ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2012 року справа № 5020-215/2012

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Янюк О.С.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_16від 13.02.1996);

позивача - ОСОБА_2 (довіреність від 19.03.2012 № 423);

відповідача - Распутіної О.П. (керівник, довідка серії АА №381062 від 14.02.2011);

відповідача - ОСОБА_4 (довіреність від 09.03.201 б/н);

представника третьої особи -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурна спадщина України»

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна. 21, оф.3)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство Севастопольської міської ради

«Приморський бульвар»

(99011, м.Севастополь, Набережна Корнилова,9. оф.300)

про визнання договору недійсним та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

27.03.2012 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі -позивач, ФОП ОСОБА_1) звернулась до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурна спадщина України»(далі - відповідач, ТОВ «Культурна спадщина України») про визнання договорів від 13.01.2011 №5 та від 24.01.2011 №4 про спільне використання причальних місць, розташованих на причалі № 151 Набережній ім. Корнилова та Приморського бульвару в м.Севастополі - недійсним, а також стягнення коштів у розмірі 41 850,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовує ст.180 Господарського кодексу України та зазначає, що спірні договори є неукладеними, тобто такими, що не породжують будь-яких юридичних наслідків, прав та обов'язків для сторін таких договорів, оскільки сторони не досягли згоди з усіх істотних умов. Крім того, вказує, що відповідач взагалі не був правомочним на укладення з позивачем спірних договорів.

Ухвалою суду від 01.03.2012 порушено провадження у справі та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору, до участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Комунальне підприємство Севастопольської міської ради «Приморський бульвар»(далі - КП «Приморський бульвар», третя особа).

19.03.2012 та 22.03.2012 позивачем заявлено суду клопотання про витребування документів (т.1 а.с.131-132, 138), зокрема, просить витребувати з ДПІ Ленінського району м. Севастополя відомості про здійснення господарської діяльності відповідача у період з 01.05.2011 по 30.09.2011. Розглянувши заявлені клопотання та наявні матеріали справи, суд вважає їх такими, що не підлягає задоволенню, оскільки докази, що просить витребувати позивач, не є доказами у розумінні ст.34 ГПК України (не мають значення для справи).

На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався та у судовому засіданні оголошувалась перерва. Черговий розгляд справи призначений на 25.04.2012.

Під час судового засідання позивач та представник позивача підтримали вимоги позовної заяви та надали пояснення, аналогічним викладених у позовній заяві. Додатково у письмових поясненнях (т.2 а.с.22-23) зазначили, що відповідно п.2.3 договору №01/2011 від 30.12.2010 між відповідачем та КП «Приморський бульвар», останній дав дозвіл розміщувати маломірні судна з 01.05 по 31.09.2011. Проте, відповідач шляхом омани примусило сплатити кошти авансом на весь рік з 01.01.2011 по 31.12.2011 у розмірі 2 790 за місяць, а не з 01.05 по 31.09.2011. До того ж, у відповідності до п.1.1 Договору від 30.12.2010 №01/2011 КП «Приморський бульвар»здійснює розміщення маломірних суден, що належать ТОВ «Культурна спадщина України», проте, останній власних маломірних суден не має. Умовами зазначеного договору не передбачена здача в оренду чи в суборенду причальних місць. Крім того, вказує (т.2 а.с.40), що фактично відповідач з 01.04.2011 господарську діяльність не здійснював, та на звернення позивача на протязі тривалого часу не відповідав. Отже, вважає, що у період з 01.05 по 30.09.2011 спірні договори не діяли, що є додатковою підставою їх розірвання та повернення сплачених позивачем коштів. У зв'язку з викладеним просить позов задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві від 15.03.2012 №40 (т.1 а.с.81-87, т.2 а.с.1-3, 31), зокрема, зазначили, що позивачем не вказано які вимоги, встановлені ст.203 Цивільного кодексу України недодержанні, тобто не доводить підстави, в силу яких спірні договори мають бути визнанні недійсними. Вважає, що спірні правочини спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, не містять положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочинів є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, сторони, які уклади вказані договори мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, що відповідає загальним вимогам, встановленими ст.203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Щодо відшкодування збитків зазначають, що позивачем не вказано якою саме нормою закону остання обґрунтовує свою вимогу, та не вказано які господарські правопорушення вчинено з боку відповідача, у відповідності до глави 25 Господарського кодексу України. З урахуванням зазначеного, просять у задоволені позову відмовити повністю.

Представник третьої особи до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, явка обов'язковою судом не визнавалась.

Так, ст.22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням викладеного суд вважає за можливим розглянути зазначену справу за відсутності представника третьої особи. Крім того, під час судового розгляду даної справи представником третьої особи надані суду письмові пояснення (т.1 а.с.115) у яких, зокрема, зазначається, що 30.12.2010 КП «Приморський бульвар»був укладений договір про розміщення маломірних суден на причальних місцях з ТОВ «Культурна спадщина України». За цим договором відповідачу не надавалось право передавати право користування причальними місцями або причалами іншим особам, у тому числі позивачу. Відповідач не мав правових підстав для надання в користування причальних місць іншим особам. Ураховуючи зазначене, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення позивача та її представника та представників відповідача судом встановлені наступні обставини.

30.12.2010 між КП «Приморський бульвар» (далі - підприємство) та ТОВ «Культурна спадщина України» (далі - організація) був укладений Договір розміщення маломірних суден на причальних місцях №01/2011 (т.1 а.с.18-19, далі -Договір), відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, підприємство здійснює розміщення маломірних суден організації на причалах, розташованих на набережних Корнілова та Приморського бульвару м.Севастополя у відповідності з Правилами користування маломірними (малими) судами на водних об`єктах м. Севастополя.

Згідно з п.2.1 Договору підприємство зобов`язується на набережних імені Корнілова та Приморського бульвару (причал № 151 та № 153) надати організації причальні місця для розміщення маломірних суден, згідно Додатку № 2. Договір набирає законної сили з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011 (п.5.2 Договору).

Під час дії зазначеного Договору, 13.01.2011 між ТОВ «Культурна спадщина України» (сторона-1) та ФОП ОСОБА_1 (сторона-2) укладений договір №5 про спільне користування причальних місць (далі-Договір№5, т.1 а.с.20-21), відповідно до п.1.1. якого, у порядку та на умовах, визначених цим договором, сторона-2 отримує право спільно використовувати причальне місце №5 розміщеного на причалі №151 набережних імені Карнілова та Приморського бульвару м.Севастополя у відповідності до Правил користування маломірними (малими) суднами на водних об'єктах м.Севастополя, катером для морських прогулянок «Белый принц»або у ті дні, коли він не працює, катером для морських прогулянок «Бетельгейзе».

Даний Договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами та діє з 24.01.2011 по 31.12.2011 (п.5.1 Договору №5).

Пунктом 5.2 Договору №5.2 встановлено, що Договір може бути розірваний з письмового повідомлення іншої сторони та припиняє свою дію по закінченню 5 днів з дня надіслання другій стороні повідомлення про припинення Договору. У такому випадку умови розірвання Договору визначаються за взаємною згодою сторін.

Договір має додатки, які є його невід'ємною частиною (т.1 а.с.22-23): додаток №1 -план причалу №151; додаток №2 -графік оплат (абз.3 п.6.1 Договору №5).

На виконання умов Договору №5 позивачем був сплачений авансовий платіж у сумі 33 480,00грн, що підтверджується квитанцією від 13.01.2011 №18 (т.1 а.с.25).

24.01.2011 між ТОВ «Культурна спадщина України»(сторона-1) та ФОП ОСОБА_1 (сторона-2) укладений договір №4 про спільне користування причальних місць (далі-Договір№4, т.1 а.с.26-27), відповідно до п.1.1. якого, у порядку та на умовах, визначених цим договором, сторона-2 отримує право спільно використовувати причального місця №4 розміщеного на причалі №151 набережних імені Корнілова та Приморського бульвару м.Севастополя по призначенню у відповідності до Правил користування маломірними (малими) суднами на водних об'єктах м.Севастополя, катером для морських прогулянок «Бельбек»або у ті дні, коли він не працює, катером для морських прогулянок «Иноходец».

Даний Договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами та діє з 25.01.2011 по 31.12.2011 (п.5.1 Договору №4).

Пунктом 5.2 Договору №4 встановлено, що Договір може бути розірваний з письмового повідомлення іншої сторони та припиняє свою дію по закінченню 5 днів з дня надіслання другій стороні повідомлення про припинення Договору. У такому випадку умови розірвання Договору визначаються за взаємною згодою сторін.

Договір має додатки, які є його невід'ємною частиною (т.1 а.с.28-29): додаток №1 -план причалу №151; додаток №2 -графік оплат (абз.3 п.6.1 Договору №4).

На виконання умов Договору №4 позивачем був сплачений авансовий платіж у сумі 8370,00грн, що підтверджується квитанцією від 27.01.2011 №082 (т.1 а.с.30).

До того ж, 15.04.2011 між КП «Приморський бульвар»(сторона-1) та ФОП ОСОБА_1 (сторона-2) укладені договори про спільну діяльність з благоустрою та використанню причальних місць №32, №33, предметом яких є надання стороні-1, в порядку та на умовах, визначених даним Договором, стороні-2 отримання права спільного використання причального місця №4 та №5 на причалі 151 по призначенню у відповідності з Правилами використання маломірними (малими) судами на водних об'єктах м. Севастополя, тобто підхід/відхід маломірного судна, що належить стороні-2, з метою стоянки, посадки/висадки пасажирів під час організації морських прогулянок по Севастопольській бухті щоденно з 8:00 до 20:00 у 2011 році (т.1 а.с.33-36, 40-43). Зазначені договори вважаються заключними та вступають в силу з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін, а також акта прийому-передачі права користування відповідного причального місця та діє до 31.12.2011 без права пролонгації, проте у любому випадку до повного виконання фінансових зобов'язання сторін (п.6.1 договорів №32,№33).

У зв'язку із зазначеним обставинами, позивач виявив намір достроково розірвати спірні договори та повернути сплачені ним кошти, зазначене підтверджується наявним у матеріалах справи листуванням (т.1 а.с.32, 49-56, 105). Проте, відповідної згоди, передбаченої п.5.2 Договором №5та №4 сторонами договорів досягнуто не було.

Вважаючи, що під час укладення спірних договорів сторонами не було досягнуто усіх істотних умов, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1 - 3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

У силу ч.ч.1-5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом (п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»)

Позивач у своєму позові зазначає, що підставою для визнання спірних правочинів недіснимм є те, що вони були укладені з порушенням вимог ст.180 Господарського кодексу України.

Так, згідно зі ст.180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 ст.627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Із змісту Договору №5 та Договору №4 та додатків до них вбачається, що сторони погодили, такі його умови як:

1) предмет договору - розміщення маломірних суден на причальних місцях №5, №4 (причал №151), що розташовані на набережних імені Корнилова і Приморського бульвару м.Севастополя відповідно до Правил користування маломірними (малими) судами на водних об'єктах м. Севастополя, а саме причальні місця для розміщення маломірних суден (п.1.1 Договору №5 та Договору №4).

При цьому слід зазначити, що відповідно до п.2.6 Інструкції щодо складання державного статистичного спостереження за формою № 2-вод «Звіт про наявність власних морських і річкових суден, вантажних та пасажирських причалів-набережних», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 22.02.2001 № 102 (в редакції наказу Державного комітету статистики України від 11.10.2005 № 303), встановлено, що причал - гідротехнічна споруда (або їх комплекс), яка функціонує у складі порту або самостійно і призначена для підходу, швартування, стоянки та обслуговування суден, посадки і висадки пасажирів, вантажних операцій тощо. Тобто, таке майно, як причал відповідає вказаним визначенням предмету договору найму (об'єкту договору оренди).

Предметом оспорюваних позивачем Договорів №5 та №4 є розміщення маломірних суден на причалі №151, що розташований на набережних імені Корнилова і Приморського бульвару м. Севастополя відповідно до Правил користування маломірними (малими) судами на водних об'єктах м. Севастополя. При цьому, відповідач зобов'язується надати позивачу лише дозвіл для розміщення маломірних суден на причальних місцях. Тобто фактично за цим договором причали, як гідротехнічна споруда в оренду (найм) не передаються.

2) ціна кожного договору становить 33 480,00 грн. - за користування причальними місцями в період з 24.01.2011 по 31.12.2011 та 25.01.2011 по 31.12.2011 відповідно із розрахунку 1 причальне місце - 2 790,00грн в місяць (додаток №2 до Договору №5 та Договору №4);

3) строк дії договору - до 31.12.2011 (п.5.1 Договору №5 та Договору №4).

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Узагальнюючи викладене, суд вважає, що сторонами було досягнуто згоди з істотних умов, які є обов'язковими відповідно до зазначених норм, як за Договором №5 так і за Договором №4, оформлені як письмові документи, підписані сторонами та скріплені печатками його учасників, а тому твердження позивача про те, що спірні договори є неукладеними спростовуються вищевикладеними обставинами.

Отже, аналізуючи зазначені норми законодавства, суд дійшов висновку, що такі підстави позову, як відсутність згоди сторін стосовно всіх істотних умов договору під час його укладення, є необхідною умовою для висновку про те, що договір є неукладеним, що в свою чергу є підставою для відмови в задоволенні позову про визнання правочину недійсним.

До того ж, твердження позивача та представника третьої особи щодо відсутності повноважень у відповідача передавати у користування причали №4,5, оскільки зазначене право не передбачено у Договорі від 30.12.2010 суд вважає недоведеним та необґрунтованим, оскільки жодного доказу в обгрунтування зазначеного твердження сторонами надано не було, а тому суд розцінює вказану обставину лише як їх припущення.

Із змісту позовної заяви вбачається, що позивачем не зазначено жодної з обставин для визнання спірних правочинів недійсним, встановлених ст. 215 ЦК України

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, умови Договору від 30.12.2010 не містять положень щодо обмеження прав відповідача щодо спільного використання причалів для розміщення маломірних суден інших осіб.

Наявність договірних відносин між позивачем та третьою особою, предметом яких є ті самі причальні місця, що і в спірних договорах, суд до уваги не приймає, оскільки зазначені відносини ніяким чином не впливають на чинність спірних договорів.

Наявне у матеріалах справи листування між позивачем та відповідачем щодо дострокового розірвання спірних договорів та повернення позивачу коштів судом також не береться до уваги, оскільки зазначені докази мають значення лише у разі дострокового розірвання спірних договорів, які на час звернення із даним позовом до суду закінчили свою дію.

Також, суд не бере до уваги посилання позивача на акт про усунення факту порушення договірних умов за Договором №01/2011 від 30.12.2011 (т.1 а.с.31), оскільки зазначений документ не є доказом у розумінні ст.34 ГПК України.

Крім того, посилання позивача на те, що відповідач не розміщує на причальних місцях саме власні маломірні судна також не може свідчити про недійсність договору.

Вимога позивача про стягнення з ТОВ «Культурна спадщина України»грошових коштів у розмірі 41 850,00 грн в якості застосування правових наслідків недійсності правочину є похідною від первісної вимоги про визнання Договорів недійсними, а тому задоволенню не підлягає.

Проаналізувавши зазначені приписи та наявні матеріали справи суд вважає, що позивачем не доведено наявність підстав для визнання спірних договорів недійсним та не встановлено тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним.

У зв'язку з викладеним суд вважає позовні вимоги є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За правилами ст. 49 ГПК України судовий збір стягненню з відповідача не підлягає.

Керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову відмовити повністю.

Суддя підпис О.С. Янюк

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано 28.04.2012.