявами про поновлення газопостачання у її житловому приміщенні. З наданих суду документів вбачається, що ВАТ «Донецькміськгаз» у відповідь на звернення позивачки неодноразово надсилав на її адресу листи з роз'ясненнями щодо вимог, передбачених законодавством, а також умов, які повинні бути виконані позивачкою, для поновлення газопостачання у її квартирі.

Так, судом було встановлено та не заперечувалося сторонами, що кухня у житловому приміщенні ОСОБА_1 самовільно була розділена перегородкою на дві частини, у яких окремо встановлено дві та три газові плити, вхід до приміщення, у якому розташовувалися три газові плити було замуровано та доступу до кухні не було . У зв'язку з викладеними обставинами, з метою забезпечення безпечної експлуатації системи газопостачання будинку, ВАТ «Донецькміськгаз» було вимушено відключити сваркою, розводку до газових приладів даної кухні , яка здійснює підвід газу з зовнішньої сторони будинку. На теперішній час самовільно зроблена перегородка у приміщенні кухні ОСОБА_1 була демонтована останньою за власні кошти за рішенням Київського районного суду м.Донецька від 17.01.2006. Крім того, 24.06.2010 року працівниками ВАТ «Донецькміськгаз» було здійснено виїзд до житлового приміщення позивачки на предмет укладення акту обстеження квартири для встановлення факту використання природного газу та наявності технічних умов для поновлення газопостачання. Адже провести повний огляд кухні та житлового приміщення контролери не мали можливості, оскільки ОСОБА_1 запропонували останнім залишити її квартиру, мотивуючи тим, що вона зустрінеться з представниками підприємства у суді.

На запит суду ВАТ «Донецькміськгаз» надав інформацію за вих.. №5-1927 від 20.07.2010, з якого вбачається, що в ході обстеження кухні, а також технічного стану газових приладів, встановлено, що житловий будинок №154 по вул. Собінова у м.Донецьку перебуває на балансі КП «СЄЗ Київського району м.Донецька» У відповідності з виконавчо - технічною документацією на зазначений будинок газові плити встановлені у приміщеннях кухонь загального користування за окремими мешканцями не закріплені. Таким чином, обстеження кухні, а також технічного стану газових приладів встановлених у ній, а також поновлення газопостачання може бути виконано лише за запитом балансоутримувача.

Постановою Кабінету Міністрів України № 2246 від 09.12.99 року «Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання», врегульовано порядок надання послуг з газопостачання. Так, згідно з останньою послуги з газопостачання надаються споживачу на підставі договору, укладеного відповідно до типового договору, затвердженого у встановленому порядку. Цими правилами чітко визначений порядок укладання договорів на газопостачання. Так, договір підписується газопостачальним підприємством і споживачем протягом 14 календарних днів з дня отримання відповідної заявки від споживача. При цьому газопостачальні підприємства, що здійснюють постачання природного газу на закріпленій території, не мають права відмовити споживачеві, об'єкти якого знаходяться на закріпленій території, в укладанні договору. Сама форма типового договору затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 938 від 05.07.2006 року «Про затвердження Типового договору про надання населенню послуг з газопостачання та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 року № 2246».

Виходячи з викладеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ВАТ «Донецькміськгаз» щодо укладення з нею договору з газопостачання підлягають задоволенню.

Щодо поновлення газопостачання у житловому приміщенні ОСОБА_1, слід зазначити, що відновлення підвід газу з зовнішньої сторони будинку до газових плит, які були відрізані за допомогою сварки, можливо лише у разі звернення позивачки до балансоутримувача з відповідною заявою про надання технічної документації. З приводу зобов'язання КП «СЄЗ Київського району м.Донецька» зробити відповідний запит до ВАТ «Донецькміськгаз» щодо наявності технічних умов, обстеження кухні, а також технічного стану газових приладів встановлених у ній, ОСОБА_1 до суду не зверталася, таких позовних вимог не заявляла, тому, згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України, суд не розглядає дане питання.

Згідно з п.3, 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

У відповідності до п.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною 2 цієї статті.

Як зазначено у Постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 з подальшими змінами та доповненнями «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до положень Конституції України фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав та законних інтересів. Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Так у п.3 Постанови визначено поняття моральної шкоди, а саме це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема і у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п.5 Постанови при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають обов'язковому з'ясуванню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Що стосується позовних вимог позивачки про відшкодування з відповідачів моральної шкоди у певному розмірі, а саме, з ККП «Донецькміськтепломережа» та КП «Донецькміськводоканал» по 5000 гривень, з ВАТ «Донецькміськгаз» - 10000 гривень та з КП «СЄЗ Київського району м.Донецька» - 20000 гривень, суд вважає, що позивачкою не надано достатньо доказів з підтвердження спричиненої ій моральної шкоди усіма відповідачами.

Оскільки учасниками відносин житлово - комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник, то права ОСОБА_1 були порушені саме як споживача таких послуг, що є порушенням положення Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 щодо прав споживача.

Так, в діях лише КП «СЄЗ Київського району м.Донецька» вбачається винна поведінка, яка полягала у неналежному виконанні покладених обов'язків, зокрема у тому, що з вини зазначеного підприємства позивачка була позбавлена можливості, як споживач отримувати належної якості комунальні послуги, питання щодо відновлення газопостачання так і не було вирішено, оскільки з боку КП «СЄЗ Київського району м.Донецька» було допущено бездіяльність, а також позивачці своєчасно не було запропоновано укласти відповідний договір на надання житлово - комунальних послуг. ОСОБА_1 була вимушена звертатися до різних підприємств та організацій з приводу надання їй послуг, які безпосередньо повинні надаватися саме балансоутримувачем її житлового приміщення. Її звичний лад життя змінився, вона зазнала певних моральних страждань, звертаючись до різних державних установ за відновленням її законних прав, як споживача комунальних послуг. Тому, суд вважає за можливе стягнути на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 1000 гривень з КП «СЄЗ Київського району м. Донецька».

Оскільки у судовому засіданні нанесення моральної шкоди іншими відповідачами позивачу не знайшло свого підтвердження, позивачка не зазначила причинно - наслідкового зв'язку між діями останніх і її душевними хвилюваннями, не надала суду будь - яких доказів щодо заявленої позовної вимоги, тому у задоволенні частини позову слід відмовити.

Згідно ст.. ст.. 79, 88 ЦПК України, суд, задовольняючи частково позовні вимоги, вважає необхідним стягнути солідарно з відповідачів на користь держави судові витрати, а саме державний збір у розмірі 8, 50 гривень, від яких була звільнена позивачка при зверненні до суду, а також витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 гривень.

На підставі викладеного, ст.ст. 1, 19, 20, 21, 24, 26, 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-ІV, ст. 638, 641, 23, 1167 Цивільного Кодексу України, Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991, керуючись ст. ст.. 10, 11, 60, 209, 213-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до комунального підприємства «Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька», відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», комунального комерційного підприємства «Донецькміськтепломережа», державному підприємству «Регіональні електричні мережі», комунального підприємства «Донецькміськводоканал», треті особи без самостійних вимог - Донецька міська рада, прокуратура міста Донецька, про захист прав споживача, відшкодування моральної шкоди, зобов'язання укласти певні договори, задовольнити частково.

Зобов'язати КП ««СЄЗ Київського району м.Донецька» укласти з ОСОБА_1 договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води та водовідведення на квартиру за адресою АДРЕСА_1 по формі та за змістом типового договору відповідно до Правил надання таких послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, з істотними умовами згідно ст.. 26 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», а також про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території на квартиру за адресою АДРЕСА_1 по формі і за змістом типового договору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року №529, з визначенням вартості кожної складової частини тарифу відповідно до порядку формування тарифу, з істотними умовами згідно ст.. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Зобов'язати Донецьку філію ДП «Регіональні електричні мережі» укласти договір про користування електричною енергією з ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 по формі та за змістом типового договору відповідно до Правил користування електричною енергією для населення, розроблених НКРЕЕ України за погодженням з заінтересованими міністерствами і комітетами та затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 року № 1357(із змінами і доповненнями).

Зобов'язати Донецьку філію ДП «Регіональні електричні мережі» встановити прилад обліку електричної енергії у квартирі позивачки за адресою АДРЕСА_1.

Зобов'язати ВАТ «Донецькміськгаз» укласти з ОСОБА_1 укласти договір на надання послуг з газопостачання за адресою АДРЕСА_1 по формі та за змістом типового договору відповідно до форми типового договору затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 938 від 05.07.2006 року «Про затвердження Типового договору про надання населенню послуг з газопостачання.

Стягнути з КП «СЄЗ Київського району м.Донецька» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000 гривень.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути солідарно з відповідачів на користь держави судові витрати, а саме державний збір у розмірі 8, 50 гривень, від яких була звільнена позивачка при зверненні до суду, а також витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: