ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
_________________________________________________________________________________________________
І м е н е м У к р а ї н и
РІШЕННЯ
25 квітня 2012 р. Справа 14/12/2012/5003
за позовом: приватної науково-дослідної та консультативної фірми "КОНКОРД-ГЕЙ" (08662, Київська область, Васильківський район, смт. Гребінки, вул. Київська, 140)
до: фермерського господарства "Перлина Поділля 2011" (22500, Вінницька область, Липовецький район, м.Липовець, вул. Мічуріна, 5)
про стягнення 121 633,29 грн.
Головуючий суддя Тварковський А.А.
Cекретар судового засідання Горейко М.В.
Представники:
позивача: ОСОБА_1, довіреність № 88 від12.01.2011 р., паспорт серії НОМЕР_1 виданий Московським РУГГУ МВС України в м. Києві 31.05.1996 р.;
відповідача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 02.04.2012 р., паспорт серії НОМЕР_2 виданий Чернівецьким РВУМВС України і Вінницькій області 19.02.1999 р.,
ВСТАНОВИВ :
Приватна науково-дослідна та консультативна фірма "КОНКОРД- ГЕЙ" звернулась до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з фермерського господарства "Перлина Поділля 2011" 121 633,29 грн. заборгованості, що нарахована в зв'язку з невиконанням останнім умов укладеного договору купівлі-продажу техніки № 56Т-2011 від 22.03.2011 р.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 16 березня 2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 14/12/2012/5003 та призначено до розгляду на 02.04.2012 року.
02.04.2012 р. ухвалою суду розгляд справи відкладено до 18.04.2012 р. у зв'язку з неявкою представника позивача та неподанням сторонами витребовуваних документів.
Ухвалою суду від 18.04.2012 р. розгляд справи відкладено до 25.04.2012 р. для надання відповідачу можливості ознайомитися із позовною заявою та надати витребовувані докази.
На визначену дату (25.04.2012 р.) в судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача.
В судовому засіданні відповідачем подано заперечення на позовну заяву приватної науково-дослідної та консультативної фірми "КОНКОРД- ГЕЙ", в якому останній просить суд позов задовольнити частково в частині обґрунтованого розміру основного боргу та пені, а в решті позову відмовити, мотивуючи тим, що законом забороняється одночасне стягнення пені і штрафу, оскільки пеня і штраф відносяться до одного виду юридичної відповідальності. Відповідач в запереченні також просить суд зменшити розмір пені у зв"яку з тим, що останнім порушено строк оплати залишку основного боргу внаслідок неможливості проведення відповідних платежів з незалежних від нього причин, а саме, внаслідок зміни системи оподаткування.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
22.03.2011 р. між приватною науково-дослідною та консультативною фірмою "КОНКОРД- ГЕЙ" (Продавець) та фермерським господарством "Перлина Поділля 2011" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 56Т-2011. (а.с. 10-12)
Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець в порядку та на умовах визначених у Договорі, зобов'язується передати у власність Покупцю належну на праві власності Продавцю наступну техніку: комбайн TUCANO 320, виробництва фірми CLAAS (ФРН).
Згідно із п. 1.2. Договору покупець зобов'язується прийняти і оплатити техніку в порядку і строки, передбачені Договором.
Приймання та передача техніки від Продавця Покупцю здійснюється по акту приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін. В акті приймання-передачі зазначаються відомості про технічний стан і комплектності техніки. Одночасно з актом приймання-передачі техніки Продавець зобов'язується передати Покупцю оригінали слідуючих документів: видаткова накладна, податкова накладна, копія сертифікату походження техніки, копія сертифікату відповідності техніки системі УкрСЕПРО. (п. 2.3 Договору)
Відповідно до п. 2.4. Договору поставка техніки здійснюється не пізніше ніж 04.04.2011 р., за умови своєчасного виконання п. 3.4 Договору.
Згідно із п. 2.5 Договору поставка техніки проводиться силами та засобами Продавця.
У випадку затримки оплати по п. 3.4 Договору більш ніж три дні, термін поставки техніки може бути перенесений на відповідну кількість днів. (п. 2.6 Договору)
Ціна на техніку є договірною, встановлюється за згодою сторін і визначається розрахунковим шляхом з урахуванням п. 3.3, виходячи із базової ціни техніки, визначеної на день підписання Договору в специфікації. (п. 3.1 Договору)
Загальна сума договору складає 129900,00 євро, що еквівалентно 1463973 грн., у тому числі ПДВ- 243995,50 грн., виходячи з курсу продажу євро на МБВБ, на дату, що передує даті укладення договору - 11,27 грн. за 1 (один) євро. (п. 3.2 Договору)
Згідно із п. 3.4 Договору платежі, передбачені Договором, здійснюються Покупцем після підписання сторонами Договору, але не пізніше 01.04.2011 р., Покупець сплачує в гривнях 100 % вартості Договору еквівалентно 129900 євро.
Відповідно до п. 5.1 Договору за порушення Продавцем термінів відпуску техніки, а Покупцем строків її оплати Продавцю, вина сторона сплачує пеню в розмірі 0,2% від суми невиконаного зобов'язання, за кожен день прострочення виконання такого зобов'язання.
Виплата пені за порушення термінів виконання зобов'язань не звільняє винну сторону від виконання самих зобов'язань. (п. 5.2 Договору)
12.07.2011 р. між позивачем та відповідачем було Додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору купівлі-продажу техніки № 56Т-2011 від 22.03.2012 р. (а.с. 14)
Додатковою угоди № 1 до Договору купівлі-продажу техніки № 56Т-2011 від 22.03.2012 р. сторони передбачили наступне:
1. Враховуючи фінансову ситуацію господарства та ідучи назустріч Покупцю сторони домовилися внести зміни до п. 3.4 Договору, який викладено в наступній редакції: "платежі передбачені договором, здійснюються Покупцем у такому порядку та терміни:
- в строк не пізніше 11.05.2011 р. Покупець сплачує 330000 грн.
- в строк не пізніше 10.08.2011 р. Покупець сплачує 1000000 грн.
- остаточний розрахунок, розмір якого становить різницю між базовою ціною в сумі 129900 євро та зарахованою сумою в євро від попередніх платежів, Покупець сплачує не пізніше 12.08.2011 р.
2. Внесено зміни до п. 2.4 Договору, зазначивши слідуюче: "Покупець отримує комбайн зі складу продавця до 14.07.2011 р."
3. Доповнено розділ 5. Договору "Відповідальність сторін" наступними пунктами:
"п. 5.4 у випадку порушення строків остаточного розрахунку Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 2% від вартості техніки за кожний день затримки оплати."
"п. 5.5 виконання зобов'язань Покупця по даному Договору забезпечується порукою ФОП ОСОБА_3. Поручитель в повній мірі відповідає за виконання зобов'язань Покупця по оплаті вартості техніки, передбаченої договором, а також втрат нанесених Продавцю у тому ж об'ємі і терміни, що і Покупець."
"п. 5.6 сторони Договору встановлюють, що у випадку не виконання взятих на себе зобов'язань по Договору купівлі-продажу № 56Т-2011 поручитель і Покупець несуть солідарну відповідальність перед Продавцем за виконання боргових зобов'язань в повному обсязі, встановленому на момент подання позовної вимоги."
4. У випадку порушення термінів оплати по п. 3.4, більше ніж на п'ять днів Покупець сплачує штраф у розмірі 10% від неоплаченої суми, а при затримці 10 днів - 25% відповідно.
Судом встановлено, що взяті на себе зобов'язання відповідно до договору купівлі-продажу позивач виконав належним чином, що підтверджується актом приймання-передачі від 13.07.2011 р., видатковою накладною № 7КГ-000001 від 13.07.2011 р. та довіреністю серії ПП №21 від 12.07.2011 р. (а.с. 16-18)
Позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1456048,48 грн.
Відповідач розрахунки за поставлений товар провів частково в сумі 1385000 грн., що стверджується копіями банківських виписок: від 05.07.2011р. на суму 90000 грн. (а.с.19), від 08.07.2011р. на суму 60000 грн. (а.с.21), від 08.07.2011 на суму 60000 грн. (а.с.22), від 11.07.2011 р. на суму 175000 (а.с.24), від 01.08.2011 р. на суму 200000 грн., від 03.08.2011 р. на суму 200000 грн., від 04.08.2011 р. на суму 200000 грн. (а.с. 30), від 05.08.2011 р. на суму 200000 грн. (а.с. 32), від 10.08.2011 р. на суму 200000 грн. (а.с. 34), поясненнями позивача та іншими матеріалами справи. Решту коштів за отриманий товар, як встановлено судом з матеріалів справи, відповідачем перераховано не було.
25.01.2012 р. позивачем було направлено на адресу фактичного місцеперебування відповідача, що зазначена в договорі, лист- вимогу № 36 від 24.01.2012 р. про сплату суми заборгованості, який відповідач одержав 28.01.2012 р. про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.(а.с. 6-8). Однак відповіді від відповідача на вказаний лист-вимогу позивачем отримано не було.
Непроведення відповідачем остаточних розрахунків спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.
На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором купівлі-продажу.
Згідно із ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення основного боргу в розмірі 91581,85 грн. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі. При цьому суд приймає визнання відповідачем основного боргу, оскільки не суперечить закону та не порушує чиїх-небудь прав.
Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 7155,92 грн. пені та штрафу в розмірі 22895,52 грн., в результаті чого суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із п. 4 Додаткової угоди № 1 від 12.07.2011 р. у випадку порушення термінів оплати по п. 3.4 Договору, більше ніж на п'ять днів Покупець сплачує штраф у розмірі 10% від неоплаченої суми, а при затримці 10 днів - 25%.
Як вбачається із п. 3 Додаткової угоди №1 від 12.07.2011 року, про внесення змін до договору купівлі-продажу техніки № 56Т-1011 від 22.03.2011 року у випадку порушення строків остаточного розрахунку покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 2% від вартості техніки за кожен день затримки оплати.
Водночас, відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно із ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Крім того, в п. 3 інформаційного листа ВГС України № 01-06/224/2012 від 27.02.2012 року "Про доповнення до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" зазначається, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Таким чином, судом встановлено, що вказаним пунктом Додаткової угоди №1 від 12.07.2011 року визначено розмір пені, яка перевищує подвійну облікову ставку НБУ, відтак Додаткова угода в цій частині не відповідає змісту вказаного Закону і є нікчемною.
Проте, позивачем при обрахуванні пені враховано норми чинного законодавства, зокрема Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тому вимоги про стягнення пені у заявленому розмірі, який не перевищує розмір подвійної облікової ставки Національного банку України є правомірними та обґрунтованими. Разом з тим, перевіркою розрахунку пені та штрафу судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим зазначені вимоги задовольняються судом в заявленому позивачем розмірі.
Щодо заперечень відповідача стосовно заборони одночасного стягнення штрафу і пені та посилання на ст. 61 Конституції України, суд відхиляє їх як необґрунтовані виходячи з наступного.
Чинним законодавством України не передбачено обмежень щодо одночасного стягнення штрафу і пені за невиконання боржником грошового зобов'язання. Штраф за своєю правовою природою є відповідальністю, яка залежить від суми лише не виконаного або неналежно виконаного зобов'язання й у часі визначається з настанням однієї з наведених подій як не виконання або неналежне виконання зобов'язання. Пенею ж є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання, тобто встановлює певні юридичні наслідки у вигляді обов"язку сплатити певну суму, яка залежить не тільки від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, а й від часу такого невиконання. Пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе господарських зобов'язань і після сплати штрафу, а відтак є додатковим порівняно зі штрафом, стимулюючим фактором. Після застосування такого виду відповідальності як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов'язання. Сторони є вільними і укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними (ст.ст. 627, 628 ЦК України). Виходячи з цього, одночасне стягнення штрафу і пені за невиконання боржником грошового зобов'язання, передбачене кредитором і боржником вільно і без примусу, є правомірним.
Також суд вважає за необхідне відмітити, що до кожного виду відповідальності, в тому числі і до господарсько-правової, не можна застосовувати приписи ч.1 ст. 61 Конституції України без урахування особливостей притаманних кожному виду юридичної відповідальності. У свою чергу підтвердженням можливості одночасного застосування штрафу і пені за порушення господарських зобов'язань свідчить ст. 231 ГК України.
Крім того, суд зазначає, що зазначене відповідачем в запереченні клопотання про зменшення розміру неустойки не може бути взяте до уваги, оскільки останнім не наведено істотних обставин, що вказували б на неможливість виконання зобов'язання перед позивачем, а зміна суб'єктом господарювання системи оподаткування не є підставою, яка звільняє від виконання узятих на себе зобов'язань.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, штрафу в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до п.1 ч. 5 ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ :
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фермерського господарства "Перлина Поділля 2011" (22500, Вінницька область, Липовецький район, м. Липовець, вул. Мічуріна, 5, п/р № 26000300002049 в відділенні "Вінницька РД" АТ "Златобанк" м. Вінниця, МФО 380612, код ЄДРПОУ 37336829) на користь приватної науково-дослідної та консультативної фірми "КОНКОРД- ГЕЙ" (08662, Київська область, Васильківський район, смт. Гребінки, вул. Київська, 140, п/р № 26007138133 в ВАТ "Райффайзен банк"Аваль" м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 13726552) 91581 грн. 85 коп. (дев'яносто одну тисячу п'ятсот вісімдесят одну гривню вісімдесят п'ять копійок) основного боргу; 7155 грн. 92 коп. (сім тисяч сто п'ятдесят п'ять гривень дев'яносто дві копійки) пені; 22895 грн. 52 коп. (двадцять дві тисячі вісімсот дев'яносто п'ять гривень п'ятдесят дві копійки) штрафу; 2432 грн. 67 коп. (дві тисячі чотириста тридцять дві гривні шістдесят сім копійок) відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Суддя Тварковський А.А.
Повне рішення складено 03 травня 2012 р.
віддрук. 4 прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (08662, Київська область, Васильківський район, смт. Гребінки, вул. Київська, 140)
3,4 - відповідачу (22500, Вінницька область, Липовецький район, м.Липовець, вул. Мічуріна, 5; 23511, Вінницька область, Шаргородський район, с. Перепільчинці, вул. Леніна, буд. 2)