Справа №1-8

2007 рік

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14      вересня 2007 року. Першотравневий районний суд м. Чернівці

в складі:

головуючого судді Марчука В.Т.

при секретарі Єремчук Т.П.

з участю прокурора Іліки Д.І.

та адвокатів ОСОБА_2,  ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці кримінальну

справу по обвинуваченню

ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1народження,  уродженця та мешканця АДРЕСА_1,  українця,  громадянина України,  з вищою освітою,  розлученого,  тимчасово не працюючого,  раніше не судимого,

у вчиненні злочинів,  передбачених  ст.  ст. 162 ч.2,  296 ч.1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

15      травня 2004 року підсудний ОСОБА_1,  перебуваючи в неприязних стосунках зі

своєю колишньою дружиною ОСОБА_4 ,  з метою з'ясування стосунків підійшов до

АДРЕСА_2де проживала ОСОБА_4

 На вимогу ОСОБА_1 відчинити двері та впустити його в квартиру,  ОСОБА_4 йому відмовила.

Тоді ОСОБА_1,  грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства та усвідомлюючи,  що власником квартири №8 є батьки колишньої його дружини з метою незаконного проникнення в житло сім'ї ОСОБА_5 та із хуліганських спонукань,  гучно висловлюючись в присутності сторонніх осіб нецензурними словами на адресу колишньої дружини ОСОБА_4 ,  став наносити удари ногою та плечем у вхідні двері квартири №8. Після цього,  умисно,  зломавши вхідні двері цієї квартири,  незаконно проник в житло сім'ї ОСОБА_5,  де продовжуючи ображати ОСОБА_4  нецензурними словами,  в присутності мешканців цього будинку,  які зійшлися в коридор у зв'язку із неправомірними діями ОСОБА_1,  проявляючи особливу зухвалість,  схопив потерпілу за одяг і волосся та став бити її головою об дерев'яну шафу.

На вимогу сусідів потерпілої припинити неправомірні дії ОСОБА_1 не реагував.

Хуліганські дії підсудного ОСОБА_1 тривали протягом години і протягом вказаного періоду часу був порушений громадський порядок та спокій громадян,  що пропивають в цьому будинку.

Внаслідок хуліганських дій ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді забійної рани чола,  синців обличчя,  верхніх кінцівок,  струсу головного мозку,  які відносяться до легких тілесних ушкоджень,  що призвели до короткочасного розладу здоров'я.

Підсудний ОСОБА_1 в судовому засіданні вини своєї у вчиненні інкримінованих йому злочинах взагалі не визнав і суду пояснив,  що 14.04.2004 року шлюб з потерпілою в судовому порядку був розірваний формально,  але вони продовжували підтримувати подружні стосунки. 15.05.2004 року йому на мобільний телефон зателефонувала дружина і повідомила,  що вона вдома і що їй погано. Прибувши до її квартири,  двері в спільний коридор відчинила сусідка. Постукавши в квартиру батьків дружини,  остання двері не

відчиняла. Він подумав,  що із здоров'ям дружини щось неладно,  натиснув рукою двері і вони відчинились. В цей час ОСОБА_4 накинулась на нього,  почала бити по обличчю,  розпочала скандал. Вона була в п'яному стані. Через деякий час він покинув цю квартиру,  ОСОБА_4не бив,  дверей не виламував. У нього були ключі від цієї квартири,  мав вільний доступ до неї в будь-який час,  а тому вважає,  що у вказане житло він законно зайшов і хуліганських дій не вчиняв. Того ж вечора брат ОСОБА_4його побив,  спричинивши йому середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження. Вважає,  що потерпіла та свідки його оговорюють.

