Справа № 11-440/ 07року Головуючий в 1-інстанції Палінчак О.М.
Категорія-спист. 185 ч.2,ЗКК України Доповідач Курдзіль В. Й.
УХВАЛА
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
2007 року „03" дня липня місяця колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого-судді: Шершуна В.В.
суддів : Курдзіля В.Й., Цугеля І.М.
з участю прокурора Бантюка І.М.
захисника: ОСОБА_6.
представника цивільного позивача ОСОБА_7.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1. та захисника ОСОБА_6. в інтересах засудженого ОСОБА_2на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 16 травня 2007 року.
Цим вироком:
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з середньо-технічною освітою, не одруженого, не працюючого, судимого:
· 18 грудня 1998 року Рівненським міським судом за ст. ст. 17,143 ч.2, 83 ч.2,17, 83 ч.2,42 ч.3 КК України( в редакції 1960 року) на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.
· 29 січня 1999 року Хмельницьким міським судом за ст.ст. 17, 140 ч.3, 42 ч.3 КК України (в редакції 1960 року) на 4 роки позбавлення волі.
· 23 листопада 2004 року Хмельницьким міськрайонним судом за ст. 185 ч.2 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, а 31 січня 2006 року не відбуту частину вироку замінено на виправні роботи з відрахуванням на користь держави 20% заробітку, строком на 8 місяців 7 днів,
засуджено: - за ст. 185 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі,
- за ст. 185 ч.3 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі., а на підставі ст. 70 КК України, остаточно, на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2року народження, уродженця та мешканця АДРЕСА_3, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, розлученого, не працюючого, судимого Хмельницьким міським судом:
· 30 квітня 1996 року за ст. 140 ч.3 КК України (в редакції 1960 року) на 3 роки позбавлення волі, звільненого 17 жовтня 1997 р. умовно - достроково на 7 міс. З дні,
· 21 вересня 2001 року за ст. 141 ч.2 КК України 1960 р.на 3 роки позбавлення волі, з відстрочкою виконання вироку на 2 роки, згідно ст. 46-1 КК України 1960 року.
· 26 листопада 2005 року за ст. 309 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців, згідно ст. 75 КК України,
засуджено: - за ст. 185 ч.3 КК України на 3, роки позбавлення волі.
У відповідності до ст. 71 КК України до нового покарання приєднано частково невідбуту частину покарання за попереднім вироком, та остаточно, за сукупністю вироків, призначено покарання - 3 роки 2 місяці позбавлення волі.
2
До набрання вироком законної сили запобіжний захід засудженим залишено попередній - утримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_1. та ОСОБА_2. постановлено рахувати з 29 грудня 2006 року.
Постановлено стягнути:
- з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_3 615 грн. матеріальної шкоди,
· солідарно з ОСОБА_1. та ОСОБА_2на користь ОСОБА_4. 280 грн. матеріальної шкоди,
· з ОСОБА_1. на користь Управління Державного казначейства у Хмельницькій області 141 грн. 20 коп. судових витрат за проведення дактилоскопічної та 92 грн. 40 коп. товарознавчої експертиз.
Доля речових доказів визначена у відповідності до вимог ст.81 КПК України.
За вироком суду 20 грудня 2006 року близько першої години ночі, ОСОБА_1., в дворі будинку АДРЕСА_1 із салону автомобіля „Мерседес -Бенц - 307" державний знак НОМЕР_1, таємно викрав належне ОСОБА_3. майно на загальну суму 2442 грн.
Крім того, 24 грудня 2006 року близько 16 години ОСОБА_1. та ОСОБА_2. за попередньою змовою між собою через технічний вхід проникли в приміщення бару „Лотос", що по вул. Зарічанській, 22/1 в м. Хмельницькому, звідки таємно викрали належне ОСОБА_4. майно на загальну суму 939 грн.
За змістом апеляції ОСОБА_1. просить врахувати його хворобу і зменшити строк покарання на 1 рік.
В апеляції захисника ОСОБА_2., ОСОБА_5. ставиться питання про зміну вироку, перекваліфікацію його дій з частини 3 на ч.2 ст. 185 КК України і призначення покарання з застосуванням ст. 75 КК України.
