Ухвала

іменем україни

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Єлфімова О.В.,

суддів Сахна Р.І., Шибко Л.В.,

за участю прокурора ОСОБА_4,

захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6,

засудженого ОСОБА_7,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 березня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою представника потерпілого захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15 червня 2011 року.

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 4 квітня 2011 року

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та покладенням на нього певних обов'язків.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_8. 300 гривень матеріальної та 15 000 моральної шкоди.

Питання про речові докази та судові витрати вирішено відповідно до вимог ст.ст. 81, 93 КПК України.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 червня 2011 року вирок місцевого суду змінено. Перекваліфіковано дії ОСОБА_7 з ч. 4 ст. 296 на ч. 1 ст. 296 КК України та призначено покарання у виді 1 року обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та покладенням на нього певних обов'язків.

Зменшено розмір стягнутої з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_8 моральної шкоди до 2 000 гривень.

В решті вирок залишено без зміни.

З урахуванням змін, внесених апеляційним судом, ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він 14 червня 2010 року, приблизно о 19.30 годині, маючи при собі револьвер Флобера «Альфа модель 420», знаходячись в салоні автобусного таксі «Богдан», державний номер НОМЕР_1, маршруту 56-Д, який перебував на кінцевій зупинці по вул. Чорнобильській, 16/80 в м. Києві, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до загальноприйнятих норм поведінки, з мотивів явної неповаги до суспільства, вчинив відносно водія автобуса ОСОБА_8 хуліганські дії, які супроводжувалися особливою зухвалістю і виразились в безпричинному нанесенні потерпілому удару рукояткою револьвера в область обличчя, чим спричинив останньому легкі тілесні ушкодження, що призвели до короткочасного розладу здоров'я.

У касаційній скарзі представник потерпілого посилається на безпідставну перекваліфікацію апеляційним судом дій засудженого на ч. 1 ст. 296 КК України, необґрунтованість звільнення ОСОБА_7 від покарання та невмотивованість зменшення розміру відшкодування моральної шкоди потерпілому. У зв'язку з викладеним просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який частково підтримав касаційну скаргу представника потерпілого, представника потерпілого на підтримання касаційної скарги, засудженого ОСОБА_7., та його захисника, які заперечують проти скарги представника потерпілого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 365 КПК України апеляційний суд перевіряє рішення суду першої інстанції в межах апеляції з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, дослідженим у судовому засіданні доказам. Для цього, як передбачено статтями 358, 362 КПК України, апеляційний суд може провести судове слідство у повному обсязі чи частково, дати суду першої інстанції доручення про виконання окремих процесуальних дій та, оцінивши докази в їх сукупності, прийняти одне з рішень, передбачених ст. 366 КК України.

За змістом ч. 3 ст. 358 і ч. 5 ст. 362 КПК України, виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів, апеляційний суд не вправі давати їм іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, якщо їх не було досліджено під час апеляційного розгляду.

Ці вимоги закону суд апеляційної інстанції належним чином не виконав.

Як убачається з матеріалів справи, прокурор, який затверджував обвинувальний висновок , в апеляційній скарзі не оспорюючи доведеності винності та правильності кваліфікації дій ОСОБА_7 ставив питання про скасування вироку суду та постановлення нового вироку у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону - ст. 75 КК України, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості ( а.с. 195-197). В доповненнях до апеляції ( 204-206) прокурор вже ставить питання про перекваліфікацію дій ОСОБА_7, на ч. 1 ст. 296 КК України. При цьому свій висновок щодо неправильної кваліфікації дій засудженого прокурором не вмотивовано.

Апеляційний суд під час розгляду апеляцій засудженого та прокурора дійшов висновку про те, що місцевим судом при формулюванні обвинувачення визнаного судом доведеним, помилково кваліфіковано дії засудженого за ч. 4 ст. 296 КК України, в зв'язку з чим дії засудженого було перекваліфіковано на ч. 1 ст. 296 КК України.

Перекваліфіковуючи дії засудженого з ч. 4 ст. 296 КК України, апеляційний суд виходив з того, що, на його думку, висновок суду першої інстанції про винність ОСОБА_7 у тому, що він, при вчиненні хуліганства, використовував револьвер, який був ним заздалегідь підготовлений для вчинення хуліганських дій та нанесення тілесних ушкоджень, зроблений внаслідок неправильної оцінки фактичних обставин справи.

Пославшись фактично на ті ж докази, що й суд першої інстанції, апеляційний суд зробив висновок, що засуджений носив револьвер з метою самооборони, в зв'язку з чим його дії підлягають перекваліфікації з ч. 4 ст. 296 на ч. 1 ст. 296 КК України.

Таким чином, апеляційний суд, частково провівши судове слідство, а саме обмежившись лише допитом засудженого, наявним у справі доказам , в тому числі і показанням потерпілого ОСОБА_8., свідків-очевидців ОСОБА_11, ОСОБА_12, дав іншу оцінку, ніж суд першої інстанції, хоча безпосередньо інших доказів не досліджував, що згідно із ст. 362 КПК України, а також роз'ясненнями, що містяться у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 15 травня 2006 року "Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку", виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів, є неприпустимим.

За таких обставин ухвалу суду апеляційної інстанції не можна вважати законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути вказані недоліки та постановити судове рішення у відповідності з усіма вимогами кримінального та кримінально-процесуального законодавства.

Інші доводи касаційної скарги представника потерпілого підлягають перевірці при новому апеляційному розгляді.

Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційну скаргу представника потерпілого задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15 червня 2011 року щодо ОСОБА_7 скасувати, а справу - направити на новий апеляційний розгляд.

С у д д і:

Єлфімов О.В. Сахно Р.І. Шибко Л.В.