Справа № 2-а-19-2007 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2007 року. Катеринопільський районний суд Черкаської області
в складі: головуючого - судді Кухаренко О.В.
при секретарі Фурман Н.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Катеринопіль адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської райдержадміністрації про стягнення компенсації за шкоду заподіяну здоров"ю в наслідок аварії на ЧАЕС -
ВСТАНОВИВ:
позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення сум недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення, як особа постраждала в наслідок аварії на ЧАЕС за 2005-2006 роки у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХП. На підставу своїх позовних вимог, які вона частково змінила, а саме зазначивши розмір мінімальної заробітної плати за 2006 рік 400 гривень та вимогою про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік посилаючись на те, що вона з 1965 року і по даний час проживає в АДРЕСА_1 і даний населений пункт з 26 квітня 1986 року відноситься до зони посиленого радіоактивного контролю. А в 2002 році вона захворіла і згідно довідки МСЕК №002877 від 05.03.2002 року її визнано інвалідом та встановлена 2 група інвалідності і дане захворювання пов"язане з наслідками аварії на ЧАЕС, що також підтверджується висновком Черкаської обласної СПЕЦ ЛКК від 18.02.2002 року. В зв"язку з цим вона відноситься до категорії 1 громадян які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» їй як інваліду 2 групи 1 категорії постраждалих належить щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п"яти мінімальних заробітних плат. Разом з тим такі виплати за 2005 - 2007 роки проводились їй не в межах визначених законом, а в сумі по 120 гривень щорічно. Тому посилаючись на те, що відповідно до ч.7. ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХП розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати, а мінімальна заробітна плата станом на кінець 2005 року становила 332 гривні, на кінець 2006 року становила 400 гривень, а в 2007 році 440 гривень то провівши відповідні розрахунки, а саме 332x5+400x5+ 440x5=5860 гривень та віднявши 360 гривень виплачених їй коштів сума недоплачених коштів на її думку складає 5500 гривень, які відповідач добровільно виплатити відмовляється, що і змусило її звернутися до суду.
Позивачка в судовому засіданні позов підтримала повністю та просила суд його задовольнити та стягнути з відповідача управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської райдержадміністрації на її користь 5500 гривень недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2007 роки.
Представник відповідача змінені позовні вимоги не визнав повністю, посилаючись на те, що управління праці та соціального захисту населення діяло в межах законодавства, порушень по питанию нарахування щорічної допомоги на
оздоровлення не було. А в своїй роботі при нарахуванні даних компенсацій вони керуються Постановою Кабінету Міністрів №562 від 12.07.2005 року, де зазначено, що даній категорії постраждалих передбачені виплати на оздоровлення в межах 120 гривень щорічно, які були виплачені за 2005-2007 роки позивачці. Крім того просила суд відмовити в позові, посилаючись на те, що на 2006 - 2007 рік в Законі „Про бюджет" п.37. ст. 77 призупинена дія ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року.
Заслухавши сторони вивчивши матеріали справи, дослідивши докази надані по справі, суд вважає, що позов необхідно задовольнити повністю виходячи з наступного:
Згідно з частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абз.З ч.4 ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХИ щорічна допомога на оздоровлення інвалідам другої групи виплачується в розмірі п"яти мінімальних заробітних плат і відповідно до ч.5 ст. 48 вищезазначеного Закону щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення, і відповідно до ч.7 ст. 48 даного Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
У судовому засіданні встановлено, що дійсно ОСОБА_1перебуває на обліку в управління праці та соціального захисту населення як особа постраждала в наслідок аварії на ЧАЕС першої категорії, що стверджується копією посвідчення серія НОМЕР_1 виданого 18 березня 2002 року (а.с. 8). Згідно копії довідки МСЕК №002877 вбачається, що ОСОБА_1визнана інвалідом 2 групи в наслідок захворювання пов"язаного з аварією на ЧАЕС (а.с. 12). Згідно копії висновку Черкаської обласної СПЕЦ ЛКК від 18.02.2002 року (а.с. 9) вбачається, що дане захворювання пов"язане з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників в наслідок аварії на ЧАЕС. Згідно довідок (а.с. 10, 16) вбачається, що позивачці виплачено щорічну допомогу на оздоровлення за 2005-2007 роки по 120 гривень і даний факт визнає позивач. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХИ щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 2 групи постраждалих в наслідок аварії на ЧАЕС виплачується у розмірі п"яти мінімальних заробітних плат, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Відповідно до ст. 83 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», розмір мінімальної заробітної плати з 1 вересня 2005 року становив 332 гривні, відповідно ст. 82. Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», розмір мінімальної заробітної плати на кінець 2006 року, становив 400 гривень, відповідно до ст. Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік", розмір мінімальної заробітної плати на даний час становить 440 гривень. Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні цього спору, застосуванню підлягає саме ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України № 562. А тому враховуючи вищенаведене на користь позивачки за 2005 - 2007 роки до стягнення підлягає 332x5+400x5+440x5-360=5500 гривень недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-ІУ, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні, ухваленому ЗО листопада 2004 року у справі «Бакалов проти
України», Європейський суд з прав людини вказав, що для держави неприпустимо пояснювати невиплату боргу браком бюджетних коштів, тому посилання представника відповідача на відсутність коштів не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.
В рішенні Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 вказано, що Конституційний Суд України вважає, що оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом, то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.
Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до пункту 31 частини першої ст. 85 та пункту 19 ст. 92 Конституції України надзвичайного стану. Конституційний Суд України вирішив визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» щодо зупинення дії положень законодавчих актів України в частині надання пільг, компенсацій і гарантій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів, та положення статті 60 цього Закону в частині зупинення дії окремих положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначених статтею 24 Закону України «Про Державний бюджет України на 1999 рік».
Крім того інших доказів правомірності свого рішення, як в період підготовки справи до розгляду так і під час судового розгляду представник відповідача до суду не надав. Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»; Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 09 липня 2007 року №6-рп/2007" та керуючись ст. ст. 11, 71, 86, 159, 163 КАС України суд-
ПОСТАНОВИВ:
Змінені позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської райдержадміністрації про стягнення компенсації за шкоду заподіяну здоров"ю в наслідок аварії на ЧАЕС за 2005-2007 роки - задовольнити повністю.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської райдержадміністрації на користь ОСОБА_1 5500 (п"ять тисяч п"ятсот) гривень недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2007 роки.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Катеринопільський районний суд Черкаської області протягом десяти днів з дня її проголошення а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається до Київського апеляційного адміністративного
суду через Катеринопшьський районний суд черкаської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.