У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 березня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Олійник А.С.,
суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,
Дербенцевої Т.П., Карпенко С.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаспромпоставка» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: закрите акціонерне товариство «АСК «Інго Україна» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаспромпоставка» на рішення апеляційного суду Луганської області від 16 травня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
У травні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Донбаспромпоставка» (далі - ТОВ «Донбаспомпоставка») звернулося до суду із зазначеним позовом, просило стягнути солідарно із відповідачів майнову шкоду в розмірі 8154 грн. та судові витрати.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 30 грудня 2008 року по вул. Ватутіна у м. Луганську сталося зіткнення автомобіля ВАЗ 210994-20, державний номер НОМЕР_1, що належить позивачу під керуванням ОСОБА_6, з автомобілем DEO, під керуванням ОСОБА_4, та автомобілем ВМW, номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3 Внаслідок дорожньо - транспортної пригоди автомобіль ТОВ «Донбаспомпоставка» було пошкоджено.
У січні 2010 року позивач уточнив позовні вимоги та відмовився від позовних вимог до ОСОБА_4, мотивуючи тим, що останній майнову шкоду ТОВ «Донбаспромпоставка» не завдав, просив стягнути завдану шкоду із ОСОБА_3
22 січня 2010 року ОСОБА_6 звернувся з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, посилаючись на те, що під час цієї події він керував належним позивачу автомобілем, шкоду оцінює в розмірі 1700 грн., яку просить стягнути з ОСОБА_3
Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 27 серпня 2010 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 8 154 грн. майнової шкоди, 500 грн. витрат на правову допомогу. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено за необгрунтованістю.
Рішенням апеляційного суду Луганської області від 16 травня 2011 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_3 майнової шкоди у розмірі 8 154 грн., витрат на правову допомогу - 500 грн. та розподілу судових витрат скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі ТОВ «Донбаспормпоставка» просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_7, як власник автотранспортного засобу, з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода, повинен нести відповідальність за завдану позивачу джерелом підвищеної небезпеки шкоду.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_3 майнової шкоди, витрат на правову допомогу та відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, апеляційний суд виходив із того, що страховою компанією, яка застрахувала відповідальність ОСОБА_3, частково було відшкодовано завдану ним шкоду у розмірі 4907 грн. 89 коп. Крім того, апеляційний суд зазначив, що обох водіїв, які винні у дорожньо-транспортній пригоді, притягнуто до адміністративної відповідальності; перше зіткнення з належним позивачу автомобілем сталося з вини ОСОБА_4, який керував автомобілем DEУ та створив аварійну ситуацію, а також ОСОБА_3, який не дотримався безпечної дистанції.
Судами встановлено, що 30 грудня 2008 року по вул. Ватутіна у м. Луганську внаслідок виїзду на зустрічну смугу автомобіля DEУ, яким керував ОСОБА_4, сталося зіткнення цього автомобіля з належним ТОВ «Донбаспромпоставка» автомобілем ВАЗ 210994-20, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6 Після зупинки автомобіля ВАЗ210994-20 з ним зіткнувся автомобіль ВМW, яким керував ОСОБА_7 Належний ТОВ «Донбаспромпоставка» автомобіль ВАЗ 210994-20 отримав механічні пошкодження.
Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 28 січня 2009 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 9 лютого 2009 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_8 була застрахована закритим акціонерним товариством «АСК «Інго Україна», яке виплатило позивачу страхову виплату в розмірі 4907 грн. 89 коп.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди 30 грудня 2008 року.
Проте з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" роз′яснено, що при наявності вини обох володільців джерел підвищеної небезпеки розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного з них.
Визначаючи розмір завданої майнової шкоди, суд першої інстанції не врахував ступінь вини кожного з учасників дорожньо-транспортної пригоди, не визначив розмір завданої шкоди відповідачами, що призвело до неправильного вирішення справи. Відмова позивача від позовних вимог до ОСОБА_4 не звільняє суд від встановлення цих обставин.
У порушення вимог ст. 214 ЦПК України судом першої інстанції не встановлено обставини, які мають істотне значення для визначення ступеня вини кожної із сторін у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що має значення для правильного вирішення цієї справи.
Апеляційний суд, у порушення вимог ст. 303 ЦПК України, на зазначені обставини уваги не звернув та доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 належним чином не перевірив.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів та відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, апеляційний суд свого висновку не мотивував, не зазначив норму матеріального права, на підставі якої дійшов такого висновку, а обмежився лише посиланням те, що страховою компанією, яка застрахувала відповідальність ОСОБА_3, частково було відшкодовано шкоду в розмірі 4907 грн. 89 коп.
Поза увагою судів залишився той факт, що цивільна відповідальність ОСОБА_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/591212, а застрахованим транспортним засобом був автомобіль «ВМW», номерний знак НОМЕР_2, 2007 року (а. с. 13).
Відповідно до вказаного полісу страховик, яким є закрите акціонерне товариство «АСК «Інго Україна», забезпечує відшкодування шкоди третім особам, під час дорожньо - транспортної пригоди, що сталася за участі забезпеченого транспортного засобу, та внаслідок цієї пригоди настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована.
Згідно із ст. 3 Закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 9 Закону обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500 грн. на одного потерпілого.
Із страхового акту № 19 вбачається, що страхове відшкодування визначено страховою компанією у розмірі 4907 грн. 89 коп., що не перевищує встановленого ліміту майнової відповідальності страхувальника (а.с. 12).
Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження щодо визначення розміру завданої шкоди власнику транспортного засобу № 27-1/01 від 15 січня 2009 року матеріальний збиток становить (без урахування затрат, пов'язаних із транспортуванням, збереженням, оплатою за експертне дослідження, поштовими витратами) 7661 грн. 28 коп.
Відповідно до п. 2 полісу № ВВ/591212 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ліміт матеріальної відповідальності страховика становить 25 тис. грн. (а. с. 13).
Зазначені вище положення Закону мають значення для з′ясування обставин справи та вирішення питання про відповідальність ОСОБА_3
За таких обставин рішення судів не відповідають вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справах
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаспромпоставка» задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 27 серпня 2010 року, рішення апеляційного суду Луганської області від 16 травня 2011 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: А.С. Олійник
Судді: В.І. Амелін
В.П. Гончар
Т.П. Дербенцева
С.О. Карпенко