ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" травня 2008 р. Справа № 6/368-07
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Дмитрієва Н.Б. (довіреність № 997/Д від 23.05.2008р.),
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного комерційного банку "Правекс-Банк"
на рішення господарського суду Вінницької області
від "09" листопада 2007 р. у справі
за позовом Акціонерного комерційного банку "Правекс-Банк" (м.Київ)
до Фірми "ІВО+КГ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (м.Вінниця)
про стягнення 25322,87 грн.,
ВСТАНОВИВ:
27 вересня 2007 року акціонерний комерційний банк „Правекс-Банк” (вподальшому – банк) звернувся з позовом до фірми „ІВО + КГ” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (в подальшому – фірма „ІВО + КГ”) про стягнення 25322,87 грн. пені за прострочення виконання зобов’язань по договору про відкриття кредитної лінії від 25.12.2002р. № 96-2002 в частині несвоєчасного повернення кредиту за період з 06.09.2006р. по 05.09.2007р. у сумі 24766 грн.68 коп. та 556 грн.19 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків за період з 06.09.2006р. по 05.09.2007р.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 09.11.2007р. в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі банк просить скасувати рішення суду і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права і не відповідає обставинам справи. Посилається на те, що правила нарахування штрафних санкцій (інших доходів) є відмінним від правил нарахування процентів (процентних доходів), тому всі твердження суду першої інстанції про пеню як процентні доходи є помилковими. Видана банком на підставі заяви відповідача довідка від 18.07.2007р., в якій не зазначено розмір пені за несвоєчасне виконання зобов’язань, не означає про відсутність підстав для її сплати. Пеню нараховано фірмі „ІВО + КГ” з моменту порушення зобов’язання за договором від 25.12.2002р. по день фактичного виконання ним своїх зобов’язань - 05.09.2007р. і заявлено в межах спеціального строку позовної давності, передбаченого для даного виду стягнення, тобто за один рік.
На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, посилання суду на ст.232 ГК України є безпідставним, оскільки п.9.1 договору встановлено, що позичальник за порушення термінів повернення кредиту та /або відсотків сплачує пеню за кожен день прострочення у встановленому розмірі за весь період прострочення (а.с.110 – 113).
У відзиві на апеляційну скаргу фірма „ІВО + КГ” просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Посилається на ст.49 Закону України „Про банки і банківську діяльність” про те, що дії по наданню кредиту відносяться до кредитної операції, а не до банківської, яка визначена ст.47 цього Закону. Тому твердження апелянта про віднесення сплати пені до операційних доходів та витрат вважає безпідставним. Зазначає, що відповідно до п.1.5 договору сторонами до заборгованості за кредитним договором віднесено заборгованість за кредитом, відсотками, пенею. Враховуючи це, висновок суду з посиланням на довідки банку від 18.07.2007р. № 57669/02, від 04.10.2006р. № 162-5746/06-1, згідно з якими позивач не нараховував пеню за прострочення зобов’язання після вчинення виконавчого напису, відповідає фактичним обставинам справи, вимогам ст. 11, ч.2 ст.509 ЦК України та умовам договору (а.с.118 – 119).
Розгляд апеляційної скарги відбувається за відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, тому його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (а.с.138).
Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
25.12.2002р. між банком і фірмою „ІВО + КГ” (позичальник) укладено договір № 96-2002 про відкриття кредитної лінії на суму 150000 грн. (а.с.9 - 12). Відповідно до пунктів 1.2 і 4.1 договору кредит надавався позичальнику терміном з 25.12.2002р. по 25.12.2003р. зі сплатою 23 % річних.
Кредит наданий позичальнику під заставу належного відповідачу на праві власності майна, а саме: приміщення магазину з прибудовою, що знаходиться по вул.Ватутіна, 15 у м.Вінниці (а.с.21 - 22, 80 - 81).
Договором передбачено, що відсотки за користування кредитом підлягають сплаті щомісяця (за час фактичного використання грошових коштів протягом календарного місяця) у термін до 10 числа місяця, наступного за місяцем нарахування відсотків, а також на момент повернення кредиту, вказаний в п.1.2. даного договору, на рахунок банку (пункт 4.2). Сторони дійшли згоди, що у випадку виникнення в позичальника прострочення по сплаті відсотків за користування кредитом понад 10 календарних днів термін користування кредитом, зазначений у п.1.2 договору, припиняється достроково на 11-й день прострочення по сплаті відсотків (пункт 4.3). Позичальник зобов'язався вчасно повернути кредит і сплачувати відсотки за користування кредитом (пункт 6.1.2). Відсотки за користування кредитом нараховуються щомісяця, виходячи з фактичної кількості днів використання кредитом у відсотковому періоді. Відсотки за користування кредитом нараховуються банком протягом терміну користування кредитом відповідно до п.1.2 даного договору (пункт 10.1 договору).
Додатковими угодами від 24.12.2003р. № 2, від 31.12.2003р., від 24.03.2004р. № 4, від 24.03.2004р. до договору про відкриття кредитної лінії від 25.12.2002р. № 96-2002, сторони внесли зміни до пунктів 1.2 і 4.1 договору, продовживши строк користування кредитом з 25.12.2002р. по 25.03.2004р. зі сплатою 25 відсотків річних та по 25.06.2004р. під 26 відсотків річних. Кредит підлягав поверненню в термін до 25.06.2004р. (а.с.16, 17, 19, 20).
В результаті невиконання зобов'язань за кредитним договором, на підставі розрахунку банку суми загальної заборгованості станом на 20.10.2004р., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис від 05.11.2004р. про стягнення з фірми „ІВО + КГ” заборгованості за кредитним договором від 25.12.2002р. № 96-2002 за рахунок вартості заставленого майна, зокрема, відсотків у сумі 3323,67 грн., кредиту - 148000,00 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту - 7213,99 грн., пені за несвоєчасну сплату відсотків - 185,90 грн. та плати за вчинення виконавчого напису у сумі 1700 грн., всього 160423,56 грн. (а.с.25, 68).
Зазначений виконавчий напис передано на виконання до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Вінницького обласного управління юстиції, яким відповідно до постанови від 18.11.2004р. відкрито виконавче провадження (а.с.26).
Згідно з довідками банку від 04.10.2006р. та від 18.07.2007р., виданими відповідачу на його заяви, прострочена заборгованість за кредитним договором № 96-2002 від 25.12.2002р. по кредиту склала 148000 грн., по відсотках - 3323,67 грн. (а.с.88 - 91, 99).
Сума боргу у розмірі 160423,56 грн. перерахована фірмою „ІВО + КГ” на рахунок виконавчої служби платіжним дорученням від 28.08.2007р. № 1 (а.с.54, 92).
03.09.2007р. заступником начальника підрозділу примусового виконання рішень ВДВС головного управління юстиції у Вінницькій області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з тим, що сума згідно з виконавчим написом перерахована позивачу у повному обсязі (а.с.82).
Кошти надійшли на рахунок банку 05.09.2007р., що підтверджується випискою банку за особовим рахунком фірми „ІВО + КГ” за період з 18.05.2007р. по 30.10.2007р. (а.с.65).
На думку позивача, у відповідача виникло зобов'язання сплатити пеню за неповернення кредиту і несплату відсотків за період з 06.09.2006р. по 05.09.2007р. (а.с.28).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ненарахування позивачем пені за прострочення виконання зобов'язання після вчинення виконавчого напису є підставою для відмови в задоволенні позову.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Пунктом 10.6 договору встановлено, що він діє з дня його підписання і до повного виконання зобов'язань за ним.
Відповідачем виконано зобов'язання з повернення кредиту 05 вересня 2007 року.
Пунктом 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позичальник за даним кредитним договором у разі порушення термінів повернення кредиту або внесення відсотків за користування кредитом зобов'язався сплачувати пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення (п.9.1. договору).
Отже, укладеною сторонами угодою обумовлено нарахування пені за весь період прострочення без обмеження його шістьма місяцями.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
З врахуванням дати пред'явлення позову, пеня за прострочення повернення кредиту має нараховуватися з 27.09.2006р. по 05.09.2007р. Її розмір за цей період становить 23319,12 грн.
Відтак, пеня по кредиту підлягає стягненню в зазначеній сумі.
Щодо стягнення пені по відсотках слід зазначити, що відсотки за користування кредитом нараховуються банком протягом терміну користування кредитом відповідно до п.1.2 договору (пункти 4.2 і 10.1 договору). Оскільки сторони в пунктах 1.2 і 4.1 договору визначили строк користування кредитом до 25.06.2004р., то пеню по відсотках можна було нараховувати до цієї дати.
Тому, у стягненні пені по відсотках в розмірі 556,19 грн. за період з 06.09.2006р. по 05.09.2007р. слід відмовити за необгрунтованістю.
Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу стягуються пропорційно сумі задоволених позовних вимог (92 %).
Керуючись ст.ст. 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу акціонерного комерційного банку "Правекс-Банк"задовольнити частково.
Рішення господарського суду Вінницької області від 09 листопада 2007 року скасувати.
Прийняти нове судове рішення.
Позов задовольнити частково: стягнути з фірми "ІВО+КГ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (м. Вінниця, вул. Пирогова,148, код 21729343) на користь акціонерного комерційного банку "Правекс-Банк" (м. Київ, Кловський узвіз,9/2, код 14360920) 23319,12 грн. пені за прострочення повернення кредиту, 233,19 грн. державного мита і 108,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В задоволенні решти позову відмовити.
2. Видачу наказів доручити господарському суду Вінницької області.
3. Справу №6/368-07 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий - суддя:
судді:
Повний текст постанови складено та підписано 02.06.2008р.
Надруковано 4 прим.:
1 - в справу,
2, 3 - сторонам,
4 - в наряд.