ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.05.2008 Справа № 1/150
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мороза В.Ф. (доповідач),
суддів: Логвиненка А.О., Стрелець Т.Г.
при секретарі: Ревковій Г.О.
за участю: прокурора Кондратова В.Г., посвідчення №205 від 07.12.2005р.
представників сторін:
від позивача: Лєнкова І.О., довіреність №41/08-40 від 04.01.08; Новікова В.В., довіреність №39/08-40 від 04.01.08,
від відповідача: Мойсеєнко Г.В., довіреність б/н від 20.12.07,
розглянувши апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2008р. у справі № 1/150
за позовом Прокурора Індустріального району в інтересах держави в особі Управління
Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська
до Відкритого акціонерного товариства “Павлоградвугілля”, м. Павлоград Дніпропетровської області
про стягнення 829 грн. 37 коп.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2008р. (суддя Широбокова Л.П.) визнано наказ господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2002р. у справі №1/150 на суму 829,37 грн. таким, що не підлягає виконанню повністю.
Ухвала мотивована тим, що на підставі частини 2 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вимоги позивача, який є конкурсним кредитором, є погашеними, оскільки не були заявлені до боржника протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство відповідача.
Не погодившись з ухвалою господарського суду, управлінням Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська подано апеляційну скаргу. Скарга мотивована неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на обов’язковість виконання рішення суду, що набрало законної сили, на всій території України у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”. Право позивача на стягнення з відповідача визначеної суми встановлене рішенням суду, що набрало законної сили та не може залежати від порушення провадження у справі про банкрутство боржника. Скаржник просить ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2008р. скасувати та відмовити у задоволенні заяви ВАТ “Павлоградвугілля” про визнання таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2002р. у справі №1/150. Прокурор підтримав доводи апеляційної скарги.
Відповідач вказує на правомірність оскаржуваної ухвали та її відповідність нормам чинного законодавства. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2002р. у справі №1/150 було стягнено з Відкритого акціонерного товариства Шахти “Ювілейна” Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії “Павлоградвугілля” на користь управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська заборгованість в розмірі 829,37 грн. шляхом звернення стягнення на майно боржника, та в доход державного бюджету витрати у справі. На примусове виконання цього рішення було видано наказ від 14.06.2002р.
На підставі цього наказу відкрито виконавче провадження згідно постанови державної виконавчої служби, яке зупинено згідно постанови державної виконавчої служби від 13.07.2007р.
За заявою державної виконавчої служби боржник у справі був замінений його правонаступником - Відкритим акціонерним товариством “Павлоградвугілля”, про що судом винесено ухвалу від 21.02.2006р.
11.01.2005р. було порушено справу №Б26/7/05 про банкрутство боржника Відкритого акціонерного товариства “Павлоградвугілля”.
Ухвалою господарського суду від 31.07.2006р., згідно якої оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ “Павлоградвугілля” опубліковано в газеті “Голос України” від 24.09.2005 р. №181, затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого позивач не увійшов. Як зазначено у цій ухвалі вимоги, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються та вважаються погашеними.
Ухвалою суду від 27.09.2006р. затверджено мирову угоду між боржником та кредиторами.
У відповідності до ст. 124 Конституції України судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання на всій території України. Згідно ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Статтею 6 Конвенції “Про захист прав людини та основних свобод”, яка як і практика Європейського суду з прав людини підлягає застосуванню судами як джерело права згідно ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, передбачено право кожного при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно практики Європейського суду з прав людини виконання судового рішення є невід’ємною складовою частиною судового розгляду, а тому обов’язковість виконання остаточного рішення суду є складовою частиною права на судовий захист, яке не може бути обмежено. Про неприпустимість невиконання судового рішення зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 19.07.1997р. (Горнсбі проти Греції), від 14.12.2006р. (Соловйов проти України), від 14.12.2006р. (Сокур проти України). У рішенні від 28 липня 1999 року (Іммобільяре Саффі проти Італії) Європейський суд наголошує, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6 Конвенції, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні. Якщо не забезпечується виконання рішення суду, то передбачені ст.6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення суду від 15.03.2001р. (Піалоплуос та інші проти Греції). У справі Сокур проти України Європейським судом з прав людини зроблено висновок, що невиконання рішень судів та затримка у виконанні рішень щодо стягнення грошових суму з підприємств, відносно яких порушено справу про банкрутство призводить до того, що “державні органи позбавили положення пункту 1 статті 6 Конвенції усього практичного ефекту”, що є неприпустимим.
За викладеного судова колегія приходить до висновку, що право стягувача на отримання визначеної судовим рішенням суми є безумовним та не може потребувати додаткового визнання цього права іншим судом, в тому числі і при розгляді справи про банкрутство боржника. Отже суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для застосування положень ст. 117 ГПК України щодо визнання наказу, виданого на виконання цього рішення, таким, що не підлягає виконанню.
З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.104 ГПК України через неправильне застосування судом норм процесуального права, а у задоволенні відповідної заяви слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 103-106 Господарського процесуального кодексу України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу управлінням Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська задовольнити.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2008р. у справі №1/150 скасувати.
В задоволенні заяви Відкритого акціонерного товариства “Павлоградвугілля” відмовити.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Судді А.О.Логвиненко
Т.Г.Стрелець