Справа № 11-429 /2007рік                                      Головуючий в 1-інстанції - Ходоровський Б.В.

Категорія cm.cm.186 ч.2,3

189 ч.2,3 КК України                                                Доповідач - Курдзіль В.Й.

УХВАЛА

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

2007 року липня місяця 13 дня Судова палата у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого судді Ковтуна В.П.                        

суддів: Курдзіля В.Й., Лінника П.О.

прокурора Леськіва В.О.

адвоката ОСОБА_2

та законного представника неповнолітнього - ОСОБА_3.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора м. Нетішина та захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1. на вирок та постанову Нетішинського міського суду від 16 квітня 2007 року

Цим вироком:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, уродженця та мешканця м. АДРЕСА_1, українця, громадянина України, учня ЗОШ № 2 м. Нетішина, який перебуває на обліку в кримінальній міліції у справах неповнолітніх Нетішинського міськвідділу міліції, виховується в неповній сім'ї, раніше не судимого, засуджено: за ст. 186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі; за ст. 186 ч.3 КК України

на 4 роки позбавлення волі; за ст. 189 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі;

за ст. 189 ч.3 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_1. покарання - 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 104 КК України ОСОБА_1. від відбування покарання звільнено, з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки.

Окрім того, постановою цього ж суду від 16 квітня 2007 року до ОСОБА_1. застосовано примусовий захід виховного характеру у вигляді направлення до професійного училища соціальної реабілітації строком на 2 роки за вчинення суспільно - небезпечних діянь, передбачених ст. ст. 190 ч.2, 309 ч.1 КК України.

Речові докази повернуті потерпілим за належністю.

ОСОБА_1. засуджено за вчинення у м. Нетішині Славутського району Хмельницької області за період з 19 листопада 2005 року по 14 листопада 2006 року злочинів та суспільно - небезпечних діянь.

Так, вчинено грабежі: 19 листопада 2005 року ним відкрито викрадено у ОСОБА_4. 7 грн.; в межах перших двох декад квітня, 23 квітня 2006 року 15-20 грн., 50 грн., 14 травня 2006 -20 грн.; 2 травня 2006 року у ОСОБА_5телефон за 50 грн., з 3 грн. на рахунку; 19 травня 2006 року у ОСОБА_6 телефон з аксесуарами до нього, всього на суму 1066 грн., 14 листопада 2006 року у ОСОБА_7., за попередньою змовою з іншою особою портативний плеєр з навушниками та чохлом, загальною вартістю 479 грн. 50 кооп.

 

2

16-17 березня 2006 року близько 15 год.  шляхом проникнення у квартиру АДРЕСА_2, де мешкає ОСОБА_4. та його родичі, відкрито викрадено принтер вартістю - 400 грн. та 16 травня 2006 року  таким же способом з тієї ж квартири: блок до комп'ютера вартістю 4000 грн., інші прилади до нього, а всього на загальну суму 7345 грн.

ОСОБА_1. також неодноразово з погрозами застосування насильства вимагав у ОСОБА_4. передачі грошей та інших матеріальних цінностей, які передавалися потерпілим.

Зокрема, 21 листопада 2006 року - 10 грн.; 28 листопада 2005 року - 10 грн.; в двадцятих числах січня 2006 року - 20 гривень та золоті вироби з квартири, а саме два золотих кульчика з камінцями та вставками з білого золота 585 проби масою 4,18 г., вартістю 650 гривень; 23 січня 2006 року - золоту обручку масою 4,5 г., вартістю 600 гривень; 28 січня 2006 золоті кульчики з камінцями 583 проби масою 4,0 г., вартістю 600 грн.; 29 січня 2006 року, 15 лютого 2006 року - золотий ланцюжок довжиною 40 см. масою 3,0 г., вартістю 450 гривень та золотий браслет довжиною 17 см. масою 1,5 г., вартістю 250 гривень; 5-6 березня 2006 року - 15 гривень; 22, 23 березня 2006 року, відповідно 20 грн., фотоапарат „Кодак", вартістю 90 грн.;

7   квітня 2006 року вимагав у ОСОБА_7. - телефон, вартістю 1248 грн. з

аксесуарами, а всього на загальну суму 1350 грн.

10 квітня 2006 року, біля 10 год. ОСОБА_1. шляхом обману заволодів телефоном марки „Самсунг - Д 600" з аксесуарами, загальною вартістю 3141 грн.,належними ОСОБА_8

4 серпня 2006 року в другій половині дня він же поблизу будинку №4 по вул.. Миру, знайшов 5, 9 г. особливо небезпечного наркотичного засобу - марихуани, який незаконно зберігав при собі до затримання працівниками міліції.

В  апеляції прокурора ставиться питання про скасування вироку, постановления

нового і призначення ОСОБА_1. покарання за сукупністю злочинів - 5 років

позбавлення волі.                                                   

Зазначається, що судом не враховано ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, негативні дані про його особу, вчинення злочину (викрадення плеєра у ОСОБА_7.) вже під час розслідування справи.

Окрім того, він не визнав вину, не розкаявся у вчиненні злочинів.

В апеляції захисника на вирок Нетішинського міського суду від 16.04.2007 року ставиться питання про його зміну в зв'язку з недоведеністю вини ОСОБА_1. у вчиненні ряду епізодів.

Зокрема, апелянт просить виключити із обсягу обвинувачення всі епізоди вимагання грошових коштів, всі епізоди вимагання із погрозою застосування насильства та застосування насильства, перекваліфікувати такі дії на відкрите заволодіння грошовими коштами ОСОБА_4. - 7 грн.; на відкрите заволодіння належним сім'ї ОСОБА_4. майном, окрім фотоапарата „Кодак", перекваліфікувати дії по епізоду заволодіння телефонами ОСОБА_7. та ОСОБА_6 на ст. 190 ч.2 КК України - провадження в цій частині закрити згідно ст. 6 п.2 КК України і застосувати примусові заходи виховного характеру; визнати ОСОБА_1. винним у відкритому заволодінні телефоном ОСОБА_8 без погрози застосування насильства і без застосування насильства, по епізоду заволодіння належним ОСОБА_9 плеєром виправдати.

В своїй апеляції на постанову суду захисник ОСОБА_2просить її змінити в зв'язку з недоведеністю вини ОСОБА_1. у заволодінні шляхом обману телефоном ОСОБА_8., тобто у вчиненні злочину передбаченого ст. 190 ч.2 КК України.

 

3

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора на підтримання подання і заперечення проти скарги, пояснення засудженого, його законного представника, захисника на заперечення проти подання, вивчивши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає їх такими, що не підлягають до задоволення.

Висновок суду 1 інстанції про винність ОСОБА_1. у скоєнні грабежів щодо потерпілих ОСОБА_7., ОСОБА_9., ОСОБА_7., ОСОБА_6., ОСОБА_4. та неодноразових вимагань щодо ОСОБА_4. при зазначених у вироку обставинах відповідає матеріалам справи і грунтується на досліджених в судовому засіданні доказах.

Так, сам ОСОБА_1. вину свою визнав частково і пояснив, що гроші у ОСОБА_4не вимагав і фізичної сили до нього не застосовував, а 7 гривень ОСОБА_4. на його прохання передав йому добровільно.

Визнав, що в січні, березні та травні 2006 року на запрошення ОСОБА_4заходив до нього квартиру, забирав належні сім'ї ОСОБА_4речі, продавав їх, а гроші ділив порівну. ОСОБА_4 при цьому не погрожував.

Також 15 лютого 2006 року в під'їзді будинку №29 по вул. Незалежності ОСОБА_4 добровільно передав йому золотий браслет, який він продав, а половину з виручених коштів віддав ОСОБА_4.

Засуджений не заперечує факти заволодіння та подальшого продажу ним мобільних телефонів ОСОБА_7., ОСОБА_5 та ОСОБА_6., але вказує, що вони телефони на його прохання передали йому добровільно і примусу та погроз з його боку не було.

Плеєра в ОСОБА_7. він не викрадав, а його запропонував купити у нього хлопець на ім'я ОСОБА_10.

Проте його вина у відкритому викраденні чужого майна, поєднаному з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, з проникненням в житло; у вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, вчиненого повторно, поєднаним з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи доведена наступними доказами.

Так, з показань потерпілого ОСОБА_4. вбачається, що в листопаді 2005 року на вулиці його зустрів ОСОБА_1. і «опросив гроші, а коли у відповідь почув відмову, обшукав і забрав у нього 7 грн. В подальшому ОСОБА_1. неодноразово вимагав гроші, заставляв виносити з квартири речі. При цьому погрожував, залякував, наносив удари в живіт, плечі. Боячись погроз, батькам нічого не говорив, і зізнався про все працівникам міліції. З квартири виніс, а також в присутності підсудного золоті вироби, фотоапарат, системний блок, принтер, відеокамеру, інші речі. Робив це коли в квартирі нікого з родини не було. ОСОБА_1. проти його волі заходив в квартиру, щоб щось забрати.

Потерпіла ОСОБА_11. показала, що з кінця 2005 року помітила, що почали пропадати гроші, інше майно яке зазначене в обвинувачені, в тому числі золоті вироби, принтер, ключі від квартири, фотоапарат, комп'ютер і вже після останнього випадку заявила в міліцію. Протягом півроку син на її запитання щодо зникнення майна ніякої відповіді не надавав і розповів вперше про обставини працівникам міліції, так само як і судовому засіданні. В квартиру часто заходив ОСОБА_1., що її насторожувало.

Син приходив додому з синцями на спині, руках. Із розмови з ним після всього виявленого зрозуміла, що той боявся ОСОБА_1., а тому задовольняв всі його вимоги.

Аналогічні свідчення дали потерпілі ОСОБА_12. та ОСОБА_13.

 

4 Об'єктивно вина підсудного підтверджується: даним протоколу огляду та вилучення

згідно якого 20 травня 2006 року працівниками міліції у ОСОБА_14. вилучено

відеокамеру та сумку, які на зберігання передав ОСОБА_1. (а.с. 112 справи № 30/2963);

· розпискою потерпілого ОСОБА_12. про отримання означеного майна (а.с. 148 справи № 30/2963);

· довідкою про вартість одного грама золота (а.с. 117 справа №30/2963);

- протоколом добровільної видачі та огляду згідно якого 16 листопада 2006 року

ОСОБА_1 видав працівникам міліції плеєр з навушниками, який він з його

пояснень забрав у невідомого чоловіка в під'їзді № 2 будинку № 14 на вулиці Миру

(а.с. 10-11 справи № 30/3050);

- протоколом очної ставки між ОСОБА_1. та ОСОБА_15., де ОСОБА_15вказує, що зі слів ОСОБА_1. йому відомо, що той плеером заволодів не один

(а.с. 46-47 справи № 30/3050);

- розпискою потерпілого ОСОБА_7 про отримання речових доказів

(а.с. 60 справи № 30/3050).

Доводи в апеляціях про те, що ОСОБА_1заволодів майном сім'ї ОСОБА_4та мобільним телефоном ОСОБА_8 без погрози застосування насильства і без застосування насильства апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються показаннями потерпілих та свідків, підстав не вірити яким у колегії суддів не має.

Уся сукупність зібраних у справі доказів була ретельно проаналізована місцевим судом, що дало можливість дійти обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1. у вчинених злочинах.

Що ж стосується доводів апеляції захисника про необхідність кваліфікувати дії ОСОБА_1. по епізодах заволодіння телефонами ОСОБА_18та ОСОБА_6 як шахрайство, то колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи потерпілий ОСОБА_18. суду показав, що 07 квітня 2006 року ОСОБА_1. попросив телефон, а отримавши відповідь, що телефон вдома, наказав йти додому, а в подальшому пригрозив. Телефон виніс з класу і віддав ОСОБА_1.,   який   обіцяв   о   18   годині   повернути,   але   цього   не   зробив,

повідомивши, що телефон забрали сторонні особи, при цьому нанесли тілесні ушкодження.

Потерпілий ОСОБА_16. показав, що ОСОБА_18. взяв в нього телефон і віддав ОСОБА_1., це було в перерві між уроками, знає також про те, що в ОСОБА_18 також зник мобільний телефон, який той віддав для ОСОБА_1. Вартість телефону йому відшкодовано мамою ОСОБА_7.

Потерпілий ОСОБА_19. показав, що ОСОБА_1. вихопив в нього з рук телефон і побіг, він просив повернути телефон, але той не реагував. Тілесні ушкодження наніс йому коли забирав телефон.

Потерпілий ОСОБА_6. показав, що по дорозі до школи до нього підійшов ОСОБА_1., який наказав дати телефон, а якщо не дасть добровільно, то сам знайде і забере без повернення. ОСОБА_1. заволодів телефоном шляхом ривка з рук. Раніш він його не знав.

Свідок ОСОБА_22. показала, що 10 квітня 2006 року зателефонувала мати ОСОБА_8. і повідомила, що син забрав у її сина телефон. На наступний день син ОСОБА_28 признався, що телефон під погрозою насильства віддав для ОСОБА_1.

 

5 Свідок ОСОБА_20. показав, що був очевидцем того як ОСОБА_1. погрожував ОСОБА_23., щоб той віддав телефон і ОСОБА_18. після чого виніс телефон з класу та віддав ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_24. пояснив, що син зізнався йому, що ОСОБА_1. викрав мобільний телефон марки «Сіменс». Викрадення мало місце шляхом ривка телефону з рук.

Свідок ОСОБА_21. показала, що 19 травня 2006 року син повідомив, що у нього викрали мобільний телефон. При відвідуванні ОСОБА_1. на дому той зізнався, що заволодів телефоном і продав за 450 гривень.

Свідок ОСОБА_25. показав, що в школі бачив як ОСОБА_1 відкликав ОСОБА_7. і попросив у нього телефон, заставляв іти за ним додому. ОСОБА_18. з класу виніс телефон та віддав ОСОБА_1. Через три дні ОСОБА_1 підходив до ОСОБА_7. і вимагав в замін інший телефон.

Свідок ОСОБА_26. показав, що був очевидцем того як ОСОБА_1. забрав в ОСОБА_7. телефон і обіцяв віддати після уроків, проте цього не зробив.

Свідок ОСОБА_27. показав, що ОСОБА_19. повідомив про те, що ОСОБА_1. забрав у нього телефон.

Покази потерпілих, свідків під час досудового та судового слідства є послідовними, в повній мірі вказують на обставини злочинів і їхні твердження будь - якими доказами не спростовані.

За таких обставин доводи апеляції про необхідність кваліфікації дій засудженого за ст. 190 ч.2 КК України, колегія суддів вважає безпідставними.

Доводи засудженого про непричетність до викрадення плеера у потерпілого ОСОБА_7. спростовуються наступними доказами. Так, згідно протоколу допиту потерпілого в нього 14 листопада 2006 року відкрито викрали плеєр в під'їзді будинку. Хлопців було троє, з яких один вихопив плеєр з кишені. В подальшому було встановлено, що ним заволодів ОСОБА_1. Працівники міліції плеєр повернули і претензій до ОСОБА_1. він не має

(а.с. 19-20,21,22-23 справи № 30/3050

Безпідставні доводи апеляції захисника і про недоведеність участі ОСОБА_1. у заволодінні телефоном ОСОБА_7.

Так, потерпілий підтвердив, що 7 квітня 2006 року ОСОБА_1. шляхом обману заволодів його телефоном, 10 квітня 2006 року наказав взяти телефон у ОСОБА_16., пообіцявши повернути обидва, проте, не повернув їх.

Ці ж обставини підтверджено показаннями потерпілого ОСОБА_8., свідка ОСОБА_22.

Оскільки у суду не було підстав недовіряти показанням цих осіб, вони обґрунтовано покладені в основу обвинувачення.

За таких обставин апеляції захисника не підлягають до задоволення. На цьому по суті не наполягають засуджений та його законний представник.

Що ж стосується доводів апеляції прокурора про необхідність посилення покарання засудженому і призначення його у вигляді реального позбавлення волі, то колегія суддів вважає за можливе не погодитися з ними.

 

6

Судом враховано те, що ОСОБА_1. за місцями проживання та навчання характеризується   позитивно,  злочини  вчинив  у  неповнолітньому  віці,   виховувався  у неповній сім'ї, збитки потерпілим відшкодовані і їхні претензії до нього відсутні.

За таких обставин колегія судців вважає, що суд прийшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства.

Перевіривши справу в повному обсязі, колегія суддів вважає за необхідне постанову цього ж суду про застосування до ОСОБА_1. примусового заходу виховного характеру змінити і передати його на перевиховання матері ОСОБА_29., оскільки у неї всі умови для цього створені, а після виявлення зазначених фактів злочинів ОСОБА_1. пообіцяв більше їх не* вчиняти.

В зв'язку з наведеним колегія суддів підстав: для зміни чи скасування вироку не знаходить.

Керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,

ухвалила:

вирок Нетішинського міського суду від 16 квітня 2007 року щодо ОСОБА_1залишити без зміни, а апеляції старшого помічника прокурора м. Нетішина та адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого - без задоволення.

Постанову цього ж суду від 16 квітня 2007 року про застосування до ОСОБА_1. примусових заходів виховного характеру змінити.

Передати ОСОБА_1. на перевиховання ОСОБА_29.