КОПІЯ

Справа № 11-477/2007 року                                                     головуючий: в 1-й інстанції: Вознюк Р.В.

категорія: ст. 286ч.2 КК України                                       доповідач: Шершун В.В.

^ухвала

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

«25»  липня  2007  року  колегія  суддів  судової  палати  в  кримінальних  справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:

головуючого-судді: Дуфнік Л.М.,

суддів: Шершуна В.В., Цугеля І.М., за участю прокурора: Бантюка І.М.,

захисника: ОСОБА_3., потерпілої: ОСОБА_2., та представника потерпілої: ОСОБА_4.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляційною скаргою захисника засудженого адвоката ОСОБА_3 на вирок Красилівського районного суду від «29» травня 2007 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1р. н., уродженця с Загайці, Шумського р-ну, Тернопільської обл., мешканця АДРЕСА_1, українця, гр-на України, працюючого водієм ТОВ «Агробізнес», одруженого, на утриманні 2-оє неповнолітніх дітей, військовозобов'язаного, раніше не судимого

засуджено за ч.2 ст. 286 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Міру запобіжного заходу засудженому до набрання вироку законної сили залишено попередню - підписку про невиїзд.

Строк відбування покарання засудженим постановлено рахувати з дня приведення вироку до виконання.

Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.

Цивільні позови прокурора Красилівського р-ну задоволено. Стягнуто з засудженого на користь:

·        Хмельницької обласної лікарні витрати на лікування ОСОБА_2. та ОСОБА_5. кошти в сумі по 235 грн. 40 коп. за лікування кожної, а всього - 470 грн. 80 коп.;

·        НДЕКЦ при УМВСУ в Хмельницькій обл. 282 грн. 47 коп. за дослідження.

Згідно вироку суду першої інстанції, ОСОБА_1 25 грудня 2005 року, о 7 год. 30 хв., на 155 км., 800 м. автомобільної дороги «Житомир-Чернівці-Теребляче», поблизу с Сушки Красилівського р-ну, рухаючись в напрямку з м. Хмельницького до м. Старокостянтинів, керуючи автомобілем «Даймлер-Крайслер 308-ЦЦІ», д.н. НОМЕР_1,

2

порушивши п.п. 2.3. «б».; 12.1. Правил дорожнього руху України, проявив неуважність, не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху з урахуванням дорожньої обстановки і стану транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не врахував вимоги встановлені дорожніми знаками 1.10.; 1.13., з табличками 7.12; 7.2.1. (5 км) Правил дорожнього руху України, внаслідок чого не впорався з керуванням автомобіля і на слизькому відрізку дороги допустив занос керованого ним автомобіля, виїзд на зустрічну смугу руху та подальше зіткнення з автомобілем «Форд Мондео», д.н. НОМЕР_2під керуванням водія ОСОБА_7., який рухався в зустрічному напрямку.

В результаті зіткнення пасажири автомобіля «Форд Мондео», д.н. НОМЕР_2 ОСОБА_2. та ОСОБА_5отримали тяжкі тілесні ушкодження, і дані наслідки знаходяться в прямому причинному зв'язку з вищевказаними порушенням ОСОБА_1. правил дорожнього руху.

В апеляційній скарзі захисник засудженого адвокат ОСОБА_3 просить скасувати вирок місцевого суду, а справу направити на додаткове розслідування для притягнення до відповідальності працівників ДЕД, з вини яких сталося ДТП і відомостей про яких, не має в матеріалах справи.

При цьому апелянт посилається на допущення судом першої інстанції грубих порушень норм кримінально-процесуального права, що не дозволили встановити істину у справі та винести законне і обґрунтоване рішення у справі. Так, на думку адвоката:

вирок базується на доказах, які викликають сумнів у їх доведеності та переконливості, зокрема, висновок експерта є необгрунтованим та незаконним, а необхідна повторна автотехнічна експертиза у справі не проведена;

·        головуючим у справі порушено право засудженого на захист;

·        допущено однобічність та неповноту досудового та судового слідства у справі;

·        висновки суду, викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи; вина засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину не доведена.

Апелянт вважає, що вини його підзахисного у ДТП немає, тому він не має нести відповідальність за інкримінований йому злочин, а винними є працівники ДЕД, з вини яких, через поганий стан дороги, і сталося ДТП, а тому, на думку апелянта, саме останні мають нести відповідальність.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника засудженого ОСОБА_1(клопотання якого про відкладення слухання справи через неявку засудженого -відхилено, оскільки явка засудженого по даній справі є не обов'язковою), який підтримав апеляційну скаргу та просив направити справу на додаткове розслідування для притягнення до відповідальності справжніх винних у ДТП, заперечення проти апеляції потерпілої, представника потерпілої та прокурора, які вважали вирок законним та обґрунтованим, а тому просили залишити вирок без змін, а апеляцію - без задоволення, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

Висновок суду першої інстанції про винність ОСОБА_1. у порушенні правил безпеки дорожнього руху, внаслідок чого потерпілим були спричинені тяжкі тілесні ушкодження при зазначених у вироку обставинах, відповідає матеріалам справи та ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах.

Суд обґрунтовано не прийняв до уваги твердження засудженого ОСОБА_1. про його невинність і розцінив такі покази як намагання уникнути відповідальності за скоєне, оскільки його вина підтверджена сукупністю всіх зібраних по справі доказів.

3

Так, як видно з протоколу огляду місця події, зіткнення транспортних засобів сталося на смузі руху автомобіля «Форд-Мондео».

Сам ОСОБА_1, як на слідстві, так і в суді послідовного стверджував, що його автомобіль «Даймлер-Крайслер» занесло на зустрічну смугу руху, де і відбулося зіткнення з автомобілем «Форд-Мондео», однак свою вину засуджений заперечив, посилаючись на складну дорожню ситуацію - снігопад. На його думку, винними в даному злочині є працівники дорожньо-експлуатаційної служби, які не забезпечили розчистку дороги.

Потерпілі ОСОБА_2. та ОСОБА_5., свідки ОСОБА_7. і ОСОБА_9. пояснили, що дорожні умови були погані - йшов сніг, тому вони рухались на автомобілі «Форд-Мондео» зі швидкістю 50-60 км/год. В районі повороту на м. Красилів, автомобіль «Даймлер-Крайслер» занесло на їх смугу руху і вони зіткнулись з цим автомобілем.

Свідки ОСОБА_10. та ОСОБА_6. пояснили, що 25.12.2005 року були складні дорожні умови і вони, як працівники дорожньо-експлуатаційної служби всю ніч розчищали дорогу.

Як видно з висновків судово-медичної експертизи № 2702, у ОСОБА_2. маються тяжкі тілесні ушкодження, а у ОСОБА_5., за визначенням суду, мається незгладиме знівечення обличчя, яке потребує косметичної операції, а тому на підставі висновку судово-медичної експертизи № 2703, суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що ОСОБА_5. також спричинені тяжкі тілесні ушкодження.

При цьому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив висновки судово-медичних експертиз № 64 та № 65 від 01.02.2006 року, оскільки вони ґрунтувались на недостатньо зібраній медичній документації.

Як видно з висновків авто технічних експертиз № 31 «А» від 14.03.2006 року та № 168 «А» від 29.09.206 року, а також з показів в суді експерта ОСОБА_8., водій автомобіля «Форд-Мондео» ОСОБА_7. не мав технічної можливості уникнути зіткнення, а можливість ОСОБА_1. уникнути зносу залежала від виконання останнім вимог п. 12.1. Правил дорожнього руху, тобто вибору швидкості в залежності від дорожніх умов та стану автотранспортного засобу.

В зв'язку з цим, колегія суддів вважає законним і обґрунтованим рішення суду першої інстанції про відмову захисту в призначенні повторної автотехнічної експертизи, оскільки попередня експертиза була повною, об'єктивною, з дослідженням всіх зібраних по справі доказах, і тому вимога про призначення повторної експертизи мала на меті затягування судового процесу по даній справі.

При цьому судова колегія враховує, що ст. 273 КПК України передбачена обов'язковість винесення в нарадчій кімнаті постанов про призначення експертиз, рішення ж про відмову в призначенні експертизи допускається приймати протокольно.

В зв'язку з цим, колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про порушення права на захист засудженого через не призначення експертизи і про істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону через протокольну форму відмови в призначенні експертизи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним по справі доказам з точки зору їх достатності, допустимості, достовірності та відносності і правильно кваліфікував дії ОСОБА_1. за ст.. 286 ч.2 КК України, оскільки він порушив правила безпеки дорожнього руху - п.п. 2.3. «б».; 12.1. Правил дорожнього руху України, проявив неуважність, не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху з урахуванням дорожньої обстановки і стану транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не врахував вимоги встановлені дорожніми знаками 1.10.; 1.13., з табличками 7.12; 7.2.1. (5 км) Правил дорожнього руху України, внаслідок чого, потерпілим ОСОБА_2. та ОСОБА_5заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про виникнення заносу через вкрай несприятливі дорожні умови, оскільки такі умови не звільняють водія від

4

обов'язку дотримуватися вимог Правил дорожнього руху взагалі та п. 12.1. цих правил -зокрема.

Факт притягнення до дисциплінарної відповідальності за неналежне утримання дорожнього покриття майстра ОСОБА_6. не може виправдовувати засудженого, оскільки не знаходиться в причинному зв'язку з наслідками, що настали.

Міра покарання призначена засудженому у відповідності з вимогами ст. 65 КК України з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

При цьому суд обґрунтовано визнаав, що ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, його сімейний стан, наявність у нього на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Будь-яких доказів про наявність у засудженого інших обставин, які пом'якшують його покарання, апелянт не надав, а тому колегія суддів вважає покарання законним, обґрунтованим та справедливим.

За таких обставин, колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України,

ухвалила:

Вирок Красилівського районного суду Хмельницької області від 29.05.2007 року щодо ОСОБА_1залишити без змін, а апеляцію його захисника ОСОБА_1- без задоволення.