Судове рішення #2243401
Справа № 11-369/2007 року

Справа № 11-369/2007 року                                                            Головуючий: в 1-й інстанції: Бацуца Т..М.

Категорія: ст.ст. 191 ч.5, 364 ч.2 КК України                                                 Доповідач: Шершун В.В.

ухвала

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

«19»   червня  2007  року  колегія  суддів   судової  палати  з   кримінальних  справ апеляційного суду Хмельницької області в складі:

головуючого-судді: Дуфнік Л.М.,

суддів: Шершуна В.В., Майданюк К.І., з участю прокурорів: Леськіва В.О., Вознюка C.O., та захисника: ОСОБА_35., та представника цивільного позивача: ОСОБА_55.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями прокурора та цивільного позивача ВАТ «Хмельницький завод ОСОБА_28сько-пресового устаткування «Пригма-Прес»» на вирок Хмельницького міськрайонного суду від «02» лютого 2007 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1р. н., уродженця с Медведівка, Хмільницького р-ну, Вінницької області, мешканця м. АДРЕСА_1, гр-на України, українця, з вищою освітою, не працюючого, одруженого, раніше не судимого

виправдано за ст.ст.:

191 ч.5 КК України за недоведеністю його участі у вчиненні злочину; -    364 ч.2 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.

Міру запобіжного заходу скасовано.

В задоволенні цивільного позову ВАТ «Пригма-Прес» відмовлено.

Долю речових доказів вирішено у відповідності до ст. 81 КПК України.

Звільнено з-під арешту все майно ОСОБА_1.

Заставу в розмірі 30 000 грн., внесену на депозитний рахунок прокуратури Херсонської області повернуто ОСОБА_2.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1обвинувачувався органами досудового слідства у заволодінні шляхом зловживання службовим становищем протягом 2001-2002 років чужого майна в особливо великих розмірах, а також у зловживанні службовим становищем протягом 2002-2003 років, що спричинило тяжкі наслідки.

 

2

Згідно виправдувального вироку Хмельницького міськрайонного суду, в ході судового розгляду справи не було здобуто достатніх достовірних доказів вчинення ОСОБА_1им інкримінованих йому злочинів.

Як вказує досудове слідство, ОСОБА_1, працюючи на посаді голови правління, генеральним директором ВАТ «Хмельницький завод ОСОБА_28сько-пресового устаткування «Пригма-Прес»» та будучи службовою особою, на яку покладено здійснення організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, зловживаючи службовим становищем, давав вказівки підлеглим працівникам - начальнику ремонтно-будівельного цеху ОСОБА_3., в.о. начальнику механічного цеху № 4 ОСОБА_4., головним механікам ОСОБА_5. та ОСОБА_6. щодо оформлення внутрішньозаводських замовлень на виготовлення продукції нібито для потреб підприємства. Така продукція по цим замовленням виготовлялась, витрати на це списувались на потреби підприємства, сама продукція на підприємстві не встановлювалася, а за вказівками ОСОБА_1а вивозилася за його межі і привласнювалася ОСОБА_1им на свою користь та на користь інших сторонніх осіб.

Так, у жовтні 2001 року ОСОБА_1 дав вказівку ОСОБА_3щодо відкриття внутрішньозаводського замовлення № 647 на виготовлення ніби-то потреб ремонтно-будівельного цеху 8-ми штук металевих ґрат та вікна, які були виготовлені і за вказівкою ОСОБА_1а вивезені за територію підприємства «Пригма-Прес», привласнені ним і передані заступнику редактора Хмельницької обласної державної телерадіокомпанії ОСОБА_7. Вартість виготовленої продукції становить 5039 грн. 76 коп.

У квітня 2002 року ОСОБА_1 дав вказівку ОСОБА_3щодо відкриття внутрішньозаводського замовлення № 709 на виготовлення нібито для приміщень нового складального цеху металевих ґрат та огорожі, які були виготовлені і за вказівкою ОСОБА_1а вивезені за територію підприємства «Пригма-Прес», привласнені ним і передані генеральному директору обєднання «Хмельницькліс» ОСОБА_8. Вартість виготовленої продукції становить 13344 грн. 66 коп.

У вересні 2002 року ОСОБА_1 дав вказівку ОСОБА_4 щодо відкриття внутрішньозаводського замовлення № 770 на виготовлення нібито для потреб підприємства 3 шт. металевих ґрат на вікна, які були виготовлені і за вказівкою ОСОБА_1а вивезені за територію підприємства, привласнені ним і передані ОСОБА_8. Вартість виготовленої продукції становить 7450 грн. 50 коп.

У листопаді 2002 року ОСОБА_1 дав вказівку ОСОБА_6щодо відкриття внутрішньозаводського замовлення № 796 на виготовлення нібито для потреб малярного відділення складального цеху 1 шт. захисних ґрат, які були виготовлені і за вказівкою ОСОБА_1а вивезені за територію підприємства, привласнені ним і передані ОСОБА_8. Вартість виготовленої продукції становить 1121 грн. 62 коп.

В травні 2002 року ОСОБА_1 дав вказівку ОСОБА_5. щодо відкриття внутрішньозаводського замовлення № 721 на виготовлення воріт нібито для приміщення модельної дільниці, а потім додатково до них стержнів, по даному замовленню був проведений ремонт воріт, які за вказівкою ОСОБА_1а вивезені за територію підприємства і передані директору Волочиського центру зайнятості Хмельницької області ОСОБА_9. та встановлені у домоволодінні останнього за адресою: АДРЕСА_2. Вартість виконаних робіт по даному замовленню становить 1282 грн. 72 коп.

У червні 2002 року ОСОБА_1 дав вказівку ОСОБА_3щодо відкриття внутрішньозаводського замовлення № 732 на ремонт воріт у новому приміщенні складального цеху, по даному замовленню були виготовлені ворота, хвіртка та З стовпчики, які за вказівкою ОСОБА_1а вивезені за територію підприємства, привласнені ним і передані головному хірургу Хмельницької обласної лікарні ОСОБА_10. та встановлені на земельній ділянці у проректора Вінницького національного медичного

 

3

університету ОСОБА_11. за адресою: АДРЕСА_3. Вартість робіт по замовленню склала 7561 грн. 76 коп.

Тоді ж ОСОБА_1 дав вказівку ОСОБА_3щодо відкриття внутрішньозаводського замовлення № 744 на виготовлення металевих сходів для потреб нібито малярного відділення нового приміщення складального цеху, які були виготовлені і за вказівкою ОСОБА_1а вивезені за територію підприємства, привласнені ним і передані на користь третіх осіб, які досудовим слідством не встановлені. Вартість виготовленої продукції становить 340 грн. 11 коп.

У липні 2002 року ОСОБА_1 дав вказівку Кушабі щодо відкриття внутрішньозаводського замовлення № 756 на виготовлення 28 секцій огорожі, 100 шт. костилів та 400 шт. скоб до них для нібито нової дільниці, які були виготовлені і за вказівкою ОСОБА_1а вивезені ним за територію підприємства, привласнені і встановлені в домоволодінні ОСОБА_12. за адресою: АДРЕСА_4. Вартість виготовленої продукції склала 28041 грн. 42 коп.

У травні 2002 року ОСОБА_1 за власноручною заявою відкрив внутрішньозаводське замовлення № 923 на виготовлення воріт, хвіртки та 3 стовпчиків, які були виготовлені і за вказівкою ОСОБА_1а вивезені за територію підприємства, привласнені ним і встановлені в домоволодінні ОСОБА_12. за адресою: АДРЕСА_4. Вартість виготовленої продукції склала 7318 грн. 47 коп.

У червні 201 року ОСОБА_1 дав вказівку ОСОБА_3по відкриттю внутрішньозаводського замовлення № 626 на виготовлення 10 шт. решіток на вікна нібито для потреб ремонтно-будівельного цеху, які були виготовлені і за вказівкою ОСОБА_1а вивезені за територію підприємства, привласнені ним, із них 6 шт. передані його дружині - ОСОБА_13. та встановлені на вікнах належного їй магазину за адресою м. АДРЕСА_5, а 4 шт. передані головному лікарю Хмельницької обласної лікарні ОСОБА_14 та встановлені на вікнах його дачного будинку за адресою: м. Хмельницький, вул. Селекційна. Вартість виготовленої продукції склала 5276 грн. 65 коп.

Всього, як зазначає слідство, ОСОБА_1 за вищевказаних обставин заволодів майном підприємства «Пригма-Прес» на свою користь та користь інших осіб на загальну суму 76867 грн. 76 коп.

Крім цього, ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що, працюючи на посаді генерального директора ВАТ «Пригма-Прес», в обов'язки якого входило вирішення питання про встановлення та припинення надбавки до заробітної плати працівникам підприємства, які мали доступ до державної таємниці, у випадку, коли відпадали підстави отримувати таку надбавку, зловживаючи службовим становищем, умисно не видав відповідного наказу про припинення роботи, яка передбачає доступ до державної таємниці, не подав такий наказ до бухгалтерії підприємства, що спричинило тяжкі наслідки, а саме, йому та головному бухгалтеру підприємства ОСОБА_15. протягом з 1 січня 2002 року по 1 квітня 2003 року продовжувалось безпідставне нарахування та виплата надбавки до заробітної плати за роботу, пов'язану із доступом до державної таємниці і за зазначений період було безпідставно виплачено 4678 грн. 91 коп., із яких особисто ОСОБА_1 отримав 3471 грн. 57 коп.

Як видно зі змісту апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, він просить вирок скасувати і постановити новий, яким визнати ОСОБА_1. винним за ст. 364 ч.2, ст. 191 ч.5 КК України і засудити його за ст. 364 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки, за ч.5 ст. 191 КК України - до 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки з конфіскацією майна.

 

4

На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань прокурор просить остаточно призначити ОСОБА_1покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки з конфіскацією майна.

При цьому, апелянт посилається на те, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, апелянт вважає, що покази ОСОБА_1а про непричетність його до інкримінованих йому злочинів, суперечать зібраним по справі доказам, яким суд першої інстанції дав неналежну оцінку.

На думку прокурора, вина ОСОБА_1. за епізодом незаконного отримання надбавки до заробітної плати за роботу, пов'язану з доступом до державної таємниці, доведено показами свідків ОСОБА_16., ОСОБА_17., пояснювальною запискою самого ОСОБА_1а від 14.01.2002 року на адресу УСБУ, наказом ВАТ «ХЗКПУ «Пригма-Прес»» від 14.01.2002 року, підписами ОСОБА_1а, які, на думку апелянта, залишені судом поза увагою.

Прокурор також вважає, що посилання суду на те, що в документації по оформленню внутрішньозаводських замовлень відсутні будь-які письмові докази про причетність ОСОБА_1а до цих замовлень, суперечать показам свідків, які виконували ці роботи, про прямі усні інструкції по виконанню цих замовлень і вивезення їх за межі заводу з боку ОСОБА_1а.

При цьому, апелянт вважає, що посилання суду на покази свідків ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_7, ОСОБА_8., ОСОБА_9. в судовому засіданні неправомірне, оскільки на попередньому слідстві вони давали протилежно інші покази.

На думку апелянта, суд не дав оцінки тому факту, що ОСОБА_1 замовив виготовлення воріт, хвіртки, 3-х стовпчиків, які потім були встановлені в с. Конче-Озерна, і не взяв до уваги покази за цим епізодом свідків ОСОБА_18., ОСОБА_19., ОСОБА_20, ОСОБА_21.

Прокурор також вважає, що суд дав неправильну оцінку показам свідків ОСОБА_22., ОСОБА_23., ОСОБА_24., ОСОБА_25., ОСОБА_26., ОСОБА_27. та безпідставно поклав в основу вироку висновок судово-бухгалтерської експертизи від 30.08.2003 року і не дав належної оцінки висновку повторної судово-економічної експертизи № 143/06 від 17.02.2006 року.

Цивільний позивач по справі - ВАТ «Хмельницький завод ОСОБА_28сько-пресового устаткування «Пригма-Прес»» в своїй апеляційній скарзі просить вирок скасувати та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_1. за ст. 191 ч.5 КК України і ст. 364 4.2 КК України до реальної міри покарання і повністю задовольнити заявлений цивільний позов.

Апелянт вказує, що висновки суду, викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи, він вважає, що суд помилково прийшов до висновку про недоведеність вини ОСОБА_1а у скоєнні інкримінованих йому злочинів і безпідставно відмовив в задоволені цивільного позову.

При цьому апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги покази свідків ОСОБА_22., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_28., ОСОБА_29., ОСОБА_30. про безпосередню причетність ОСОБА_1. до викрадення виробів, виготовлених в порядку внутрішньозаводських замовлень і не дав критичної оцінки показам самого ОСОБА_1а про непричетність його до вказаних злочинів.

На думку апелянта, покази свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_31, ОСОБА_32., ОСОБА_33в судовому засіданні суд не міг прийняти до уваги, оскільки вони не співпадають з показами, даними ними на досудовому слідстві.

 

5

Неправомірним, на думку апелянта, є посилання суду на покази свідків ОСОБА_39, ОСОБА_12., ОСОБА_40, оскільки вони не допитані в суді.

Цивільний позивач вважає необгрунтованим висновок суду про суперечливість показів свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19., ОСОБА_20., ОСОБА_21., а також посилання на те, що свідки ОСОБА_34., ОСОБА_25., ОСОБА_26., ОСОБА_27. підтвердили не факт повернення замовником (ОСОБА_1) продукції, а лише факт списання її, що, на думку апелянтів, не відповідає дійсності.

Безпідставно, на думку апелянта, суд першої інстанції прийняв до уваги покази свідків ОСОБА_23., ОСОБА_30., ОСОБА_28., ОСОБА_29., ОСОБА_17., ОСОБА_22 Він також вказує, що суд не міг проігнорувати приєднання до справи квитанції про оплату продукції сторонніми особами, яка проводилась під час притягнення ОСОБА_1а до відповідальності, а також речові докази - документацію внутрішньозаводських замовлень. Не мотивував суд, на думку апелянта і відхилення висновку повторної судової експертизи від 17.02.2006 року.

В своїх запереченнях захисник ОСОБА_35. вважає вирок законним і обґрунтованим, а тому просить залишити вирок без змін, а апеляцію - без задоволення.

Заслухавши доповідача, прокурора та представника цивільного позивача, які підтримали апеляцію, виправданого ОСОБА_1. і в його інтересах захисника ОСОБА_35. про законність та обґрунтованість вироку, вивчивши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Висновки суду першої інстанції про недоведеність вини ОСОБА_1. за ст. 191 ч.5 КК України і про відсутність в його діях складу злочину, передбаченого ст. 364 ч.2 КК України - відповідають матеріалам справи і ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах.

При цьому місцевий суд обґрунтовано врахував вимоги ч.3 ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь. Аналогічна вимога міститься і в ч.2 ст. 377 КПК України.

Суд врахував, що ОСОБА_1 на протязі всього досудового слідства і в судовому засіданні категорично заперечував свою причетність до інкримінованих йому злочинів. Так, ОСОБА_1 пояснив, що про існування замовлень №№ 647, 626, 709, 770, 796, 721, 744, 756, 923 він взагалі нічого не знав. По замовленню № 732 були відремонтовані ворота для потреб підприємства, які нікому не передавались. Він дійсно писав заяву про виготовлення для його особистих потреб воріт, хвіртки, 3-х стовпчиків, однак вони були виготовлені неякісно і він відмовився їх отримувати. Щодо виготовлення решіток для ОСОБА_14, то він лише наказав про прискорення виготовлення замовлення і не мав ніякого відношення до оплати замовлення і вивезення продукції. Його дружина придбала магазин, в якому вже встановлені решітки, а тому ніякої необхідності для їх виготовлення на заводі не було. На підприємстві велась робота з документами, які містили державну таємницю, і він вважав, що надбавка виплачувалася йому законно, умислу на незаконне отримання зарплати в цій частині у нього не було.

Суд першої інстанції правильно оцінив названі покази і прийшов до обґрунтованого висновку про те, що вони підтверджуються сукупністю всіх доказів, здобутих по справі, поклавши їх в основу вироку.

Так, твердження ОСОБА_1а про непричетність до внутрішньозаводських замовлень №№ 647, 709, 770, 796, 721, 744, 923 підтверджуються існуючим на заводі порядком ініціювання і виконання такого замовлення, згідно якого замовлення могло ініціюватися будь-ким з керівників виробничних підрозділів за згодою директора, або його заступника. Такий стан речей не заперечували і допитані в суді свідки ОСОБА_36,

 

6

ОСОБА_30, ОСОБА_29, ОСОБА_3, ОСОБА_28, ОСОБА_4 та інші. З показів цих свідків видно, що замовлення № 647 виконувалось за вказівкою Присяжної, а замовлення №№ 709, 770, 796, 721, 744 -ОСОБА_29. Ініціювали ці замовлення ОСОБА_3. (709, 647, 744), ОСОБА_5. (721), ОСОБА_28. (796), ОСОБА_4(770). Названі свідки пояснили, що ніяких вказівок від ОСОБА_1а про виконання робіт за цими замовленнями, а тим більше про вивіз продукції за межі заводу, вони від ОСОБА_1а не отримували.

