АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а/2390/772/12Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 10.3.1 Діденко Т.І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Вініченко Б. Б.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоВініченка Б.Б.
суддівХрапка В.Д., Новікова О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області на постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області від 26 червня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної грошової надбавки до пенсії дитині війни та поновлення пропущеного строку для звернення до суду.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів, -
в с т а н о в и л а :
11.06.2009 року позивач звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області про стягнення на його користь недоплаченої щомісячної грошової надбавки до пенсії дитині війни за період з 2006 - 2008 років в сумі 3944, 30 грн. та поновлення пропущеного строку для звернення до суду.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.
Оскільки відповідач не здійснив нарахування та виплату вищезгаданого підвищення до пенсії, позивач змушений був звернутись до суду з даним позовом.
Постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 26 червня 2009 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області по невиконанню з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року вимог ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в частині нарахування та виплати позивачці підвищення до пенсії у розмірі 30 % від мінімального розміру пенсії за віком.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_5 пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.І ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" за 2007 рік - з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, за 2008 рік - з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з даною постановою суду, Управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її, як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права в частині визнання протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області по невиконанню з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року вимог ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в частині нарахування та виплати позивачці підвищення до пенсії у розмірі 30 % від мінімального розміру пенсії за віком та зобов'язання в частині нарахування та виплати ОСОБА_5 пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та у розмірі 20 % від мінімального розміру пенсії за віком з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в частковому задоволенні вимог позивача.
Поскільки від усіх осіб, які беруть участь у справі, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, то колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни. Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Такі виплати позивачу за вказані в позові періоди не проводилися. За наявності перерахованих обставин суд обґрунтовано прийшов до висновку про порушення відповідачем прав позивача.
Проте, задовольняючи позовні вимоги, суд не звернув увагу на те, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 99 КАС України, в редакції на день звернення до суду, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк. Вказаний строк не є процесуальним, поновленню не підлягає. Він, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 100 КАС України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. На застосування цієї вимоги закону наполягав відповідач в своїх запереченнях на позовну заяву.
Суд проігнорував заперечення відповідача про застосування термінів звернення до суду та стягнув борг за період понад один рік від дня звернення до суду. День звернення встановлюється по вхідному реєстраційному номеру на позовній заяві. Позивач звернувся в суд 11 червня 2009 року. В зв'язку з наведеним позовні вимоги підлягали до задоволення за період з 11 червня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про зміну судового рішення в частині визначення терміну за який визнано дії відповідача неправомірними.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Враховуючи зазначене, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на положення ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної соціальної допомоги у відповідності з Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Колегія суддів також звертає увагу на те, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Безпідставним є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
Проблеми надання бюджетних коштів управлінню Пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 207 КАС України колегія суддів,-
п о с т а н о в и л а :
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області задовільнити частково.
Постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області від 26 червня 2009 року змінити.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області по невиконанню з 11 червня 2008 року по 31 грудня 2008 року вимог ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в частині нарахування та виплати позивачці підвищення до пенсії у розмірі 30 % від мінімального розміру пенсії за віком.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_5 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та виплатити перераховану пенсію за період з 11 червня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з врахуванням уже проведених виплат за цей період.
У стягненні перерахованої доплати за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 10 червня 2008 року відмовити.
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії ухвали особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді :