"24" квітня 2012 р. Справа № 2024/1765/2012
№2/2024/702/2012
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
24 квітня 2012 року суд Ленінського району м.Харкова
в складі:
головуючого судді - Клименко О.І..
при секретарі - Крючковій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Харкова позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину надвірних будівель –гараж , суд , -
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулась до суду з позовом в якому просить визнати за нею, ОСОБА_1 право власності на частину надвірних будівель домоволодіння № 37 А по вул..Підлісна в м.Харкові, а саме –гараж, літ. Л.. свою вимогу позивач обґрунтувала тим, що вона мешкає за адресою: м. Харків, вул..Підлісна, 37 Б. За час мешкання вона постійно спілкувалась з колишнім сусідом власником сусіднього домоволодіння № 37 А по вул..Підлісна в м. Харкові –ОСОБА_3, з яким була в дружніх відносинах. Вона з колишнім сусідом постійно допомагали один одному у господарських справах. ОСОБА_3 дозволів їй користуватися його гаражем, який знаходиться на території його домоволодіння літ. «Л»за технічним паспортом, тому що йому він був не потрібний. Через деякий час, ОСОБА_3 запропонував їй провадити постійно обслуговування гаража, доглядати за його технічним станом та роботи, у разі необхідності ремонтні роботи гаражу. Таким чином, він передав вказаний гараж у її власність. У зв»язку з тим, що вони повністю довіряли один одному, право власності на гаража вони домовились оформити тоді, коли виникне необхідність. 21.02.2010 р. ОСОБА_3 помер. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцем майна ОСОБА_3 є його донька –ОСОБА_2, відповідач по справі. На даний час вона вважає, що частина надвірних будівель домоволодіння № 37 А по вул..Підлісна в м. Харкові, а саме –гараж (літ.Л) фактично належить їй , у зв»язку з чим і просить визнати за нею право власності на вказаний гараж.
В судове засідання представник позивача з’явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Пояснення надав аналогічно позову.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання з»явилась. Проти задоволення позовних вимог не заперечувала.
Суд вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, перевіривши матеріали справи вважає, що в задоволенні позовних вимогах позивачу ОСОБА_1 необхідно відмовити за наступними підставами.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 стала власником спадкового майна ОСОБА_3, який помер 21.02.2010 року. Цей спадок складається з 273/400 частин житлового будинку з надвірними будівлями , а саме : з житлового будинку з прибудовою літ. «А-1», надвірних будівель : сараїв літ. «В, Ж, З», літньої кухні літ. «Б», вбиральні літ. «Г, М», льохів літ. «Д,К», гаражу літ. «Л», огорожі № 1,2,4-8, зл. ями № 3, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 24.12.2001 року, посвідчено нотаріусом Другої Харківської державної нотаріальної контори.
В судовому засіданні представник позивача зазначив, що між колишнім власником ОСОБА_3 і позивачем ОСОБА_4 дуже довгий час були довірливі відносити і вони постійно допомагали один одному. ОСОБА_3 з власної ініціативи передав ОСОБА_1 належний йому гараж ( літ. «Л») в користування. Вона постійно стежила за його технічним станом, користувалась ним та здійснювали необхідні ремонтні роботи. Тобто, на даний час ОСОБА_1 вважає себе власником вказаного гаражу, у зв»язку з чим і просить визнати за нею право власності на зазначений гараж.
Однак, правових підстав в підтвердження даних стверджень представник позивача в судовому засіданні не надав, у зв’язку з чим суд ставиться критично до даних пояснень і вважає, що вони не можуть бути визнані доказом по даній справі.
Посилання представника позивача про те, що відповідач по справі ОСОБА_2 не заперечує проти того, що б право власності на вказаний гараж було визнано за ОСОБА_1 не можуть бути прийняті судом для уваги, так як ОСОБА_2 на даний час є законним власником вказаного гаражу і має всі права розпоряджатися та відчужувати належне їй майно на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь –які дії, які не суперечать закону, як передбачено ч.1,2 ст. 319 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Таким чином, оцінивши в сукупності обставини справи, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки правові підстави для володіння частиною надвірних будівель домоволодіння № 37 по вул..Підлісна в м. Харкові, а саме –гаража літ «Л»у позивач ОСОБА_1 відсутні. Доказів в обґрунтування позовних вимог в судовому засіданні надано не було. У зв»язку з чим суд вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підтвердженими документально.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10,27,31,60,212,213,215,234-235,256,259 ЦПК України, 319, 328, 331 Цивільного кодексу України, -
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання за ОСОБА_1 право власності на частину надвірних будівель домоволодіння № 37 А по вул.. Підлісна в м. Харкові , а саме –гараж літ. «Л»- відмовити.
Рішення по справі може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя О.І.Клименко