Зазначається, що ОСОБА_2. в приміщення бару не проникав і крадіжки не вчиняв, а лише перевіз на своєму автомобілі викрадене ОСОБА_1. майно та телевізор. Зокрема, на досудовому і судовому слідстві ОСОБА_1. підтвердив, що спочатку він викрав телевізор і тільки потім зателефонував ОСОБА_2.
В зв'язку з цим просить виключити з резолютивної частини вироку рішення про стягнення з ОСОБА_2матеріальної шкоди в сумі 280 грн., оскільки шоколадки на цю суму ОСОБА_1. викрадав самостійно.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, представника цивільного позивача на заперечення, засуджених та захисника на підтримання апеляції, вивчивши матеріали справи та наведені доводи, колегія судців вважає апеляції такими, що не підлягають до задоволення.
Висновок суду першої інстанції про винність ОСОБА_1. у вчиненні таємного викрадення майна ОСОБА_3і за попередньою змовою з ОСОБА_2., поєднаному з проникненням у приміщення, викраденні з бару „Лотос" телевізора і шоколадок при зазначених у вироку обставинах відповідає матеріалам справи і ґрунтується на досліджених у судовому засіданні доказах.
Доводи в апеляції засудженого ОСОБА_2.про те, що в приміщення бару він не проникав і крадіжки не вчиняв є безпідставними.
Ці заперечення проти звинувачення детально розглядалися судом та спростовані наступними доказами.
3
В судовому засіданні ОСОБА_1. та ОСОБА_2., кожен окремо, фактично підтвердили факти викрадення ними 24.12.2006 року телевізора та шоколадок, але пояснили, що речі викрали не з приміщення, а з ґанку бара.
Як вбачається з послідовних та переконливих показів потерпілої ОСОБА_4. 24 грудня 2006 року телевізор та шоколадки було викрадено з кабінки №2 приміщення бару „Лотос".
Під час відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_1. детально показав та розповів про спільне викрадення з ОСОБА_2. майна з приміщення бару. (а.с. 41-46).
Факт викрадення майна з магазину підтверджується: висновком дактилоскопічної експертизи, згідно якого виявлений слід безіменного пальця правої руки на пляшці, що знаходилася в приміщенні бару, належить ОСОБА_1. ( а.с. 65-67), а також даними протоколів судових засіданнь при розгляді подання прокурора про обрання міри запобіжного заходу в яких засуджені повдістю визнали себе винними у крадіжці майна з приміщення бару.
Уся сукупність зібраних у справі доказів була ретельно проаналізована судом, що дало можливість дійти обгрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2у скоєному злочині.
Дії ОСОБА_2за ст. 185 ч.З КК України та ОСОБА_1. за ст. ст. 185 ч.2, 185 ч.3, 70 КК України кваліфіковані правильно.
В зв'язку з наведеним і рішення суду про задоволення позову потерпілої ОСОБА_4. та стягнення з ОСОБА_2на її користь 280 грн. є правильним і скасуванню не підлягає.
Покарання засудженим призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, даних про їх особи, обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання.
З врахуванням викладеного колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляції в інтересах ОСОБА_2., про застосування ст. 75 КК України і звільнення від відбування призначеного йому покарання з випробуванням.
Судом також враховано всі обставини, на які посилається в своїй апеляції засуджений ОСОБА_1. і підстав для пом'якшення йому покарання колегія суддів не вбачає.
В зв'язку з наведеним колегія судців підстав для скасування чи зміни вироку не знаходить.
Перевіряючи справу в повному обсязі колегія суддів встановила, що у вступній частині вироку стосовно ОСОБА_2.. міськрайонний суд зазначив наявність у нього судимостей від 30 квітня 1996 р. та від 21 вересня 2001 р.
Проте, ці судимості згідно ст. 55 ч.1 п.п. 5,3-2 КК України 1960 р. погашені, тому наведені данні підлягають виключенню.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 16 травня 2007 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляції ОСОБА_1. та захисника ОСОБА_6. в інтересах засудженого ОСОБА_2без задоволення.
4 Виключити з вступної частини вироку дані про судимості ОСОБА_2 за вироками Хмельницького міськрайонного суду від 30 квітня, 1996 року та від 21 вересня 2001 року.