ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

22 травня 2008 р.

№ 15/67

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого

Кот О.В.

Суддів

Шевчук С.Р. (доповідач) Воліка І.М.

розглянувши  касаційну               скаргу

Закритого акціонерного товариства "Ярівський гранкар’єр"

на рішення

від 15.03.2006 господарського суду Рівненської області

у справі

№15/67 господарського суду Рівненської області

за позовом

Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Автошлях"

про

визнання права власності на будівлі і споруди

          В судовому засіданні взяли участь представники:

-          позивача: Балабанов Г.Л. дов. №6/22-08 від 20.05.2008р.

-          відповідача: Бродовський В.І. дир.

-          скаржника: Андрійчук О.В. дов. б/н від 25.12.2007р.

Франко О.П. керуючий санацією

Бас Ю.Ю. дов. б/н від 20.12.2007р.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2006р. дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою про визнання права власності на будівлі і споруди.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 15.03.2006р. (суддя                  Коломис В.В.) позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням ЗАТ "Ярівський гранкар’єр", в порядку ст. 107 ГПК України, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та направити справу на новий розгляд.

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Шульги О.Ф. від 21.05.2008р. змінено колегію суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого Кота О.В., суддів Шевчук С.Р., Воліка І.М.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню  виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, 25 червня 2003р. між ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", яке діяло в інтересах дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" та товариством з обмеженою відповідальністю "Автошлях" був укладений договір купівлі-продажу за №34/7, згідно умов якого відповідач, як продавець, зобов’язувався передати у власність покупця, комплекс технологічного обладнання "Гранітний кар’єр", згідно додатку №2, який є невід’ємною частиною договору, а останній, в свою чергу, зобов’язувався прийняти і оплатити його.

На виконання умов даного договору відповідачем по акту здачі-приймання комплексу технологічного обладнання "Гранітний кар’єр" від 26.06.2003р. за згодою покупця (ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України") було передано позивачу майно у номенклатурі та кількості згідно специфікації (додаток №1) до договору, що також підтверджується накладною №162 від 26.06.2003р. ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".

Зокрема, серед іншого, позивач придбав і майно, яке у додатку №1 до договору рахується під номерами №№2-7, 10, 20, 21, 24, 25, 40, 49, 82, а саме:

-          адміністративний будинок (трьохповерховий), позначений на плані земельної ділянки літерою "А-3", загальною площею 833,8 кв.м.;

-          ремонтно-механічна дільниця (трьохповерхова), позначена на плані земельної ділянки літерою "Б-3", загальною площею 1578,2 кв.м.;

-          диспетчерська, позначена на плані земельної ділянки літерою "В-1", загальною площею 46,6 кв.м.;

-          каналізаційна споруда, позначена на плані земельної ділянки літерою "Г-1", загальною площею 10,6 кв.м.;

-          бокси для автотранспорту, позначені на плані земельної ділянки літерою "Е-1", загальною площею 496,4  кв.м.;

-          масляна станція, позначена на плані земельної ділянки літерою "Є-1", загальною площею 16,5 кв.м.;

-          масляна станція, позначена на плані земельної ділянки літерою "Ж-1", загальною площею 60,0 кв.м.;

-          трансформаторна станція, позначена на плані земельної ділянки літерою "З-1", загальною площею 308,7 кв.м.;

-          погрузочний пункт, позначений на плані земельної ділянки літерою "И-1", загальною площею 98,3 кв.м.;

-          погрузочний пункт, позначений на плані земельної ділянки літерою "Й-1", загальною площею 98,8 кв.м.;

-          вагова, позначена на плані земельної ділянки літерою "І-1", загальною площею 12,2  кв.м.;

-          котельна, позначена на плані земельної ділянки літерою "Л-1", загальною площею 160,6 кв.м.;

-          склад паливно-мастильних матеріалів, позначений на плані земельної ділянки літерою "О-1", загальною площею 22,7 кв.м.;

-          склад, позначений на плані земельної ділянки літерою "Р-1", загальною площею 540,4 кв.м..

На теперішній час, як вказував позивач та встановлено судом, позивач володіє та користується цим майном, однак в зв’язку з відсутністю належного правовстановлюючого документу позбавлений можливості зареєструвати це майно у встановленому законом порядку, що і стало підставою звернення до суду з позовом про визнання за ним права власності на спірне майно.

Місцевий господарський суд, розглянувши даний позов, дійшов висновку, що існують підстави для визнання права  власності позивача на зазначені споруди, оскільки відповідно до п. 2 ст. 328 ЦК України та ст. 49 Закону України "Про власність" право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Проте з таким висновком погодитись не можна, оскільки як зазначає ЗАТ "Ярівський гранкар’єр" в касаційній скарзі, він є власником спірного майна, як такого, що було йому передано до статутного фонду і яке вибуло з володіння ЗАТ "Ярівський гранкар’єр" поза його волею.

Отже, вирішення даної справи в будь якому випадку зачіпає інтереси ЗАТ "Ярівський гранкар’єр", проте місцевим господарським судом в порушення вимог ст. 27 Господарського процесуального кодексу України останнє до участі у справі залучено не було.

Відповідно  до п. 3 ч. 2 ст. 11110 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь –якому випадку підставою для скасування  рішення місцевого або постанови апеляційного суду, якщо: господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов’язків осіб, які не були залучені до участі у справі.

До того ж, вирішуючи спір про визнання права власності  місцевий господарський суд не з’ясував, що є предметом доказування, а відтак, всупереч вимогам ст. 392 ЦК України відповідно до якої власник може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, вдався до розгляду, а в подальшому до задоволення вимоги позивача, не зважаючи на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів про те, що відповідачем було оспорене або не визнавалося суб’єктивне право позивача.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що господарським судом Рівненської області в порушення ст. 43 ГПК України не були всебічно і повно розглянуто обставини справи, та виходячи з повноважень касаційної інстанції щодо перевірки повноти встановлення обставин справи  у рішенні господарського суду, передбачених ч.2 ст. 1115 ГПК України, відсутність якої  унеможливлює оцінити правильність застосування норм матеріального права при вирішенні спору, колегія суддів Вищого господарського суду України  дійшла висновку, що прийняте у справі  судове рішення підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Ярівський гранкар’єр" задовольнити.

Рішення господарського суду Рівненської області від 15.03.2006р. у справі №15/67 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Рівненської області в іншому складі суду.

Головуючий                                                                        Кот О.В.

С у д д я                                                                                Шевчук С.Р.

С у д д я                                                                                Волік І.М.