У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2012 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Олійник А.С.,

суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.,

Нагорняка В.А., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Тернавської сільської ради Герцаївського району Чернівецької області, виконавчого комітету Тернавської сільської ради Герцаївського району Чернівецької області, третя особа: ОСОБА_6 про визнання частково недійсними рішення, свідоцтва про право власності, свідоцтва про спадщину, договору дарування і визнання права власності на Ѕ частку домоволодіння та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю за касаційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 20 березня 2009 року та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 10 червня 2009 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2008 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом, із урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати частково недійсними: рішення Тернавської сільської ради Герцаївського району Чернівецької області (далі - Тернавської сільської ради) від 17 квітня 1997 року про визнання права власності на житловий будинок за ОСОБА_7; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Тернавською сільською радою 4 червня 1997 року на ім'я ОСОБА_7 на домоволодіння по АДРЕСА_1 Герцаївського району; свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державною нотаріальною конторою Герцаївського району 29 вересня 1997 року на ім'я ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_7; договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Герцаївського районного нотаріального округу Чернівецької області від 12 вересня 2008 року про дарування ОСОБА_4 житлового будинку по АДРЕСА_1 Герцаївського району ОСОБА_5, а також визнати за нею право власності на Ѕ частину спірного домоволодіння.

Позов ОСОБА_3 обґрунтовано тим, що за час перебування у фактичних шлюбних відносинах зі ОСОБА_7 із 1960 року, їй у 1965 році було виділено земельну ділянку, на якій спільними зусиллями було побудовано будинок по АДРЕСА_1 Герцаївського району. Побудоване домоволодіння відносилось до колгоспного двору, в якому було також прописано сина ОСОБА_7 - відповідача ОСОБА_4, який проживав там до 1987 року. Після смерті ОСОБА_7 у березні 1997 року Тернавською сільською радою у червні 1997 року видано свідоцтво про право власності на спірне домоволодіння на його ім'я. Пізніше ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право власності на спірне домоволодіння в порядку спадкування за законом після смерті його батька. У 2008 році це домоволодіння було подаровано ОСОБА_4 дочці ОСОБА_5

У січні 2009 року ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічним позовом про усунення перешкод у користуванні домоволодінням по АДРЕСА_1 Герцаївського району шляхом звільнення ОСОБА_3 частини належного на праві власності майна у вигляді кімнати, перебудованої із літньої кухні.

Позов обгрунтовано тим, що 12 вересня 2009 року спірне домоволодіння їй було подаровано батьком ОСОБА_4 Проте ОСОБА_3 безпідставно проживає у домоволодінні, чим створює їй перешкоди у користуванні власністю.

Рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області від 20 березня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано частково недійсними: рішення виконавчого комітету Тернавської сільської ради від 17 квітня 1997 року № 35 про визнання права особистої власності на житловий будинок за ОСОБА_7; свідоцтво про право власності ОСОБА_7 на нерухоме майно від 4 червня 1997 року; свідоцтво про право ОСОБА_4 на спадщину за законом від 19 вересня 1997 року; договір дарування від 12 вересня 2008 року. Визнано за ОСОБА_3, як членом колгоспного двору, право власності на 1/75 частку домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 Герцаївського району Чернівецької області та складається з житлового будинку, літньої кухні, сараїв, вбиральні, огорожі, криниці. У позові до Тернавської сільської ради відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 10 червня 2009 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_3 змінено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частку житлового будинку з належними будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 Герцаївського району Чернівецької області, що складається з житлового будинку, літньої кухні, сараїв, вбиральні, огорожі, криниці. Визнано частково недійсними: рішення виконавчого комітету Тернавської сільської ради від 17 квітня 1997 року № 35 про визнання права особистої власності ОСОБА_7 на житловий будинок; свідоцтво про право власності ОСОБА_7 на нерухоме майно від 4 червня 1997 року; свідоцтво про право ОСОБА_4 на спадщину за законом від 19 вересня 1997 року; договір дарування від 12 вересня 2008 року. Рішення суду в частині стягнення 81 грн. 64 коп. скасовано. Стягнуто зі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 41 грн. 06 коп. витрат на сплату державного мита та по 5 грн. з кожного витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить змінити рішення апеляційного суду, визнати за нею право власності на Ѕ частку спірного домоволодіння та визнати недійсними у цій частині рішення виконавчого комітету Тернавської сільської ради від 17 квітня 1997 року, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Тернавською сільською радою 4 червня 1997 року, свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державною нотаріальною конторою Герцаївського району 29 вересня 1997 року та договір дарування від 12 вересня 2008 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просять скасувати ухвалені у справі рішення, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 23 вересня 2009 року справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Тернавської сільської ради Герцаївського району Чернівецької області, виконавчого комітету Тернавської сільської ради Герцаївського району Чернівецької області, третя особа: ОСОБА_6 про визнання частково недійсними рішення, свідоцтва про право власності, свідоцтва про спадщину, договору дарування і визнання за нею права власності на Ѕ частку домоволодіння та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю призначено до розгляду в порядку ст. 332 ЦПК України.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 23 грудня 2011 року на підставі Закону України від 20 жовтня 2011 року №3932-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України» справа передана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що у 1967 році ОСОБА_3, яка проживала із ОСОБА_7, а також його син ОСОБА_4 перейшли проживати у новий погосподарський будинок №480 (спірне домоволодіння), який був колгоспним двором, главою сім'ї якого був ОСОБА_7

Позивач ОСОБА_3 була зареєстрована у колгоспному дворі як член родини - співмешканка глави сім'ї.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер.

8 травня 1997 року виконавчим комітетом Тернавської сільської ради за ОСОБА_7 було зареєстровано право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 Герцаївського району Чернівецької області, яке складається з житлового будинку літ. «А», літньої кухні літер. «В», сараїв літ. «В-Г-Д-Є», вбиральні літ. «Ж», огорожі №1-2 та криниці №3.

Після смерті ОСОБА_7, його син ОСОБА_4, як єдиний спадкоємець, 4 червня 1997 року отримав свідоцтво про право власності на спірне домоволодіння в порядку спадкування за законом.

12 вересня 2008 року ОСОБА_4 подарував вказане домоволодіння ОСОБА_5, що підтверджується договором дарування, посвідченим приватним нотаріусом Герцаївського районного нотаріального округу Чернівецької області.

Задовольняючи частково первісний позов, суд першої інстанції виходив із того, що за час існування колгоспного двору з 1967 року по 1975 рік було побудовано лише сарай, що відповідає 1/25 частині загального майна.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та визнаючи за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину спірного домоволодіння, апеляційний суд встановив, що колгоспний двір складався із житлового будинку, літньої кухні, сараїв, вбиральні, огорожі, криниці, а тому дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково визнав за ОСОБА_3 право власності лише на сарай, що в загальній майновій масі становить 1/75 частину.

Відповідно до ст. ст. 120, 123 ЦК Української РСР (чинного на час виникнення спірних відносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності та кожний з них має рівну частку.

Ураховуючи, що учасниками колгоспного двору були ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, то кожному з них належить 1/3 частка майна цього двору.

Такий висновок апеляційного суду відповідає нормам ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно із ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вирішуючи питання про строк позовної давності звернення ОСОБА_3 до суду, суд апеляційної інстанції на підставі досліджених доказів дійшов висновку, що його пропущено не було.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про пропущення ОСОБА_3 строку позовної давності зводяться до переоцінки доказів та не можуть братись до уваги.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_3 про втрату ОСОБА_4 . права на частку в майні колгоспного двору також не заслуговують на увагу, оскільки були предметом дослідження апеляційного суду та їм надано оцінку.

Таким чином, рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права на підставі наданих сторонами доказів, підстав для його скасування не встановлено.

З огляду на викладене, рішення суду апеляційної інстанції необхідно залишити без змін відповідно до ст. 337 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних

у х в а л и л а:

Касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 10 червня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: А.С. Олійник

Судді: В.І. Амелін

Т.П. Дербенцева

В.А. Нагорняк

О.В. Ступак