АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/2390/1189/12Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 53 Золотоверхий О.І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Вініченко Б. Б.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоВініченка Б.Б.
суддівБондаренко С.І., Новікова О.М.
при секретаріПоповій М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника відповідача ВАТ "Звенигородське АТП- 17108" - Тарарук А.М. на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 30 січня 2012 року та на додаткове рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2012 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ВАТ "Звенигородське АТП- 17108" про стягнення заборгованості заробітної плати, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, матеріальної допомоги при звільненні та моральної шкоди.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, колегія суддів,-
в с т а н о в и л а :
Позивач звернувся до суду з позовом до ВАТ "Звенигородське АТП- 17108" про стягнення заборгованості заробітної плати, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, матеріальної допомоги при звільненні та моральної шкоди, мотивуючи позов тим, що позивач згідно рішення спостережної Ради ВАТ «Звенигородське АТП-17108» від 19 липня 2003 року був призначений на посаду голови правління ВАТ «Звенигородське АТП-17108». 21 липня 2003 року ВАТ в особі голови спостережної Ради ОСОБА_8 у відповідності до рішення спостережної Ради від 19 липня 2003 року уклала з позивачем контракт на період з 21 липня 2003 року до 20 липня 2006 року. Потім згідно рішення спостережної Ради ВАТ від 20 липня 2006 року позивач знову призначений на посаду голови правління ВАТ «Звенигородське АТП-17108» і з ним укладено контракт в особі голови спостережної Ради ОСОБА_8 на період з 20 липня 2006 року по 19 липня 2009 року.
Відповідно до наказу №35-к від 31 липня 2008 року позивач був звільнений з посади голови правління ВАТ на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України.
В період дії контрактів укладалися додаткові угоди про розмір посадового окладу та інших умов, які були погоджені та підписані головою спостережної Ради ОСОБА_8
Відповідно до укладеної додаткової угоди до контракту від 21 липня 2006 року, в п.6.5 вказано, що при достроковому припиненні контракту встановлюються такі додаткові гарантії та компенсації:
у вигляді припинення контракту на підставі п/п «б» п. 6.4 - матеріальна допомога в розмірі двадцяти середніх заробітних плат керівника;
у випадку припинення контракту за згодою сторін - матеріальна допомога в розмірі десяти середніх заробітних плат керівника;
у випадку припинення контракту і звільнення керівника за рішенням загальних
зборів у разі внесення змін до Статуту і зміни призначення керівника - матеріальна допомога в розмірі п'яти середніх заробітних плат керівника.
Тому позивач вважає, що при його звільненні йому повинна бути виплачена матеріальна допомога в розмірі десяти середніх заробітних плат, а саме тридцять тисяч гривень. Незважаючи на те, що він був звільнений наказом від 31 липня 2008 року, частково йому була виплачена заробітна плата та матеріальна допомога 31.10.2008 року в сумі чотири тисячі гривень, а 13391 грн. 47 коп. лише 29.12.2008 року.
Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України та інфляцію, позивач просив стягнути матеріальну допомогу при звільненні в сумі 42416 грн. 37 коп., доплату за невикористану відпустку в сумі 24,70 грн., кошти за затримку виплати заробітної плати з урахуванням інфляції в сумі 395, 05 грн., кошти за затримку розрахунку при звільненні в сумі 23596, 65 грн., всього 24016, 40 грн., моральну шкоду в сумі 4000 грн. та судові витрати в сумі 3700 грн.
Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 30 січня 2012 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ВАТ «Звенигородське АТП-17108» на користь ОСОБА_7 24016 грн. 40 коп. та судові витрати в сумі 3700 грн..
В решті позову відмовлено.
Додатковим рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2012 року стягнуто з ВАТ «Звенигородське АТП-17108» на користь ОСОБА_7 42 416 грн. 37 коп.
Не погоджуючись з даними рішеннями суду, представник ВАТ "Звенигородське АТП- 17108" - Тарарук А.М. подав на них апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що вказані рішення суду ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Покласти на позивача понесені судові витрати (4 тис. грн. - витрати на правову допомогу та 333 грн. судового збору).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 30 січня 2012 року та додаткового рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2012 року в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що дійсно позивач відповідно до рішення спостережної ради ВАТ «Звенигородське АТП-17108» був призначений на посаду голови правління підприємства 19.07.2003 року, а потім 20.07.2006 року.
Відповідно з ним було укладено контракт 19.07.2003 та 20.07.2006 року.
У період дії контракту з позивачем були укладені додаткові угоди щодо умов контракту, які безпосередньо підписувалися головою спостережної Ради ОСОБА_8
В судовому засідання ОСОБА_8 підтвердив, що дійсно відповідно до укладених контрактів з ОСОБА_7 укладалися додаткові угоди в зв'язку із підвищенням заробітної плати, зміни умов договору і всі ці угоди ним підписані.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться в день звільнення.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 був звільнений з 31.07.2008 року, а розрахунок з ним проведено частинами 31.10.2008 року та 29.12.2008 року.
Відповідно до вимог ст. 233 КЗпПУ працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Пленум Верховного Суду України в п. 25 постанови від 24.12.1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснив, що суди мають враховувати, що у справах про оплату праці діє тримісячний строк звернення із заявою до КТС або безпосередньо до суду, який обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (статті 225, 233 КЗпП), і відповідно до цього з'ясовувати зазначену дату. Десятиденний строк на оскарження рішення КТС обчислюється з дня вручення виписки з протоколу засідання комісії чи копії рішення.
Закінчення строку виплати заробітної плати ( ст. 115 КЗпП) не є початком перебігу зазначеного процесуального строку, якщо не оспорюється право на її одержання; у відповідних випадках ця обставина може бути підставою для вимоги про компенсацію втрати частини заробітку у зв'язку із затримкою його виплати.
Не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Пропуск без поважних причин тримісячного строку звернення до суду є самостійною вимогою для відмови в позові, однак, якщо суд установить, що останній є необґрунтованим, він відмовляє в задоволенні саме з цих підстав.
Глава ХУ Кзпп не передбачає винятків щодо застосування строків звернення до суду. Правило ст. 238 КЗпП про право органу, який розглядає спір, постановити рішення про виплату працівникові належних йому сум (крім передбачених ст. 235 КЗпП виплат середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи) без обмеження будь-яким строком застосовується за умови додержання строків звернення за вирішенням спору.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначив, що компенсацію за невикористану відпустку йому виплатили 30 вересня 2008 року, а заборгованість по заробітній платі виплачена повністю 29.12.2008 року.
До суду з даним позовом звернувся 19.04.2011 року, не навівши доказів поважності причин пропуску тримісячного строку звернення до суду.
Пропуск без поважних причин тримісячного строку звернення до суду є самостійною підставою для відмови в позові.
Згідно до вимог п. 4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин оскаржувані рішення суду підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Судові витрати на підставі ст. 88 ЦПК України необхідно стягнути з позивача на користь відповідача в сумі судового збору - 333 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 4 ст. 309, ст. ст. 313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
апеляційну скаргу ВАТ "Звенигородське АТП- 17108" задовільнити.
Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 30 січня 2012 року та додаткове рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 06.02.2012 року скасувати.
ОСОБА_7 в задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ВАТ "Звенигородське АТП- 17108" судові витрати - 333 грн. судового збору.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії ухвали особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді :