1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2012 року Апеляційний суд міста Києва в складі:

головуючого судді: Гладія С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за апеляцією ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16 січня 2012 року, -

В С Т А Н О В И В :

14.12.2011 року відносно ОСОБА_1 складено протокол № 656744 про адміністративне правопорушення, оскільки останній, в порушення п. 2.9 «а» ПДР України, 14.12.2012 року приблизно о 00 годин 15 хвилин, керував автомобілем «ВАЗ», державний номер НОМЕР_1, в м. Києві по пр-ту Академіка Глушкова в стані алкогольного сп'яніння, що було встановлено шляхом проведення огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» 6810 № 0832.

Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16.01.2012 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та притягнуто його до адміністративної відповідальності шляхом накладення на нього стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на два роки без оплатного вилучення транспортного засобу.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу правопорушення. Наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції він мотивував неповнотою судового розгляду, яку вбачає у розгляді справи за його відсутності, що позбавило можливості надати суду пояснення про обставини події. При цьому, порушення вимог ст. 268 КУпАП обґрунтував тим, що 16.01.2012 року з'явився до суду про що попередив секретаря, натомість його в судове засідання не запросили, а згодом повідомили, що судове засідання відбулося без його участі та про можливість отримання в п'ятиденний термін копії рішення.

Стосовно неповноти судового розгляду посилається на невідповідність складеного протоколу фактичним обставинам, оскільки того дня коли його зупинили працівники ДАІ він був тверезим, а, за відсутності у нього водійського посвідчення та необхідності терміново доставити хвору матір до лікарні, він переконав працівника ДАІ обмежитися усним попередження та підписав незаповнений бланк протоколу, після чого його відпустили.

Будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи ОСОБА_1. в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про причини неявки не повідомив, а тому неявка скаржника не перешкоджає розгляду справи по суті.

Перевіривши матеріали адміністративної справи, допитавши в судовому засіданні інспектора ДПС 4 взводу роти СП полку ДПС ДАІ м. Києва ОСОБА_3, щодо обставин складання ним протоколу про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, вважаю, що апеляція підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи та якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1. був належним чином сповіщений про дату, час та місце розгляду справи судом першої інстанції, що він особисто зазначив в апеляції.

Будь-яких даних на підтвердження того, що він дійсно з'явився в судове засідання на призначений судом час та про те, що суд нібито проігнорував його явку в судове засідання і розглянув справу без його участі, в ході апеляційного розгляду здобуто не було, а тому доводи апелянта щодо порушення судом вище зазначених вимог закону не можуть бути визнані обґрунтованими.

Що стосується пояснень ОСОБА_1 про підписання ним лише незаповнений бланку протоколу про адміністративне правопорушення № 656744 від 14.12.2011 р. та відсутність на місці події свідків, тобто про фабрикування даних, занесених до протоколу, то вони не можуть бути визнані достовірними, оскільки спростовуються наявністю підписів свідків та його особистих підписів не лише в протоколі, а й у довідці приладу «Драгер» про позитивні результати огляду на стан сп'яніння та розписці, в якій він зазначив, що транспортний засіб до повного витверезіння залишає біля КП ДАІ, що також підтверджується рапортом інспектора Римаровича О.В.

Допитаний в суді апеляційної інстанції інспектор ДПС 4 взводу роти СП полку ДПС ДАІ м. Києва ОСОБА_3, підтвердив фактичні обставини події викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, його рапорті, довідці приладу «Драгер» про позитивні результати огляду на стан сп'яніння і розписці ОСОБА_1. Крім цього повідомив, що на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1. з проханням доставити кого не будь в медичний заклад не звертався.

Отже, наведене, з урахуванням даних про повторне за рік вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП, свідчить про обґрунтованість висновків районного суду щодо визнання ОСОБА_1 винуватим у порушенні вимог п. 2.9 «а» ПДР України та необхідності притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Разом з тим, дійшовши вмотивованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного правопорушення, суд першої інстанції при повторному накладенні стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк два роки не врахував те, що на момент розгляду даної справи ОСОБА_1. постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 29.03.2011 року був позбавлений права керування транспортними засобами, а тому на нього не могло бути накладено таке ж стягнення, що суперечить змісту статті 30, 321 КУпАП, якими передбачено можливість позбавлення права керування транспортними засобами громадян, які наділені таким правом.

Проте, суд першої інстанції не звернув на це увагу, допустивши тим самим неправильне застосування норм матеріального права, що, відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, тягне скасування постанови суду в частині накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення з прийняттям в цій частині судом апеляційної інстанції нового рішення, з урахуванням того, що строки накладення адміністративного стягнення, відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, на момент апеляційного розгляду не сплинули.

З огляду на наведене та враховуючи дані про характер правопорушення, особу порушника, ступеня його вини, відношення до вчиненого, майнового стану та відсутності обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також того, що, в розумінні ст. 24 КУпАП, позбавлення права керування транспортними засобами та громадські роботи, передбачені одним пунктом зазначеної статті, і є видами стягнення одного виховного рівня впливу, вважаю за можливе накласти на ОСОБА_1 за вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, адміністративне стягнення у виді громадських робіт на строк п'ятдесят годин, що не погіршує його становище та не посилює відповідальність.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляцію ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16 січня 2012 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим та притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП, шляхом накладення на нього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на два роки без оплатного вилучення транспортного засобу, - скасувати в частині накладення адміністративного стягнення.

Накласти на ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, адміністративне стягнення у виді громадських робіт на строк п'ятдесят годин.

В решті постанову судді залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Гладій