Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Єлфімова О.В.,

суддів Сахна Р.І., Шибко Л.В.,

за участю прокурора Бобровницкого А.Є.

представника потерпілого ОСОБА_5,

потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

засудженого ОСОБА_8,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 березня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, представника цивільного відповідача, потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_6, засудженого ОСОБА_8 на вирок військового Апеляційного суду Військово - Морських Сил від 26 березня 2010 року, яким

ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше не судимого,

засуджено за:

- ч. 2 ст. 414 КК України на 8 років позбавлення волі, з позбавленням військового звання „капітан";

- ч. 1 ст. 421 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- ч. 2 ст. 424 КК України на 4 роки позбавлення волі;

- ч. 3 ст. 424 КК України ОСОБА_8 виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_8 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років, з позбавленням військового звання „капітан" .

Постановлено стягнути:

- з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 гривень та 30 800 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди;

- з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_10 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 гривень.

Відповідно до ст. 93 КПК України стягнуто з засудженого ОСОБА_8 на користь держави судові витрати по справі на загальну суму 9275 гривень 20 коп.

У відповідності до вимог ст. 81 КПК України вирішено долю речових доказів по справі.

Згідно з вироком ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочинів за таких обставин.

Відповідно до наказу командира військової частини А0666 від 13 листопада 2009 року № 215-НР капітан ОСОБА_8 15 листопада того ж року був призначений до складу добового наряду черговим військової частини. Для несення служби ним одержана зброя - пістолет Макарова НОМЕР_1, який споряджений двома магазинами з 9 мм. патронами.

Разом з ОСОБА_8 в цей день до складу добового наряду частини черговим 3 механізованого батальйону був призначений солдат ОСОБА_11

Будучи черговим частини, тобто службовою особою добового наряду, відповідно до ст.ст. 17, 267, 273, 295, 298 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ОСОБА_8 являвся начальником для всього добового наряду, відповідав за підтримання внутрішнього розпорядку у військовій частині і несення служби добовим нарядом, охорону особового складу, своєчасне вжиття заходів для запобігання правопорушенням, був зобов'язаний особисто перевіряти додержання внутрішнього порядку в підрозділах, вживати заходів для запобігання злочинам, випадкам порушення вимог безпеки.

Окрім того, як командир батареї військової частини, тобто військовою службовою особою, відповідно до вимог ст.ст. 6, 11, 49, 50, 58, 59, 111, 112 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ОСОБА_8 був зобов'язаний суворо дотримуватися у своїй діяльності вимог законодавства, наказів та розпоряджень, бути взірцем виконання службового обов'язку, поєднувати вимогливість і принциповість у відносинах з підлеглими з повагою до їх гідності, не допускати застосування насильства щодо підлеглих та піклуватися про збереження їх здоров'я.

Під час несення служби черговим частини 15 листопада 2009 року, близько 21 години, при проведенні загальної вечірньої перевірки особового складу частини, ОСОБА_8 виявив неналежне, як на його думку, знання черговим батальйону солдатом ОСОБА_12 знань обов'язків чергового роти. В зв'язку з чим дав йому вказівку по прибуттю з доповіддю черговому частини про розрахунок особового складу підрозділу взяти з собою Статут внутрішньої служби ЗСУ для перевірки знання обов'язків.

Після чого ОСОБА_8, близько 21 години 20 хвилин, прибув для перевірки внутрішнього порядку до казарми 3 механізованого батальйону та зайшов у приміщення штабу підрозділу.

В цей час, проходячи повз зазначене приміщення, солдат ОСОБА_12 звернувся до ОСОБА_8 з питанням пояснити в чому полягає неналежне знання ним обов'язків чергового роти. На що ОСОБА_8 сказав йому взяти з дошки чергового роти примірник Статуту внутрішньої служби ЗСУ та підійти до нього для з'ясування цього питання.

Після виконання ОСОБА_12 цієї вказівки, перебуваючи у приміщенні штабу батальйону, ОСОБА_8 почав перевіряти у підлеглого знання статутних обов'язків.

В ході бесіди з ОСОБА_12, близько 21 години 25 хвилин, в порушення правил поводження зі зброєю, визначених ст.ст. 20-25 Статуту внутрішньої служби ЗСУ та пунктами 1, 47, 62, 67 Настанови зі стрілецької зброї (9 мм. пістолет Макарова), розробленої управлінням бойової підготовки Головного командування Сухопутних військ ЗСУ у 2004 році, ОСОБА_8 вилучив із кобури пістолет Макарова НОМЕР_1, не від'єднуючи його від пістолетного ременя, перемістив запобіжник пістолета у положення "вогонь" та почав натискати на спусковий гачок, імітуючи постріли з пістолета, здійснивши таким чином близько 5 натискань. При цьому зброя була направлена в підлогу.

В цей час в приміщення штабу, за вказівкою ОСОБА_8, зайшов днювальний вільної зміни солдат ОСОБА_6, брат-близнюк ОСОБА_12, який побачив, як підсудний натискає на спусковий гачок пістолета. На запитання ОСОБА_8 "Що, страшно?", ОСОБА_6 відповів, що йому не страшно, тоді ОСОБА_8 наказав йому закип'ятити води і ОСОБА_6 залишив приміщення штабу батальйону.

В свою чергу ОСОБА_12 сказав ОСОБА_8, що він також вміє поводитися з даною зброєю. На що ОСОБА_8, з причини недавнього невдоволення якістю знань ОСОБА_12 статутних обов'язків, усвідомлюючи небезпечний характер своїх дій та припускаючи їх наслідки, переміщенням затвору дослав патрон у патронник пістолета та, супроводжуючи свої дії словами: "Якщо в тебе нічого не получається, то на, застрелись", передав приведений у бойовий стан пістолет солдату ОСОБА_12

ОСОБА_12, взявши пістолет в праву руку, направив зброю в напрямку своєї голови, утримуючи її на відстані близько 10 сантиметрів від правої скроневої області, натиснув на спусковий гачок і здійснив постріл.

Внаслідок пострілу ОСОБА_12 було отримано тяжке тілесне ушкодження у виді наскрізного вогнепального кулевого поранення голови з пошкодженням речовини головного мозку, з крововиливом під м'які мозкові оболонки та у шлуночок мозку, з розташуванням вхідної рани у правій скроневій області, а вихідної рани у лівій тем'яній області, від якого настала його смерть на місці події.

Окрім того, ОСОБА_8, будучи командиром батареї військової частини, тобто військовою службовою особою, в порушення вимог ст.ст. 6, 11, 49, 50, 58, 59, 111, 112 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, впродовж серпня - листопада 2009 року неодноразово умисно допускав випадки застосування насильства до підлеглих, за наступних обставин.

Так, у дообідній час, в один з днів у другій декаді серпня 2009 року, ОСОБА_8, перебуваючи у парку бойових машин військової частини А0666, будучи невдоволеним якістю проведення солдатом ОСОБА_13 робіт по обслуговуванню бойової машини, завдав йому три удари кулаком в лобну частину голови.

В дообідній час, в один з днів у третій декаді серпня 2009 року, ОСОБА_8, на території парку бойових машин частини, по тій причині, що солдати ОСОБА_13 та ОСОБА_14 неправильно під'єднали акумулятор до бойової машини, внаслідок чого почала горіти проводка, наніс кожному з них по одному удару кулаком в лобну частину голови.

Близько 22 години 26 жовтня 2009 року, ОСОБА_8, в розташуванні підрозділу, будучи невдоволеним якістю підготовки молодшого сержанта ОСОБА_15 до стройового огляду, завдав йому не менше двох ударів по голові своєю головою, на яку була одягнена металева каска.

Близько 15 години, в один з днів в середині жовтня 2009 року, ОСОБА_8, будучи черговим частини, в кімнаті побутового обслуговування батальйону, використовуючи як привід ту обставину, що брати-близнюки солдати ОСОБА_6 та ОСОБА_16 під час приймання їжі вживали різні перші страви, завдав їм по два удари кулаком в лобну частину голови.

Близько 13 години, в один з днів в середині жовтня 2009 року, ОСОБА_8, в канцелярії батальйону, будучи невдоволеним невиконанням старшим солдатом ОСОБА_14 його вказівки про виготовлення трафарету, вдарив підлеглого кулаком в лобну частину голови.

В післяобідній час, в один з днів у середині жовтня 2009 року, ОСОБА_8, в розташуванні батальйону, за те, що солдат ОСОБА_13 не зміг утримати штангу протягом часу, визначеного ОСОБА_8, завдав підлеглому удар кулаком в лобну частину голови.

У післяобідній час, в один з днів у середині жовтня 2009 року, ОСОБА_8, будучи невдоволеним зауваженням солдата ОСОБА_17 з приводу неправильного вимовляння ОСОБА_8 його прізвища, наніс підлеглому два удари кулаком в область правого плеча.

В один з днів у середині жовтня 2009 року, в розташуванні батальйону, ОСОБА_8, будучи невдоволеним порушенням форми одягу солдатом ОСОБА_18 вдарив його кулаком в лобну область голови.

Окрім того, наприкінці жовтня 2009 року, в розташуванні батальйону, ОСОБА_8, за порушення солдатом ОСОБА_18 дисципліни строю, вдарив його тричі кулаком в лобну область голови.

Близько 23 години в один з днів на початку листопада 2009 року, ОСОБА_8, будучи черговим частини, в приміщенні чергового частини, по причині неправильного заповнення солдатом ОСОБА_18 книги вечірньої перевірки підрозділу, завдав йому три удари кулаком в лобну область голови.

Також близько 14 години в один з днів на початку листопада 2009 року, ОСОБА_8 перед їдальнею частини, за порушення солдатом ОСОБА_18 форми одягу, вдарив його кулаком в лобну область голови.

У післяобідній час в один з днів на початку листопада 2009 року, в розташуванні батальйону, ОСОБА_8, будучи невдоволеним порушенням солдатом ОСОБА_19 дисципліни строю, вдарив його кулаком в лобну область голови.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. При цьому посилається на неправильне застосування кримінального закону, оскільки суд, за епізодом перевищення влади ОСОБА_8, що потягло тяжкі наслідки у вигляді загибелі людини, дослідивши докази по справі та фактичні обставини справи, неправильно їх оцінив та прийшов до висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, в результаті чого не застосував кримінальний закон, який підлягав застосуванню та призначив покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості скоєного та особі засудженого, внаслідок м'якості.

У касаційній скарзі представника цивільного відповідача порушено питання про зміну вироку суду в частині задоволення судом цивільних позовів, оскільки вирок, на його думку, в цій частині постановлено із порушенням норм матеріального права. Вважає, що Міністерство оборони України є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки жодних правовідносин ОСОБА_8 із вказаним Міністерством не має, а тому просить у задоволенні цивільних позовів про стягнення з Міністерства оборони України грошових сум відмовити.

У касаційних скаргах потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_6, які є аналогічними за своєю суттю, порушується питання про зміну вироку суду через невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, невідповідність призначеного засудженому покарання ступеню тяжкості вчиненого та особі засудженого, а також через неправильне вирішення цивільних позовів.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений просить змінити вирок суду та пом'якшити йому покарання, застосувавши ст. 69 КК України. При цьому посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки, вважає, суд зробив свої висновки лише на показання одного свідка, а не на підставі усіх досліджених доказах.

У запереченнях на касаційні скарги прокурора та засудженого, останні просять залишити скарги інших учасників процесу без задоволення, як безпідставні.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційні скарги прокурора та цивільного відповідача, а також вважав, що касаційні скарги засудженого та потерпілих задоволенню не підлягають, засудженого, який підтримав свою касаційну скаргу з доповненнями, та заперечив проти задоволення касаційних скарг прокурора, потерпілих, представника цивільного відповідача, потерпілих, які підтримали свої касаційні скарги та частково скаргу прокурора в частині невідповідності призначеного засудженому покарання і заперечують проти скарги представника цивільного відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 421 КК України, а також правильність кваліфікації його дій в цій частині у касаційних скарах не оспорюються.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що доводи касаційних скарг прокурора, потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_6, засудженого про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи за епізодом заподіяння смерті ОСОБА_12, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи і зібраними у ній доказами, які були ретельно досліджені у судовому засіданні та отримали всебічну, повну і об'єктивну оцінку у вироку.

Зокрема, висновки суду про вчинення ОСОБА_8 злочинів, обґрунтовані показаннями потерпілих, даними протоколів огляду місця події, відтворення обстановки і обставин події, висновками експертиз та іншими доказами, суть яких детально наведена у вироку.

Так, свідок ОСОБА_20, солдат військової частини А0666, показав, що 15 листопада 2009 року, близько 21 години 20 хвилин, він знаходився в приміщенні штабу батальйону, де зшивав журнали. Коли в це приміщення зайшов та сів на стіл біля вікна черговий частини капітан ОСОБА_8 відразу до штабу зайшов черговий батальйону солдат ОСОБА_12 та запитав у ОСОБА_8 в чому полягає незнання ним обов'язків чергового. ОСОБА_8 наказав взяти примірник Статуту внутрішньої служби ЗСУ з дошки чергового батальйону. Приблизно через хвилину ОСОБА_12 повернувся в приміщення штабу батальйону і вони почали спілкуватися з приводу точного формулювання обов'язків чергового підрозділу. При цьому ОСОБА_8 сидів на столі, а ОСОБА_12 стояв біля нього правим боком на відстані близько одного метра. Він, сидів спиною до присутніх. Під час розмови між ними він почув звук дії ударно-спускового механізму пістолета. Озирнувшись на декілька секунд, побачив, що ОСОБА_8 тримає у правій руці приєднаний до пістолетного ременя пістолет Макарова та здійснює імітацію пострілів пістолета шляхом натискання на спусковий гачок. При цьому зброя була направлена в підлогу. В подальшому в один з моментів розмови він, почув звук переміщення затвору пістолета та слова ОСОБА_8: "Ну на, застрелись." Через декілька секунд пролунав постріл. Повернувшись він побачив, як ОСОБА_12 падає на підлогу та, злякавшись, вибіг в коридор.

Потерпілий ОСОБА_6, брат-близнюк ОСОБА_12, показав, що близько 21 години 20 хвилин, 15 листопада 2009 року, до розташування 3 механізованого батальйону військової частини А0666 прибув черговий частини капітан ОСОБА_8, який відразу ж зайшов до приміщення штабу. Після цього у приміщення штабу зайшов його брат ОСОБА_12 Через декілька хвилин ОСОБА_8 викликав днювального чергової зміни, яким в цей час був він. Коли він зайшов в приміщення, побачив, що ОСОБА_8 сидів на столі спиною до вікна, а на відстані близько 1 метра правим боком до нього стояв його брат. ОСОБА_8 тримав у правій руці пістолет, який був приєднаний до пістолетного ременя, та натискав на спусковий гачок. При цьому пістолет був направлений в підлогу між ним та його братом. На запитання ОСОБА_8 "Що, страшно?" він відповів, що ні і підсудний дав йому вказівку приготувати каву. Коли він вийшов з приміщення штабу батальйону, через 10-15 секунд пролунав постріл та в коридор вибіг солдат ОСОБА_20 Відразу ж в цьому кабінеті він побачив, що на підлозі біля правої стіни лежить його брат.

Свідок ОСОБА_21, солдат військової частини А0666, показав, що 15 листопада 2009 року, разом з солдатом ОСОБА_6, заступив в добовий наряд в якості днювального. Черговим 3 механізованого батальйону заступив солдат ОСОБА_12 Близько 21 години 20 хвилин він стояв на тумбочці днювального. В цей час капітан ОСОБА_8 викликав днювального вільної зміни солдата ОСОБА_6 в приміщення штабу батальйону та дав вказівку закип'ятити воду. Після того як ОСОБА_6 вийшов та дійшов до кімнати побутового обслуговування підрозділу, пролунав постріл. Відразу ж з приміщення штабу вибіг солдат ОСОБА_22 та сказав, що ОСОБА_12 застрелився. За ним вийшов ОСОБА_8 зі словами "Як це трапилося?", почав телефонувати та сказав: "Я вбив солдата".

Наведені показання свідків суд обґрунтовано визнав достовірними, оскільки вони об'єктивно підтверджуються сукупністю інших доказів, зібраних у справі.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 15 листопада 2009 року, в приміщенні кабінету № 10 штабу 3 механізованого батальйону військової частини А0666 на відстані 4 метрів 40 сантиметрів від вхідних дверей, 126 сантиметрів від вікна, біля правої стіни на підлозі знаходився труп солдата ОСОБА_12 Біля кісті лівої руки ОСОБА_12, на відстані 4 метрів 20 сантиметрів від вхідних дверей та 50 сантиметрів від правої стіни на підлозі лежав формений капелюх. Під каблуком правого черевика з високим берцем, у який був взутий ОСОБА_12, на відстані 126 сантиметрів від вікна та 115 сантиметрів від правої стіни знаходилася стріляна гільза з маркуванням "38; 88". Під столом, розміщеним біля лівої стіни, на відстані 39 сантиметрів від лівої стіни та 34 сантиметрів від правої ніжки вказаного столу знаходилася куля зі слідами деформації та нашаруванням часток речовини білого кольору. На вказаному столі та на підлозі на відстані 4 метрів від вхідних дверей виявлені сліди у вигляді частин штукатурки. На стелі даного приміщення на відстані 115 сантиметрів від правої стіни та 292 сантиметрів від вікна, виявлений слід рикошету кулі. На трупі ОСОБА_12 біля правої скроневої області виявлене проникаюче вогнепальне поранення, біля рани маються сліди пороху (т.1а.с. 43-61).

Як вбачається з протоколу огляду трупу, у загиблого ОСОБА_12 біля зовнішнього кута правого ока, ближче до надбрівної дуги, був виявлений овальний дефект тканини діаметром 0,6 сантиметри, у тім'яній області голови зліва виявлено пошкодження щелевидної форми діаметром 0,8 сантиметри (т. 1 а.с.69).

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 115-2348/09 від 26 листопада 2009 року, внаслідок пострілу з короткоствольної вогнепальної зброї з близької відстані, ОСОБА_12 було спричинено наскрізне вогнепальне кульове поранення голови з пошкодженням речовини головного мозку, з крововиливом під м'які мозкові оболонки та у шлуночок мозку, з розташуванням вхідної рани у правій скроневій області, а вихідної рани у лівій тім'яній області. Вказане поранення спричинено ОСОБА_12 прижиттєво. Відповідно до направлення раневого каналу постріл був здійснений справа наліво, спереду назад, знизу вгору. В момент спричинення вогнепального поранення потерпілий ОСОБА_12 був розміщений правою боковою поверхнею голови до дульного зрізу пістолета. Смерть ОСОБА_12 знаходиться у прямому причинному зв'язку із травмою, отриманою внаслідок пострілу. Зазначене наскрізне вогнепальне поранення могло бути спричинено при пострілі здійсненого рукою потерпілого ОСОБА_12 (т. 6 а.с. 92-116).

З висновку комісійної судово-медичної експертизи № 453 від 21 грудня 2009 року вбачається, що постріл був здійснений в напрямку справа наліво, спереду назад, знизу вгору під кутом 45 градусів відносно поверхні правої скроневої області голови ОСОБА_12 Постріл був здійснений з близької дистанції 9,3-10,5 сантиметрів. Локалізація наскрізного кулевого поранення, направлення та кут раневого каналу не виключає можливості заподіяння його при пострілі власною рукою ОСОБА_12 (т. 6 а.с. 221-233).

Як вбачається з протоколу огляду Книги приймання та здавання чергування у 3 механізованому батальйоні, солдат ОСОБА_12 15 листопада 2009 року заступив у добовий наряд в якості чергового батальйону (т. 8 а.с. 133-136).

З протоколу огляду Книги видачі зброї та боєприпасів видно, що капітан ОСОБА_8 одержав для несення служби в добовому наряді зброю - пістолет Макарова НОМЕР_1 калібру 9 мм. та 9-ти мм. набої до нього з маркуванням "38;88" у кількості 16 штук (т. 6 а.с. 28-32).

В ході проведення виїмки у військовій частині А0666 був вилучений пістолет Макарова НОМЕР_1, 2 магазини з набоями до нього, кобура та пістолетний ремінь (т. 1 а.с. 135).

Як вбачається з протоколу огляду від 1 грудня 2009 року, довжина пістолетного ременя, який вилучений у військовій частині А0666, складає 80 сантиметрів (т. 6 а.с. 146-147).

Згідно висновку криміналістичної експертизи слідів пострілу № 11992/04 від 24 листопада 2009 року, з пістолета Макарова НОМЕР_1 після останнього чищення був здійснений постріл бездимним порохом та снарядом, який містить мідь (т. 6 а.с. 134-135).

Відповідно до висновку судово-балістичної експертизи № 11985/04 від 25 листопада 2009 року, пістолет Макарова НОМЕР_1 є справним та придатним до стрільби. Стріляна гільза та куля, які були виявлені під час огляду місця події, відстріляні з пістолету Макарова НОМЕР_1. Деформація кулі виникла під час її зустрічі з твердою перешкодою (т. 6 а.с. 139-144).

З висновку криміналістичної експертизи слідів пострілу № 11867/11973/04 від 23 листопада 2009 року вбачається, що на тампонах зі змивами з шкіри біля раневого каналу у ОСОБА_12 маються сліди пострілу та мікрочастки бездимного пороху. На тампонах зі змивами з рук ОСОБА_12 виявлені нітрити, в тому числі характерні для продуктів розкладення бездимного пороху (т. 6 а.с. 66-68).

Відповідно до висновку криміналістичної експертизи слідів пострілу № 11983/11984/04 від 25 листопада 2009 року на шапці та бушлаті ОСОБА_12 маються сліди пострілу - мікрочастинки бездимного пороху та мікронакладення міді (т. 6 а.с. 124-126).

Згідно висновку військово-лікарської комісії № 66 від 28 грудня 2009 року підсудний є придатним до військової служби (т. 9 а.с. 96).

Як видно з висновку амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 9 від 7 грудня 2009 року, ОСОБА_8 хронічним психічним захворюванням, тимчасовим порушенням психіки, іншими психопатологічними розладами не страждав та не страждає. Дії ОСОБА_8 мали цілеспрямований, упорядкований та достатньо координований характер, тому він у повній мірі міг усвідомлювати їх та керувати ними. ОСОБА_8 був здатен передбачити можливі наслідки передачі солдату ОСОБА_12 зарядженого пістолету, приведеного у бойову готовність (т. 6 а.с. 193-203).

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції доводи підсудного ОСОБА_8 про те, що досилання патрону у патронник пістолета здійснив сам ОСОБА_12, а також те, що останній раптово, проти його волі вихопив пістолет з його рук правильно відхилені, як такі, що не відповідають дійсності та дослідженим доказам у справі.

Так, свідок ОСОБА_22 показав, що жодних звуків, які виникають при натисканні на спусковий гачок та переміщенні затворної рами пістолета після слів ОСОБА_8 ОСОБА_12 "Ну, на застрелись", він не чув.

Показання данного свідка про ці обставини справи є послідовними та незмінними в ході досудового слідства і в суді, підтверджуються протоколам відтворення обстановки та обставин події, проведеного за участю спеціаліста (т. 1 а.с. 82-87), протоколом очної ставки з обвинуваченим ОСОБА_8 (т. 2 а.с. 58-64, 64-68). Крім того, судом правильно зроблений висновок про те, що ініціатива передачі пістолета ОСОБА_12 належала саме ОСОБА_8 та така передача відбулася добровільно.

