Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/1190/1012/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Мягкий О.В.

Спори про право власності та інші речові права про приватну власність Доповідач Кіселик С. А.

РІШЕННЯ

Іменем України

24.04.2012 Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

Головуючого судді : Кіселика С.А.

суддів : Суровицької Л.В., Суржика М.М.

при секретарі Поповій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою УМВС України в Кіровоградській області на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 03 лютого 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

В жовтні 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 та Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, треті особи УМВС України в Кіровоградській області про звільнення майна з під арешту та виключення з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна.

Свої вимоги позивачі мотивували тим, що згідно з договором купівлі-продажу від 25.04.2006 № 932 та державним актом на право власності на земельну ділянку зареєстрованим за № 146 від 03.05.2006 позивач ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1. Крім того, відповідно до договору дарування від 25.06.2008 року № 1249, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого ОКП «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації»20.06.2008 за № 4231, позивач ОСОБА_3 є власником 7/50 частин будинку за адресою: АДРЕСА_2. Вказують, що згідно з витягами з єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна від 06.09.2010 року № 28378791 та № 28378433 на підставі постанови без номера від 04.07.2009 року СВ «03»ЗУ УМВС України в Кіровоградській області зареєстровано обтяження на 7/50 частин будинку за адресою: АДРЕСА_2, та будинку за адресою: АДРЕСА_1, власниками яких є позивачі. Зазначають, що накладення арешту на нерухоме майно позивачів порушує їх права як власників на розпорядження цим майном. Постанови державного виконавця або інших органів про обтяження свого майна вони не отримували. Зазначена нерухомість, обтяжена постановою слідчих органів, жодним чином ОСОБА_4 не стосується та є особистим майном позивачів, тому просять суд задовольнити позов та звільнити з-під арешту 7/50 частин будинку АДРЕСА_2 та будинок за адресою: АДРЕСА_1 виключивши з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна записи про його обтяження.

Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 03 лютого 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду УМВС України просить його скасувати та постановити нове рішення яким відмовити у задоволенні позову.

В скарзі апелянти зазначили, що при постановленні рішення судом порушені норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи . Зокрема, зазначили, що задовольнивши позов суд тим самим визнав дії слідчого в порядку провадження по кримінальній справі протиправними та незаконними, хоча позивачами такі вимоги не заявлялися. Суд не звернув уваги на роз'яснення Пленуму Верховного Суду України викладені в пункті 4 постанови від 27.08.1976 року «Про судову практику в справах про виключення майна з опису та розглянув справу без участі осіб які заявлені в кримінальній справі як цивільні позивачі. Не звернув суд уваги і на той факт, що опис майна здійснювався слідчим, і, що в даному випадку існує інший порядок виключення майна з опису ніж порядок коли арешт було накладено державним виконавцем. Крім того рішення суду першої інстанції не може бути виконано, оскільки існує чинна постанова слідчого про накладення арешту на майно і вона у відповідності до ч.6 ст. 126 КПК України може бути скасована постановою слідчого коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та наведені у скаргах доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, із наступних підстав.

Вирішуючи спір суд першої інстанції на підставі досліджених доказів правильно встановив, що даний спір є цивільно -правовим. А отже рішення не може бути скасовано з тих підстав, що справа, як зазначає апелянт, не може розглядатися у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу від 05 квітня 2006 року є власником квартири АДРЕСА_1 а ОСОБА_3 є власником 7/50 частин домоволодіння з відповідною частиною господарсько -побутових будівель, що знаходиться в АДРЕСА_2 відповідно до договору дарування від 19.06.2008 року.

Відповідно до ст. ст. 317, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Ніхто не може бути протиправно позбавлений свого права, чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених законом.

Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності.

Відповідно до пп. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року «Про судову практику в справах про виключення майна з опису», за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

Зазначено, що судам необхідно мати на увазі, що при вирішенні питання про належність описаного майна слід керуватись нормами цивільного та сімейного законодавства, що регулюють право власності і його захист.

З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник через порушення прав власника квартири, арешт на яку було накладено слідчим в рамках кримінальної справи, і який вимагає усунення йому перешкод у користуванні та розпорядженні належним йому майном.

Враховуючи наведене, зазначений спір є цивільно-правовим і відповідно до вищезазначених норм права, підсудний місцевим судам загальної юрисдикції.

В той же час суд не звернув уваги на роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, які він надав у пункті 4 своєї постанови від 27.08.1976 року «Про судову практику в справах про виключення майна з опису», де зазначено коло осіб які мають приймати участь у справі, а саме: відповідачами у справі має бути боржник, особа в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках особу, якій передано майно, якщо воно було реалізовано.

У випадках, коли опис провадився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач притягується відповідна державна податкова інспекція.

Із матеріалів справи вбачається, що постанова слідчого СВ "ОЗ" СУ УМВС України в Кіровоградській області від 04 липня 2009 року про накладення арешту на майно та цінності підозрюваного ОСОБА_4 прийнята на забезпечення можливої конфіскації майна та можливого заявленого в майбутньому цивільного позову.

З огляду на можливу конфіскацію майна ОСОБА_4, суд розглянув справу, в якій в якості відповідача залучено лише ОСОБА_4 та Кіровоградську об'єднану державну податкову інспекцію, не звернув увагу, що конфіскація майна проводиться після задоволення вимог стягувачів першої другої та третьої черг, до яких і відносяться особи яким завдано матеріальної та моральної шкоди, та не з'ясував питання щодо залучення до участі в справі осіб визнаних в кримінальній справі цивільними позивачами і представники яких включені до обвинувального висновку.

А отже, суд не попередив позивачку про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій відповідно до частини 4 статті 10 ЦПК України та не вирішив питання про залучення до участі в справі належних відповідачів чи співвідповідачів згідно статті 33 ЦПК України.

Порушення судом норм процесуального права, які призвели до неправильно вирішення справи відповідно до частини 3 статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову до неналежних відповідачів.

Керуючись ст.ст.307,309,313,314,316 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області, -

В И Р І Ш И Л А

Апеляційну скаргу УМВС України в Кіровоградській області задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 03 лютого 2012 року скасувати.

В позові ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, треті особи Управління міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області та Державного підприємства «Інформаційний центр», Кіровоградської філії Державного підприємства «Інформаційний центр»про звільнення майна з під арешту, відмовити.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді