У Х В А Л А

Іменем України

19.04.2012 м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючого- судді Фазикош Г.В.,

суддів - Дроботі В.В.., Мацунича М.В.,

при секретарі - Козаковій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 грудня 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 грудня 2011 року було задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 та стягнуто із відповідачки на користь банку заборгованість за кредитним договором № 11049941000 від 11 жовтня 2006 року в сумі 1138607 грн.37 коп. та судові витрати ( а.с. 45).

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 26 січня 2012 року заяву ОСОБА_2 про перегляд цього заочного іршення було залишено без задоволення (а.с.72).

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті справи, яким у задоволенні заявленого до неї позову відмовити повністю ( а.с.78-80).

Свою позицію апелянтка мотивує тим, що, на її погляд, рішення місцевого суду є незаконним та необгрунтованим. Зокрема, вона звертає увагу на те, що відповідно до п.1.2.1 кредитного договору за № 11049941000 від 11 жовтня 2006 року, який було укладено між сторонами спору, кінцевим терміном сплати кредиту є 11 жовтня 2017 року. Банк поставив питання про дострокове повернення кредиту, хоча письмової вимоги про це у тій формі, яка передбачена п.11.1 кредитного договору, відповідачка не одержувала.

Крім того, апелянтка вказує на те, що вона одержала кредит в сумі, еквівалентній 505452 грн.63 коп., а стягнуто з неї заборгованість у сумі 1138607 грн.37 коп. Розрахунок цієї суми відповідачці незрозумілий, хоча власного розрахунку боргу вона суду не навела.

Апелянтка також вважає, що судом не було надано оцінки правомірності підвищення процентної ставки користування кредитом, на що, на її погляд, банк не мав права.

Представник позивача надав суду письмове заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін ( а.с. 96-110).

В запереченні, зокрема, зазначено, що сума заборгованості за кредитним договором була виведена з врахуванням основної суми боргу та відсотків та також пені, яка була нарахована згідно Розділу 7 Кредитного договору та із застосуванням ч.2 ст.625 ЦК України. До матеріалів позову було додано детальну довідку-розрахунок, доводи відповідача щодо незрозумілості цього розрахунку є невмотивованими.

Щодо твердження апелянта про неправомірне підняття відсоткової ставки по кредиту, то у запереченні представник позивача вказує, що пункутом 1.3.1 кредитного договору встановлена процентна ставка за користування кредитними коштами в розмірі 8,49% річних. Пунктом 1.3.2. цього ж договору передбачено, що за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк ставка встановлюється у розмірі 12,74 % річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї суми простроченної заборгованості. Крім того, п.9.2. та п.9.2.1. кредитного договору передбачено підстави та порядок зміни розміру процентної ставки в сторону збільшення з письмовим повідомленням позичальника. Цей порядок не передбачає підписання додаткової угоди між сторонами, однак у разі незгоди позичальника із встановленним новим розміром процентної ставки, він повинен у строк не пізніше останнього робочого дня, що передує даті початку дії нової ставки, вказаної у повідомленні, достроково повернути кредит та нараховані проценти та комісії у порядку, встановленому розділом 11 кредитного договору. Представник позивача стверджує, що банком було дотримано вказаної вище договорної процедури, заперечень від позичальника не надходило, а після підвищення процентної ставки за користування кредитом позичальник здійснював погашення платежів.

В судовому засіданні в апеляційній інстанції представник позивача скаргу не визнав та просив відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін. Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце слухання справи були повідомленні належним чином, про що свідчать відповідні письмові повідомлення про вручення судових повісток, справу було розглянуто без їх участі відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.

Вислухавши пояснення присутнього учасника процесу, дослідивши матеріали справи, колегія перевірила законність та обгрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та прийшла до висновку, що скарга є необгрунтованою та до задоволення не підлягає.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які строни посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обгрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правових відносин та інші.

