У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 05 березня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Деснянської у м.Чернігові ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, скасування розпорядження органу приватизації, надання права на розприватизацію,- 

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить  рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 05 березня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення є неправильним та необгрунтованим, висновки суду не відповідають обставинам справи. Апелянт посилається на те, що про приватизацію квартири АДРЕСА_1 він дізнався лише в 2006 році. Приватизацію вказаної  квартири у 1996 році здійснили його дочка, ОСОБА_4, її чоловік ОСОБА_5 та їх діти - ОСОБА_6 і ОСОБА_7без згоди на це апелянта та без його участі.  Апелянт стверджує, що приватизація  проведена незаконно, з порушенням  Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” та Положення про порядок передачі квартир у власність громадян, а тому є недійсною і спірна квартира повинна бути приведена до первинного стану, тобто передана до державного житлового фонду. На думку апелянта,   своїм рішенням суд порушив його право  на житло, гарантоване  чинним законодавством та  Конституцією України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної  справи,   приватизаційну  справу, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін,  виходячи з наступного.

Суд першої інстанції встановив і це підтверджується матеріалами справи, що спірна квартира АДРЕСА_1 була виділена позивачу  у 1975 році на сім”ю, яка складалась з його матері, дружини та трьох доньок. В зазначеній квартирі він з членами своєї сім”ї проживав до 1989 року. 

Судом встановлено, що ОСОБА_5, зять позивача, був зареєстрований у спірній квартирі з 15.01.1985 року по 10.04.2002 року,  відповідачка ОСОБА_4., донька позивача,   була зареєстрована в цій квартирі з 25.11.1982 року по 07.10.1999 року; а відповідачка   ОСОБА_6, онука позивача, - з 01.01.1988 року по 07.10.1999 року. З 01.02.1990 р. по 07.10.1999 р. в цій же квартирі був зареєстрований  і онук позивача - ОСОБА_6 

У 1989 році позивач  виїхав  до м.Славутича Київської області на роботу,  виписався із спірної квартири і 19.12.89. разом з дружиною  та донькою ОСОБА_2прописався у м.Славутичі  у отриманій  двокімнатній квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_1 працював і був зареєстрований до  2005 року (а.с.87). 

Особовий рахунок у квартирі АДРЕСА_1був переоформлений на доньку позивача - ОСОБА_4 (а.с.44).

30.10.1996 року  вищезгадана спірна  квартира була приватизована і належить на даний час в рівних частинах ОСОБА_4. - доньці позивача, ОСОБА_5 - його зятеві, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - онукам  позивача.

Як вбачається з матеріалів справи,  26 вересня 1995 року (а.с.49)   шлюб між ОСОБА_1 і його дружиною ОСОБА_8 був розірваний.  Рішенням  виконавчого комітету Славутицької міської ради від 29 березня 1996 року  № 200 ОСОБА_1, будучи прописаним та проживаючи у  м.Славутич, що підтверджується його особистою заявою (а.с.60),  був поставлений  на квартирний облік  за місцем проживання та включений до списку позачергового надання житла (а.с.58 - 60).  Рішенням виконавчого комітету Славутицької міської ради від 16 листопада 1999 року  № 584  з квартирного обліку ОСОБА_1 був знятий і у даному рішенні зазначено місце його проживання - АДРЕСА_3 (а.с57).  На а.с.56 наявна особиста  заява ОСОБА_1, датована 22 січня 1999 року,  із змісту якої зрозуміло,  що він надає згоду на приватизацію АДРЕСА_2 і на зазначену жилу площу не претендує, просить не включати його до свідоцтва про право власності у зв”язку з переміною місця проживання - у АДРЕСА_1 (а.с.85). 

З наведеного вбачається, що на час приватизації спірної квартири, яка відбулась у жовтні 1996 року,  ОСОБА_1  був прописаний і проживав  у  АДРЕСА_2, і   його згода  на приватизацію квартири  АДРЕСА_1   Законом  України „Про приватизацію державного житлового фонду України” не  передбачалась.   

За таких обставин  доводи  апелянта  про те, що  приватизація спірної  квартири  відбулась без його згоди, а тому є незаконною, оскільки він постійно у ній проживав,   апеляційний суд   відхиляє як такі, що  спростовуються  наявними в матеріалах  справи  доказами.

Апеляційний суд  не погоджується з доводами апеляційної скарги  про те, що  сім”я  ОСОБА_5 не вправі була приватизувати  квартиру АДРЕСА_1 у зв”язку з тим, що  станом на жовтень 1996 року втратила  право користування  нею,    оскільки  позивачем   вимога  про втрату  відповідачами   права користування цим  житлом  перед судом не ставилась і судові  рішення  щодо позбавлення відповідачів права користування  спірним житлом - відсутні.    

          Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк позовної давності, встановлений ст.257 ЦК України для звернення до суду з даним позовом.

          Такий висновок суду відповідає матеріалам справи та ґрунтується на законі,  а у матеріалах справи відсутні  докази,  які  б підтверджували ту обставину, що про приватизацію спірної квартири квартири позивач дізнався лише у 2006 році і не знав та не міг знати про неї з часу її здійснення.

Сукупність досліджених матеріалів справи та наявні в ній докази  приводять  апеляційний суд  до переконання, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини між сторонами і їм дана вірна юридична оцінка на підставі повно і всебічно досліджених обставин справи.

 Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.  209, 218, 303, 308, 313, 214, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 05 березня 2008 року - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили..

Головуючий:                                              Судді: