1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді - Гладія С.В.

суддів - Сілкової І.М., Балацької Г.О.

за участю прокурора - Тертичного О.А.

при секретарі Стеценко С.В.

захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2

засуджених - ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 30 березня 2011 року,

В С Т А Н О В И ЛА :

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, учня Київського професійно- будівельного ліцею ¹ 27, раніше не судимого,

- засуджено: за ч.3 ст.185 КК України на три роки позбавлення волі; за ч.2 ст. 186 КК України на шість років позбавлення волі; за ч.2 ст. 190 КК України на два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_3 призначено покарання у виді шести років позбавлення волі.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого:

- 23 вересня 2009 року вироком Дарницького районного суду м. Києва за ч.1 ст. 190 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік 6 місяців,

- засуджено: за ч.2 ст.186 КК України на чотири роки позбавлення волі; за ч.2 ст. 190 КК України на два роки позбавлення волі; за ч.1 ст. 304 КК України на три роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань, за сукупністю злочинів, призначено покарання у виді семи років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_4 покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 23.09.2009 року і остаточно призначено покарання за сукупністю вироків у виді семи років шести місяців позбавлення волі.

У відповідності до вимог ст. 81 КПК України по справі вирішено долю речових доказів шляхом повернення викрадених речей потерпілим.

За вироком суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнані винуватими у вчиненні, за попередньою змовою між собою, кожний самостійно, та за попередньою змовою з особами матеріали справи відносно яких виділені в окреме провадження, ряду корисливих злочинів, а ОСОБА_4 і у втягненні неповнолітніх в злочинну діяльність, за наступних обставин.

1. Вчинення відкритого викрадення чужого майна.

6 лютого 2009 року приблизно о 13годині, ОСОБА_3, за попередньою змовою з особою матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, на території середньої школи № 289 по вул. Славгородській, 14 в м. Києві, відкрито заволодів майном неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5, а саме мобільним телефоном «Соні Єріксон W200», з сім карткою оператора мобільного зв'язку «Лайф», завдавши останньому матеріальної шкоди на загальну суму 725 гривень.

2 квітня 2009 року біля 13:45 години, ОСОБА_3, на території середньої школи № 274 по вул. Харківське шосе, 160 в м. Києві, повторно, за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, відкрито заволодів мобільним телефоном «Нокіа 3250» неповнолітнього ОСОБА_7, з сім карткою оператора мобільного зв'язку «МТС», на рахунку якої було 25 гривень, а всього майном на загальну суму 700 гривень.

8 квітня 2009 року о 13 годині, ОСОБА_3, повторно, за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою, в приміщенні середньої школи № 289 по вул. Славгородській, 14 в м. Києві, відкрито викрав мобільний телефон «Нокіа 6233» неповнолітнього ОСОБА_8, з карткою оператора мобільного зв'язку «Лайф», на загальну суму 1525 гривень.

12 квітня 2009 року приблизно о 21 годині, ОСОБА_3, за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою, неподалік від середньої школи № 274 по вул. Харківське шосе, 160 в м. Києві, повторно, відкрито заволодів мобільним телефоном «Нокіа N95» неповнолітнього ОСОБА_9, з карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар», на рахунку якої було 15 гривень, а всього майном на суму 2 540 гривень.

17 квітня 2009 року о 18 годині, ОСОБА_3, знаходячись по АДРЕСА_1, повторно, за попередньою змовою з невстановленими досудовим слідством особами, відкрито заволодів майном потерпілого ОСОБА_10, а саме мобільним телефоном «Соні-Єріксон К510і», з сім карткою оператора мобільного зв'язку «Джинс», на рахунку якої було 2 гривні. Потім, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_3, застосувавши фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, також заволодів ланцюжком потерпілого, заподіявши неповнолітньому ОСОБА_10 матеріальну шкоди на загальну суму 1 017 гривень.

21 квітня 2009 року о 15 годині, ОСОБА_3, знаходячись біля будинку АДРЕСА_3, повторно, за попередньою змову з невстановленою досудовим слідством особою, відкрито заволодів належним неповнолітньому ОСОБА_11 мобільним телефон «Соні Єріксон W810i», з сім карткою оператора мобільного зв'язку «МТС», на рахунку якої було 4 гривні 96 копійок, а всього майном на загальну суму 1 529 гривень 96 копійок.

11 жовтня 2009 року о 20 годині, ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, по АДРЕСА_4, повторно, відкрито, викрав мобільний телефон «Соні Єріксон W810i» у неповнолітнього ОСОБА_12, з сім карткою оператора мобільного зв'язку «Лайф», на рахунку якої було 5 гривень, а всього майном потерпілого на суму 1 230 гривень.

27 листопада 2009 року біля 19 годин, ОСОБА_4, за попередньою змовою з неповнолітньою особою, яку втягнув в злочинну діяльність та матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, на території середньої шкоди № 160 по вул. Російській, 45 в м. Києві, відкрито викрав у неповнолітнього ОСОБА_13 мобільний телефон «Нокіа N73», з карткою оператора мобільного зв'язку «Лайф», на рахунку якої було 10гривень, а всього заволодів майном потерпілого на загальну суму 1 325 гривень.

14 січня 2010 року приблизно о 13 годині 30 хвилин ОСОБА_4 та ОСОБА_3, за попередньою змовою між собою, повторно, знаходячись біля АДРЕСА_5, шляхом застосування фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, і погроз застосування такого насильства, відкрито викрали майно малолітнього ОСОБА_14, а саме мобільний телефоном «Соні Єріксон W800і», вартістю 2030 гривень.

19 січня 2010 року о 14 годині, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, діючи спільно та заради єдиної мети, в ліфті будинку АДРЕСА_6, із застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, і погроз застосування такого насильства, відкрито викрали у малолітнього ОСОБА_15 мобільний телефоном «Нокіа 6288», з сім карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар», на рахунку якої було 10 гривень, а всього майном на загальну суму 730 гривень.

20 січня 2010 року о 19 годині, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, знаходячись на зупинці маршрутного таксі, що по вул. Харківське шосе, 57 в м. Києві, повторно, відкрито, викрали майно ОСОБА_16 - мобільний телефон «Нокіа 6300», з сім карткою оператора мобільного зв'язку «Київстра», на рахунку якої було 40 гривень, та картою пам'яті на 2 гб., завдавши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 1615 гривень.

2. Заволодіння чужим майном шахрайським шляхом.

01 листопада 2009 року приблизно о 17 годині, ОСОБА_4, знаходячись на стадіоні в парку ім. Партизанської слави по вул. Славгородській в м. Києві, повторно, скориставшись довірливим ставленням до нього з боку неповнолітньої ОСОБА_17, шляхом обману, заволодів її мобільним телефон «Нокіа 5310», вартістю 1 535 гривень.

12 січня 2010 року біля 12годині 40хвилин, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, за попередньою змовою між собою, повторно, знаходячись на другому поверсі будинку АДРЕСА_7, шляхом обману, заволоділи майном неповнолітньої ОСОБА_18 - мобільним телефоном «Нокіа 5610», вартістю 1 410 гривень.

21 січня 2010 року о 18 годині ОСОБА_4 та ОСОБА_3, знаходячись в під'їзді будинку по АДРЕСА_8 таким же способом, заволоділи мобільним телефон «Нокіа N73» неповнолітнього ОСОБА_19, з сім карткою оператора мобільного зв'язку «Лайф», на рахунку якої було 30 гривень, а всього майном потерпілого на загальну суму 2 310 гривень.

3. Вчинення крадіжки з проникненням в житло.

25 грудня 2009 року в період часу з 14:50 до 16:50, ОСОБА_20, повторно, шляхом проникнення у жилу кімнату ОСОБА_21, що знаходиться в квартирі АДРЕСА_1, таємно викрав комп'ютерну техніку потерпілої на загальну суму 5 600 гривень.

4. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність.

27 листопада 2009 року о 18 годині, ОСОБА_4, знаходячись біля будинку АДРЕСА_9, достовірно знаючи що особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, не досягла повноліття, переконав цю особу у легкості і доступності заволодіння майном, чим втягнув її в злочинну діяльність, та разом з нею в цей же день, відкрито заволодів майном неповнолітнього ОСОБА_13 Він же, 12 січня 2010 року втягнув в злочинну діяльність неповнолітнього ОСОБА_3 з яким і вчинив ряд корисливих злочинів.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи і кваліфікацію дій засуджених, посилаючись на неправильне застосування кримінального та кримінально-процесуального закону, що призвело на його думку до м'якості призначеного покарання, просить скасувати вирок в частині призначення покарання та постановити новий, яким обрати:

- ОСОБА_3 за ч.3 ст.185 КК України три роки позбавлення волі, за ч.2 ст. 186 КК України чотири роки позбавлення волі, за ч.2 ст. 190 КК України два роки позбавлення волі, та, на підставі ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на сім років;

- ОСОБА_4 за ч.2 ст.186 КК України п'ять років позбавлення волі, за ч.2 ст. 190 КК України два роки позбавлення волі, за ч.1 ст. 304 КК України три роки позбавлення волі, та, на підставі ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань, за сукупністю злочинів, призначити покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років. На підставі ст. 71 КК України, до призначеного ОСОБА_4 покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 23.09.2009 року у виді шести місяців позбавлення волі і призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років шість місяців.

Свої вимоги щодо м'якості призначеного покарання прокурор мотивував тим, що при призначенні покарання суд не врахував в повній мірі тяжкість і характер вчинених злочинів, особи потерпілих, обтяжуючу обставину - вчинення злочину щодо малолітнього, вчинення ОСОБА_3 злочину у стані алкогольного сп'яніння, а у ОСОБА_4 наявність рецидиву злочину.

В апеляції засуджений ОСОБА_3, не оспорюючи фактичні обставини справи та посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступені тяжкості вчиненого злочину і його особі, просить змінити вирок в частині призначеного покарання і пом'якшити його, врахувавши при цьому не лише наявність обставин обтяжуючих покарання, а й дві обставини, які пом'якшують покарання. Крім цього, з урахуванням вчинення ним злочинів в неповнолітньому віці та наявності статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, просить застосувати до нього ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році».

В апеляції засуджений ОСОБА_4, не оспорюючи фактичні обставини справи та посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступені тяжкості вчиненого злочину і його особі, просить змінити вирок в частині призначеного покарання і пом'якшити його, врахувавши при цьому повне визнання ним своєї вини у вчинених злочинах та його щире каяття. Крім цього також просить застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2011 році».

Заслухавши доповідь судді, прокурора Тертичного О.А., який апеляцію прокурора, що брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, не підтримав та просив вирок суду залишити без зміни, а апеляції без задоволення, засудженого ОСОБА_3 та в його інтересах захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які підтримали його апеляцію, засудженого ОСОБА_4, в обґрунтування поданої ним апеляції, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, викладені в апеляціях, провівши часткове судове слідство та провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засуджених, колегія суддів вважає апеляцію прокурора необґрунтованою, а апеляції засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 365 КПК України, висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких відповідно до вимог частини першої статті 299 і статті 301-1 цього Кодексу докази не досліджувалися, апеляційною інстанцією не перевіряються.

Дії ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 185; ч. 2 ст. 186; ч. 2 ст. 190 КК України та ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 186; ч. 2 ст. 190; ч. 1 ст. 304 КК України кваліфіковані відповідно до встановлених судом фактичних обставин по справі та пред'явленого обвинувачення, що ніким із учасників судового розгляду під сумнів не ставиться.

Що стосується призначеного ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання, то, суд при його обранні обґрунтовано виходив із вимог ст. 65 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані за їх особи, та обставини, що пом′якушують та обтяжують покарання.

Саме з огляду на вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ряду тяжких та середнього ступеня тяжкості злочинів, того, що ОСОБА_3 перебував на обліку у відділі КМСД Дарницького РУГУ МВС України в м. Києві, як особа схильна до правопорушень, негативно характеризувався зі школи, один із злочинів скоїв в стані алкогольного сп′яніння, а ОСОБА_4 вчинив нові злочини в період звільнення від відбування покарання з випробуванням за попереднім вироком, суд дійшов вірного висновку про неможливість їх виправлення без ізоляції від суспільства, а тому належно вмотивувавши своє рішення призначив їм покарання у виді позбавлення волі з рельним його відбуванням в кримінально-виконавчих установах закритого типу.

Разом з тим, визначаючи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 конкретний строк покарання, як за окремі злочини, так і за їх сукупністю, суд першої інстанції не в повній мірі врахував дані за їх особи та обставини, що пом'якшують покарання.

Як вбачається із справи, ОСОБА_3 вчинив злочини у неповнолітньому віці, виховувався в неповній сім'ї, щиро розкаявся у злочинах, є дитиною, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, проте, зазначивши ці обставини у вироку, суд фактично їх не врахував і призначив йому максимальне покарання за санкцією статті, яка передбачає найбільш суворе покарання, тобто за ч. 2 ст. 186 КК України та за сукупністю злочинів.

Призначаючи ж покарання ОСОБА_4, з урахуванням його відношення до скоєного, каяття та визнання вини, мінімальні покарання, передбачені санкціями ч. 2 ст. 186 та ч. 1 ст. 304 КК України, суд при призначені йому остаточного покарання за сукупністю злочинів, без будь-якого вмотивування, обрав засудженому максимальне покарання, передбачене санкцією статті, з найбільш суворим покаранням, яке на думку колегії суддів не відповідає тяжкості вчинених ним злочинів та даним за його особу внаслідок його суворості.

З огляду на наведене та виходячи з вимог ст. 65 КК України, відповідно до яких особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, колегія суддів вважає за необхідне пом'якшити призначене ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 186 КК України та за сукупністю злочинів, а ОСОБА_4 за сукупністю злочинів.

З цих же підстав апеляція прокурора щодо призначеного покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Не підлягають задоволенню і заяви засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині застосування до них Закону України «Про амністію в 2011 році» оскільки ними вчинено ряд тяжких злочинів.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - залишити без задоволення, а апеляції засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 30 березня 2011 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 змінити в частині призначеного покарання.

Пом'якшити ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі і з урахуванням призначених судом першої інстанції покарань за ч.3 ст.185, ч.2 ст. 190 КК України, на підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно вважати ОСОБА_3 засудженим до покарання у виді 5 років позбавлення волі.

З урахуванням призначених ОСОБА_4 судом першої інстанції покарань за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 304 КК України, на підставі ст. 70 КК України, пом'якшити призначене йому судом покарання за сукупністю злочинів, та шляхом часткового його складання визначити у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, до призначеного ОСОБА_4 покарання, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 23.09.2009 року у виді шести місяців позбавлення волі і остаточно призначити йому покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

В решті вирок Дарницького районного суду м. Києва від 30 березня 2011 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без зміни.

Судді:

Гладій С.В. Сілкова І.М. Балацька Г.О.