Справа № 2/512/810/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 квітня 2012 року Дзержинський міський суд Донецької області у складі :

судді Нємиш Н.В.,

при секретарі - Андрієвій Т.О.,

з участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

свідків - ОСОБА_4,

ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дзержинська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську про відшкодування моральної шкоди ,-

В С Т А Н О В И В :

05.03.2012 року позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, просив стягнути з відповідача моральну шкоду посилаючись на те, що більш ніж 20 років працював на вугільних підприємствах ДП «Дзержинськвугілля», де отримав професійне захворювання. Відповідно до висновку лікарняно -експертної комісії Донецької обласної кліничної лікарні профзахворювань у нього виявлене професійне захворювання -хронічна вертеброгенна попереково -кресцова радикулопатія, захворювання професійне, виявлене вперше. Висновком МСЕК від 11.05.2004 року йому було встановлено 40 % стійкої втрати працездатності по профзахворюванню з 19.04.2004 року безстроково та третю групу інвалідності. У зв'язку з професійним захворюванням позивач відчуває моральні страждання, фізичний біль, який призвів до порушення нормальних життєвих зв'язків. Це полягає у постійному дискомфорті, пов'язаному із фізичним нездужанням та болях у поясниці, загальної слабкості та частої втомленості й роздратованості. Позивач був звільнений з роботи за станом здоров'я, з-за білі у спині не може піклуватися про свою присадибну ділянку, опалювати жило, оскільки має пічне опалення. Професійне захворювання позбавило позивача можливості своїх звичок та бажань. Все це потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні заявлені вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, позов не визнав, оскільки вважає, що позивач у судовому засіданні не обґрунтував та не довів свої вимоги, а саме факт спричинення моральної шкоди не підтверджений висновком МСЕК, докази на які посилається позивач - довідка МСЕК та акт за формою П-4 розслідування хронічного професійного захворювання є документами, що підтверджують професійне захворювання і не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що є невісткою позивача, якій дійсно відчуває моральні страждання, оскільки захворювання призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків, він не в змозі займатися фізичною працею, вимушений звертатися за стороннєю допомогою.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що проживає неподалік відповідача, добре його знає. Позивач має присадибну ділянку, на якій раніше працював, але зараз, внаслідок захворювання не змозі це робити, також не може користуватися власним автомобілем, оскільки постійно відчуває біль у спині.

Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності судом встановлено наступне.

Так, більш ніж 20 років позивач працював на вугільних підприємствах ДП «Дзержинськвугілля»(а.с. 18-29), де отримав професійне захворювання.

Висновком МСЕК від 11.05.2004 року йому встановлено 40% стійкої втрати працездатності по профзахворюванню хронічна вертеброгенна попереково -кресцова радикулопатія, безстроково з 19.04.2004 року захворювання професійне та третя група інвалідності (а.с.5).

Актом № 50 розслідування професійного захворювання визначено, що захворювання отримано внаслідок тяжкого перенапруження (а.с.6).

Факт встановлення професійного захворювання підтверджується виписками із історії хвороби , довідкою МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, поясненнями свідків.

Суд вважає, що сукупність проаналізованих та досліджених в судовому засіданні доказів дає можливість зробити висновок про те, що позивачу внаслідок ушкодження здоров'я заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних переживаннях, що призвело до змін звичайного образу життя та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.95 року зазначено, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Як встановлено судом право вимагати відшкодування моральної шкоди настало у позивача з моменту встановлення йому стійкої втрати працездатності від отриманого професійного захворювання, а саме з 19.04.2004 року, тобто під час дії зазначеного закону.

Отже, положення ст.ст. 21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в редакції, яка діяла до 1 січня 2006 року, передбачали обов'язок Фонду провести потерпілому страхову виплату за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому такої шкоди.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-9/2004 в п. 4.1. надані роз'яснення положень ст. 34 Закону, що також передбачають обов'язок відповідача відшкодовувати працівникові моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, яка відшкодовується незалежно від втрати працівником працездатності і полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

За змістом ст. ст. 21, 28, 30, 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановленння їй такої стійкої втрати працездатності висновком МСЕК.

Відповідно до п.3 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»сума страхової виплати за моральну шкоду визначається в судовому порядку і при цьому не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати , встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат.

Сукупність проаналізованих та досліджених в судовому засіданні доказів дає можливість суду зробити висновок про те, що ушкодження здоров'я на виробництві спричинило позивачу моральну шкоду, яка полягає в фізичному болю та у моральних переживаннях, що призвело до змін звичайного образу життя та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Внаслідок порушення відповідачем права позивача на безпечні умови праці у останнього виникло професійне захворювання хронічна вертеброгенна попереково -кресцова радикулопатія. Позивач постійно знаходиться на лікуванні, йому встановлена стійка втрата працездатності 40 % за отримане професійне захворювання, він відчуває інші неприємні відчуття від незадовільного стану здоров'я. Перелічені негативні явища дійсно не можуть не турбувати потерпілого, не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує порушення нормальних життєвих зв'язків позивача, неможливість ведення попереднього способу життя. Разом з тим, вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 грн. суд визнає збільшеною. З врахуванням ступеня та глибини моральних страждань позивача, керуючись принципом розумності та справедливості, суд знаходить можливим стягнути на користь позивача 12 000 грн. як відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст. 58 Конституції України, ст.ст. 5 ЦК України, ст.ст. 10,11,60, 212 ЦПК України, ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ", п. 4.1. Рішення Конституційного суду України від 27.01.2004 року № 1-9/2004 , суд-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Дзержинську на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за моральну шкоду у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: