ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 

22 травня 2008 р.

№ 45/374

 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого

Кота О.В.

 

Суддів

Шевчук С.Р. (доповідач) Воліка І.М.

 

розглянувши  касаційну               скаргу

Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Київської обласної філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк"

 

на постанову Київського апеляційного господарського суду  від 21.01.2008р.

 

у справі №45/374 господарського суду міста Києва

 

за позовомАкціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Київської обласної філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк"

 

доСпеціалізованого Державного підприємства "Укрспец'юст" Міністерства юстиції України в особі Київської обласної філії Спеціалізованого державного підприємства "Укрспец'юст"

 

провизнання прилюдних торгів недійсними

          В судовому засіданні взяли участь представники:

-          позивача: Сироватська О.М. дов. б/н від 27.12.2007р.

-          відповідача: Ковальчук І.М. дов. №93/ю-07 від 26.12.2007р.

 

ВСТАНОВИВ:

 

Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Київської обласної філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації  автомобіля  марки SKODA OCTAVIA TOUR, 2005 року випуску.

Рішенням господарського суду м. Києва від 29.10.2007р. (суддя                  Балац С.В.) позов задоволено повністю. Визнано недійсними прилюдні торги з реалізації автомобіля марки SKODA OCTAVIA TOUR, 2005 року випуску, проведені відповідачем 29.06.2007р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2008р. (головуючий Капацин Н.В., судді Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.) вказане рішення суду скасовано з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Шульги О.Ф. від 21.05.2008р. змінено колегію суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого Кота О.В., суддів Шевчук С.Р., Воліка І.М.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, у зв'язку з невиконанням  ОСОБА_4. своїх договірних зобов'язань перед банківською установою, нотаріусом  видано виконавчий напис про звернення стягнення на заставлене майно, а саме: автомобіль SKODA OCTAVIA TOUR, 2005р.в., державний номер НОМЕР_1 на користь позивача.

Відділом державної виконавчої служби у Вишгородському районі під час здійснення виконавчого провадження по виконанню цього виконавчого напису  23.06.2006р. складено акт опису та арешту автомобіля SKODA OCTAVIA TOUR, 2005р.в., державний номер НОМЕР_1.

27.03.2007р. між Спеціалізованим Державним підприємством "Укрспец'юст" Міністерства юстиції України в особі Київської обласної філії Спеціалізованого державного підприємства "Укрспец'юст" та Державною виконавчою службою у Вишгородському районі було укладено договір про надання послуг по організації і проведенню аукціону з реалізації арештованого рухомого майна №7290066 (по зведеному виконавчому провадженню).

На виконання умов даного договору, відповідачем здійснено підготовку до проведення аукціону шляхом опублікування інформаційного повідомлення про проведення аукціону з реалізації заставленого рухомого майна: автомобіль легковий комбі-в SKODA OCTAVIA TOUR в газеті „Україна BUSINESS" № 13 (794) 2-9 квітня 2007 року.

Втім аукціон не відбувся, оскільки було подано заяву тільки від одного учасника - ОСОБА_1

16.05.07, виходячи з умов ч.3 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження", складено акт переоцінки, відповідно до якого мінімальну початкову (стартову) ціну автомобіля встановлено у розмірі 63 135,36 грн.

29.05.2007р. в газеті „Нація і держава" № 22 (186) опубліковано повторне інформаційне повідомлення про проведення аукціону 29.06.07.

29.06.07 проведено аукціон по реалізації оспорюваного майна, за наслідками, якого складено протокол № 729006-1, відповідно до якого заяви на участь в аукціоні подано від двох учасників. Учасником № 1 запропоновано за лот 63 200 грн., учасником № 2 - 63 250 грн., який і став переможцем аукціону ОСОБА_2.).

При цьому судами встановлено, що відповідно до звіту про оцінку майна № 13/7 від 10.07.07, проведеного спеціалістом оцінювачем ОСОБА_3., ринкова вартість SKODA OCTAVIA TOUR, 2005р.в., державний номер НОМЕР_1 складає 63 250 грн.

Не погоджуючись із результатами даного аукціону акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Київської обласної філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Спеціалізованого Державного підприємства "Укрспец'юст" про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації автомобіля марки SKODA OCTAVIA TOUR, 2005р.в., державний номер НОМЕР_1, проведені СДП „Укрспец"юст" 29.06.07.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вказаний аукціон був проведений з порушенням пунктів 5, 11, 14 “Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна”, затвердженого постановою КМУ від 22.12.1997р. №1448, внаслідок чого майно  реалізовано по заниженій вартості, що призвело до неотримання достатньої суми коштів для погашення кредиторської заборгованості перед банком.

Проте, як вірно встановлено апеляційним господарським судом, вищенаведені доводи позивача ґрунтуються на невірному застосуванні норм матеріального права.

Так, відповідно до ст.20 Закону України “Про заставу”, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом  чи  договором.

Згідно зі ст.21 цього Закону, реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до ст. 52 Закону України “Про виконавче провадження”, стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Реалізація заставленого майна провадиться в порядку, встановленому цим Законом.

Як вірно зазначено апеляційним судом згідно з п. 5.3.6 “Інструкції про проведення виконавчих дій”, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 15.12.1999р. № 74/5, реалізація заставленого майна провадиться в порядку, установленому пунктом 5.12 цієї Інструкції. Зокрема, пунктом 5.12 Інструкції передбачена реалізація арештованого майна, а саме: реалізація арештованого майна, за винятком майна, вилученого за законом з обігу та зазначеного в пункті 5.1.2 цієї Інструкції, здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах.

Наведене повністю відповідає приписам ст.61 Закону України “Про виконавче провадження”, якою передбачена реалізація майна, на яке звернено стягнення.

Статтею 55 Закону України “Про виконавче провадження” закріплено положення, згідно з яким арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем зокрема шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена боржником начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до суду у 10-денний строк.

З матеріалів справи вбачається, що ВДВС Вишгородського РУЮ під час здійснення виконавчого провадження 23.06.2006р. було складено акт опису й арешту майна.

Таким чином апеляційний суд дійшов вірного висновку, що з урахуванням приписів ст.ст. 55, 61 Закону України “Про виконавче провадження”, пунктів 5.3.6, 5.12 “Інструкції про проведення виконавчих дій”, реалізація майна Паливоди Л.В. у спірних правовідносинах повинна проводитись у відповідності з вимогами “Порядку реалізації арештованого майна”, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 15.07.1999р. №42/5, який прийнято відповідно до ст. 61  Закону України “Про виконавче провадження” і в п.1 якого зазначено, що він регулює реалізацію арештованого майна, за винятком нерухомого майна, майна вилученого законом з обігу, та майна, зазначеного в частині п'ятій статті 55 Закону України “Про виконавче провадження”.

Тоді як, “Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна”, затвердженого постановою КМУ від 22.12.1997р. №1448, на яке посилається позивач, визначає порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, на яке згідно із законодавством звернено стягнення, відповідно до пункту 12.3.4 статті 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (про що зазначено в п.1 вказаного Положення). При цьому, пунктом 12.3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено порядок відшкодування сум безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву платника податку. Таким чином, “Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна” не розповсюджує свою дію на спірні правовідносини, оскільки порядок відшкодування сум безнадійної заборгованості не відноситься до предмету спору у даній справі, так як первинною підставою для проведення спірного аукціону було невиконання ОСОБА_4. своїх договірних зобов'язань за кредитним договором і це ніяким чином не стосується порядку відшкодування сум безнадійної заборгованості, що відноситься до податкових відносин.

Проте дійшовши обґрунтованого висновку про не застосування до спірних відносин “Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна”, апеляційний господарський суд, як і суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, порушення яких є безумовною підставою для скасування прийнятих у справі рішень.

Так, під час розгляду справи не було враховано вимоги ст. 2 Закону України „Про виконавче провадження", яка передбачає, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу і реалізація автомобіля марки SKODA OCTAVIA TOUR, 2005р. випуску, кузов № TMBDL41U75B015575 проводилась Київською обласною філією СПД „Укрспец"юст" на виконання умов договору про надання послуг по організації і проведенню аукціону з реалізації арештованого рухомого майна № 7290066 від 27.03.07, укладеного між СПД „Укрспец"юст" та ДВС у Вишгородському районі Київської області.

Отже, вирішення даного спору в будь-якому випадку зачіпає права та обов'язки відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі, однак  до участі у справі  останнього залучено не було.

До того ж, не залучивши до участі у справі відділ державної виконавчої служби у Вишгородському районі судами не було досліджено в повному об'ємі матеріали виконавчого провадження, що суттєво б вплинуло на правильність встановлення обставин справи.

Окрім  цього, суди посилаються на акт переоцінки від 16.05.2007р., який відсутній в матеріалах справи.

Відтак, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не забезпечив повний та об'єктивний розгляд справи та прийнявши рішення, які стосується прав та обов'язків особу, яку не було залучено до участі у справі.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст.111⁷ ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, Вищий господарський     суд   України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі рішення, з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹- 111¹² Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Касаційну скаргу Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Київської обласної філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2008 та рішення господарського суду міста Києва від 29.10.2007р. у справі №45/374 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

 

Головуючий                                                                         Кот О.В.

 

С у д д я                                                                                Шевчук С.Р.

 

С у д д я                                                                                Волік І.М.