АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-а/2390/1043/12Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 10.3.1 Добриднюк Н.О.

Доповідач в апеляційній інстанції

Вініченко Б. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоВініченка Б.Б.

суддівБондаренка С.І., Храпка В.Д.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Черкаси справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області на постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 21 травня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної пенсії як "дитині війни", -

в с т а н о в и л а :

23 березня 2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної пенсії як "дитині війни".

В обґрунтування заявлених вимог вказував, що має статус дитини війни відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і згідно ст. 6 вказаного закону йому, як дитині війни, з 01.01.2006 р. має виплачуватися соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Позивач вказував, що йому безпідставно у період 2006-2008 р.р. не було виплачено вищезазначену щомісячну допомогу у вказаному розмірі, а тому він змушений був звернутись з даним позовом до суду, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови йому у виплаті зазначеної щомісячної соціальної допомоги та стягнути з відповідача недоплачену щомісячну державну пенсію як дитині війни за 2006-2008 рр. в сумі 3891 грн. 90 коп., а також зобов'язати відповідача нараховувати та виплачувати вказану щомісячну соціальну допомогу і в подальшому.

Постановою Лисянського районного суду Черкаської області від 21 травня 2009 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області щодо нарахування та виплати позивачу щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_5 з підвищенням її на 30% від мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням раніше виплачених коштів.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі просить постанову суду скасувати, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Оскільки від усіх осіб, які беруть участь у справі, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, то колегія суддів приходить до висновку, про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст. 197 КАС України.

Судова колегія, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її частково задовольнити.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, не довів правомірності його бездіяльності, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачеві підвищення до пенсії за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008, тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Однак повністю погодитись з таким висновком районного суду не можна.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції від 18.11.2004 р. ) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно з п.12 ч.1 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» призупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), в розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» щодо зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України №2195-1У відповідно до якого виплачується підвищення у розмірі надбавки встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 1 січня 2007 року.

В той же час суд, поновлюючи позивачу строк на звернення з адміністративним позовом, не звернув уваги на положення ст. 99 КАС України в редакції, яка була чинною на час розгляду справи, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів та положення ч. 1 ст. 100 КАС України в редакції, яка була чинною на час розгляду справи, згідно якої пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. На застосуванні цієї норми закону наполягав відповідач у своїх запереченнях на позовну заяву.

Проте суд першої інстанції, в порушення наведених вимог закону, задовольнивши позовні вимоги позивача за період з 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. вийшов за межі річного строку з часу звернення до суду, а тому постанова суду в цій частині підлягає зміні в зв'язку з неправильним застосуванням судом норм процесуального права.

Позивач звернувся до суду з позовом 23 березня 2009 р. і просив поновити його порушене право за 2006-2008 р. р., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню з 22 травня 2008 р. ( дати оприлюднення рішення Конституційного суду, яким визнано неконституційним деякі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік») по 31 грудня 2008 року в межах річного строку.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Враховуючи зазначене, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на положення ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної соціальної допомоги у відповідності з Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

Доводи апеляційної скарги про те, що порядок обчислення пенсій та підвищень, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", визначається Кабінетом Міністрів України є безпідставними, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.

Проблеми надання бюджетних коштів управлінню Пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.

Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України оскільки, суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.

З огляду викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права при вирішенні спору, але допустився помилки при визначені періоду, за який слід здійснити виплати, поновивши позивачу строк для звернення до суду, а тому приходить до висновку, що постанова суду підлягає зміні в цій частині та зобов'язанням провести перерахунок пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Керуючись ст. ст. 197, 198, 201, 205 КАС України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області задовольнити частково.

Постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 21 травня 2009 року змінити.

Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_5 щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у відповідності зі ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області нарахувати та виплатити ОСОБА_5 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням виплачених сум.

В решті позову ОСОБА_5 відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-денний строк з дня набрання нею законної сили касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий :

Судді :