Таким чином, дослідивши докази в їх сукупності, суд правильно визнав ОСОБА_8 винним у порушенні правил поводження зі зброєю, що заподіяло смерть ОСОБА_12, оскільки близько 21 години 25 хвилин, 15 листопада 2009 року, в приміщенні штабу 3 механізованого батальйону військової частини А0666, в ході розмови з солдатом ОСОБА_12, проявивши злочинну недбалість та не передбачивши можливих тяжких наслідків, безпідставно вилучив із кобури пістолет Макарова НОМЕР_1, не від'єднуючи його від пістолетного ременя, перемістив запобіжник пістолета у положення "вогонь", здійснив натискання на спусковий гачок, імітуючи постріли з пістолета, а в подальшому переміщенням затвору пістолета дослав патрон в патронник та передав готовий до ведення вогню пістолет солдату ОСОБА_12, який з нього здійснив постріл собі в голову, в наслідок чого настала смерть ОСОБА_12, та кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 414 КК України, як порушення правил поводження зі зброєю, що заподіяло смерть потерпілого.

Що стосується доводів прокурора та потерпілих, щодо неправильної кваліфікації дій засудженого, а саме виключення судом з обвинувачення п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України та виправдання засудженого за ч. 3 ст. 424 КК України, то такі є непереконливими.

Як встановлено в суді, ОСОБА_8 в ході досудового слідства показував, що пістолет з кобури він дістав безпричинно, не маючи на меті погрожувати або яким не будь чином вплинути на ОСОБА_12 В судовому засіданні засуджений пояснив, що при завершенні бесіди з ОСОБА_12 він дістав пістолет з кобури з метою оглянути його на предмет чистоти. Впливати на підлеглого, а також погрожувати йому застосуванням зброї, він не бажав та не намагався. Під час натискання на спусковий гачок пістолета, чим імітувалися постріли, зброя була направлена в підлогу в бік від підлеглого. Окрім того, в пропозицію ОСОБА_12 взяти зброю та в слова "Якщо в тебе нічого не получається, то на, застрелись", він не покладав реального змісту та вважав, що підлеглий не візьме зброю.

Потерпілий ОСОБА_6 в суді показав, що дійсно, коли він зайшов в приміщення штабу, то побачив, як ОСОБА_8 тримає в руках пістолет та натискає на його спусковий гачок. При цьому зброя була направлена в підлогу між ним та його братом ОСОБА_12 ОСОБА_8 звернувся до нього з запитанням "Що, страшно?" та отримавши заперечну відповідь, наказав приготувати каву. Після чого він вийшов з приміщення. Також ОСОБА_6 повідомив, що ОСОБА_8 та його брат знаходилися у звичному спокійному стані, не були розлюченими чи збентеженими відповідно, підсудний його брату не погрожував.

Відповідно до показань свідка ОСОБА_22, він був присутнім під час розмови ОСОБА_8 з ОСОБА_12, хоча і не бачив, що безпосередньо робили її учасники. Погроз від ОСОБА_8 ОСОБА_12 він не чув, розмова відбувалася в звичному порядку, її зміст зводився до знання ОСОБА_12 обов'язків чергового підрозділу.

Вказані обставини підтверджуються й показаннями свідка ОСОБА_23, офіцера військової частини А0666, який в суді показав, що під час бесіди ОСОБА_8 з ОСОБА_12 він деякий час був присутнім в приміщенні штабу батальйону, де писав рапорт. Суть розмови полягала в неправильності зробленої ОСОБА_12 доповіді ОСОБА_8, як черговому частини, та протікала у звичному тоні.

Таким чином, судом правильно виправдано ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 424 КК України, оскільки вказане обвинувачення не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду справи, а кваліфікуюча ознака злочину, передбаченого ч. 3 ст. 424 КК України, - спричинення тяжких наслідків, а саме смерті солдата, у чому обвинувачувався ОСОБА_8, є прямому причинному зв'язку з порушенням засудженим правил поводження зі зброєю та охоплюється складом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 414 КК України.

Крім того, в ході досудового слідства та в суді було встановлено, що між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 конфліктних ситуацій не було, жоден з тих військовослужбовців, хто бачив їх напередодні події не відмічали нічого дивного в їх поведінці.

В судовому засіданні ОСОБА_8 показав, що жодних намірів спричинити смерть ОСОБА_12 він не мав. Передаючи підлеглому споряджену зброю, він сподівався, що той її в руки не візьме, а тоді, коли ОСОБА_12 направив пістолет собі в голову, не встиг перешкодити його діям.

Як показав свідок ОСОБА_22 перед пострілом розмова між засудженим та ОСОБА_24 відбувалася в нормальному повчальному тоні, жодних погроз загиблому ОСОБА_8 не виказував. Інші свідки, а саме: ОСОБА_15, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_19, ОСОБА_18 в судовому засіданні також показали, що конфліктів між засудженим та ОСОБА_12 не було, їх відносини носили виключно службовий характер.

Будь-яких об'єктивних даних про те, що дії ОСОБА_8 мали хуліганський характер та свідчили про його наміри позбавити життя ОСОБА_12, в ході судового розгляду не встановлено, в зв'язку з чим судом правильно виключено з обвинувачення обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні умисного вбивства з хуліганських мотивів ОСОБА_12, з чим погоджується й колегія суддів.

Що стосується доводів представника цивільного відповідача, що Міністерство оборони України не може відповідати за моральну та матеріальну шкоду спричинену загибеллю ОСОБА_12, то вони, на думку колегії суддів, є неспроможними.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України" Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Статтею 10 названого Закону визначено, що Міністерство оборони України забезпечує життєдіяльність ЗСУ, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, підтримання матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна, згідно з потребами, здійснює контроль за їх ефективним використанням. Таким чином, покладення на Міністерство оборони України обов'язку відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, спричинену загибеллю військовослужбовця строкової служби Збройних Сил України, відповідає діючому законодавству та в повній мірі забезпечує права потерпілих від злочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю. До останніх стаття 3 Сімейного кодексу України відносить осіб, які спільно проживали, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права і обов'язки. Обов'язковою умовою виникнення у них права на відшкодування моральної шкоди є факт спільного проживання, ведення спільного побуту та спільного господарства.

Що стосується доводів потерпілої ОСОБА_9, що їй у позові було відмовлено незаконно, то такі доводи не ґрунтуються на вимогах закону.

Як було встановлено у судовому засіданні ОСОБА_9 дійсно є рідною сестрою загиблого та зареєстрована по місцю проживання разом з ним. Однак відповідно до записів у паспорті (т. 3 а.с. 51), 19 вересня 2009 року нею укладено шлюб з громадянином ОСОБА_25, тобто в юридичному аспекті вона перестала бути членом сім'ї загиблого. Окрім того, в судовому засіданні ОСОБА_9 повідомила, що не проживала разом з братом близько 3 років до його загибелі. Жодних відомостей про ведення з загиблим спільного побуту та господарства, наявності спільних інтересів ОСОБА_9 суду надано не було. Таким чином, в силу вимог ч. 2 ст. 1168 ЦК України, суд правильно визнав, що остання не має права в даному випадку на відшкодування моральної шкоди, в зв'язку з чим прийшов до висновку про відмову в задоволенні її позову про відшкодування моральної шкоди.

Що стосується доводів потерпілих про незаконність часткового задоволення цивільних позовів, то вони є непереконливими. Як вбачається з вироку суду, розмір відшкодування моральної шкоди було визначено із засад розумності, виваженості та справедливості, вона відповідає розміру завданих фізичних та моральних страждань. Вказані позови судом правильно вирішено у відповідності до вимог ст. 23, 1167, 1168, 1172 ЦК Україні та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання ОСОБА_8 та призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, суд, як вбачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, а також з'явлення ОСОБА_8 із зізнанням, щире каяття та сприяння розкриттю злочину, а також те, що засуджений вперше притягується до кримінальної відповідальності, тривалий час бездоганно прослужив у Збройних Силах України, на його утриманні знаходиться малолітня дитина та хвора дружина.

Колегія суддів вважає, що покарання, призначене засудженому, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст.65 КК України. Підстав для його пом'якшення, про що йдеться у касаційній скарзі засудженого, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень кримінального чи кримінально-процесуального закону, які могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, при перевірці справи в касаційному порядку не виявлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

вирок військового Апеляційного суду Військово - Морських Сил від 26 березня 2010 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора, представника цивільного позивача, потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_6, засудженого ОСОБА_8- без задоволення.

С у д д і:

Єлфімов О.В. Сахно Р.І. Шибко Л.В.