Ухвала

іменем україни

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Єлфімова О.В.,

суддів Сахна Р.І., Крещенка А.М.,

з участю прокурора Таргонія О.В.,

виправданого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 квітня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Чернігівської області на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 31 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 05 жовтня 2011 року.

Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 31 березня 2011 року засуджено:

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади в органах міліції на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік; за ч. 1 ст. 28,

ч. 1 ст. 365 КК України виправдано;

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого,

за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади в органах міліції на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік; за ч. 1 ст. 28,

ч. 1 ст. 365 КК України виправдано;

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, раніше не судимого,

за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 367 КК України до покарання у виді штрафу на користь держави у розмірі 850 грн з позбавленням права обіймати посади в органах міліції на строк 1 рік; за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 365 КК України виправдано; На підставі ст. 49 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного та додаткового покарання у зв'язку з закінченням строків давності.

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України. Раніше не судимого,

за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади в органах міліції на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_6 4500,0 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно на користь держави судові витрати за проведення експертиз у справи.

ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, здійснюючи функцію представників влади, будучи службовими особами правоохоронного органу - відділення по боротьбі з незаконним обігом наркотиків Прилуцького МРВ УМВС України в Чернігівській області, а саме ОСОБА_1 виконуючий обов'язки начальника вказаного відділення з

24 лютого 2006 року, маючий спеціальне звання лейтенант міліції,

ОСОБА_3 - старший оперуповноважений цього ж відділення, маючий спеціальне звання старший лейтенант міліції, ОСОБА_4 - оперуповноважений вказаного відділення, маючий спеціальне звання лейтенант міліції та ОСОБА_5 - старший оперуповноважений відділення карного розшуку Прилуцького МРВ УМВС України, маючий спеціальне звання - капітан міліції, групою осіб вчинили злочин за наступних обставин.

04 квітня 2006 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 приблизно о 19:00, діючи групою осіб, явно виходячи за межі наданих їм прав та повноважень, у службовому кабінеті №10 відділення карного розшуку Прилуцького МРВ УМВС України, що знаходиться по

вул. Котляревського, 66 у м. Прилуках, безпідставно, з метою отримання даних від ОСОБА_6 про його причетність до скоєння у вказаному місті будь-яких злочинів, застосували до нього насильство, а саме нанесли декілька ударів руками та ногами у різні частини тулуба, голови та кінцівок, а ОСОБА_5 та ОСОБА_3 безпідставно застосували до нього спецзасоби - гумові кийки, нанісши кожний по одному удару по спині потерпілого, заподівши при цьому легкі тілесні ушкодження.

Після того як ОСОБА_6 надав вказаним працівникам міліції письмову згоду на огляд його тимчасового житла, ОСОБА_4 без належних для того підстав, всупереч вимогам ст. 16 Закону України «Про міліцію», не дивлячись на те, що ОСОБА_6 затриманий не був, ніякого правопорушення не вчиняв, опору працівникам міліції не чинив, застосував до нього спецзасіб - наручники БР-2.

Цього ж дня приблизно о 20:00 ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, старший за посадою по відношенню до

ОСОБА_3 та ОСОБА_4, діючи в групі, при цьому

ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 явно виходячи за межі наданих їм прав та повноважень, а ОСОБА_1, маючи реальну можливість діяти так, як того вимагають інтереси служби, а саме переконатися у законності застосування до ОСОБА_6 в приміщенні Прилуцького МРВ УМВС спецзасобу - наручників, через неналежне виконання своїх службових обов'язків та несумлінне ставлення до них, не переконався у тому чи мало місце затримання ОСОБА_6 в порядку ст. 115 КПК України, натомість останнього в наручниках автотранспортом було доставлено до його тимчасового житла квартиру АДРЕСА_1, під час огляду якого він постійно перебував у наручниках, у зв'язку з чим йому були заподіяні болісні дії та моральні страждання. При цьому ОСОБА_1, в порушення ст. 2 Закону України «Про міліцію» не було прийнято, передбачених законом до припинення протиправних дій щодо потерпілого ОСОБА_6 заходів і лише після втручання працівників внутрішньої безпеки, наручники з ОСОБА_6 було знято.

Під час огляду вказаної квартири ОСОБА_3 та ОСОБА_5 діючи групою осіб явно виходячи за межі наданих прав та повноважень, заволоділи належними ОСОБА_6 грошима в сумі 30 та 20 грн відповідно.

Крім того, вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_3 та

ОСОБА_4 виправдано за обвинуваченням у тому, що вони 04 квітня

2006 року приблизно о 18:30 групою осіб, явно виходячи за межі наданих їм прав та повноважень, залучивши понятих прибули до квартири АДРЕСА_2, де тимчасово мешкав потерпілий ОСОБА_6 та всупереч вимогам ст. 11 ч. 1 п. 15 Закону України «Про міліцію», не маючи відповідних законних підстав - письмової згоди проживаючого чи вмотивованої постанови судді, спільно провели незаконний огляд квартири та належних ОСОБА_6 речей при цьому жодних відповідних процесуальних документів не склали, предметів, вилучених із вільного обігу не знайшли та не вилучили, а при наявності у ОСОБА_6 документу, що посвідчує особу - посвідчення водія, без належних на те підстав, всупереч його волі та вимогам ст. 11 ч. 1 п. 5 Закону України «Про міліцію», незаконно доставили його в приміщення Прилуцького МРВ УМВС України в Чернігівській області для перевірки на причетність його до скоєних злочинів у м. Прилуках. При цьому не зареєстрували ОСОБА_6 у книзі обліку осіб, які доставляються до Прилуцького МРВ УМВС, чим порушили гарантоване Конституцією України право на його свободу і недоторканість житла та особистих речей ОСОБА_6, тобто заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам останнього, порушили гарантоване Конституцією України право на свободу і недоторканість житла та державним інтересам у вигляді дискредитації діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю, підриву авторитету та престижу правоохоронного органу - Прилуцького МРВ УМВС України в Чернігівській області

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 05 жовтня

2011 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 в частині засудження за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 367 КК України скасовано, провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України. В порядку ч. 2 ст. 365 КПК України вирок щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в частині вирішення питання судових витрат змінено, постановлено стягнути з них судові витрати в дольовому порядку.

У касаційній скарзі заступник прокурора Чернігівської області просить постановлені у справі судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону - безпідставним виправданням ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 365 КК України, безпідставною перекваліфікацією дій ОСОБА_1 з ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 365 КК України

на ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 367 КК України та закриттям справи щодо нього, а також з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, м'якістю призначеного покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вирішила наступне.

Під час перевірки матеріалів справи було встановлено, що висновок суду про доведеність винуватості засуджених ОСОБА_5,

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у вчиненні групою осіб без попередньої змови перевищення влади та службових повноважень, тобто умисному вчиненні службовими особами дій, які явно виходять за межі наданих їм прав та повноважень, що супроводжувалося застосуванням насильства, болісними діями, якими заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам потерпілого, а також державним інтересам тобто у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України, за обставин, установлених судом і детально викладених у вироку, ґрунтується на зібраних органом досудового слідства та досліджених у судовому засіданні доказах і є правильним та в касаційній скарзі прокурора не оспорюється.

Доводи касаційної скарги прокурора про безпідставне виправдання місцевим судом ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 28,

ч. 1 ст. 365 КК України, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, всебічно та повно дослідивши показання обвинувачених, свідків та зібрані у справі докази, які стосуються цього об'єму обвинувачення, у тому числі й ті, на які містяться посилання у касаційній скарзі прокурора, дав їм належну оцінку в їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність в їх діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 365 КК України.

Зокрема, виправдовуючи ОСОБА_3, ОСОБА_1 та

ОСОБА_4 суд, проаналізувавши їх показання, показання потерпілого ОСОБА_6, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та матеріали справи в їх сукупності, прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність в діях ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 365 КК України, так як в справі відсутні дані, які свідчили б про проведення ними огляду належних

ОСОБА_6 речей та квартири АДРЕСА_2 у

м. Прилуках, де тимчасово мешкав потерпілий ОСОБА_6

Як видно зі змісту касаційної скарги та матеріалів справи, такі твердження, прокурор висловив і у своїй апеляції, які апеляційний суд обґрунтовано залишив без задоволення. Свої висновки, з якими погоджується колегія суддів, належним чином умотивував у прийнятому рішенні. Вони підтверджуються доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив.

Що стосується доводів прокурора про безпідставне виправдання апеляційним судом ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 367 КК України, то колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з вироку, суд першої інстанції в результаті розгляду справи дійшов висновку про те, що дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 28, ч. 1 смт 367 КК України, як вчинену групою осіб службову недбалість, яка полягала в неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам потерпілого ОСОБА_6 та державним інтересам.

В результаті розгляду апеляцій, суд другої інстанції зробив правильний висновок насамперед про те, що службова недбалість - це єдиний необережний злочин у сфері службової діяльності, що унеможливлює його вчинення групою осіб. Крім того, проаналізувавши показання потерпілого ОСОБА_6, обставини його побиття в приміщенні Прилуцького МРВ УМВС України в Чернігівській області, показання засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, свідка

ОСОБА_12 - заступника начальника відділення карного розшуку Прилуцького МРВ УМВС України в Чернігівській області, який в судовому засіданні апеляційного суду показав, що саме він безпосередньо надав вказівку працівникам ВБНОН та карного розшуку провести огляд тимчасового помешкання потерпілого, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, відсутність в матеріалах справи даних, які свідчили би про те, що ОСОБА_16 ознайомлений з наказом про виконання ним службових обов'язків начальника відділення по боротьбі з незаконним обігом наркотиків Прилуцького МРВ УМВС України в Чернігівській області, проаналізувавши обставини справи в цілому, дійшов обґрунтованого висновку про скасування вироку місцевого суду щодо ОСОБА_1 та закриття провадження у справі за відсутністю в його діях складу злочину.

Необґрунтованими, на думку колегії суддів, є доводи прокурора про призначення засудженим ОСОБА_3, ОСОБА_4 та

ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК України зі звільненням їх від його відбування на підставі ст. 75 цього Закону як таке, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та їх особам внаслідок м'якості.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини КК України за вчинені злочини, визначаються ст. 69 цього Кодексу.

Як видно з вироку суду першої інстанції, саме цими нормами й керувався суд при призначенні покарання засудженим.

Під час перевірки матеріалів справи було встановлено, що при призначенні покарання суд першої інстанції врахував не тільки тяжкість вчиненого засудженими злочину, а й дані про їх особи, позитивні характеристики за місцем роботи, відсутність обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання.

На думку колегії суддів, місцевий суд при призначенні покарання достатньою мірою врахував дані про особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, їх сімейний стан, наявність на утриманні дітей у кожного, всі обставини справи, як ті за яких було вчинено злочин так і ті, що передували його вчиненню та дійшов обґрунтованого висновку про призначення покарання засудженим ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із застосуванням ст. 69 КК України та звільненням їх від його відбування з іспитовим строком.

Зі змісту касаційної скарги та матеріалів справи видно, що аналогічні твердження прокурор висловив і у своїй апеляції. Апеляційний суд обґрунтовано визнав їх безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи, і ці висновки, з якими погодилася колегія суддів, належним чином мотивував у своєму рішенні. Вони підтверджуються доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив.

Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були би безумовною підставою для зміни або скасування постановлених судових рішень, не встановлено.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від

31 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 05 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу

прокурора - без задоволення.

Судді:

О.В. Єлфімов Сахно Р.І. А.М. Крещенко