Справа №2-1669/12

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2012 року Ленінський районний суд м. Луганська у складі:

головуючого: судді Антоненко М.В.

при секретарі: Атуової К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про поділ спільно нажитого майна та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 в лютому 2012 року звернувся до Ленінського районного суду м. Луганська із позовом про поділ спільно нажитого майна та визнання права власності. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він знаходиться в шлюбі з громадянкою ОСОБА_4, та в період шлюби між ними було придбано нерухоме майно: нежитлове приміщення (магазин) №43 з окремим зовнішнім входом, тамбуром та вхідним ґанком за адресою: вул. Дємьохіна, 20, загальною площею 57,7 кв. м.; квартира № 44 (сорок чотири) розташована в будинку № 20 (двадцять) вул. Дємьохіна в місті Луганську, яка складалася: з двох кімнат (24.10.2007 року); квартира № 61 (шістдесят один), розташована в будинку за № 20 (двадцять) по вул. Дємьохіна у місті Луганську, яка складається складається з 3 (трьох) кімнат.

На підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 13.02.2008 року, позивачем та відповідачкою було виконано за спільно нажиті сімейні кошти перепланування та переобладнання квартири № 44 за адресою: вул. Дємьохіна, 20 під розміщення магазину з її об'єднанням з квартирою № 61 за адресою: вул. Дємьохіна, 20 та нежитловим приміщенням (магазином) №43 за адресою: вул. Дємьохіна, 20. На теперішній час між подружжям часто виникають гострі спори стосовно права власності на реконструйоване не житлове приміщення, врегулювати які не вдається. Причиною спорів є те, що за час шлюбу частина об’єктів нерухомого майна оформлені на ім’я позивача а частина - на ім’я відповідачки. Таким чином, здійснити поділ спільного майна добровільно шляхом укладення подружжям відповідної цивільно-правової угоди не вбачається можливим, тому позивач був змушений вирішувати зазначене питання в судовому порядку.

В судове засідання з’явився представник позивача, який на задоволенні позовних вимог наполягав повністю, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Також в судове засідання з’явився представник відповідачки, який надав суду заяву, згідно з якою дослідивши детально правові підстави позовних вимог ОСОБА_1, відповідачка ОСОБА_2 вважає їх абсолютно обґрунтованими, та такими що відповідають дійсним обставинам справи, та просила суд задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 в повному обсязі, та справу прошу розглянути без її участі.

Оцінивши всі обставини справи? суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, позивачем та відповідачкою в період перебування у шлюбі було придбано наступне майно: нежитлове приміщення (магазин) №43 з окремим зовнішнім входом, тамбуром та вхідним ґанком за адресою: вул. Дємьохіна, 20, загальною площею 57,7 кв. м.; квартира № 44 (сорок чотири) розташована в будинку № 20 (двадцять) вул. Дємьохіна в місті Луганську, яка складалася: з двох кімнат (24.10.2007 року); квартира № 61 (шістдесят один), розташована в будинку за № 20 (двадцять) по вул. Дємьохіна у місті Луганську, яка складається складається з 3 (трьох) кімнат (03.08.2006 року). Згідно з Договором оренди від двадцять третього січня дві тисячі третього року, ОСОБА_3 на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської Ради від 16.12.2002р. за №368 передано в оренду земельну ділянку площею 0,0020 га за адресою: місто Луганськ, вулиця Демехіна, 20/43, в межах визначених проектом відведення земельної ділянки терміном до 16.12.2051 року під будівництво та розміщення окремого зовнішнього входу до приміщення. 10 березня 2005 року Управлінням комунальним майном Луганської міської ради видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яким посвідчено, що нежитлове приміщення (магазину) № 43 з окремим зовнішнім входом, тамбуром та вхідним ґанком загальною площею 57,7 кв. м. за адресою: вул. Дємьохіна, 20, дійсно належить ОСОБА_3 на праві приватної власності. Рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 13.02.2008 року дозволено громадянці ОСОБА_4 у встановленому законодавством порядку перепланування та переобладнання квартири № 44 за адресою: вул. Дємьохіна, 20 під розміщення магазину з її об'єднанням з квартирою № 61 за адресою: вул. Дємьохіна, 20 та нежитловим приміщенням (магазином) №43 за адресою: вул. Дємьохіна, 20 (дозвіл на перепланування та переобладнання та реконструкцію яких відповідно під розміщення магазину був наданий згідно з рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 24.01.07 № 16/8 громадянину ОСОБА_3 та вищевказаній громадянці). В період з лютого 2008 року по квітень 2008 року позивачем та відповідачкою виконано зазначене рішення Виконавчого комітету Луганської міської Ради від 13.02.2008 року, а саме: за спільно нажиті сімейні кошти здійснено перепланування та переобладнання квартири № 44 за адресою: вул. Дємьохіна, 20 під розміщення магазину з її об'єднанням з квартирою № 61 за адресою: вул. Дємьохіна, 20 та нежитловим приміщенням (магазином) №43 за адресою: вул. Дємьохіна, 20.

На замовлення позивача та відповідачки Міським комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації м. Луганська виконану інвентаризацію реконструйованого об’єкту нерухомого майна, про що складено Технічний паспорт, згідно з яким нежитлове приміщення №43 в будинку №20 по вул. Демьохіна м. Луганська має загальну площу 151,4 кв.м. та складається з: А5 №1 Вхідний тамбур площею 12,3 кв.м.; №2 Торгова зала площею 42,0 кв.м.; №3 Топочна площею 1,8 кв.м.; №4 Торгова зала площею 40,1 кв.м.; №5 Торгова зала площею 43,2 кв.м.;          №6 Склад площею 12,0 кв.м.

Судом також встановлено, що між позивачем та відповідачем по справі часто виникають гострі спори стосовно права власності на реконструйоване не житлове приміщення, врегулювати які не вдається. Щодо іншого майна спорів поки що немає. Причиною спорів є те, що придбані за час шлюбу об’єкти нерухомого майна оформлені і на ім’я позивача і на ім’я відповідачки. Таким чином, здійснити поділ спільного майна добровільно шляхом укладення подружжям відповідної цивільно-правової угоди не вбачається можливим.

Відповідно до статті 60 Сімейного Кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Стаття 69 Сімейного Кодексу України встановлює, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Стаття 70 Сімейного Кодексу України встановлює, що у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Стаття 370 Цивільного Кодексу України встановлює, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

Із ситуації, що подано на розгляд суду вбачається, що спір між Позивачем та Відповідачкою стосується виключно нежитлового приміщення №43 в будинку №20 по вул. Демьохіна м. Луганська, щодо іншого спільно нажитого майна, будь-яких спорів не виникає.

На основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв’язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, керуючись ст.ст. 11,13,15,123, 212-215, 223, 294-296 ЦПК України, ст.. 60, 69,70, 370 Сімейного Кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) право спільної часткової власності в рівних частках на нежитлове приміщення (магазин) з тамбуром та вхідним ганком №43 в будинку №20 по вул. Демьохіна м. Луганська загальною площею 151,4 кв.м., яке складається з:

А5           №1 Вхідний тамбур площею 12,3 кв.м.;

          №2 Торгова зала площею 42,0 кв.м.;

          №3 Топочна площею 1,8 кв.м.;

          №4 Торгова зала площею 40,1 кв.м.;

          №5 Торгова зала площею 43,2 кв.м.;

          №6 Склад площею 12,0 кв.м.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська в 10-денний строк з дня його проголошення.

Суддя: М.В. Антоненко