Незважаючи на те,  що підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнав,  його вина повністю доведена наступними дослідженими та проаналізованими судом доказами,  а саме:

Показами потерпілої ОСОБА_4,  яка суду пояснила,  що з підсудним ОСОБА_1 вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 16.09.2001 року. Після одруження проживали разом на протязі біля 3-х місяців в АДРЕСА_2 після чого посварились,  ОСОБА_1 забрав свої речі і перейшов проживати до своїх батьків,  а вона залишилась у своїх. В листопаді 2002 року вони помирились і по 12.07.2003 року разом проживали в квартирі батьків ОСОБА_1 по вул. Турецькій в м. Чернівці. В липні 2003 року вони знову посварились і вона одна повернулась жити до своїх батьків. З того часу вона подружніх стосунків з ОСОБА_1 не підтримувала,  проживала без нього разом зі своїми батьками та братом.  Разом з тим,  ОСОБА_1 постійно її тероризував,  погрожував та був випадок застосування фізичної сили на її робочому місці. У зв'язку з цим вона в березні 2004 року подала до суду позов про розірвання шлюбу і рішенням суду від 14.04.2004 року їх шлюб було розірвано. 15.05.2004 року о 19 год. 30 хв. вона одна знаходилась вдома в АДРЕСА_2. Почула,  що ОСОБА_1 стукає у двері квартири та вимагає їх відчинити. Відмовивши йому,  останній,  ображаючи її нецензурними словами,  насильно виламав двері,  увірвався у квартиру та став її бити,  спричинивши тілесні ушкодження. Схопивши за волосся,  бив головою до шафи,  внаслідок чого розбив брову. На вказаний конфлікт зійшлися сусіди. Діями ОСОБА_1 їй були спричинені тілесні ушкодження,  з приводу яких вона знаходилась в лікарні на лікуванні. Також потерпіла пояснила,  що ключів від її квартири у ОСОБА_1 ніколи не було і коли вони припинили свої стосунки доступу до цієї квартири він взагалі не мав.

Показами потерпілого ОСОБА_5,  який суду пояснив,  що він є батьком потфпілої. За півроку до розлучення з ОСОБА_1,  ОСОБА_4 проживала разом з ними в АДРЕСА_2. ОСОБА_1 в цей період до них в квартиру не заходив і ключів від квартири йому ніхто не давав. 15.05.2004 року йому зателефонував син та повідомив,  що ОСОБА_4 в лікарні. Приїхавши в м. Чернівці додому,  побачив виламані вхідні двері квартири,  в коридорі квартири та в кухні були плями крові. Йому стало відомо,  що доньку ОСОБА_4в квартирі побив бувший її чоловік ОСОБА_1,  шлюб з яким у них розірвано. Квартира №8 є спільною сумісною власністю його,  дружини,  сина та доньки.

Показами свідка ОСОБА_6 ,  який суду пояснив,  що ОСОБА_1 знає як сусіда,  оскільки останній разом з потерпілою в минулому проживали в сусідній АДРЕСА_2. 15.05.2004 року в їх квартиру №7 цього будинку подзвонив ОСОБА_1 та попросив відчинити вхідні двері спільного коридору,  з якого вхід у вказані дві квартири. Його (ОСОБА_6 ) дружина впустила ОСОБА_1 у спільний коридор,  після чого він постукав у двері квартири №8 та просив ОСОБА_4відчинити йому двері. Остання відмовила,  після чого він (ОСОБА_1) продовжував наполегливо стукати в двері квартири №8 і погрожував ОСОБА_4виламати двері,  якщо вона йому не відчинить. Він (ОСОБА_6 ) з дружиною намагались заспокоїти ОСОБА_1,  але той не реагував. Після цього ОСОБА_1 плечем вибив двері в місці кріплення замка та зайшов в квартиру. Бачив як ОСОБА_4 вдарила долонею по обличчю ОСОБА_1. Що далі відбувалось в квартирі він не бачив,  а лише чути було крики. Конфлікт тривав від 1-1, 5 години і крики чули також інші сусіди. Повністю підтримує покази,  які давав в ході досудового слідства,  оскільки всіх подробиць уже не пам'ятає.

Із оголошеного в судовому засіданні протоколу допиту свідка ОСОБА_6  від 18.10.2004 року також вбачається,  що в процесі конфлікту ОСОБА_1 в присутності ОСОБА_6,  його дружини та інших свідків тривалий час висловлювався нецензурними словами на адресу потерпілої. Всі присутні намагались заспокоїти його,  але він не реагував. Після того,

як ОСОБА_1 забрався,  потерпіла зайшла до них (сім'ї ОСОБА_6) в квартиру,  з її брови по обличчю текла кров. Перед виламуванням дверей квартири №8 ОСОБА_1 говорив йому,  що увійти в цю квартиру хоче тому,  що на його думку ОСОБА_4 там не сама і він хотів це перевірити. (Т.2 а.с. 57-59)

Показами свідка ОСОБА_7 ,  яка дала суду покази аналогічні показам свідка ОСОБА_6  Лише уточнила,  що самого моменту виламування дверей ОСОБА_1 вона не бачила,  оскільки зайшла в свою квартиру,  а коли на крики знову вийшла в коридор,  то двері квартири №8 уже були виламані. На її думку,  конфлікт між підсудним та потерпілою тривав біля 40 хвилин. Бачила після конфлікту у потерпілої розбиту брову. Повністю підтримує свої покази,  які давала в ході досудового слідства,  що були оголошені судом в судовому засіданні.

Показами свідка ОСОБА_8,  який суду пояснив,  що в травні 2004 року він надавав потерпілій першу медину допомогу у вигляді обробки рани в області брови та накладання швів. Подробиць не пам'ятає,  але підтримує покази,  що давав в ході досудового слідства,  які були оголошені в судовому засіданні.

Із оголошеного в судовому засіданні протоколу допиту свідка ОСОБА_8 від 05.08.2004 року додатково вбачається,  що потерпіла ОСОБА_4 повідомила його про те,  що тілесні ушкодження їй спричинив бувший чоловік.

Показами свідка ОСОБА_9,  яка суду пояснила,  що її квартира розміщена на тому ж поверсі,  що і квартира №8,  де проживає сім'ї ОСОБА_5ів. Знає давно потерпілу і також підсудного. їй взагалі не відомо,  щоб підсудний з потерпілою проживали спільно в АДРЕСА_2. Лише бачила,  як вони в гості приходили до батьків. 15.05.2004 року вона з онучкою була вдома і почула в коридорі сильні крики. Вийшовши в коридор бачила,  як ОСОБА_1 намагався увірватись в квартиру №8,  криком висловлювався нецензурними словами на адресу потерпілої,  яка йому не відчиняла двері. В супроводі криків та нецензурної лайки в присутності інших мешканців будинку ОСОБА_1 з розбігу плечем навалився на вхідні двері квартири №8,  і виламавши їх,  увійшов в приміщення цієї квартири. Чула крики його та потерпілої. Остання кричала,  щоб він її не чіпав. Що відбувалось в квартирі вона не бачила,  оскільки туди не заходила. Конфлікт тривав,  на її думку,  біля однієї години і свідком його було багато мешканців будинку.

Показами свідка ОСОБА_10,  який суду пояснив,  що проживає в АДРЕСА_3. Пам'ятає,  що в 2004 році йому зателефонувала потерпіла та повідомила,  що вибивають двері її квартири. Коли він зійшов на 2-й поверх,  то бачив як ОСОБА_1 плечем та ногою вибивав двері квартири потерпілої. В приміщенні квартири ОСОБА_1 схопив потерпілу,  вдарив її до шафи і розбив їй брову. В цей час також знаходилась жінка із сусідньої квартири. Всіх подробиць уже не пам'ятає,  але підтримує повністю покази,  які давав в ході досудового слідства.

Із оголошеного в судовому засіданні протоколу допиту в якості свідка ОСОБА_10 від 09.08.2004 року також вбачається,  що на прохання потерпілої він разом з його подругою ОСОБА_11  зійшли до її квартири. Обоє бачили неправомірні дії ОСОБА_1 Він намагався останнього заспокоїти,  але той не реагував,  кричав,  ображав потерпілу нецензурними словами та,  виламавши двері в її квартиру,  став умисно наносити їй тілесні ушкодження,  розбив брову. (Т.2 а.с. 32-34)

 Із оголошених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_11  вбачається,  що 15.05.2004 року біля 19 год. 30 хв. вона знаходилась вдома у своїй АДРЕСА_3 разом із ОСОБА_10.  В цей час їй зателефонувала ОСОБА_4 та схвильованим голосом попросила підійти до неї в квартиру №8 цього будинку. Підійшовши разом із ОСОБА_10До вказаної квартири,  побачили трьох сусідів,  які намагались заспокоїти ОСОБА_1- колишнього чоловіка ОСОБА_4 ОСОБА_1 Знаходився біля вхідних дверей квартири №8 і плечем,  руками та ногами вибивав ці двері. З розбігу,  в присутності їх та інших сусідів вибивши двері,  ОСОБА_1 увірвався в квартиру №8,  де умисно наніс побої ОСОБА_4 З отриманою травмою остання була доставлена в лікарню. (а.с. Т.1 а.с. 45-46)

Із оголошених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_11вбачається,  що він працює лікарем Чернівецької міської станції швидкої медичної допомоги. 15.05.2004 року о 20 год. 10 хв. він в складі бригади №2 швидкої медичної допомоги виїжджав на виклик і

надавав медичну допомогу ОСОБА_4.  Зі слів останньої відомо,  що її побив бувший чоловік. Оглядом встановлено на тілі потерпілої тілесні ушкодження у вигляді забійної рани лобної ділянки зліва. (Т.2 а.с. 5-6)

Свідок ОСОБА_13 суду пояснив,  що працює водієм в Першотравневому РВ УМВС України в Чернівецькій області. 15.05.2004 року в складі оперативної групи виїжджав за адресою АДРЕСА_2. В квартиру він не заходив і що там відбувалось подробиць не знає. На той час зрозумів,  що стався сімейний конфлікт.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснив,  що він працює заступником командира взводу патрульної служби Першотравневого РВ УМВС України в Чернівецькій області. Пам'ятає,  що (біля 3-х років тому черговий по УМВС України в Чернівецькій області повідомив про те,  що по вул. Руській в м. Чернівці працівник міліції погрожує зброєю. Виїхавши за вказаною адресою в складі оперативної групи,  у вказаній квартирі виявили брата потерпілої,  який був у збудженому стані. Більше нікого в цій квартирі не було. На його погляд,  обстановка в квартирі не була порушена і не бачив,  щоб двері квартири були зламані.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснив,  що працює у відділі карного розшуку Першотравневого РВ УМВС України в Чернівецькій області. 15.05.2004 року він допізна затримався на роботі і бачив ОСОБА_1,  який був в крові. Останній повідомив,  що його побив брат дружини. 16.05.2004 року в складі оперативної групи виїжджав разом з експертом на одну із адрес по вул. Руській в м. Чернівці. В приміщення квартири він не заходив. Зі слів чергового йому стало відомо,  що в квартирі знаходиться прокурор та очікує експерта. Що відбувалось в цій квартирі йому не відомо.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснив,  що працює дільничим інспектором Першотравневого РВ УМВС України в Чернівецькій області. 15.05.2004 року виїжджав на виклик з приводу порушення громадського порядку в АДРЕСА_2. По приїзду на місце підсудного та потерпілої там уже не було,  лише знаходився брат останньої,  який повідомив,  що ОСОБА_1 вчинив конфлікт з його сестрою та побив її. Візуально було виявлено пошкодження вхідних дверей вказаної квартири. Слідів крові він не бачив.

Свідок ОСОБА_17  суду пояснив,  що підсудний ОСОБА_1 є його сином.  Він не був свідком подій,  які мали місце 15.05.2004 року в АДРЕСА_2. Ввечері цього числа йому зателефонував син ОСОБА_1 та повідомив,  що він в лікарні і що його побив брат ОСОБА_4. Зі слів сина стало відомо,  що його обвинувачують в нанесенні тілесних ушкоджень бувшій дружині ОСОБА_4. Також син йому пояснював,  що ОСОБА_4 по телефону його покликала до себе в квартиру,  двері якої не відчинила,  оскільки була в п'яному стані. Коли він (син) увійшов до квартири,  ОСОБА_4 накинулась на нього. Під час подружнього життя стосунки між сином та невісткою були незрозумілими. Вони періодично проживали разом за різними адресами. У ОСОБА_1були ключі від АДРЕСА_1,  в якій вони разом з ОСОБА_4 біля трьох місяців проживали на початку їх подружнього життя. 14.04.2004 року їх шлюб в судовому порядку було розірвано.

Свідок ОСОБА_18  дала суду покази аналогічні показам свідка ОСОБА_17     Крім цього,  вина підсудного ОСОБА_1 у вчиненні злочинів також підтверджується наступними дослідженими та проаналізованими судом письмовими доказами,  зокрема:

·        Заявою ОСОБА_5 від 17.05.2004 року,  з якої вбачається,  що 15.05.2004 року ОСОБА_1 без дозволу зайшов у його квартиру за адресою: АДРЕСА_2,  виламав двері та сприинив тілесні ушкодження його доньці ОСОБА_4. ;

·        а.с. 16 Т.1

·        Довідкою ПП „Житлосервіс" м. Чернівці,  з якого вбачається,  що сім'я,  яка проживає

·        по АДРЕСА_2складається з: ОСОБА_19,  ОСОБА_5,  ОСОБА_4,  ОСОБА_20

·        а.с. 77 Т.2

·        Свідоцтвом про право власності на житло від 04.07.1996 року,  з якого вбачається,  що АДРЕСА_2належить ОСОБА_19,  ОСОБА_5,  ОСОБА_5,  ОСОБА_20 на праві спільної сумісної власності;

·        а.с. 78 Т.2

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 14.04.2004 року,  з якого

вбачається,  що шлюб між ОСОБА_4  та ОСОБА_1 розірвано;

      а.с. 102 Т.1

      свідоцтвом про розірвання шлюбу між ОСОБА_4  та ОСОБА_1;

      а.с. 103 Т.1

      протоколом огляду місця події від 16.05.2004 року,  з якого вбачається,  що у

присутності понятих було оглянуто приміщення АДРЕСА_2  під час якого виявлено сліди злочинів;

     а.с. 17-20 Т.1

  висновком судово-медичної експертизи №1240 екс від 20.05.2004 року,  з якого вбачається,  що ОСОБА_4.  спричинено не менше як сім травматичних дій у вигляді забійної рани чола,  синців обличчя,  верхніх кінцівок,  струс головного мозку,  які відносяться до легких тілесних ушкоджень,  що призвели до короткочасного розладу здоров'я;

      а.с. 52-53 Т.2

Таким чином,  дослідивши та проаналізувавши всі наведені вище докази в їх сукупності,  суд приходить до однозначного висновку про доведеність вини підсудного ОСОБА_1 у виненні злочинів.

При цьому,  суд вважає,  що дії підсудного ОСОБА_1 органом досудового слідства правильно кваліфіковані за ч.1  ст. 296 КК України,  оскільки в судовому засіданні з достовірністю встановлено,  що він вчинив хуліганство,  тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства,  що супроводжувалось особливою зухвалістю,  яка виразилась у буйстві,  бешкетуванні,  поєднаному з насильством,  що спричинило потерпілій тілесне ушкодження,  в пошкодженні майна потерпілих,  в тривалому порушенні спокою громадян.

При цьому суд бере до уваги те,  що хоча потерпіла і являлась колишньою дружиною підсудного ОСОБА_1,  однак його неприязні стосунки до неї переросли в протиправні дії,  які були незаконні з очевидним для нього грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю.

Разом з тим,  суд вважає,  що із обвинувачення підсудного ОСОБА_1 за ч.1  ст. 296 КК України слід виключити кваліфікуючу ознаку - винятковий цинізм,  оскільки вона не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні.

 Вірною,  на погляд суду,  також є кваліфікація органом досудового слідства дій підсудного ОСОБА_1 і за ч.2  ст. 162 КК України,  оскільки в судовому засіданні встановлено,  що він вчинив порушення недоторканності житла за кваліфікуючими ознаками: незаконне проникнення до житла потерпілих,  вчинене із застосуванням насильства.

Разом з тим,  із обвинувачення підсудного ОСОБА_1 слід виключити кваліфікуючу ознаку ч.2  ст. 162 КК України - незаконне проникнення до іншого володіння особи,  оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено,  що він незаконно проник в квартиру потерпілих,  яка являється їх житлом і до іншого їх володіння він не проникав.

 Суд вважає безпідставними доводи в судовому засіданні підсудного та його захисників про те,  що ніби-то ОСОБА_1 мав вільний доступ до квартири потерпілих,  оскільки вони спростовуються наведеними та дослідженими судом доказами. Посилання на те,  що ніби-то в ОСОБА_1 були ключі від вказаної квартири є нелогічними і суперечать фактичним обставинам справи,  оскільки в такому випадку у нього не було необхідності насильно виламлювати вхідні двері цієї квартири.

В цілому невизнання підсудним ОСОБА_1 вини в інкримінованих йому органом досудового слідства злочинах суд оцінює критично і розцінює як спосіб його захисту з метою уникнення відповідальності за вчинені злочини.

При призначенні підсудному ОСОБА_1 виду та міри покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених ним злочинів,  зокрема те,  що один із них відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості,  а інший до категорії злочинів середньої ступені тяжкості.

Суд враховує особу підсудного ОСОБА_1,  зокрема те,  що він раніше не судимий,  по місцю проживання і роботи характеризується позитивно.

Наведені обставини суд,  на підставі  ст. 66 КК України,  визнає такими,  що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_1

Враховуючи те,  що з часу вчинення ОСОБА_1 злочину,  передбаченого ч.1  ст. 296 КК України минуло більше трьох років,  він підлягає звільненню від призначеного йому за даний злочин покарання у відповідності до вимог  ст. 49 ч.1 п.1 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

З урахуванням обставин,  що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_1,  його особи та посткримінальної поведінки,  суд вважає за можливе застосувати відносно нього  ст.  ст. 75, 76 КК України,  звільнивши його від призначеного покарання за  ст. 162 ч.2 КК України умовно.

Керуючись  ст. 7-1 ч.1 п.5,  ч.3,   ст. 11-1 ч.2,  323,  324 КПК України,  суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів,  передбачених  ст. 296 ч.1,  162 ч.2 КК України і за їх вчинення призначити йому покарання:

•     по  ст. 296 ч.1 КК України у вигляді 2 (двох) років обмеження волі;

На підставі  ст. 49 ч.1 п.1 КК України ОСОБА_1 звільнити від призначеного йому покарання по  ст. 296 ч.1 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

•     По  ст. 162 ч.2 КК України призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 2 (двох) років

позбавлення волі.

На підставі  ст.  ст. 75, 76 КК України засудженого ОСОБА_1 звільнити від призначеного йому покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік,  якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину,  зобов'язавши його протягом іспитового строку не виїзджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи,  повідомляти ці органи про зміну місця проживання,  роботи,  періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в закону силу засудженому ОСОБА_1 залишити обрану - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернівецької області протягом 15-ти діб з дня його проголошення.