Ці покази об'єктивно підтверджуються речовими доказами - документацією названих замовлень, в якій, як встановлено судом, немає жодних доказів про те, що ОСОБА_1 знав про відкриття цих замовлень і що він був причетний до викрадення продукції за цими замовленнями.

Про непричетність ОСОБА_1а до названих епізодів, видно із показів свідків ОСОБА_7., ОСОБА_8., які пояснили, що ніякої продукції з заводу «Пригма-Прес» на замовляли і не отримували. Ці покази об'єктивно підтверджені протоколами огляду будинковолодінь ОСОБА_7 та ОСОБА_8, згідно яких там не виявлено ні ґрат, ні слідів їх встановлення.

Ці ж обставини випливають і з показів свідка ОСОБА_9., який вказав, що реконструював належні йому ворота на підприємстві, але ОСОБА_1 до цього не мав ніякого відношення. Ці покази підтвердив і свідок ОСОБА_37.

Про непричетність ОСОБА_1а до епізоду викрадення воріт свідчать матеріали замовлення № 732, в яких відсутні будь-які вказівки чи підписи ОСОБА_1а. Більш того, свідки ОСОБА_3. і ОСОБА_38. пояснили, що за замовленням № 732 проведено ремонт воріт для потреб підприємства і ніяка інша продукція під виглядом цього замовлення не виготовлялась. ОСОБА_38, крім того заявив, що ніяких виробів на заводі не отримував і ОСОБА_39не передавалися. Ці покази повністю підтвердив на слідстві ОСОБА_11. і заперечив наявність будь-якої продукції заводу в його господарстві в с Вінницькі хутори.

Суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв до уваги покази за цим епізодом свідка ОСОБА_40. про доставку виробів підприємства в господарство ОСОБА_39, оскільки вони не послідовні, суперечливі і об'єктивно спростовуються іншими доказами по справі, не вірити яким, у суду немає підстав.

Суд дійшов правильного висновку про недоведеність вини ОСОБА_1а за епізодом замовлення воріт, хвіртки і 3-хстовпчиків, а також за замовленнями №№ 756 та 923. При цьому суд обгрунтовано врахував, що в документації названих замовлень жодної вказівки або підписів ОСОБА_1а немає, як немає ніяких відомостей стосовно того, що ОСОБА_1 знав про це замовлення.

Свідок ОСОБА_5. пояснив, що ніяких вказівок від ОСОБА_1а по замовленню № 756 не отримував, а з показів свідків ОСОБА_12. та ОСОБА_40. видно, що ОСОБА_1 не мав ніякого відношення до встановлення продукції в господарстві ОСОБА_12.

В зв'язку з цим, суд першої інстанції не прийняв до уваги покази свідків ОСОБА_18., ОСОБА_19., ОСОБА_20., ОСОБА_54 про встановлення ними огорожі в господарстві ОСОБА_12, оскільки вони не свідчать про причетність до даної продукції ОСОБА_1а, більш того, покази даних свідків не послідовні і не узгоджуються з іншими доказами у справі.

Свідки ОСОБА_34., ОСОБА_25., ОСОБА_26., ОСОБА_41. підтвердили, що ОСОБА_1 відмовився отримати браковані хвіртку, ворота і три стовпчики, виготовлені за його замовленням і вони були списані на переробку. Ніяких вказівок, чи примушувань до певних дій з боку ОСОБА_1а до них не було.

Свідок ОСОБА_3. пояснив, що по замовленню № 626 не отримував від ОСОБА_1а будь-яких вказівок, а вироби по цьому замовленню ОСОБА_1им не привласнювались. Ці покази повністю підтверджені свідком ОСОБА_14., який пояснив, що офіційно, за встановлену плату виготовив захисні грати на вікна його дачного будинку і ОСОБА_1 до цього не мав жодного відношення.

 

7

Як видно з довідки експерта ОСОБА_42., в магазині «Подільські копчення» в 2000 році, тобто до придбання його дружиною ОСОБА_1а, були встановлені грати, що спростовує обвинувачення ОСОБА_1а за цим епізодом. Тим більше, що свідки ОСОБА_43., ОСОБА_33 та ОСОБА_32. на стадії досудового слідства пояснили, що на підприємстві не було випадків відпуску виробів за його межі без відповідних супроводжуючих документів і таких вказівок ОСОБА_1 ніколи не давав.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне погодитись з висновком суду першої інстанції про неконкретність і суперечливість показів свідка ОСОБА_48 і неможливість покладення їх в основу вироку, оскільки вони не послідовні, суперечливі і не підтверджуються іншими об'єктивним доказами по справі. Так, в своїх показах вона посилається на зошит, в якому вона фіксувала всі обставини замовлень, однак цей зошит в справі відсутній, не дивлячись на те, що ОСОБА_36 стверджує, що він був вилучений у неї слідчим. Тим більше, що, як пояснив слідчий ОСОБА_44, який починав розслідування справи, ОСОБА_36 стала конкретизувати свої покази тільки після спілкування з ОСОБА_22., який був представником ТОВ «Пригма-Прес» і ініціював розслідування по справі, а свідки ОСОБА_45., ОСОБА_46., ОСОБА_47. пояснили, що ОСОБА_36 залежала від нових власників ТОВ «Пригма-Прес» і під їх впливом дала неправдиві свідчення щодо ОСОБА_1а.

З цих же причин, через тісну співпрацю з новим власником підприємства і пряму зацікавленість в результатах розгляду справи, суд не прийняв до уваги покази свідків ОСОБА_30., ОСОБА_28., ОСОБА_29., ОСОБА_17. При цьому, колегія суддів враховує, що саме названі особи, як це доведено документацією, ініціювали замовлення, які інкриміновані ОСОБА_1у, а отже, вони є зацікавленими в розгляді цієї справи.

Факт оплати вартості виробленої продукції від імені сторонніх осіб, не може бути доказом вини ОСОБА_1а за цими епізодами, оскільки причетність його до цієї оплати не доведена.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наявні в справі матеріали замовлення, креслення, акти про відсутність продукції в конкретних цехах підприємства, не мають відношення до обвинувачення ОСОБА_1а, оскільки він цих креслень не складав, актів не підписував через їх складення після його звільнення. Більше того, практично, наявність цієї продукції при складанні актів не перевірялась, про що повідомив свідок ОСОБА_16

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги висновки повторної судово-економічної експертизи № 143/06 від 17.02.2006 року, оскільки вона проведена з порушенням встановленого порядку і є не допустимим доказом, а також суперечить висновкам судово-бухгалтерської експертизи від 30.08.2003 року, яка, як і ревізія фінансово-господарської діяльності ВАТ «Пригма-Прес» встановила, що внаслідок виконання зазначених в обвинуваченні внутрішньозаводських замовлень, підприємству збитків не завдано.

Давши названим доказам належну оцінку з точки зору їх достатності, допустимості, достовірності та відносності, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1а в скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України і прийняв законне та справедливе рішення про його виправдання в цій частині.

Судом також встановлено, що під час керівництва ОСОБА_1а на підприємстві припинилась робота, пов'язана з державною таємницею, однак, як ОСОБА_1, так і інші працівники отримували надбавку за роботу, пов'язану з державною таємницею. Ці дії органи досудового слідства кваліфікували за ч.2 ст. 364 ч.2 КК України, яка, як це видно з її диспозиції, передбачає пряму форму вини.

Разом з тим, як встановив суд першої інстанції, ОСОБА_1 категорично заперечував свою вину за цим епізодом і пояснив, що не знав про те, що підстави для отримання ним надбавки відпали.

 

8

Ці покази підтвердили і свідки ОСОБА_30 та ОСОБА_17, які пояснили, що про незаконність нарахувань надбавок за період з 01.01.2002 року вони взнали вже після звільнення ОСОБА_1а. При цьому, надбавку поряд з ОСОБА_1им отримували й інші працівники. Відповідальним за контроль за виплатою цих надбавок був начальник бюро 2-го відділу, який вчасно не повідомив про необхідність припинення цих виплат.

В зв'язку з цим, суд прийшов до правильного висновку про те, що наявна в справі переписка, в тому числі і та, на яку посилаються апелянти, не є доказом умислу ОСОБА_1а на незаконне отримання надбавок до зарплати, а тому в діях ОСОБА_1а відсутній склад названого злочину.

При цьому колегія суддів вважає, що посилання апелянта на покази ОСОБА_16. на досудовому слідстві, як на доказ вини виправданого за ст. 364 ч.2 КК України -безпідставні, оскільки даний свідок не дав будь-яких показів, які б свідчили про причетність ОСОБА_1а до злочину, а показам свідка ОСОБА_17а по цьому епізоду, на які теж посилається апелянт, суд також дав належну оцінку.

Що стосується пояснювальної записки ОСОБА_1а від 14.01.2002 року і наказу від 12.02.2002 року, на які також посилаються апелянти, то вони не можуть бути доказом вини ОСОБА_1а за епізодом отримання надбавок за роботу з таємною документацією, оскільки, як видно з їх змісту, підстави для здійснення діяльності, пов'язаної з державною таємницею відпали, однак це не значить, що з ОСОБА_1а та інших осіб була знята відповідальність за розголошення державної таємниці, яка була накладена на них в минулому, а тому, на думку колегії суддів, ОСОБА_1 міг добросовісно отримувати надбавку, помиляючись в цьому випадку.

Щодо самого факту отримання ОСОБА_1им згаданих надбавок, на що посилаються апелянти, то цього ніхто не заперечує, однак, склад злочину, він в даному випадку не утворює.

Не можуть бути задоволені і посилання апелянтів на те, що суд безпідставно поклав в основу вироку покази свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33в судовому засіданні, не взявши до уваги покази цих свідків на досудовому слідстві, коли вони обвинувачували ОСОБА_1а.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно поклав в основу вироку покази названих свідків в суді, оскільки вони співпадають між собою і з іншими об'єктивними доказами по справі і їх отримання відповідає принципу безпосередності. Покази цих свідків на досудовому слідстві суперечливі, не послідовні та дані під тиском обставин, які склались, а тому суд першої інстанції обгрунтовано відхилив їх.

На думку судової колегії, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги покази ОСОБА_22, ОСОБА_48, ОСОБА_50, ОСОБА_41та інших представників ВАТ «Пригма-Прес», оскільки вони залежні від теперішніх власників підприємства, які і були ініціаторами притягнення ОСОБА_1а до кримінальної відповідальності, а отже -зацікавлені в результатах розгляду справи.

Що стосується посилання апелянтів на неправильність покладення в основу вироку висновку судово-бухгалтерської експертизи від 30.08.2003 року і відхилення висновків повторної експертизи від 17.02.2006 року, то згідно ст. 67 ч.2 КПК України, ніякі докази для суду, прокурора, слідчого, дізнавача не мають наперед встановленої сили. Суд першої інстанції оцінив названі висновки експертизи і оскільки висновок від 30.08.2003 року співпадав з іншими об'єктивними доказами по справі, та ґрунтувався на належних, допустимих, відносних доказах, - обґрунтовано поклав його в основу вироку, відхиливши висновок іншої експертизи.

Посилання апелянтів на неправильність відхилення судом показів свідків ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки названі свідки лише вказували про обставини встановлення огорожі в господарстві ОСОБА_12, але не вказують на джерело отримання цієї огорожі.

 

9

Колегія суддів також вважає безпідставними посилання апелянтів на те, що суд першої інстанції не мав права посилатись на покази свідків ОСОБА_12, ОСОБА_40, ОСОБА_39, оскільки вони не були допитані в суді. Колегією суддів встановлено, що всі особи були належно повідомлені про розгляд справи, не з'явились в суд з поважних причин і просили розглянути справу у їх відсутності, підтвердивши правильність своїх показів на стадії досудового слідства. Покази цих свідків були оголошені в судовому засіданні, а тому суд першої інстанції має право на них посилатись.

Таким чином, колегія суддів вважає виправдання ОСОБА_1. законним і обґрунтованим, атому, керуючись ст.ст. 365, 366, ч.2 ст. 379 КПКУкраїни,

ухвалила:

Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 лютого 2007 року про виправдання ОСОБА_1 за ч.5 ст. 191 КК України за недоведеністю його вини на підставі ст. 213 ч.2 КПК України і за ст. 364 ч.2 КК України за відсутністю в його діях складу злочину на підставі ст. 6 п.2 КПК України залишити без зміни, а апеляції прокурора та цивільного позивача - ВАТ «Хмельницький завод ОСОБА_28сько-пресового устаткування «Пригма-Прес»» - без задоволення.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація