Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Єлфімова О.В.
суддів: за участю прокурора Крещенка А.М., Сахна Р.І., Матюшевої О.В.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу 10 квітня 2012 року за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_5 на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 липня 2011 року.
Зазначеним вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, не судиму,
засуджено:
- за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 212 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності на строк 3 роки з конфіскацією майна;
- за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язанні з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності на строк 2 роки.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_5 покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язанні з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності на строк 3 роки.
Згідно ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено обов'язки передбачені п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.
На підставі ст. 77 КК України постановлено не застосовувати до засудженої конфіскацію майна.
ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні замаху на умисне ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, скоєному службовою особою підприємства, за попередньою змовою групою осіб, що могло призвести до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, а також у внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, складанні та видачі завідомо неправдивих документів за наступних обставин.
Так, ОСОБА_5, перебуваючи на посаді головного бухгалтера ТОВ «Едем-Плюс» в порушення вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і своїх службових обов'язків, з метою ухилення від сплати податків вступила в злочинну змову з невстановленою досудовим слідством особою та 14 жовтня 2009 року подала до ДПІ у м. Івано-Франківську уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2008 року (з додатками 2,3), у які внесла завідомо неправдиві відомості у вигляді уточнення показника рядка 25.2 податкової декларації з ПДВ та безпідставно, без будь-якого документального підтвердження, збільшила суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів в розмірі 6 000 100 грн.
Проте ОСОБА_5 за попередньою змовою з невстановленою слідством особою довести свій злочинний умисел до кінця не змогла з причин, які не залежали від її волі, оскільки ревізорами ДПІ були виявлені порушення вимог п. 7.7.11 та п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок на додану вартість», а саме: платником неправомірно заявлено суму бюджетного відшкодування в рахунок майбутніх платежів з ПДВ на суму 6 000 100 грн., оскільки підприємство зареєстроване як платник ПДВ 12 серпня 2008 року, тобто менше 12 календарних місяців до дати заявлення суми бюджетного відшкодування, що в 5000 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і при його підтвердженні призвело б до ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах. 19 жовтня 2009 року був складений акт «Про результати документальної невиїзної (камерної) перевірки податкової декларації з ПДВ», де зафіксовані ці порушення.
У касаційній скарзі засуджена просить судові рішення скасувати, а справу закрити у зв'язку із недоведеністю її вини у вчиненні інкримінованих злочинів. Зазначає про істотні порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Посилається на те, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ від 14 жовтня 2009 року нею не складався, що підтверджуються висновком почеркознавчої експертизи, проте вказаним обставинам ні суд першої, ні апеляційної інстанції належної оцінки не надав. Не було взято до уваги і висновки акту невиїзної (камерної) перевірки податкових органів, згідно з яким було встановлено методологічну помилку при заповненні уточнюючого розрахунку з ПДВ за вересень 2008 року. Згідно цього акту, вказана помилка не змінює сум податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларованих у податковій декларації з ПДВ за вересень 2008 року та не може привести до жодних фінансово-правових наслідків, в тому числі і до незаконного відшкодування ПДВ, тобто жодним чином не посягає на предмет, що знаходиться під охороною закону і не створює безпосередньої небезпеки завдання йому шкоди. Зазначає про відсутність умислу на вчинення злочину, тим більш за попередньою змовою групою осіб, про що необґрунтовано стверджується у вироку. Вказує на безпідставність кваліфікації її дій за ст. 366 КК України, оскільки відсутній предмет злочину - офіційний документ. Так, в ході судового слідства було встановлено, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань підписано не директором ТОВ «Едем-Плюс», а рукописні записи в ньому виконанні не ОСОБА_5 При таких даних цей документ втрачає ознаки офіційного. Посилається на порушення апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України, оскільки ухвала не містить докладних мотивів та обґрунтованих підстав прийнятого рішення, не надано відповіді на всі доводи її апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка частково підтримала касаційну скаргу та просила скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Згідно ч. 1 ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови суду касаційним судом є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє вироки місцевих судів щодо неповноти і однобічності досудового та судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Натомість, зазначені обставини, зокрема, на які посилається в касаційній скарзі засуджена, згідно ст. 367 КПК України є предметом перевірки виключно суду апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 365 КПК України рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні. Для цього згідно з вимогами статей 358, 362 КПК України апеляційний суд може провести судове слідство у повному обсязі чи частково, дати суду першої інстанції доручення про виконання окремих процесуальних дій в залежності від оцінки доказів у їх сукупності прийняти одне із рішень,передбачених ст. 366 КПК України.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду щодо законності та обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку. Тому вона повинна відповідати тим же вимогам, що й вирок суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою. Окрім додержання інших, передбачених ст. 377 КПК України, вимог, в ухвалі слід проаналізувати і співставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляції, і дати на кожен з них вичерпну відповідь, пославшись на відповідний матеріальний чи процесуальний закон. У разі залишення вироку без зміни в ухвалі необхідно докладно викласти мотиви й підстави відхилення апеляції, а також докази, що спростовують наведені в останній доводи.
Проте, апеляційний суд не дотримався цих вимог закону.
Так, у своїй апеляції на вирок місцевого суду засуджена ОСОБА_5 посилалась на недоведеність вини у вчиненні інкримінованих їй злочинах, відсутність у неї умислу на ухилення від сплати податків. Стверджувала, що суд не надав належної оцінки висновку акту невиїзної (камерної) перевірки, яким було встановлено, що в уточнюючому розрахунку ПДВ за вересень 2008 року ТОВ «Едем-Плюс» допущена методологічна помилка, за яку кримінальна відповідальність чинним законодавством не передбачена. Звертала увагу на невідповідність вироку суду вимогам ст. 334 КПК України, а саме на відсутність доказів на яких ґрунтуються висновки щодо доведеності обвинувачення у скоєнні умисного групового злочину та суперечливий характер самого рішення, в якому стверджується про наявність злочинних дій при відсутність мотиву їх скоєння. Насамперед, як констатував у вироку суд, вона не діяла виключно у своїх корисливих чи інших інтересах. Крім того, не проаналізовані належним чином доводи щодо висновку почеркознавчої експертизи, якою було встановлено, що рукописні записи в уточнюючому розрахунку з ПДВ за вересень 2008 року виконані не нею.
Апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу засудженої без задоволення, не навів в ухвалі переконливих мотивів на спростування доводів, викладених в апеляції, не зазначив в ухвалі підстави, через які він визнав апеляцію засудженої необґрунтованою, а лише перерахував докази, зазначені у вироку, не розкривши їх зміст, не проаналізувавши їх та не давши їм оцінку з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності. Фактично апеляційний суд обмежився лише тим, що продублював текст вироку місцевого суду та обвинувального висновку.
За таких обставин ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, які є істотними, оскільки перешкодили повно та всебічно розглянути справу та постановити законне, обґрунтоване і справедливе рішення, а тому вона підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.
При новому апеляційному розгляді необхідно усунути зазначені порушення, об'єктивно перевірити всі доводи апеляційних скарг, інші доводи, наведені в касаційній скарзі та прийняти правильне рішення з дотриманням вимог статей 377-379 КПК України.
Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 липня 2011 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
С у д д і:
_____________ ______________ ____________
О.В. Єлфімов А.М. Крещенко Р.І. Сахно