1
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді - Гладія С.В.,
суддів - Сілкової І.М., Балацької Г.О.
за участю прокурора - Юрка Т.Г.
засудженої - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 30 березня 2011 року,
В С Т А Н О В И ЛА :
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та мешканку АДРЕСА_1, громадянку України, з вищою освітою, працюючу інженером в ПП «Базіс-КС», раніше не судиму, -
засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України (у редакції закону, що діяв до 1 липня 2011 року) на п'ять років позбавлення волі без конфіскації майна, з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на три роки.
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та покладенням обов'язків, передбачених п. п. 2-4 ч.1 ст. 76 КК України.
За вироком суду визнано доведеним винуватість ОСОБА_1 у тому, що вона, займаючи, згідно наказу № 570-и від 30.04.2010 року, посаду начальника відділу інших непрофільних доходів Управління непрофільних доходів комунального підприємства «Київський метрополітен», будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями, діючи за попередньою змовою з особою, яка знаходиться у розшуку, з метою протиправного збагачення, висунула вимогу директору ТОВ «Елефант-Медіа» ОСОБА_2 про надання їй та вищевказаній особі грошових коштів в сумі 25 300 грн. за продовження на вересень 2010 року строку дії договорів та підписання 15 довідок на право тимчасового розміщення пересувних засобів торгівлі (лотки, столи), вказавши, що в разі не надання зазначених коштів строк дії договорів не буде продовжений і довідки не будуть підписані.
Не бажаючи настання негативних наслідків, ОСОБА_2 вимушений був погодитись на висунуті ОСОБА_1 вимоги, і в подальшому, 1 вересня 2010 року передав останній через її знайомого ОСОБА_3, який не був обізнаний про злочин, першу частину хабара в розмірі 8 000грн.
6 вересня 2010 року ОСОБА_2, знову передав ОСОБА_1 через ОСОБА_3, який не був обізнаний про злочин, другу частину хабара в розмірі 11 000 грн.
В апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_1 та правильність юридичної оцінки її дій, ставиться питання про скасування вироку районного суду в частині обраного засудженій покарання та у зв'язку з безпідставним на його думку застосуванням ст. 75 КК України та звільненням останньої від його відбування, що призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі засудженої, дії якої, як він стверджує, мають підвищену суспільну небезпечність, а тому її виправлення не можливе без ізоляції від суспільства. З огляду на наведене, прокурор просить постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 368 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з позбавленням права обіймати посади пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями строком на три роки та конфіскації всього майна, що є її особистою власністю.
Також, прокурор вказує на те що, призначаючи засудженій покарання та звільняючи її від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України, в резолютивній частині вироку суд не мав права зазначати про не призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді конфіскації майна без застосування ст. 69 КК України, а повинен був не визначати таке покарання у відповідності з вимогами ст. 77 КК України.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію та просив постановити новий вирок, пояснення засудженої щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції, провівши часткове судове слідство, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи викладені в апеляції, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 в одержанні як службовою особою за попередньою змовою групою осіб хабара, обґрунтований сукупністю досліджених в судовому засіданні й детально наведених у вироку доказів, яким суд дав належну оцінку та який ніким не оспорюється.
Повно та об'єктивно встановивши фактичні обставини у справі, суд першої інстанції вірно дії ОСОБА_1 кваліфікував за ч. 2 ст. 368 КК України, у тому числі і за кваліфікуючою ознакою - одержання хабара поєднане з його вимаганням.
Даючи таку юридичну оцінку діям ОСОБА_1, суд обґрунтовано виходив з показань засудженої про те, що з метою отримання грошей, висловлювала ОСОБА_2 обов'язкову умову продовження дії договорів на тимчасове розміщення пересувних засобів торгівлі на вересень 2010 року фактом їх передачі в обумовленій сумі (т. 1 а. с. 167-172, 185-189; т. 3 а. с. 155-156), а також свідчень ОСОБА_2 про те, що не бажаючи настання негативних наслідків для підприємницької діяльності ТОВ «Елефант-Медіа», ДП «Столичні новини», ФОП ОСОБА_4, змушений був погодитись на дачу хабара (т. 2 а. с. 35-40, т. 2 а. с. 68-71; т. 3 а. с. 167).
Аналогічні показання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дали і в судовому засіданні апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як вбачається з вироку, при призначенні ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції саме з урахуванням тяжкості, характеру та суспільної небезпеки вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України віднесений до тяжких, обрав їй основне покарання в межах санкції ч. 2 ст. 368 КК України з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями на 3 роки, а встановивши, що ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, виключно позитивно характеризується, як за попереднім, так і за останнім місцем роботи, має ряд захворювань, щиро розкаялась у вчиненому, не була ініціатором злочину, та за відсутності будь-яких тяжких наслідків по справі, прийшов до обґрунтованого висновку про можливість її виправлення без ізоляції від суспільства, а тому належно умотивувавши своє рішення, на підставі ст. 75 КК України, звільнив її від відбування основного покарання з випробуванням.
Обране ОСОБА_1 судом покарання, в тому числі із застосуванням ст. 75 КК України щодо основного покарання, не суперечить загальним засадам та меті покарання, а тому будь-яких підстав для збільшення засудженій терміну основного покарання, або скасування вироку у зв'язку із звільненням її від відбування призначеного судом основного покарання з випробуванням, та постановлення нового вироку в цій частині, колегія суддів не вбачає.
Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 січня 2012 року попереднє рішення Апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2011 року по цій же справі з підстав м'якості призначеного ОСОБА_1 покарання не скасовувалося.
Що стосується посилань прокурора на те, що призначаючи засудженій основне і додаткове покарання та звільнивши її від основного на підставі ст. 75 КК України в резолютивній частині вироку не мав права зазначати про не призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді конфіскації майна без застосування ст. 69 КК України, то вони є не переконливими і не тягнуть будь-яких правових наслідків, оскільки суд при визначенні засудженій покарання без конфіскації майна правильно виходив з вимог ст. 77 КК України.
З огляду на наведене апеляція прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 365, 366, КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 30 березня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - без задоволення.
Судді:
Гладій С.В. Сілкова І.М. Балацька Г.О.