Справа № 22-ц-911/2012 Головуючий у I інстанції - Григор"єв Р. Г.

Категорія - цивільна Доповідач - Шемець Н. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2012 року

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіШемець Н.В.,

суддів:Хромець Н.С., Позігуна М.І.,

при секретарі:Летуті Ю.М.,

за участю:ОСОБА_5, його представника ОСОБА_6, представника ТОВ „УСП Україна" Кудрявцевої О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 08 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю „УСП Україна" про визнання договору недійсним, стягнення збитків та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати заочне рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 08 лютого 2012 року, яким відмовлено в задоволенні його позовних вимог, і постановити нове рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом порушено норми матеріального і процесуального права. Апелянт вважає, що є всі підстави для визнання укладеного між ним та ТОВ „УСП Україна" договору недійсним, оскільки при його укладенні відповідач навмисно ввів в оману позивача щодо обставин, які мають істотне значення. Крім того, ОСОБА_5 зазначає, що в рішенні суду є тільки посилання на відповідні умови договору і Закон України „Про захист прав споживачів", однак, це не є підтвердженням дій відповідача по виконанню вказаного договору.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що укладений між сторонами договір містить всі істотні умови та не суперечить нормам цивільного законодавства; позивач був ознайомлений з його змістом, про що свідчать його підписи на кожному аркуші оспорюваного договору; відповідно, всі умови договору були погоджені сторонами, тому відсутні підстави для визнання договору недійсним та відшкодування моральної шкоди.

З таким висновком суду погоджується апеляційний суд, оскільки він відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

По справі встановлено, що 13 вересня 2010 року ОСОБА_5 уклав з ТОВ „УСП Україна" договір про надання послуг (а.с.5-6), предметом якого є надання учаснику УСП послуг, спрямованих на придбання транспортного засобу через Українську Соціальну Програму, організовану товариством, базуючись на принципі взаємодопомоги учасників УСП, можливістю отримання майна у власність лише частково сплаченого майна з наступним погашенням його залишкової вартості протягом достатнього для учасника УСП часу з мінімальними адміністративними витратами.

Даним договором визначені зобов"язання сторін договору. Так, зокрема, Товариство зобов"язувалось надати учаснику УСП такі послуги: зареєструвати учасника УСП; організовувати і проводити Розподільчі акти щодо надання права на отримання обраного товару; надавати інформацію щодо результатів Розподільчих актів виключно учаснику УСП по даному договору; організовувати і створювати умови для придбання товару учасниками УСП; здійснювати оплату товару та забезпечувати отримання товару учасником УСП згідно з умовами діяльності „УСП"; інші послуги, зазначені в Умовах діяльності „УСП".

ОСОБА_5 за цим договором взяв на себе зобов"язання: сплатити комісійну плату; щомісячно сплачувати чисті платежі; дотримуватись умов діяльності „УСП"; отримати товар в порядку, передбаченому у Додатку №2; укласти з товариством договір застави товару з метою забезпечення своїх платіжних зобов"язань за цим договором; виконувати інші зобов"язання, передбачені умовами діяльності Програми „УСП".

На виконання пункту 3.1 зазначеного договору 13 вересня 2010 року ОСОБА_5 сплатив на користь товариства комісійну плату в сумі 14000 грн. (а.с.12), що свідчить про бажання позивача укласти договір на умовах, які в ньому визначені, та є прийняттям пропозиції відповідача щодо укладення договору.

У Додатку №2 від 13 вересня 2010 року до Договору встановлені умови діяльності Програми УСП та тлумачення термінів, які мають для сторін значення. Зокрема, визначено, що комісійна плата - це плата, яка покриває витрати, що зазнало товариство у зв'язку зі вступом та реєстрацією учасника до УСП, а також покриває витрати, що зазнає товариство у зв'язку з передачею товару учаснику УСП. Згідно п.9.3 Умов сторони узгодили, що при розірванні договору товариство не відшкодовує учаснику УСП сплачені ним комісійну плату ні за яких умов.

Щодо чистих платежів, то ОСОБА_5 їх товариству не сплачував.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг є двостороннім, він вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами договору.

Позивач, підписуючи спірний договір, погодився із його умовами про сплату комісійної плати та чистих платежів. Ці умови договору не суперечать ч.1 ст.903 ЦК України, яка встановлює обов'язок замовника за оплатним договором сплатити надану йому послугу, але в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У договорі, який передбачає надання позивачу послуги, спрямованої на придбання транспортного засобу, конкретизовано цю послугу, визначено умови її отримання.

Правовою підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним позивач зазначив ст.230 ЦК України, що вбачається з його позовної заяви, і підтверджено стороною позивача в судовому засіданні апеляційного суду

Відповідно до ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до роз"яснень, наданих у Постанові Пленуму Верховного Суду України від листопада 2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою обману є умисел у діях однієї із сторін правочину.

Наявність умислу у діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману .Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Тобто, позивач повинен довести навмисне, цілеспрямоване введення його в оману представником відповідача щодо фактів, які впливають на укладення договору.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що волевиявлення ОСОБА_5 при укладенні договору було вільним, відповідало його внутрішній волі та ним не доведено наявність умислу в діях відповідача та істотність обставин щодо введення його в оману

Твердження позивача, що працівник товариства при укладенні договору створила у нього враження і він мав надію щодо можливості отримати бажаний автомобіль протягом тижня, для чого він навіть зайнявся пошуком автомобіля в автосалонах міста Чернігова, не підтверджуються наявними матеріалами справи, і, відповідно, не свідчать про укладення правочину внаслідок обману, відповідно до положень ст.230 ЦК України.

Крім того, згідно п. 8.2 договору сторони визначили, що повністю розуміють значення та умови цього договору, його правові наслідки, підтверджуються дійсність намірів при його укладенні, а також те, що даний договір не носить характер фіктивного чи удаваного правочину і не є правочином зловмисним.

Також ОСОБА_5 своїм підписом у договорі підтвердив, що „він як учасник УСП заявляє, що отримав усі коректно викладені пояснення від представника ТОВ „УСП Україна", усно прочитав, підтверджує, що вся надана йому інформація відповідає змісту договору і його додаткам і не суперечить їм, уважно прочитав, зрозумів договір та всі додатки до нього, правові наслідки і гарантує дійсність своїх намірів, добросовісність своїх дій по відношенню до інших осіб..." (с.6,7,11).

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, з'ясувавши всі обставини справи та давши належну правову оцінку наданим доказам, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, тому апеляційний суд не вбачає правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Заочне рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 08 лютого 2012 року- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: