Ухвала

іменем україни

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Єлфімова О.В.,

суддів Сахна Р.І., Шибко Л.В.,

з участю прокурора Гошовської Ю.М.,

захисника ОСОБА_1,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 6 березня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Львівської області від 16 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 16 листопада 2011 року.

Вироком Шевченківського районного суду м Львова від 24 лютого 2011 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше не судимого,

засуджено за:

- ч. 2 ст. 190 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- ч. 3 ст. 364 КК України на 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із службою в правоохоронних органах строком на три роки, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- ч. 1 ст. 307 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- ч. 2 ст. 315 КК України виправдано.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань остаточно ОСОБА_2 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 3 місяці з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із службою в правоохоронних органах строком на три роки, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Львівській області 300,48 грн. на відшкодування судових витрат.

Вирішено долю речових доказів.

Вироком Апеляційного суду Львівської області від 16 листопада 2011 року вирок Шевченківського районного суду м Львова від 24 лютого 2011 року щодо ОСОБА_2 в частині його засудження за ч. 1 ст. 307 КК України скасовано.

Постановлено свій вирок, яким ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених судом першої інстанції покарань за:

- ч. 2 ст. 190 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- ч. 3 ст. 364 КК України на 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із службою в правоохоронних органах строком на три роки, з конфіскацією всього особистого належного йому майна та покарання визначеного апеляційним судом за ч. 2 ст. 307 КК України у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, остаточно ОСОБА_2 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із службою в правоохоронних органах строком на три роки, з конфіскацією всього особистого належного йому майна.

На підставі ст. 54 КК України позбавлено ОСОБА_2 спеціального звання капітан міліції.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16 листопада 2011 року вирок Шевченківського районного суду м Львова від 24 лютого 2011 року щодо ОСОБА_2 в частині його засудження за ч. 2 ст. 190; ч. 3 ст. 364 КК України та виправдання за ч. 2 ст. 315 КК України залишено без зміни.

ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він перебуваючи на посаді оперуповноваженого групи оперативно - пошукової роботи, підпорядкованої сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків при УМВСУ на залізничному транспорті, та відповідно, являючись представником влади та службовою особою, зловживаючи владою та службовим становищем, з корисливих мотивів, використав своє службове становище всупереч інтересам служби для заволодіння грошовими коштами шляхом обману та зловживання довірою.

Так, 5 червня 2007 року старшим слідчим в ОСОБА_3 СУ ГУ МВСУ у Львівській області була порушена кримінальна справа № 130-0399 відносно

ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст.190 КК України.

Оперативний супровід даної справи здійснювався працівниками УБОЗ ГУ

МВСУ У Львівській області. ОСОБА_2, маючи умисел на заволодіння

грошовими коштами шляхом обману та зловживання довірою, усвідомлюючи, що він як працівник міліції не залучався до дослідчої перевірки, розслідування та оперативного супроводу у кримінальній справі, порушеній відносно ОСОБА_4, 23 червня 2007 року, у вечірній час, прибувши, разом із невстановленою слідством особою, в кафе-бар «Люкс», що в м. Стрий, по вул. Коновальця, 4, повідомив ОСОБА_5 та її дочку ОСОБА_6, що він являється працівником міліції і у випадку передачі йому грошових коштів в сумі 5000 доларів США може з використанням службового становища вирішити питання щодо звільнення з-під варти ОСОБА_4, яка є дочкою ОСОБА_5, і на той час утримувалась в ЛСІ № 19, та непред'явлення їй обвинувачення у вчиненні нових та тяжчих злочинів, хоча в дійсності, згідно займаної посади не міг впливати на хід та результати досудового слідства у кримінальній справі, порушеній відносно ОСОБА_4

24 червня 2007 року ОСОБА_2 зустрівся із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 біля кафе-бару «Люкс», що в м. Стрий, де повідомив останніх, що йому необхідні терміново грошові кошти в сумі 5000 доларів США для успішного вирішення вищевказаних питань щодо ОСОБА_4 Будучи введеними в оману шахрайськими діями ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 погодились на його вимогу і в цей же день, неподалік будинку № 4 б по вул. Ю. Липи ОСОБА_5 передала ОСОБА_2 5000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 25250 грн., за вирішення питання щодо звільнення з-під варти ОСОБА_4 та непред'явлення їй обвинувачення у вчиненні нових та тяжчих злочинів.

На початку липня 2008 року ОСОБА_2 у телефонній розмові з

ОСОБА_6 поставив останню до відома про необхідність передачі додатково

1 000 доларів США для успішного вирішення питання щодо зміни запобіжного

заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд її сестри ОСОБА_4, на

що потерпіла погодилась, після чого ОСОБА_2, знаючи, що не може

впливати на хід та результати досудового слідства у кримінальній справі,

порушеній відносно ОСОБА_4, перебуваючи у м. Львові, на вул. Личаківській

поблизу «Винниківського» ринку отримав від ОСОБА_5 та ОСОБА_6

5000 гривень.

Крім того, 22 вересня 2008 року слідчим СВ Лінійного управління на Львівській залізниці ОСОБА_7 порушено кримінальну справу № 30-0211 відносно ОСОБА_8 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України. В ході розслідування вказаної кримінальної справи слідчим було внесено подання в Залізничний районний суд м. Львова про проведення обшуку за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_9 та отримано постанову суду на обшук, проведення якого заплановано на 3 жовтня 2008 року. До проведення

даного обшуку слідчим було залучено ОСОБА_2, як працівника органу

внутрішніх справ, на підставі ст. 183 КПК України. Підсудний ОСОБА_2,

маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання

довірою, повторно, будучи присутнім 3 жовтня 2008 року під час проведення

обшуку в помешканні ОСОБА_9 в АДРЕСА_1, в ході

якого було вилучено наркотичні засоби, повідомив ОСОБА_10, матір

ОСОБА_9, що за фактом виявлення наркотичної речовини її сина буде

притягнуто до кримінальної відповідальності, однак, у випадку передачі йому

грошових коштів в сумі 10 000 доларів США, він може з використанням

службового становища вирішити питання про засудження ОСОБА_9 до

покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, хоч в дійсності, згідно

займаної посади не міг впливати на винесення судом вироку ОСОБА_9

Будучи введеною в оману шахрайськими діями ОСОБА_2 та переживаючи за подальшу долю свого сина, ОСОБА_10 погодилась

передати грошові кошти ОСОБА_2, однак при цьому попросила

зменшити названу ним суму грошової винагороди, виходячи з її матеріального

становища, на що ОСОБА_2 погодився. У той же день ОСОБА_2, достовірно знаючи, що не може впливати на хід та результати досудового слідства у кримінальній справі та на постановлення вироку судом, отримав від ОСОБА_10 в кімнаті будинку, що в АДРЕСА_6 грошові кошти в сумі 4000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 19476 rpн., за вирішення питання про засудження ОСОБА_11 до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.

Крім цього, 15 вересня 2008 року ОСОБА_2 разом з ОСОБА_12 та невстановленими слідством особами прибув в с. Пристань Сокальського

району Львівської області, де виявив в господарстві ОСОБА_13 посіви рослини,

схожої на коноплю. Після цього, ОСОБА_2 маючи умисел на заволодіння

чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, зловживаючи владою

та службовим становищем, повідомив ОСОБА_13 та його зятя ОСОБА_14,

що незаконний посів коноплі є злочином, і вони будуть притягнуті до

кримінальної відповідальності, однак у випадку передачі йому коштів в розмірі 10 000 доларів США, він не складатиме процесуальних документів за вказаним фактом, внаслідок чого останні уникнуть кримінальної відповідальності.

Будучи введеними в оману шахрайськими діями ОСОБА_2, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, погодились на вимогу ОСОБА_2 передати йому

грошові кошти, переживаючи, що у разі відмови від передачі таких, останній

вживе заходів щодо порушення відносно них кримінальної справи, однак, повідомили його, що реально можуть передати набагато меншу суму, виходячи зі свого матеріального становища.

Виконуючи вимогу ОСОБА_2, ОСОБА_13 разом своєю дружиною

ОСОБА_15 та ОСОБА_14 у цей же день у вечірній час, передали в кімнаті

свого будинку, що у с. Пристань, Сокальсього району, Львівської області

ОСОБА_2, в присутності невстановленої слідством особи, грошові кошти

в сумі 4500 гривень за вирішення питання щодо не притягнення їх до кримінальної відповідальності за фактом виявлення незаконного посіву

наркотичних рослин в їхньому господарстві.

Крім цього, 13 липня 2009 року біля 15.00 години підсудний ОСОБА_2, перебуваючи у салоні належного йому автомобіля НОМЕР_1 незаконно збув ОСОБА_16 особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс (марихуану) вагою в перерахунку на суху речовину 0,33 грама, яку незаконно придбав, зберігав та перевозив з метою збуту.

У касаційних скаргах та доповненнях до них засуджений просить вироки місцевого та апеляційного судів, а також ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу відносно нього закрити за відсутністю в його діях будь-якого складу злочину. При цьому посилається на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування апеляційним судом кримінального закону та безпідставну перекваліфікацію його дій з ч.1 ст. 307 КК України на ч.2 ст.307 КК України. Вважає, що більшість слідчих дій проводилася із порушенням норм КПК України та без складання відповідних процесуальних документів. Посилається також на те, що судами за основу взяті лише докази, які носять обвинувальний характер, та безпідставно відкинуті докази, які його виправдовують, а також на те,що не допитані свідки захисту, свідчення яких могли вплинути на остаточні висновки суду. Крім того, вважає, що судом, при призначенні остаточного покарання, не враховано пом'якшуючи обставини та його особу, в зв'язку з чим вважає що йому призначене надто суворе покарання.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив залишити касаційні скарги засудженого без задоволення, а судові рішення без зміни, захисника на підтримання скарг засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг та доповнень до них, колегія суддів вважає, що скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Як убачається зі справи досудове і судове слідство у ній проведено з додержанням вимог кримінально-процесуального закону, порушень закону, що тягли б скасування постановлених у справі судових рішень, не встановлено. Свої висновки про винність ОСОБА_2 у вчиненні ним злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190; ч. 3 ст. 364 КК України, суд зробив на підставі доказів, які з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону дослідив і перевірив під час розгляду справи та дав їм належну оцінку. Зокрема, суд виходив з показань потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які вони давали на досудовому слідстві та в судовому засіданні, свідків ОСОБА_6 ОСОБА_17,ОСОБА_18,ОСОБА_19,ОСОБА_20, ОСОБА_7, даних, що містяться у протоколах відтворення обстановки і обставин події.

Засуджений ОСОБА_2 у своїй касаційній скарзі просить зазначеним та іншим доказам дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої і апеляційної інстанцій, тобто скасувати судові рішення через невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, а справу - закрити.

Однак, відповідно до ст. 398 КПК України касаційний суд вправі скасувати чи змінити судові рішення лише в разі істотного порушення судами першої і апеляційної інстанцій кримінально-процесуального закону, неправильного застосування ними кримінального закону, невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Можливість скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам справи чинним законом не передбачена.

Дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 364 КК України.

Що стосується доводів касаційної скарги засудженого про неправильне застосування апеляційним судом кримінального закону та безпідставну перекваліфікацію його дій з ч.1 ст. 307 КК України на ч.2 ст.307 КК України , суворість призначеного засудженому покарання, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Так із показань ОСОБА_16, які всебічно перевірені в судовому

засіданні, вбачається, що 13 липня 2009 року по вул. Липинського у м. Львові саме ОСОБА_2 в автомобілі передав йому паперовий пакет з марихуаною, який він в подальшому видав працівникам міліції.

Згідно протоколу огляду місця події від 13 липня 2009 року,

в автомобілі «ВАЗ», належному ОСОБА_2, виявлено два

пакетики з речовиною рослинного походження (т.l а.с.18-19).

Факт вилучення пакетиків з речовиною рослинного походження

підтвердили свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_22, які були запрошені як поняті.

Відповідно до висновку судово-хімічної експертизи № 3/374 від 13 липня 2009 року (т.4 а.с.134-135), подрібнена речовина зеленого кольору рослинного походження в двох пакетах, вилучена в автомобілі ОСОБА_2 та в паперовому згортку, який видав ОСОБА_16 містить тетрагідроканнабінол і є канабісом (марихуаною), який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено.

Доводи засудженого про те, що рішення апеляційного суду щодо перекваліфікації його дій є неправильним, оскільки наркотичний засіб канабіс до переліку особливо небезпечних наркотичних засобів був внесений лише 5 січня 2011 року, та вказана кваліфікуюча ознака підлягає виключенню з обвинувачення, не ґрунтуються на законі, оскільки зміни внесені до Постанови КМУ № 770 від 6 травня 2000 року «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» не стосуються наркотичного засобу канабісу.

Таким чином усім цим доказам суд дав належну оцінку і правильно визнав доведеною вину ОСОБА_2 у незаконному збуті особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, який він незаконно придбав у невстановлених слідством осіб, зберігав та перевозив з метою збуту і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 307 КК України.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання ОСОБА_2 та призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі суд, як вбачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, конкретні обставини справи. При цьому суд врахував також і особу засудженого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання, роботи, його стан здоров'я, а також інші обставини на які посилається в касаційній скарзі засуджений, що дало суду підстави для призначення засудженому покарання за ч. 2 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, тобто у мінімальній межі санкції закону, за яким його засуджено.

Крім того, враховуючи, що ОСОБА_2 засуджується за тяжкий злочин, пов'язаний із його службовою діяльністю, то відповідно до положень ст. 54 КК України, апеляційним судом його правильно позбавлено спеціального звання капітан міліції.

Колегія суддів вважає, що призначене апеляційною інстанцією остаточне покарання ОСОБА_2, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України. Підстав для його пом'якшення, про що йдеться у касаційних скаргах засудженого, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

вирок Апеляційного суду Львівської області від 16 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 16 листопада 2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Судді:

Єлфімов О.В. Сахно Р.І. Шибко Л.В.