12.04.2012

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа №22ц-2790\570\2012р. Головуючий в першій

інстанції Лугвіщик А.М.

Категорія 5 Доповідач в апеляційній

інстанції Моцний М.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Моцного М.В.,

суддів - Колбіної Т.П., Птіціної В.І.

за участю секретаря - Блох Д.Д.,

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Гагарінського районного суду міста Севастополя від 24 листопада 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку, за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання правочину недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_6 в липні 2006 року звернувся до суду з позовом, в якому вказував, що 27.06.2006 року за договором купівлі-продажу придбав квартиру АДРЕСА_1, з якої не виселились і не знялись з реєстраційного обліку та продовжували проживати ОСОБА_8 та ОСОБА_7, чим перешкоджали позивачу користуватись квартирою.

В липні 2006 року до суду також звернулась ОСОБА_8, яка в своєму позові вказувала на те, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 вчинений нею в стані, коли вона не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 її правонаступником за зустрічним позовом став ОСОБА_5.

З врахуванням заміни сторони позивач ОСОБА_6 просив суд ухвалити рішення, яким усунути для нього перешкоди в користуванні спірною квартирою шляхом виселення з неї ОСОБА_5 та ОСОБА_7 і зняття їх з реєстраційного обліку.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 27.06.2006 року квартири АДРЕСА_1, укладений його матір'ю ОСОБА_8 з ОСОБА_6

Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 24.11.2011 року позов ОСОБА_6 задоволений: ОСОБА_5 та ОСОБА_7 виселені з квартири АДРЕСА_1, ВГІРФО Гагарінського РВ УМВС України в м.Севастополі зобов'язано зняти їх з реєстраційного обліку по вказаній квартирі. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення зустрічного позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Вказує, що судом належним чином не досліджені та не враховані надані ним докази того, що ОСОБА_8 не мала намір продавати квартиру, кошти за неї не отримувала, в той же день написала заяву до міліції про відібрання квартири.

Відповідач ОСОБА_9 повідомлений про час та місце слухання справи через свого брата ОСОБА_5, що в силу ч. 3 ст. 76 та ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду в апеляційному порядку апеляційний суду перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Правила ст. 225 ЦК України застосовуються до правочинів, які вчинені дієздатною особою, але за обставин, що свідчать про тимчасову наявність у неї такого стану, який призводить до дефектів у формуванні внутрішньої волі та її справжнього волевиявлення.

Однією з умов чинності правочину, згідно ст. 203 ЦК України є дотримання вимог закону про те, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Для визнання правочину недійсним з підстав, передбачених ст. 225 ЦК України необхідно встановити наявність хоча б одного з двох факторів, які мали місце в момент вчинення правочину, а саме: дієздатна фізична особа не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними.

З метою встановлення такого стану громадянина в момент вчинення правочину суд призначає судово-медичну експертизу. Наявність (відсутність) такого стану може бути доведена і іншими допустимими доказами.

Справи про визнання правочину недійсним з підстав, передбачених ст. 225 ЦК України, вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК України. (роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Судом встановлено, що 27.06.2006 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, засвідчений в нотаріальному порядку.

З акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 170 від 29.10.2009 року вбачається, що ОСОБА_8 на момент підписання спірного договору купівлі-продажу яким-небудь хронічним психічним захворюванням чи тимчасовим розладом психіатричної діяльності не страждала. За своїм психічним станом могла розуміти значення своїх дій і керувати ними (а.с. 224-228).

Крім того, в ході розгляду даної справи були зібрані інші докази, зокрема покази свідків, медична документація померлої.

Доводи апеляційної скарги висновки суду в цій частині не спростовують, оскільки заявником не надано належних та допустимих доказів тих обставин, що ОСОБА_8 не мала наміру взагалі продавати квартиру, не отримувала коштів від її продажу. Те, що довідку-характеристику квартири могла замовити інша особа, а не ОСОБА_8, також на дійсність правочину не впливає. Реєстраційний напис БТІ на спірному договорі купівлі-продажу виконано 27.07.2006 року, тобто через місяць після вчинення правочину (а.с. 6).

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні вимог зустрічного позову обґрунтував свої висновки щодо відсутності правових підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним відповідно до ст. 225 ЦК України, виходячи з аналізу усіх зазначених вище доказів у справі. Мотивував свою позицію з посиланням на встановлені обставини та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, тому колегія суддів вважає, що рішення суду за зустрічним позовом є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги про наявність кримінальної справи щодо шахрайських дій по заволодінню квартирою ОСОБА_8 не можна визнати обґрунтованими, оскільки з наявних у справі відповідей правоохоронних органів вбачається про проведення слідчих дій по перевірці факту заволодіння у ОСОБА_8 коштами від продажу квартири.

Відповідно до ст.ст. 379, 383 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них. Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Згідно ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до положень ст. 155 ЖК України жилі будинки (квартири), що є в приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством Союзу РСР і Української РСР.

З наведених норм законодавства вбачається, що власник житла має право на власний розсуд користуватися та розпоряджатися своєю власністю, та не може бути позбавлений такого права без позбавлення його права власності.

За нормами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1, підставою його позову були ті обставини, що в придбаній ним квартирі залишились зареєстрованими та не виселились, як це передбачено договором купівлі-продажу до 04.07.2006 року (а.с.4) ОСОБА_8 (колишній власник) та ОСОБА_11 - член сім'ї власника. ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що стало підставою для зняття її з реєстраційного обліку. Отже в квартирі, яку придбав ОСОБА_6, залишився проживати та зареєстрований відповідач ОСОБА_7, що підтверджується довідкою РЕП-6 (а.с. 23). З відповідач ОСОБА_5 є спадкоємцем ОСОБА_8

Оскільки у відповідачів самостійного права користування жилою площею з новим власником не виникло, з ними не укладений договір найму, вони не є членами сім'ї нового власника, зайняття ними квартири безспірно порушує права ОСОБА_6 і вони підлягають захисту шляхом виселення.

Крім того, відповідно до ст. 7 ЗУ "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду, наприклад, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням. Виходячи зі змісту зазначеної норми права поняття "зняття з реєстрації" нерозривно пов'язане з поняттям "житлового права" (право власності на житлове приміщення, право користування житловим приміщенням, виселення із займаного приміщення).

У зв'язку з цим відповідно до ст. 16 ЦК України при вирішенні спору про право можливо вирішувати вимог про зняття особи з реєстрації за місцем проживання чи скасування реєстрації.

За таких обставин, слід визнати, що рішення суду є законним та обґрунтованим, правових підстав для його скасування не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.ст. 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Гагарінського районного суду міста Севастополя від 24 листопада 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ М.В.Моцний

Судді: /підпис/ Т.П.Колбіна

/підпис/ В.І.Птіціна

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

м. Севастополя М.В.Моцний