ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ

З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючогоЄлфімова О.В.,

суддівКрещенка А.М., Сахна Р.І.,

за участю прокурора Голюга В.В.

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 10 квітня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою з доповненнями заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2011 року, якою

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянина України, маючого на утриманні неповнолітню дитину, такого, що не має судимості,

звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 року, а справу щодо нього закрито.

Запобіжний захід підписку про невиїзд скасовано.

У постанові також вирішено питання речових доказів.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 пред'явлене обвинувачення у скоєнні службових злочинів, передбачених частиною 1 статті 364 та частиною 1 статті 366 КК України за обставин, викладених у постанові суду.

У касаційній скарзі з доповненнями прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, ставить питання про скасування постанови суду та направлення справи на новий судовий розгляд. В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що суд в порушення вимог ст. 282 КПК України не мотивував свого рішення про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі акта про амністію, не виклав докази, які підтверджують його винуватість у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, а також не встановив доведеність пред'явленого йому обвинувачення. Крім того, вказує на те, що суд, при застосуванні амністії,

не врахував наявності у ОСОБА_1 другої дитини.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримку касаційної скарги з доповненнями, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги з доповненнями, колегія суддів вважає, що касаційна скарга з доповненнями задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2011 році» звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, підлягають особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності зазначеним Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, або дітей-інвалідів незалежно від їх віку, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими.

Згідно положення ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 8 липня 2011 року звільняються від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених цим Законом, особи, які підпадають під дію ст. 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи не розглянуті судами, а так само розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання чинності цим Законом.

Із матеріалів справи та постанови суду слідує, що в підготовчій частині судового засідання підсудний ОСОБА_1 заявив клопотання про застосування до нього амністії, оскільки він має неповнолітніх доньок, відносно яких не позбавлений батьківських прав.

Згідно копіям свідоцтв про народження ОСОБА_1 є батьком доньки ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньки ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с.117,118/.

 Крім того ОСОБА_1 подав суду письмову заяву у якій просив застосувати до нього саме пункт «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2011 році».

Таким чином, з огляду на вищевикладене та ураховуючи, що

ОСОБА_1 вчинив зазначені злочини невеликої тяжкості до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2011 році» від 8 липня 2011 року, має неповнолітніх дітей і просив застосувати до нього амністію, місцевий суд правильно звільнив його від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.364 та ч.1 ст.366 КК України та закрив справу.

Тому доводи прокурора про те, що суд не вмотивував свого рішення про застосування амністії до ОСОБА_1 не відповідають дійсності.

Також не відповідають вимогам закону і твердження прокурора про неможливість застосування амністії в підготовчій частині судового засідання, без дослідження доказів винності особи, що скоїла злочин, оскільки не є перешкодою для застосування закону про амністію те, що особа, даючи згоду на закриття кримінальної справи за цією нереабілітуючою підставою, водночас не визнає себе винною в інкримінованому злочині.

Вказівка суду про наявність у ОСОБА_1 однієї, а не двох доньок, як на це вказує прокурор, не є процесуальною перешкодою для застосування закону про амністію.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування судового рішення по справі, не виявлено.

Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу з доповненнями прокурора залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Судді:

О.Єлфімов А.Крещенко Р.Сахно