Відповідно до вимог частини першої ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до вимог частини другої ст.303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Таким чином, суд, розглядаючи цивільну справу у порядку позовного провадження, повинен повно і всебічно з'ясувати фактичні обставини справи, однак не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог та тієї доказової бази, яка сформована за рахунок доказів, поданих суду самими учасниками процесу.

В даній справі суд першої інстанції встановив, що згідно кредитного договору №1104941000 від 11 жовтня 2006 року відповідачка ОСОБА_2 отримала кредит в АКІБ «УкрСиббанк» в розмірі 127000,00 швейцарських франків. Вказана сума кредиту дорівнює 505452, 00 грн. за курсом НБУ на день укладення договору ( а.с.12-15). Кредит було видано на умовах, передбачених вказаним кредитним договором, однак позичальниця цих умов не виконала, у зв'язку із чим банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 з вимогою про стягнення виниклої заборгованості. На час звернення позивача до суду ця заборговапність склала 1138607 грн.37 коп.

Колегія перевірила поданий позивачем розрахунок заборгованості та встановила, що він включає: простроченний борг в сумі 101019,27 швейцарських франків, прострочені проценти в сумі 18419,58 швейцарських франків - всього 119438,85 швейцарських франків, що в гривневому еквіваленті складає 1086443,85 грн. ; а також пеню по простроченому боргу за період з 17 вересня 2010 року по 16 вересня 2011 рік - 35339,59 грн., пеню по прострочених відсотках за період з 17 вересня 2010 року по 16. вересня 2011 рік - 16823,93 грн. - всього пені 52163,52 грн. Загальна сума заборгованості склала 1138607,37 грн. ( а.с. 4- 11).

Колегія констатує, що розрахунок заборгованості відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору № 11049941000 від 11 жовтня 2006 року та вимогам цивільного законодавтсва України, що регулює кредитні відносини. Пеня нарахована за один рік з врахуванням вимог ч.2 ст.625 ЦК України. Підстави для зменшення пені судом не встановлені, відповідних заяв про зменшення пені позичальником суду не подавалися. Заперечуючи розрахунок заборгованості, поданий позивачем, відповідач та його представник власного контррозрахунку заборгованості не навели.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо неправомірності підвищення процентної ставки за користування кредитом, то колегія вважає, що ці доводи є необгрунтованими, оскільки підписаним сторонами кредитним договором прямо передбачена можливість встановлення нової процентної ставки у разі настання будь-якої обставини, передбаченої п.9.2 цього договору, за умови дотримання спеціальної договірної процедури. Зокрема, ця процедура передбачена п.9.2.1. кредитного договору та включає обов'язкове письмове повідомлення позичальника про нову процентну ставку із зазначенням її розміру та початку дії шляхом направлення поштою відповідного рекомендованого листа за вказаною у договорі адресою позичальника не пізніше ніж за 14 днів до початку дії підвищенної ставки ( а.с. 14). В даній справі такі листи наявні, як і повідомлення про вручення їх особисто адресату. Оригінали цих документів було досліджено апеляційним судом в судовому засіданні ( а.с. 98-106). Пунктом 9.2.1. кредитного договору передбачено, що у разі незгоди із новою процентною ставкою позичальник має право у строк не пізніше останнього робочого дня, що передує даті початку дії нової ставки достроково повернути банку всю суму кредитних коштів, отриманих за договором, сплатити йому у повному обсязі плату за кредит та здійснити інші платежі за договором ( а.с. 14. ). Докази вчинення позичальником таких дій або інших дій, які б свідчили про незгоду позичальника із підвищенною ставкою, у матеріалах справи відсутні.

З огляду на встановлені апеляційним судом фактичні обставини справи, колегія вважає, що висновки місцевого суду є правильними, доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, підстави для скасування рішення місцевого суду відсутні.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.10,11, 60, 303, п.1ч.1ст.307, ст.308, ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 грудня 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча: Судді: