СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
29 травня 2008 року |
Справа № 2-29/17256-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Маслової З.Д.,
суддів Заплава Л.М.,
Прокопанич Г.К.,
секретар судового засідання Запорожець Т.О.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився (Фізична особа - підприємець ОСОБА_1);
відповідача: не з'явився (Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим);
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 29 лютого 2008 року по справі № 2-29/17256-2007А
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим (вул. Леніна, 17,Сімферополь,95001)
про визнання нечинним рішення № 427 від 24.05.2007 р.
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 лютого 2008 року у справі № 2-29/17256-2007А фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1відмовлено у позові до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим про визнання нечинним рішення № 427 від 24.05.2007 р..
Не погодившись з вказаним судовим актом, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову суду та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду по справі № 2-23/8897-2005 було прийнято позивачем на підставі вимоги виконавчої служби, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Державної виконавчої служби міста Сімферополя у розмірі 119,46 грн., що підтверджується квитанцією № 044Р011033 від 25.04.2006 р.
Також, судом першої інстанції залишено по за увагою те, в якому управлінні (Нижньогірському або Сімферопольському) пенсійного фонду знаходиться на обліку позивач і який з двох вказаних фондів має право застосовувати фінансові санкції.
26 травня 2008 року від Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя АРК до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, вважаючи її законою.
Розпорядженням про заміну складу колегії від 29 травня 2008 року у зв'язку з поважних причин судді Дугаренко О.В. та відпусткою судді Лисенко В.А., та з метою дотримання графіку розгляду справ, суддів Дугаренко О.В. та Лисенко В.А. замінено на суддів Заплава Л.М. та Прокопанич Г.К.
В судове засідання 29 травня 2008 року представники сторін не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
Згідно телеграми від 12.05.2008 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить розглянути справу без його участі.
Розглянувши справу в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя, як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування (реєстраційний номер 15-11-6499 від 06.02.2001р., а.с. 14-15). На дату винесення 29 лютого 2008 року постанови суду в установленому законом порядку позивач з обліку в Управлінні Пенсійного фонду України не знявся.
Згідно з пунктом 6 статті 17 Закону України № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальником і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд України № 21-1 від 19.12.2003 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за №64/8663, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати й сплачувати у встановлений термін й у повному обсязі страхові внески.
За ненадання розрахунку зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за 1-ий квартал 2002 року рішенням №264 від 05.09.2002 р. начальника Управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя до СПД ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції у розмірі 170,00 грн., на підставі п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2000р. (а.с. 38).
Рішенням господарського суду АРК від 09 серпня 2005 року у справі № 2-23/8897-2005 господарським судом АРК за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим стягнуто з СПД ОСОБА_1 вказану заборгованість та 02 вересня 2005 року видано наказ про примусове виконання цього рішення ( а.с. 39).
Як встановлено судом першої інстанції, вказане рішення суду було виконано лише 28 березня 2007 року, тобто через 1155 днів (а.с. 7).
Відповідно до підпункту 16.1.1 пункту 16.1 статті 16 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2000р., що розповсюджувалася на правовідносини зі страхових внесків до прийняття Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 р., після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання, на суму податкового боргу нараховується пеня.
Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя на підставі п.п. 16.1.1 п. 16.1 статті 16 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2000р., 24 травня 2007 року прийнято рішення за № 474 про застосування до позивача штрафних санкцій у виді пені на суму 194,90 грн. за несвоєчасну сплату позивачем штрафної санкції (а.с. 6-7).
Згідно з пунктами 2, 3 статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 р. суми страхових внесків, вчасно не нараховані й/або не сплачені страхувальниками в строки, зазначені у статті 20 даного Закону, вважаються простроченою заборгованістю по сплаті страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені й застосуванням фінансових санкцій.
Пеня розрахована Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя наступним чином: за період з 10.10.2002р. по 01.01.2004р. (447 днів) в сумі 22,80 грн.; за період з 31.12.03р. по 28.02.2007р. -дата сплати заборгованості, (1155 днів) в сумі 172,10 грн. що підтверджується розрахунками заборгованості (а.с. 7).
Контроль за правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням і надходженням страхових внесків, інших платежів здійснюються органами Пенсійного фонду України. Згідно з пунктом 7 статті 64 та частини 3 статті 106 Закону України №1058 орган Пенсійного фонду України має право звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості по страховим внескам.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірне рішення Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим є обґрунтованим і не має підстав для визнання його недійсним.
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що рішення суду по справі № 2-23/8897-2005 було виконано позивачем на підставі вимоги виконавчої служби, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Державної виконавчої служби міста Сімферополя у розмірі 119,46 грн. за квитанцією № 044Р011033 від 25.04.2006 р., судовою колегією не приймаються.
Надана квитанція № 044Р011033 від 25.04.2006 р. про сплату грошових коштів у розмірі 119,46 грн. не являється підтвердженням виконання рішення суду по справі № 2-23/8897-2005, так як відповідно до вказаного рішення та наказу на примусове виконання рішення від 02 вересня 2005 року з позивача стягнуто 170,00 грн., а не 119,46 грн. як зазначено у квитанції № 044Р011033 (а.с. 39). Тобто, вказане рішення у 2006 році не було виконано.
Доводи заявника, що суд першої інстанції не вияснив в якому управлінні (Нижньогірського чи Сімферопольського району) пенсійного фонду він знаходиться на обліку і який з двох вказаних фондів має право застосовувати фінансові санкції, судовою колегією не приймається, виходячи з наступного.
В матеріалах справи відсутні докази того, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 на момент виникнення заборгованості в сумі 170,00 грн., прийняття судом 09 серпня 2005 року рішення по справі № 2-23/8897-2005 та рішення № 427 від 24.05.2007 р. був зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим.
Згідно частини 2 пункту 4 Закону № 1058-IV взяття на облік до Пенсійного фонду страхувальників здійснюється у порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них відповідної заяви.
Відповідно до частини 3 статті 15 Закону № 1058-IV страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 статті 21 Закону № 1058-IV персональна облікова картка застрахованої особи, крім інших, також містить відомості про адресу постійного місця проживання.
Пунктом 3 частини 11 статті 17 Закону № 1058-IV передбачено, що застрахована особа зобов'язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку, виїзд за межі держави та про обставини , що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.
Відповідно до пункту 3.3.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 (далі -Інструкція) у разі зміни місцезнаходження страхувальник зобов'язаний у 10-денний термін з дня виникнення відповідних змін подати до органу Пенсійного фонду України документи в порядку, визначеному пунктом 3.1 цієї Інструкції. Заява подається з приміткою "Зміни". До заяви додаються завірені копії документів, що зазнали змін. Орган Пенсійного фонду України здійснює відповідні зміни в облікових справах страхувальників та надсилає (видає) нове повідомлення за формою згідно з додатком 4 не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них відповідної заяви.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 р. № 13 внесено зміни до підпункту 1 пункту 4 Положення про паспортну службу органів внутрішніх справ, якими прописка (виписка), що має дозвільний характер, заміняється реєстрацією та обліком громадян за обраним ними місцем проживання.
Як вказує апелянт в позовній заяві та апеляційній скарзі, 07.03.2006 р. він змінив місце реєстрації, але в порушення вищевказаних положень діючого законодавства, Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя про це не повідомив. Також у квитанції від 25 квітня 2006 р., на яку посилається, своєю адресою вказав вул. Самокіша, 24, кв. 21, тобто, адресу за якою він зареєстрований.
Згідно із пунктом 3.3.2 та пунктом 3.3.3 Інструкції, якщо відповідні зміни відбулися у межах територіального обслуговування органу Пенсійного фонду України, то вони вносяться до справи страхувальника без зміни його реєстраційного номера. Якщо страхувальник за новим місцезнаходженням (місцем проживання) розташований за межами території обслуговування органу Пенсійного фонду України, то він зобов'язаний у 15-денний термін провести розрахунки з органом Пенсійного фонду України за попереднім місцем взяття на облік і знятися з обліку. За новим місцезнаходженням (місцем проживання) страхувальник зобов'язаний стати на облік в порядку і терміни, визначені цією Інструкцією.
Пунктом 6 статті 15 Закону № 1058-IV передбачено, що зняття з обліку страхувальника здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду за їх заявою після проведення передбачених законодавством перевірок страхувальника, звірення розрахунків з ним і проведення остаточного розрахунку.
Відповідно до частини 3 пункту 3.3.4 Інструкції після проведення остаточних розрахунків на підставі заяви страхувальник знімається з обліку, його справа закривається і за новим місцем взяття на облік не передається, його реєстраційний номер надалі не використовується. Платежі страхувальника, що знявся з обліку, ураховуються в базі даних до кінця поточного року.
В порушення вищевказаних положень законодавства СПД ОСОБА_1 остаточні розрахунки з Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя не проводилися та заява про зняття з обліку не подавалася. В порушення статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України апелянт не надав суду доказів про його реєстрацію в Управлінні Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим, незважаючи на те, що він посилається на цю обставину.
Таким чином, СПД ОСОБА_1 зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя у відповідності з діючим законодавством, про зміну даних управлінню ним не повідомлялось, заява про зняття з обліку в управління не надавалось .
З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова у справі прийнята при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, які викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, підстави для скасування постанови місцевого господарського суду відсутні.
Керуючись статтями 195, 198 (пункт 1), 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 лютого 2008 року по справі № 2-29/17256-2007А залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Постанову або ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя З.Д. Маслова
Судді Л.М. Заплава
Г.К. Прокопанич