Справа № 11-358 2007 року Головуючий в 1-й інстанції: Філоненко М.В.
Категорія: ст. 357 ч. 1 КК України Доповідач: Шершун В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" червня 2007 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_3а В.П.,
суддів: Шершуна В.В., Бойко Л.В., за участю прокурорів: Драча І.В., Ленчика В.М., та адвоката: ОСОБА_2.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією прокурора на вирок Старосинявського районного суду від "15" січня 2007 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1р. н., уродженця с Йосипівна, Старосинявського р-ну, мешканця АДРЕСА_1., українця, громадянина України, з вищою освітою, непрацюючого, вдівця, раніше не судимого
виправдано за ч.1 ст. 357 КК України через недоведеність його вини в інкримінованому злочині.
Міру запобіжного заходу підписку про невиїзд - скасовано.
Долю речових доказів вирішено у відповідності до ст. 81 КПК України.
Як вбачається з матеріалів справи органами досудового слідства ОСОБА_1. обвинувачувався за ч.І ст. 357 КК України у тому, що 15 березня 2005 року, являючись звільненим з посади голови ліквідаційної комісії В ACT «Насінник», з корисливих мотивів, умисно приховав штамп та печатку підприємства, що у подальшому стало підставою перешкоджання здійсненню належної ліквідаційної процедури новим складом ліквідаційної комісії.
Підставою для винесення виправдувального вироку, на думку суду стало те, що 15 березня 2005 року ОСОБА_1. незаконно переобрали з посади голови ліквідаційної комісії ВАСТ «Насінник» і у нього не було корисливого мотиву на приховування штампу і печатки товариства.
Суд вважає не доведеним корисливий мотив в утримуванні печатки та штампу та приховуванні їх від працівників ВАСТ «Насінник». Також, як вказав суд, в пред'явленому ОСОБА_1. обвинувачені не вказано у чому конкретно полягало перешкоджання
2
В апеляції прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, просить виправдувальний вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
При цьому апелянт посилається на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону головуючою по справі при винесенні вироку. Так, на думку апелянта:
- у порушення ст.ст. 334 ч.4, 369 ч.1 КПК України та п.п. 16, 17 Постанови пленуму
Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами
України законодавства і Постанов пленуму Верховного Суду України з питань
судового розгляду кримінальних справ і постановления вироку», суд не дав аналізу
усіх зібраних по справі доказів і рішення суду ґрунтується лише на непослідовних
показах виправданого, без зазначення мотивів чому судом були відкинуті
обвинувачувальні докази, зокрема покази свідків;
висновок суду про незаконність рішення зборів акціонерів ВАСТ «Насінник» є незаконним;
· у порушення ст. 322 КПК вирок був постановлений поза межами нарадчої кімнати, оскільки, у дні, коли головуюча по справі мала б знаходитись в нарадчій кімнаті, вона перебувала поза межами смт. Старої Синяви, а також слухала цивільні справи;
· у порушення вимог ст. 333 КПК у вступній частині вироку зазначено прізвище секретаря судового засідання, яка не була присутньою на засіданні, а протокол вів помічник суду;
· у порушення ч.2 ст. 87 КПК протокол судового засідання не було виготовлено у передбачений законом 7-дений строк та відмовлено прокуратурі у клопотання про ознайомлення з даним протоколом судового засідання.
В запереченнях на апеляцію виправданий ОСОБА_1. вважає доводи апеляції безпідставними та надуманими. На його думку вирок суду винесений з дотриманням всіх норм КПК, на підставі усіх зібраних доказів по справі, яким суд дав належну правову оцінку та обґрунтовано виправдав його. В зв'язку з цим, ОСОБА_1. просить вирок залишити без зміни, а апеляцію - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурорів, які просили скасувати вирок, а справу направити на додаткове розслідування, пояснення виправданого ОСОБА_1., який просив залишити вирок без зміни, а апеляцію без задоволення, перевіривши матеріали справи та розглянувши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню.
Ст. 22 КПК України передбачає, що прокурор, слідчий, особа, яка проводить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Колегія суддів встановила, що названим вимогам проведене досудове слідство по даній справі не відповідає.
Так, виправданий пояснив, що звільнення його з посади голови ліквідаційної комісії ВАТ «Насінник» було спровоковано групою акціонерів на чолі з ОСОБА_3.. та ОСОБА_4., яким він заважав безконтрольно розпоряджатись майном акціонерів. З цією метою ОСОБА_3, ОСОБА_4, в порушення існуючого статуту ВАТ «Насінник» 15.03.2005 року зібрали збори акціонерів, на яких не було кворуму, на що він та його прибічники звернули увагу, а коли на ці зауваження ніхто не відреагував, то вони
3
вимушені були у вигляді протесту залишити збори. Після цього 15.04.2005 року, коли до нього звернулися з вимогою віддати печатку і штамп, він попросив надати йому протокол зборів, реєстр акціонерів і наказ про своє звільнення, а оскільки таких документів не було надано, він відмовився передати печатку і штамп людям, які не мають на це права, про що був складений відповідний акт. Більше до нього ніхто ніяких вимог не заявляв, і того факту, що печатка і штамп знаходяться у нього, він ні від кого не приховував, та завіряв ними всі необхідні документи, ніяким чином не перешкоджаючи діяльності підприємства, а коли в серпні 2005 року його викликали в прокуратуру і запропонували видати печатку і штамп - виконав цю вимогу. Ніяких намірів на привласнення чи приховування печатки і штампу у нього ніколи не було, як не мав він і будь-яких корисливих мотивів для таких дій і ніяким чином не перешкоджав роботі ліквідаційної комісії.
Однак, не дивлячись на те, що диспозицією ст. 357 ч.1 КК України встановлено навмисну форму вини, яку, як видно з вищенаведеного, органи досудового слідства не дослідили належним чином версії про непричетність ОСОБА_1 до скоєного, не врахували і не перевірили на предмет повноти та всебічності зібрані по справі докази.
Згідно протоколу № 10 від 15.03.2005 року постановлено виявити недовіру роботі всієї ліквідаційної комісії та персонально її голови - ОСОБА_1 і обрано нову ліквідаційну комісію на чолі з ОСОБА_4 При цьому, як вказано в протоколі, на зборах зареєстровано акціонери, які в сукупності мають 1 753 520 голосів (62,1 % від всіх голосів акціонерів).
Колегія суддів встановила, що згідно п. 8.2.7. Статуту ВАСТ «Насінник», загальні збори вважаються правоздатними, якщо на них присутні акціонери або їх представники, що мають більше, як 60 % голосів.
Як видно з показів ОСОБА_5. - голови лічильної комісії, яка прийшла до висновку про наявність кворуму, - значну кількість голосів акціонерів було зараховано на підставі наданих доручень. Однак повідомити про місця знаходження реєстру акціонерів, які були не вищевказаних зборах, а також доручень акціонерів, вона не змогла. Ці документи, та й то в копіях, були видані слідству тільки 04.10.2005 року ОСОБА_2., який не пояснив з яких причин ці документи знаходились у нього.
Належним чином проаналізувавши ці документи (т.1 а.с. 95-114), колегія суддів встановила, що всі ці, так звані доручення, завірені Старосинявської селищною радою, причому у всіх з них, незалежно від дати доручень, вказано, що вони зареєстровані в реєстрі за № 16 «а».
Однак, на запит суду, Старосинявська селищна рада повідомила, що реєстр нотаріальних дій в раді не ведеться (Т.1 а.с. 230) і надати його не має можливості, а допитаний в судовому засіданні голова селищної ради ОСОБА_6. пояснив, що завіряв не доручення, а підписи громадян.
Враховуючи, що 45 громадян з числа тих, що визначені як присутні на зборах 15.03.2005 року особисто або на підставі доручення в ході опитування заперечили як сам факт присутності на зборах, так і факт надання ними будь-яких доручень (Т.1 а.с. 252-296), а свідки ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10. та інші пояснили, що ніяких доручень ОСОБА_3у не давали, свої підписи не посвідчували, про що були складені вищеназвані акти; свідок ОСОБА_8 зазначила, що доручення виготовлені зі списків акціонерів, які складено незадовго до зборів, - колегія суддів приходить до переконання, що висновок суду першої інстанції про те, що у ОСОБА_1 могли і повинні були бути обґрунтовані сумніви в законності рішення зборів від 15.03.2005 року -є правильним.
Більше того, беручи до уваги те, що 18 березня 2005 року ОСОБА_4 був засуджений Старосинявським райсудом за ст. 191 ч.2 КК України до 2 років обмеження волі з позбавленням права обіймати матеріально-відповідальні посади строком на 1 рік, з застосуванням ст. 75 КК України (Т.1 а.с. 36) за викрадення майна того ж таки ВАСТ «Насінник», колегія суддів вважає, що в порядку ст. 60 Конституції України ОСОБА_1 в
4
даній конкретній ситуації не мав права віддавати надану йому колективом печатку і кутовий штамп сумнівним особам.
Разом з тим, колегія суддів відмічає, що офіційно, як це видно з матеріалів справи, печатку та штамп у ОСОБА_1 вимагали лише один раз - 15.04.2005 року, коли відмову передати виправданий законно мотивував тим, що йому не надано відповідних протоколу загальних зборів акціонерів і реєстру присутніх на зборах (Т.І. а.с. 158), чого не заперечував і ОСОБА_4, який підписав цей акт.
Інших фактів відмови ОСОБА_1 віддати печатку і штамп ні слідством, ні судом не встановлено. При цьому, як встановила колегія суддів, 15.08.2005 року за першою вимогою правоохоронних органів ОСОБА_1. видав названі печатку та штамп.
За таких обставин, органи досудового слідства зобов'язані були перевірити законність проведення загальних зборів акціонерів 15.03.2005 року, обґрунтованість і правильність їх ініціювання; правильність визначення кворуму; правочинність пред'явлених доручень, яку можливо встановити лише виявивши їх оригінали; правомірність дій посадових осіб (в тому числі і голови Старосинявської селищної ради) по завіренню цих доручень тощо.
Лише після встановлення цих фактів можливо вирішити питання про правильність або неправильність утримання ОСОБА_1 ом у себе печатки та кутового штампу, що, в свою чергу, визначає наявність або відсутність в діях особи складу злочину, передбаченого ст. 357 ч.1 ЮС України.
Усунути ці недоліки в судовому засіданні або в порядку судового доручення згідно ст. 315-1 КПК України неможливо, з огляду на велику кількість осіб, які підлягають допиту, необхідність застосування оперативно-розшукових методів за необхідності притягнення до відповідальності інших осіб, що загалом суду не притаманно.
Згідно ст. 289 ч.1 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота, або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Згідно ч.1 ст. 374 КПК України апеляційний суд скасовує вирок і повертає справу на додаткове розслідування, коли під час досудового слідства були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановления вироку.
За таких обставин, колегія суддів судової палати в кримінальних справах, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України,
ухвалила:
Апеляцію прокурора задоволити частково.
Вирок Старосинявського райсуду Хмельницької області від 15 січня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити прокурору Старосинявського району, Хмельницької області для проведення додаткового розслідування.